33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" лютого 2007 р. Справа № 15/77
За позовом: Закрите акціонерне товариство «Єврошпон-Смига»
До відповідача: Закрите акціонерне товариство «Західмеблі-Смига»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Державне комунальне підприємство "Архітектр"
про визнання права власності на нерухоме майно будівлю трансформаторної підстанції
СУДДЯ КОЛОМИС В.В.
Секретар судового засідання Михалевська Л.В.
Представники:
від позивача - Бороденко О.Ф. (довіреність у справі)
від відповідача -Тихончук Л.Х. - ліквідатор
Стаття 20 ГПК України роз'яснена.
СУТЬ СПОРУ: Позивач -ЗАТ “Єврошпон-Смига» просить суд визнати за ним право власності на будівлю трансформаторної підстанції, загальною площею 159,8 кв.м, розміщену в смт. Смига, Дубенського району, Рівненської області, по вул.Заводській,1.
Відповідач -ЗАТ “Західмеблі» в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Тихончук Л.Х посилається на те, що при передачі майна від ліквідкомісії до арбітражного керуючого, згідно інвентаризаційного опису та балансу боржника, будівля трансформаторної підстанції в згаданих документах відсутня. Враховуючи це, з огляду на виконання сторонами умов договору купівлі-продажу від 16.11.04 р., вважає позивача законним власником будівлі трансформаторної підстанції.
А так, не заперечує проти визнання за позивачем права власності на вищезазначене майно.
Третя особа на стороні відповідача -комунальне підприємство “Архітектор» у наданих суду поясненнях зазначає про здійснення державної реєстрації на будівлю трансформаторної підстанції на підставі рішення суду. А так, просить справу слухати без його участі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
При цьому суд встановив та врахував таке.
16 листопада 2004 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу будівлі трансформаторної підстанції (далі договір, а.с.6), на виконання умов якого відповідачем за Актом приймання-передачі у власність будівлі трансформаторної підстанції б/н від 17.11.04 р. (а.с.7) було передано позивачу вищезазначене нерухоме майно, загальною площею 159,8 кв.м, площею приміщень 135,6 кв.м. В свою чергу, позивачем, як то передбачено п.2 Договору, по квитанціях до прибуткового касового ордера №№ 14, 17 від 16.11.04 р. та платіжним дорученням № 291 від 17.11.04 р. (а.с. 10-12) було сплачено 15380,00 грн., що включає в тому числі і вартість придбаної будівлі.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи обставини у справі, позивач набув право власності на спірне майно 17 листопада 2004 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, ст. 49 Закону України "Про власність", право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки зазначене свого підтвердження при розгляді справи не знайшло та зважаючи, що відповідно до ст. 319 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про власність" власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, суд вбачає достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону України "Про власність" власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Розглядом матеріалів справи судом встановлено, що позивач володіє і користується спірними об'єктами з моменту їх придбання , тобто з 17 листопада 2004 року.
Натомість, на даний час з об'єктивних причин, що склалися, позивач практично позбавлений в повній мірі реалізовувати гарантоване Конституцією та законами України непорушне право власності в частині розпорядження на власний розсуд належними йому об'єктами.
Відповідно до ч. І ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи все вищевикладене, суд вбачає достатньо правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку з зверненням до суду за захистом порушеного права за його згодою лишаються за ним.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Визнати право власності на будівлю трансформаторної підстанції, загальною площею 159,8 кв.м, розміщену в смт.Смига, Дубенського району, Рівненської області, по вул. Заводській,1 за Закритим акціонерним товариством “Єврошпон-Смига», смт.Смига, Дубенського району, Рівненської області.
Суддя
Рішення підписано "03" березня 2007 р.