Справа № 456/1535/25
Провадження № 2/456/1046/2025
09 вересня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Дверій Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Територіальне медичне об'єднання «Стрийська міська об'єднана лікарня» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати наказ № 47-к/тм від 25.02.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що він перебуває у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством Стрийської міської ради «Територіальне медичне об?єднання «Стрийська міська об?єднана лікарня» (надалі - Відповідач) та займає посаду - лікар-акушер-гінеколог. 25 лютого 2025 року наказом директора КНП Стрийської міської ради «Територіальне медичне об?єднання «Стрийська міська об?єднана лікарня» № 47/к/тм від 25 лютого 2025 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » оголошено догану ОСОБА_1 - лікарю-акушеру-гінекологу жіночої консультації Відокремленого підрозділу «Пологовий будинок» КНП «ТМО «СМОЛ» за порушення маршруту пацієнта в пологовому відділенні, клінічного маршруту пацієнта «Передчасні пологи», а також пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.7, 2.9, 2.12, 2.13, 2.19, 2.21; пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Положення про Приймальне відділення Відокремленого підрозділу «Пологовий будинок» КНП «ТМО «СМОЛ», стандартів медичної допомоги «Затримка розвитку плода». Вважає вказаний наказ безпідставним, незаконним, винесеним з грубим порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 141, 149 К3пП України, таким що підлягає скасуванню, так як дисциплінарного проступку не вчиняв з огляду на наступне. Так, 25.01.2025 о 12:00 в пологовий будинок було доставлено машиною екстреної медичної допомоги пацієнтку ОСОБА_3 , 1978 р.н., в супроводі лікаря-акушер-гінеколога ОСОБА_4 (КНП «Сколівська ЦЛ») з метою визначення акушерської ситуації і подальшої маршрутизації пацієнтки за вказівкою обласного акушер-гінеколога ОСОБА_5 . На приймальному відділенні сумісно з лікарем ОСОБА_4 була оглянута пацієнтка ОСОБА_3 , 1978 р.н., подано УЗД обстеження від 10:45 25.01.2025, зроблене КНП «Сколівська ЦЛ», лікар ОСОБА_6 , висновок УЗД: вагітність 28 тижнів 2 дні. По фетометрії очікувана вага 1328 (+ -)199. Пацієнтка на обліку по вагітності в лікаря не перебувала. Пацієнтці ОСОБА_3 , 1978 р.н., виставлено діагноз: VI - Вагітність 28 тижнів. Обтяжений соматичний анамнез. Передчасні пологи. І - період пологів. Відповідно до наказу № 178 від 8 березня 2024 року, виданого Департаментом охорони здоров?я «Про маршрутизацію пацієнток з надання перинатальної допомоги на госпітальному етапі в закладах охорони здоров?я Львівської області» пацієнтку скеровано на третій рівень надання медичної допомоги в Перинатальний центр м. Львів. Згідно з додатком № 3 до наказу ДОЗ ЛОДА обсяг медичного забезпечення III рівня перинатальної допомоги: передчасні пологи 22-34 тижні; дифузні захворювання печінки; затримка росту плода; маса плода менше 1500 грам. Він як законослухняний громадянин та лікар, який сумлінно виконує свої функціональні обов?язки протягом 34 років, виконав вимоги Наказу № 178. Пацієнтці ОСОБА_3 , 1978 р.н., у присутності лікаря ОСОБА_4 (КНП «Сколівська ЦЛ») та медичного працівника екстреної медичної допомоги в доступній формі повідомили про її стан та стан дитини. Пацієнтка самостійно обрала заклад охорони здоров?я, де вирішила народжувати дитину, Перинатальний центр м. Львів. Протипоказів до транспортування вагітної на момент огляду не було. Як повідомила лікар ОСОБА_4 , пацієнтка доставлена в задовільному стані. На приймальному відділенні Перинатального центру м. Львова зауважень у чергового лікаря не було.
Керівник підрозділу ОСОБА_7 о 20:00 25.01.2025. інформував його, що пацієнтка народила мертву дитину вагою 1400 г, ріст 36 см. Стан породіллі після пологів різко погіршився, розвинулася поліорганна недостатність і пацієнтка переведена в реанімаційне відділення Обласної клінічної лікарні. 28.01.2025 пацієнтка самостійно (на 3 добу) покинула стаціонар, про що повідомлено директора КНП «Сколівська центральна лікарня» Сколівської міської ради.
05.02.2025 на Медичній раді керівник підрозділу ОСОБА_7 виклав своє бачення даної ситуації. На його переконання пацієнтка ОСОБА_3 , 1978 р.н., мала бути госпіталізована до КНП СМОЛ «ВП Пологовий будинок», а при розвитку ускладнень слід було викликати обласних спеціалістів до себе.
Отже, пацієнтка самостійно обрала заклад охорони здоров?я, де вирішила народжувати дитину. ВП «Пологовий будинок» відноситься до ЗОЗ, які надають вторинну медичну допомогу. Вторинна медична допомога - спеціалізована медична допомога, що подається у разі захворювання, яке потребує спеціальних методів діагностики та лікування. Пацієнтка ОСОБА_3 була доставлена каретою швидкої допомоги в супроводі лікаря первинного рівня надання медичної допомоги, яка надала на вимогу пацієнтки скерування до третинного рівня медичного закладу. Службова записка керівника ВП «Пологовий будинок» КНП «ТМО «СМОЛ» про недбале ставлення лікаря-акушера-гінеколога ОСОБА_1 до своїх обов?язків, що призвело до недооцінки важкості стану пацієнтки, грунтується на надуманих фактах, які не підтверджені жодними доказами. Зазначає, що на період дії воєнного стану в Україні клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування Клініко-експертною комісією Міністерства охорони здоров?я України не проводиться.
Крім цього, підставою для розгляду дій лікаря на медичній раді є скарга пацієнтів або їх близьких осіб. Цей перелік є виключний і розширеному тлумаченню не підлягає, а відтак службова записка, складена директором ВП, не може бути предметом розгляду медичною радою. Ні пацієнтка, ні її близькі особи не подавали скарги на його дії. Медична рада не наділена повноваженнями розглядати службові записки.
Також йому оголошено догану, не зважаючи на відсутність згоди ППО, профспілки, Президії ВПМПУ.
Для настання юридичної відповідальності необхідна наявність причинно-наслідкового зв?язку між вчиненням певних дій (бездіяльності) медичного працівника та настанням шкоди для здоров?я пацієнта. Встановлює чи спростовує наявність такого зв?язку судово-медична експертиза. Звертає увагу суду, що голослівним є обвинувачення його про те, що «в журналах та іншій медичній документації не зафіксовано жодної інформації про огляд пацієнтки лікарем КНП», по перше, не зазначено, в яких конкретно журналах ???? тих, форма яких затверджена Наказом МОЗ, чи у зошитах у клітинку, які є в приймальному відділені. Не надано жодних доказів, що такі журнали ведуться і його записи там відсутні.
Окрім того, невідомо, з яких джерел встановлено наявність шлункової кровотечі в пацієнтки на час перебування в м. Стрию, чи підтвердження вона інструментальними методами обстеження, хто проводив таке обстеження та надав лікарський висновок, не встановлено часу можливого початку такої.
Упередженим є оцінка його дій щодо можливості транспортування роділлі. Висновок про можливість транспортувати хвору приймає бригада екстреної медичної допомоги за попередньою консультацією обласного спеціаліста. Враховуючи наведене, звертається з даним позовом до суду.
Відповідач скористався правом на подання відзиву, в якому вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заявлених заперечень покликався на те, що позивач стверджує, що пацієнтка була доставлена в пологовий будинок 25.01.2025 о 12 год. машиною екстреної медичної допомоги в супроводі лікаря- акушера-гінеколога ОСОБА_8 (КНП «Сколівська ЦЛ») з метою визначення акушерської ситуації і подальшої маршрутизації пацієнтки. Стверджує, що огляд провів спільно з лікарем ОСОБА_8 в приймальному відділенні пологового будинку КНП «ТМО «СМОЛ». Вказує, що спілкувався з пацієнткою «в доступній формі», повідомив її про «стан її здоров?я та стан дитини». Спростувати даний факт відповідач може лише відсутністю письмових документів, оформлених лікарем. Зі слів позивача, незрозуміло, коли він як лікар дізнався про несприятливі наслідки для пацієнтки, для її плоду і чи дізнався про такі взагалі, які методи діагностики використовував. На етапі прийняття пацієнтка, що перебувала у свідомості (зі слів позивача), ОСОБА_1 зазначає, що спілкувався з нею в «доступній формі». Все це свідчить, що перешкод зібрати анамнез, призначити діагностичне дослідження не було.
Оскільки лікар ОСОБА_1 зазначає, що пацієнтка була в задовільному стані, тому неможливо зрозуміти, що відбувалося з пацієнткою, яку в подальшому терміново лікар відправив до Львова, і що було з плодом (чи він теж був у задовільному стані). Адже на час прибуття до Перинатального центру лікар сам зазначає, що дитина народилася мертвою, а на момент проведення УЗД в м. Сколе дитина була ще жива. Зволікання лікаря в наданні медичної допомоги завдавало страждань не тільки матері, а й плоду, який помирав без медичної допомоги. Лікар замовчує інформацію, адже не оцінив її, не перевірив: на якому з етапів надання медичної допомоги відбулася антенатальна загибель плоду. Лікар не зафіксував, чи була пацієнтка транспортабельна, чи ні. Хоч у подальшому вказує, що його дії призвели до рятування її життя.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Заяви та клопотання сторін та процесуальні рішення, постановлені по справі.
19.03.2025 ОСОБА_1 звернувся із позовом до Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Територіальне медичне об'єднання «Стрийська міська об'єднана лікарня» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2025 року головуючим у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 34/
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Територіальне медичне об'єднання «Стрийська міська об'єднана лікарня» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.04.2025. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 35/.
15.05.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву /а.с. 60-185/.
Розгляд справи по суті відбувся 09.09.2025 за участі позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_9 , представника відповідача Карпінець В.Ю.
Узагальнення доводів сторін та інші процесуальні дії у справі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові, просили їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Територіальне медичне об'єднання «Стрийська міська об'єднана лікарня» Карпінець В.Ю. позов заперечила з підстав, наведених у відзиві.
Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, визнається та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством Стрийської міської ради «Територіальне медичне об?єднання «Стрийська міська об?єднана лікарня» (надалі - Відповідач). Займана посада - лікар-акушер-гінеколог. Крім цього, останній є керівником первинної профспілкової організації ВПМПУ Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Територіальне медичне об?єднання «Стрийська міська об?єднана лікарня» (ППО ВПМПУ КНП ТМО СМОЛ) /а.с. 13-14, 21, 92-95/.
Відповідно до службової записки директору КНП «ТМО «СМОЛ» Зрайлу І.І. від керівника ВП «Пологовий будинок» Грибика Г.В. останнім за результатом проведення експертної оцінки надання медичної допомоги черговим лікарем ОСОБА_1 25.01.2025 в приймальному відділенні виявлено значні порушення в наданні медичної допомоги щодо ОСОБА_3 . Відповідно до вказаної записки недбале ставлення до своїх обов'язків призвело до недооцінки важкості стану пацієнтки. Через неповне обстеження при поступленні неможливо визначити, на якому етапі відбулась антинатальна загибель плоду /а.с. 19/.
Відповідно до звернення ОСОБА_1 від 31.01.2025 останній у зв'язку із відстороненням від чергування у пологому будинку через події 25.01.2025 просив медичного директора ОСОБА_10 об'єктивно розглянути зазначену ситуацію від 25.01.2025 та скасувати заборону чергування /а.с. 20/.
Також судом встановлено, що з метою перевірки доводів, наведених у вищезгаданій службовій записці, було створено відповідну комісію, якій доручено провести службове розслідування (перевірку), що підтверджується наказом № 49-1 директора КНП «ТМО «СМОЛ» Зрайла І.І. від 05.02.2025 /а.с. 16/.
З витягу з протоколу № 4 від 05.02.2025 встановлено, що факт надання медичної допомоги черговим лікарем ОСОБА_1 25.01.2025 в приймальному відділенні був предметом розгляду медичної комісії, за результатом якого було вирішено, що якість надання медичної допомоги лікарем ОСОБА_1 не відповідає стандартам, клінічним протоколам та маршрутам пацієнтів, іншим нормативним актам щодо надання медичної допомоги /а.с. 30-32/.
Листом від 06.02.2025 за № 02/25 голова ППО ВПМПУ КНП «ТМО «СМОЛ» звернувся до директора КНП «ТМО «СМОЛ, в якому надав інформацію про приналежність до Вільної профспілки медичних працівників України та необхідності отримання згоди такої при вирішенні питання про оголошення догани голові ППО ВПМПУ КНП «ТМО «СМОЛ» ОСОБА_1 /а.с. 22/.
За результатом проведення перевірки складено акт службового розслідування від 19.02.2025, відповідно до якого дії лікаря ОСОБА_1 25.01.2025 суперечать як вимогам наказу МОЗ № 110 від 14.02.2025, так і його посадовій інструкції, а також вимогам інших нормативно-правових актів. Даний акт направлено на затвердження директору ОСОБА_11 для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Затверджено 19.02.2025 /а.с. 17-18/.
Листом від 24.02.2025 за № 102/25 голова Вільної профспілки медичних працівників України повідомив директора КНП «ТМО «СМОЛ», що не надає згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-акушер-гінеколога, голови ППО ВПМПУ КНП «ТМО «СМОЛ» Николишина З.В. /а.с. 23-24/.
Наказом директора КНП Стрийської міської ради «Територіальне медичне об?єднання «Стрийська міська об?єднана лікарня» № 47/к/тм від 25 лютого 2025 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » оголошено догану ОСОБА_1 - лікарю-акушеру-гінекологу жіночої консультації Відокремленого підрозділу «Пологовий будинок» КНП «ТМО «СМОЛ» за порушення маршруту пацієнта в пологовому відділенні, клінічного маршруту пацієнта «Передчасні пологи», а також пунктів 2.1, .2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.7, 2.9, 2.12, 2.13, 2.19, 2.21; пунктів 3.1, 3.2, 3.3, Положення про Приймальне відділення Відокремленого підрозділу «Пологовий будинок» КНП «ТМО «СМОЛ», стандартів медичної допомоги «Затримка розвитку плода» /а.с. 15/.
До відзиву відповідачем долучено ряд документі, оцінка яких надавалась при розгляді справи: положення, колективні договори та зміни до них.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з незгодою позивача із застосуванням щодо нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
До спірних правовідносин, котрі виникли між сторонами підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Так, однією із засад судочинства, регламентованих пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю. Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до деяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов'язки, зазначено у статті 147 КЗпП. Так, за порушення трудової дисципліни до загального кола працівників може застосовуватися лише один із таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть передбачатися для деяких категорій працівників і інші дисциплінарні стягнення. Право вибору стягнення за порушення трудової дисципліни належить роботодавцеві й не обов'язково у послідовності, зазначеній у статті 147 КЗпП. Відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Згідно з положеннями ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок.
Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
До аналогічних висновків при розгляді такої категорії справ прийшов і Верховний Суд в постанові у справі № 554/9493/17 від 22.07.2020.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).
Згідно зі ст. 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків. Дана норма узгоджується з правовою позицією ВСУ в постанові від 19.10.2016 (справа № 6-2801цс15), відповідно до якої пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Аналіз викладених вище норм вказує, що під час вирішення питання про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності на роботодавцеві лежить обов'язок щодо визначення: в чому конкретно проявилося порушення працівником трудової дисципліни з додержанням власником або уповноваженим ним органом, передбачених статтями 147-149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, зазначення фактичних обставин вчинення дисциплінарного проступку. Для накладення дисциплінарного стягнення необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).
Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо трудових правовідносин, вимоги позивача стосуються порушення його трудових прав (накладення дисциплінарного стягнення у виді догани).
Так, у позові позивач вказує як на відсутність підстав для накладення на нього дисциплінарного стягнення, так і порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення (наказ прийнятий всупереч вимогам закону).
Доводи відповідача зводяться до обгрунтування підставності застосування дисциплінарного стягнення у виді догани відповідно до норм Закону.
Надаючи оцінку аргументам сторін, суд вважає аргументи позивача помилковими, аргументи відповідача - належним чином обґрунтованими та мотивованими.
Так, судом встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством Стрийської міської ради «Територіальне медичне об?єднання «Стрийська міська об?єднана лікарня» та займає посаду - лікар-акушер-гінеколог. ОСОБА_1 був допущений до чергування в приймальному відділенні за власною згодою та 25.01.2025 саме перебував на чергуванні /а.с. 70, 92-95/.
При розгляді справи встановлено, що за місцем роботи позивача його посадові обов'язки визначені посадовою інструкцією лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації. Вказана інструкція розповсюджується на дії лікаря незалежно від залучення його до роботи в інших відділеннях чи чергуваннях. Окремих обов'язків при виконанні вказаних завдань не визначено.
Посадова інструкція лікаря ОСОБА_1 вимагає /а.с. 113-117/:
- п. 2.1. Керується чинним законодавством України про охорону здоров?я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров?я, організацію акушерсько-гінекологічної допомоги населенню.
- п. 2.2. Оглядає, обстежує пацієнток, збирає скарги, анамнез життя пацієнток у період вагітності, післяпологовий, після переривання вагітності, з гінекологічними захворюваннями й доброякісними дифузними змінами молочних залоз (далі пацієнтки) та аналізує отриману інформацію
- п. 2.3. Формулює попередній діагноз, складає план лабораторних та інструментальних обстежень пацієнток і направляє їх на обстеження.
- п. 2.4. Інтерпретує результати огляду та медичного обстеження, лабораторних та інструментальних досліджень, за необхідності направляє пацієнток на консультації до лікарів інших спеціальностей.
- п. 2.5. Визначає оптимальні принципи підготовки до запланованої вагітності з усуненням/мінімізацією можливих ризиків для майбутнього малюка та здоров?я породілі.
- п. 2.7. Встановлює діагноз пацієнткам, оцінює тяжкість стану, розробляє план лікування з огляду на діагноз, вікові й анатомо-фізіологічні особливості та клінічну картину.
- п 2.9. Визначає заходи щодо профілактики та лікування ускладнень, побічних дій, небажаних реакцій, що виникли у пацієнток унаслідок медичного втручання, зокрема, хірургічного, застосування лікарських препаратів, медичних виробів, немедикаментозної терапії тощо.
- п. 2.12. Розпізнає стан, що загрожує життю пацієнтки, надає екстрену медичну допомогу, серед іншого, проводить заходи базової серцево-легеневої реанімації, застосовує лікарські засоби та медичні вироби.
- п. 2.13. Консультує пацієнток за направленнями лікарів інших спеціальностей. встановлених правил і термінів.
- п. 2.19. Веде медичну документацію, зокрема, в електронному форматі відповідно до встановлених правил і термінів.
- п. 2.21. Своєчасно вносить до медичної інформаційної системи повну та достовірну інформацію, у тому числі медичну документацію та звіти про медичні послуги, медичні записи, записи про направлення і рецепти до системи у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням положень специфікації.
Згідно з п. 4.1., 4.2. посадової інструкції лікар несе відповідальність за неякісне та несвоєчасне виконання покладених на нього посадових обов?язків; неналежну організацію своєї роботи..., порушення вимог нормативно-правових актів у галузі охорони здоров?я.
Сторонами визнається та не заперечується, що 25.01.2025 о 12 год. була доставлена в пологовий будинок пацієнтка ОСОБА_12 машиною екстреної медичної допомоги в супроводі лікаря-акушер-гінеколога ОСОБА_8 (КНП «Сколівська ЦЛ») з метою визначення акушерської ситуації і подальшої маршрутизації пацієнтки. Всі медичні показники пацієнтки були встановлені та документально зафіксовані в супровідних документах.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що саме вказана підстава зазначена і позивачем як в позовній заяві, так і неодноразово підтверджена при розгляді справи.
Пацієнтка виїхала в кареті швидкої допомоги з м. Сколе у напрямку м. Львів та у зв'язку з виникненням у ході транспортування необхідності, за рішенням супроводжуючого лікаря була доставлена до м. Стрия в приймальне відділення пологового будинку.
Саме з цього моменту на лікаря ОСОБА_1 було покладено обов'язок визначення акушерської ситуації і подальшої маршрутизації пацієнтки.
Разом з тим, такий обов'язок вимагає вчинення від позивача ряду дій з метою фіксування та визначення акушерської ситуації та прийняття рішення для можливості (наявності чи відсутності підстав) для подальшої маршрутизації відповідно до посадової інструкції та інших нормативних актів.
Так, обов?язковим для заповнення відповідно до наказу МОЗ України № 110 є наступні документи:
- Історія вагітності та пологів (форма № 096/0 (з вкладишами), затверджена наказом МОЗ України № 29 від 21.01.2016 до наказу № 110;
- Журнал прийому вагітних і породіль (форма 002о (затверджено наказом МОЗ України № 67 від 13.02.2006 зі змінами і доповненнями «Про затвердження форм первинної облікової документації в закладах, що надають медичну допомогу вагітним, роділлям та породіллям, та інструкцій щодо їх заповнення;
- Журнал відмові від госпіталізації (форма затверджена наказом МОЗ України № 110);
- Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу (форма « 003-6/о).
Крім цього, в медичному закладі визначено Клінічні маршрути пацієнта /а.с. 71-90/.
Тільки за результатом вчинення вищезазначених дій лікар може визначити акушерську ситуацію та прийняти рішення щодо подальшої маршрутизації пацієнтки чи відсутності підтав для такої.
При розгляді справи встановлено, що всупереч наведеному пацієнтка не була належно оглянута (УЗД не проведено); ОСОБА_1 не відобразив її огляд документально; лікар ОСОБА_13 не забезпечив пацієнтці діагностику: не зібрав анамнезу, не провів вимірювання температури тіла пацієнтки, PS, АТ, УЗД, КТГ плоду; лікар ОСОБА_1 не погодив з обласним перинатальним центром відправлення пацієнтки; в пацієнтки не відібрано інформовану згоду; не заведено медичну документацію щодо пацієнтки; не внесено інформацію про пацієнтку в медичну інформаційну систему, в тому числі в електронну систему охорони здоров'я; пацієнтка без огляду, без діагностики та без погодження відправлена в обласний перинатальний центр м. Львова черговим лікарем ОСОБА_1 .
Зазначені обставини були встановленні під час службового розслідування та обговорені під час засідання медичної ради.
Більше того, оглядом у судовому засіданні копій журналів обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації, журналу обліку прийому вагітних, роділь та породіль інформації щодо пацієнтки ОСОБА_12 не виявлено /а.с. 67-69/.
Крім цього, судом встановлено, що ургентним лікарем по приймальному відділенню ВП «Пологовий будинок», тобто відповідальною особою по приймальному відділенню, була акушер-гінеколог ОСОБА_14 , проте інформація про прибуття ургентного пацієнта навіть не була доведена до її відома лікарем ОСОБА_1 , який самостійно здійснив її огляд на гінекологічному кріслі /а.с. 118/.
Суд критично оцінює доводи сторони позивача, наведені в позові, оскільки такі спростовуються дослідженими в судовому засіданні обставинами та матеріалами справи.
Окрім цього, незрозумілою для суду є позиція сторони позивача про те, що були відсутні підстави для залучення його до чергувань та про такі його не повідомляли, оскільки одразу ж після відсторонення від чергувань ОСОБА_1 звертався із заявою про скасування вказаного рішення.
Окрему увагу суд вважає за необхідне звернути на доводи сторони позивача про те, що пацієнтка сама відмовилась народжувати в м. Стрию та обрала заклад, в якому хоче народжувати в м. Львові.
Так, вказана відмова пацієнтки лікарем ОСОБА_1 не була зафіксована.
Також безпідставними суд вважає покликання позивача на відсутність згоди профспілкового органу на притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Так, Закон дійсно вимагає отримати вказану згоду, проте відсутність такої згоди має бути обгрунтована у відповідному рішенні.
Судом встановлено, що відповідач дотримався вказаної норми та скерував 19.02.2025 відповідну заяву-погодження. Всупереч наведеному в листі від 24.02.2025 за № 102/25 голова Вільної профспілки медичних працівників України обгрунтувань відмови не навів, обмежившись долученням письмових пояснень ОСОБА_1 . Не скеровано таких і суду при розгляді справи /а.с. 130-132/.
При цьому, ОСОБА_1 вказані пояснення роботодавцю надати відмовився, про що свідчить відповідний акт /а.с. 127/.
Інші доводи позивача суд вважає такими, що не впливають на законність оскаржуваного наказу, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи оскаржуваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення в якому зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни позивача, тобто міститься вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення; міститься нормативне посилання, тобто роботодавець зазначив назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого позивач притягується до дисциплінарної відповідальності, суд вважає його законним, оскільки такий винесений уповноваженою особою відповідно до вимог законодавства, з дотриманням встановленого порядку. Доказів протилежного позивачем не надано.
Відтак позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлені вимоги, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову не впливають.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому судові витрати, понесені позивачем, слід віднести на його рахунок.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, суд
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Територіальне медичне об'єднання «Стрийська міська об'єднана лікарня» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15.09.2025.
Суддя Л.В.Гула