Справа № 456/1961/25
Провадження № 2/456/1148/2025
Іменем України
/заочне/
25 серпня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Писарева О. Ю.,
при секретарі Стасів О. Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Підстава позову (позиція позивача): Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 37766,87 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» судовий збір, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200 грн.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 11.02.2019 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою було укладено договір про надання кредиту №501109549, відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» надало позичальниці кредит у сумі 30 000,00 грн. строком на 36 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 21,99%. Договір кредитної лінії було укладено з відповідачкою в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі, та підписаний сторонами. АТ «АЛЬФА-БАНК» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідачки безготівковим шляхом кошти в розмірі 30 000,00 грн., в свою чергу, позичальниця не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.09.2021 загальний розмір заборгованості становив 37 766,87 грн. і складався з тіла кредиту в розмірі 19 275,81 грн. та заборгованості по відсотках за користування кредитом 18 491,06 грн. 20.09.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідачки. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №501109549 від 11.02.2019 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, 16.07.2025 подав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», позовну заяву підтримують в повному обсязі та просять задовольнити, проти заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялась про розгляд справи на 16.05.2025, 17.07.2025 та 25.08.2025, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду 02.05.2025 та 02.06.2025, згідно з довідкою Укрпошти про причини повернення/досилання/зберігання, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою. Крім того, про призначення судового засідання на 25.08.2025 відповідача повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судове засідання на підставі ст. 128 ЦПК України, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді від 18.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Судом встановлено, що 11.02.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» була підписана оферта на укладання угоди про надання кредиту №501109549, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, акцепт пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання угоди про надання кредиту №501109549, обслуговування кредитної лінії та відкриття відновлюваної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 30 000,00 грн. /а.с.5/.
Оферта містить умови споживчого кредиту, а саме: тип кредиту «Кредит готівкою», сума кредиту 30 000,00 грн., процентна ставка 21,99% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту 36 місяців /а.с.5/.
Крім того, сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що становить додаток до укладеного між сторонами договору №501109549 від 11.02.2019 /а.с.6/.
Відповідачка взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконувала та внаслідок порушення договірних зобов'язань у неї утворилась заборгованість за кредитним договором, яка згідно з розрахунком станом на 20.09.2021 складає 37 766,87 грн. /а.с.22/.
Окрім того, наданою позивачем випискою по особовому рахунку відповідачки за період з 11.02.2019 по 20.09.2021, якою підтверджується рух коштів по її картрахунку, в тому числі отримання та використання кредитних коштів відповідачкою /а.с.16-21/.
20 вересня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК», надалі іменоване як «Клієнт», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», надалі іменується як «Фактор», було укладено договір факторингу № 3, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату і набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до договору /а.с.9-13/.
Згідно з п. 2.4 договору з моменту переходу до Фактора права вимоги відповідно до умов п. 2.3 цього договору всі гарантії, надані боржником щодо заборгованості за основними договорами, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правом вимоги Фактору переходять всі інші пов'язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Таким чином, АТ «АЛЬФА-БАНК» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» право вимоги за кредитним договором №501109549 від 11.02.2019, укладеним із ОСОБА_1 , що підтверджується додатком до договору факторингу №3 від 20.09.2021, відповідно до якого зазначено боржницю ОСОБА_1 /а.с.15/.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором №501109549 від 11.02.2019.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів судом встановлено укладення та підписання ОСОБА_1 договору про надання кредиту з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальницею своїх зобов'язань щодо повернення отриманих у борг коштів та наявності в неї боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Судом встановлено, що 11.02.2019 ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» уклали кредитний договір №501109549, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 30 000,00 грн.
Вищевказаний договір №501109549 від 11.02.2019, укладений між відповідачкою та АТ «Альфа-Банк», містить суму основного зобов'язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення і нарахування.
Судом також встановлено, що 20.09.2021 АТ «Альфа-Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» уклали договір факторингу №3, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №501109549 від 11.02.2019 на суму 37 766,87 грн., яка складається із: залишку по тілу кредиту - 19 725,81 грн., залишку по відсотках - 18 491,06 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальницею, наявність заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
Всупереч вищенаведеному, відповідачкою не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов'язань за договором.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не виконала взятих на себе за договором зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 37 766,87 грн.
Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати.
Згідно зі ст.141 ЦПК України при задоволенні позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.
У зв'язку з наведеним, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3028,00 грн., який підтверджено платіжною інструкцією №1406 від 21.03.2025.
Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем на правову допомогу адвокату.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова ВС від 13.03.2025 по справі №275/150/22).
Відповідно до договору №03-07/24 про надання правової допомоги від 03.07.2024, акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року укладених між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною, та платіжної інструкції №4939 від 01.10.2024, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило адвокату винагороду у розмірі 9 200,00 грн.
Таким чином, суд вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 200,00 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 37 766 /тридцять сім тисяч сімсот шістдесят шість/ грн. 87 коп. заборгованості за кредитним договором, 3028 /три тисячі двадцять вісім/ грн. 00 коп. судового збору та 9 200 /дев'ять тисяч двісті/ грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення виготовлено 29 серпня 2025 року.
Головуючий суддя О. Ю. Писарев