Справа № 383/1172/25
Номер провадження 1-кс/383/183/25
14 вересня 2025 року слідчий суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області, в режимі відеоконференції, клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025121050000164 від 12.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Слідчий слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 звернувся до суду з вказаним клопотанням, погодженим прокурором Кропивницького спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , бґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, проходячи військову службу на посаді солдата резерву 329 запасної роти, обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України за наступних обставин. Так 10 вересня 2025 року близько 19 годин 30 хвилин, більш точного часу на досудовому розслідуванні не встановлено, ОСОБА_5 перебував на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_1 , разом з потерпілим ОСОБА_8 проводили відпочинок, під час якого розпивали алкогольні напої та між ОСОБА_5 й потерпілим ОСОБА_8 виник конфлікт, з приводу того, що останній ображав громадянку ОСОБА_9 , котра являється матір'ю ОСОБА_5 .
На грунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, та маючи намір спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, потерпілому ОСОБА_8 , громадянин ОСОБА_5 , підняв із землі частину цегли, якою наніс один удар в область голови ОСОБА_8 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді: відкрита черепно-мозкова травма, забій лівої скроневої частки правої лобної частки, перелом тім'яної кістки з переходом на основу черепа, отолікворея під питанням, посттравматичний розрив барабанної перетинки зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.
12 вересня 2025 року за даними фактами внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121050000164 від 12.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
13 вересня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, а саме, у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор послався на обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали вказане клопотання, яке просили задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні обставини, викладенні в клопотанні не заперечив, проте заперечив щодо задоволення клопотання та просив обрати йому більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, при цьому пояснив, що будучи військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , яку за чотири дні до події він залишив самовільно, й це не єдиний випадок самовільного залишення ним військової частини. Також зазначив, що його мати скаржилася раніше на поведінку потерпілого, і в день події останній поводив себе агресивно по відношенню до матері, тому він заподіяв йому тілесних ушкоджень. Але наразі він телефонував потерпілому та вибачився й має намір відшкодувати останньому майнову шкоду.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні також заперечив щодо задоволення клопотання вказуючи, що відносно підозрюваного можливо обрати більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
Перевіривши доводи клопотання, дослідивши докази, заслухавши думку учасників судового провадження приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Із матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження №12025121050000164 від 12.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Слідчим суддею також встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, про що 13 вересня 2025 року йому повідомлено про підозру.
Відповідно до протоколу затримання особи від 12.09.2025 року, підозрюваного ОСОБА_5 фактично затримано 12.09.2025 року об 19 год. 23 хв.
Так, обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом проведення огляду місця події від 12.09.2025 року проведеного за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено, фрагмент цегли; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 12.09.2025 року, котрий в своїх показах зазначив, що 10.09.2025 року перебуваючи на подвір'ї домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , Компаніївської селищної ради, під час конфлікту, ОСОБА_5 частиною цегли вдарив його по голові чим спричинив тілесні ушкодження та з якими він звертався 12.09.2025 року до Кіровоградської обласної лікарні; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.09.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 13.09.2025 року; протоколом проведення слідчого експерименту від 13.09.2025 року за участю свідка ОСОБА_11 ; довідкою КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 12.09.2025 року про те, що гр. ОСОБА_8 , звертався до приймального відділення 12.09.2025 року з приводу надання медичної допомоги з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма, забій лівої скроневої частки правої лобної частки, перелом тім'яної кістки з переходом на основу черепа, отолікворея під питанням, посттравматичний розрив барабанної перетинки зліва.
Згідно з ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , є тяжким злочином, санкція якого позбавленням волі від п'яти до восьми років.
Так, відповідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно зі змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.
На виконання вимог ст. ст. 178, 183 КПК України слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, хоч і має постійне зареєстроване місце проживання, неодружений, осіб з інвалідністю та дітей на утриманні не має, є особою, що не має судимості, раніше не працюючого та військовослужбовця ЗСУ, який повторно самовільно залишив військову частину, та щодо якого проводилося досудове розслідування за ст.407 КК України, не маючого сталих соціальних зв'язків.
Все вище визначене, дає підстави вважати на даному етапі досудового слідства, що підозрюваний є особою, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та те, що санкція інкримінованої статті передбачає позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, у разі застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, уникаючи відповідальності, останній може покинути місце свого проживання.
Окрім того, в ході досудового розслідування встановлено наявність інших ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду підтверджується тим, що ОСОБА_5 усвідомлює, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який відповідно КК України безальтернативно передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, він усвідомлює неминучість покарання за нього, що може у будь-який час спонукати його покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за скоєний ним злочин.
Так, враховуючи обставини інкримінованого злочину, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_5 є військовослужбовцем, він має можливість вплинути на інших учасників кримінального провадження, показання яких можуть зашкодити проведенню об'єктивного та неупередженого досудового розслідування даного кримінального провадження.
Також, враховуючи те, що ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем неодноразово самовільно покидав військову частину, та раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тому може вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Відтак слідчий суддя вважає, що застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, є найбільш доцільним і обґрунтованим забезпеченням кримінального провадження, оскільки інші запобіжні заходи будуть не дієвими для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не відомі відомості про осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, а також гарантувати не вчинення підозрюваним дій передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Про вказані обставини свідчать і відсутність звернень вищевказаних осіб, до органу досудового розслідування та прокурора, поданих після безпосереднього затримання підозрюваного.
Особисте зобов'язання також не може бути застосовано в зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення, та будь-які позитивні відомості, які б вказували на належну поведінку підозрюваного відсутні. Крім того, це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та його наслідкам.
Домашній арешт також не забезпечить належної поведінки та дотримання вимог ст.177 КПК України підозрюваним, враховуючи вищезазначені негативно характеризуючі дані про його особу та схильність до вживання алкогольних напоїв у тому числі й у домашніх умовах.
Слідчий суддя при розгляді даного клопотання враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. При вирішенні даного питання у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 27.11.2008 у справі «Свершов проти України» судом враховано вік підозрюваного, відсутність соціальних зв"язків, стан здоров'я (почуває себе нормально, інформація щодо хронічних хвороб відсутня), майновий стан (не працює, постійного джерела доходів не має), а також обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, та існування ризиків кримінального провадження.
Враховуючи обставини провадження, слідчий суддя вважає, що прокурором у клопотанні доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, не забезпечить належної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу саме у триманні підозрюваного під вартою, а тому клопотання слідчого підлягає задоволенню з обранням відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням насильства, тому відповідно до п.1) ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави підозрюваному у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, тому строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 19 год. 23 хв. 12.09.2025 року на шістдесят днів до 10.11.2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на швстдесят днів, тобто до 10 листопада 2025 року.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання ОСОБА_5 , тобто з 19 год. 23 хв. 12.09.2025 року до 10.11.2025 року.
Строк цієї ухвали закінчується 10 листопада 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали, та набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - при відхиленні апеляції.
Слідчий суддя ОСОБА_1