Справа № 466/8142/24
Провадження № 2/466/589/25
«11» вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі :
головуючої - судді Луців-Шумської Н.Л.
учасники справи:
секретар Марочканич В.В.
представник позивача Плат Є.І.
представник відповідача Партика Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), від імені якої діє адвокат Плат Єлизавета Ігорівна, до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок,1) про встановлення факту постійного спільного проживання однією сім'єю, визнання права власності в порядку спадкування за законом,
05.08.2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Плат Єлизавета Ігорівна, звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , Львівської міської ради, в якому просить:
встановити факт постійного спільного проживання однією сім'єю з вересня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в квартирі за адресою АДРЕСА_2 ;
визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 8/15 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;
здійснити розподіл судових витрат.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме частка у розмірі 8/15 в квартирі за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 56,6кв.м, яка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 14.06.1996р. та фактичного прийняття спадщини за ОСОБА_4 .
На момент смерті та тривалий час до цього померлий ОСОБА_3 постійно проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де також постійно з 2006 року проживала і позивачка. Позивачка є і співвласником вказаної квартири, їй належить 1/5 частина на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2000 року. Позивачка здійснювала постійний догляд за покійним, готувала їжу, вела спільне господарство, купувала ліки, оплачувала комунальні послуги тощо.
Позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , однак постійно проживала зі спадкодавцем.
Окрім цього, після смерті ОСОБА_3 вона понесла всі витрати на організацію та проведення похорону. Вказане також можуть підтвердити свідки.
На усне звернення до нотаріуса Львівського нотаріального округу приватного нотаріуса Амбросійчук Лілії Володимирівни, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона не була зареєстрована за однією адресою з спадкодавцем та не подала у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2023 року у справі № 466/5882/23 залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини. Підставою для залишення заяви без розгляду суд вказав наявність спору про право, який виник через наявність у спадкодавця іншого спадкоємця - сина. Під час розгляду заяви встановлено, що останній не звертався до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини, місце його перебування невідоме. Оскільки судом встановлено наявність іншого потенційного спадкоємця, суд залишив заяву, подану в рамках окремого провадження щодо встановлення факту спільного проживання, без розгляду.
З огляду на наведене, позивачка змушена звернутися в суд з позовною заявою на загальних підставах.
Ухвалою від 20.08.2024р. у справі відкрито загальне позовне провадження.
Відзиву на позов відповідачами подано не було.
В підготовчі засідання відповідач ОСОБА_2 не з'являвся.
Ухвалою від 13.01.202р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги підтримали повністю, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини та просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання жодного разу не з'являвся, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином рекомендованими листами за місцем його реєстрації, котрі поштою поверталися з відмітною про відсутність адресата за вказаною адресою.
Представник Львівської міської ради Партика Н.С. в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила, вважає такі безпідставними з огляду на відсутність доказів постійного спільного проживання позивачки зі спадкодавцем з 2006 року, та що відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 першої черги, зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем та від прийняття спадщини не відмовлявся. Крім того, звернула увагу на те, що спадкове майно згідно постанови ВДВС про арешт майна боржника ОСОБА_2 з 2012 року перебуває під арештом у зв1язку із заборгованістю ОСОБА_2 по сплаті аліментів. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідків, з'ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши надані суду у справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких мотивів.
Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ст.77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За загальними нормами ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Судом встановлено, що :
Квартира АДРЕСА_4 на підставі Свідоцтва про право власності від 14.06.1996р. належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Ця квартира на час приватизації в цілому складалася з трьох житлових кімнат, кухні, загальна площа становила 56,6кв.м.
На підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2000 року АВК № 537972, укладеного з між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_6 з іншої сторони, передано у власність ОСОБА_6 1/5 частину квартири, що становить одну кімнату житловою площею 12,2кв.м. На 1/5 частку квартири ОСОБА_7 видано реєстраційне посвідчення.
Таким чином, у спільній сумісній власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишилось 4/5 частини квартири.
Також встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відомості про складення нею заповіту, а також про оформлення після її смерті спадщини за законом чи заповітом відсутні.
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Враховуючи те, що на момент смерті ОСОБА_4 разом з нею за однією адресою АДРЕСА_2 були зареєстровані спадкоємці за законом першої черги чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 , які заяв про відмову від прийняття спадщини не подавали, вони, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, вважаються такими, що прийняли спадщину.
З пояснень представника відповідача ОСОБА_8 , ОСОБА_2 є батьком дитини ОСОБА_9 та в 2012р. за рішенням суду зобов'язаний до сплати аліментів на її утримання. Ця обставина в суді не спростована.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 є боржником за виконавчим провадженням №31621943. У цьому виконавчому провадженні постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ Баірової Н.М. від 01.10.2012р. накладено арешт на майно боржника. На підставі цієї постанови зареєстровано обтяження арешт нерухомого мана - квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2025 року.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відомості про складення ним заповіту та заведення після його смерті спадкової справи відсутні.
Його спадкоємцем за законом першої черги є син ОСОБА_2 , який був зареєстрований з батьком за однією адресою, та відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такими, що прийняв спадщину.
Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .
Квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 є суміжними, що підтвердила в суді позивачка.
Позивачка ОСОБА_1 здійснювала організацію та проведення поховання ОСОБА_3 , що підтверджується договором-замовленням від 14.09.2022р. Вона отримала свідоцтво про поховання ОСОБА_3 .
Звертаючись в суд з даним позовом, ОСОБА_1 просить визнати факт її постійного спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини ( з вересня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що дасть їй право на включення до четвертої черги спадкоємців за законом.
Відповідно до приписів статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, |які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним суспільства.
Суд вважає, що позивачем не надано достатніх та достовірних доказів на підтвердження даного факту.
Судом були допитані свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , сусіди позивачки, які надали показання про те, що ОСОБА_1 більше 10 останніх років життя ОСОБА_3 опікувалася та доглядала за ним, готувала йому їжу, допомагала йому, після смерті займалася його похованням.
Свідок ОСОБА_10 також вказала, що знає сина ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_2 . Той перебуває закордоном, востаннє бачила його в 2019-2020р. перед ковідом, коли той приїздив і провідував батька. Також свідок вказала, що після того як ОСОБА_1 відкупила у сім'ї Гарагус одну кімнату, вона зробила перепланування квартир, замурувавши дверний пройом від цієї кімнати до решти квартири АДРЕСА_7 і приєднала цю кімнату до квартири АДРЕСА_6 .
На підтвердження факту спільного проживання позивачкою також надано копії квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_2 .
Проте, суд вважає, що надання таких квитанцій не може бути доказом спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю та ведення з ним спільного господарства більше п'яти років. У цих квитанціях платником вказаний ОСОБА_3 . Наявність цих квитанцій у позивачки, яка займалася похованнями ОСОБА_3 та мала доступ до квартири не є свідченням постійного спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини.
Та обставина, що позивачка ОСОБА_1 як сусідка та власник 1/5 частини квартири АДРЕСА_4 , маючи свою сім'ю, допомагала сусіду ОСОБА_3 після смерті його дружини, займалася похованням ОСОБА_3 не доводить факту їх постійного спільного проживання як сім'ї впродовж більше п'яти років.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц, від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 та від 10 травня 2022 року у справі № 761/34780/19, від 08 лютого 2023 року у справі № 365/455/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, відповідно до яких для доведення факту спільного проживання спадкоємця і спадкодавця як осіб, які складали сім 'ю, необхідно довести, крім спільного проживання, пов'язаність цих осіб спільним побутом, ведення ними спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, наявність між ними взаємних прав і обов'язків, а також інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Оцінюючи зібрані та досліджені судом у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту її постійного спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини
Оскільки позовна вимога ОСОБА_1 про визнати за нею право на спадкування частини квартири АДРЕСА_4 є похідною від позовної вимоги про встановлення факту її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок,1) про встановлення факту постійного спільного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. Л. Луців-Шумська