12 вересня 2025 року
м. Київ
справа №340/6387/24
касаційне провадження № К/990/35444/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - Управління) на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №340/6387/24 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне сільськогосподарське підприємство «Димитрово» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гранд-Вантаж» та ТОВ «Н-Вектор» суперечать письмовим доказам, наявним в матеріалах справи.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління подало касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - суд апеляційної інстанцій застосував норми права визначені у статтях 198 та 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвалюючи рішення по суті спору, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів будь-якої податкової звітності, або реєстрації цивільно-правових договорів. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та відповідні контрагенти є окремими платниками податків.
В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит або право на формування витрат у випадку, коли постачальники такого платника податків не виконують якісь вимоги діючого законодавства, а платник податку в свою чергу виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.
Вказана правова позиція відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 07.02.2023 у справі №2а-10234/09/0470, від 12.08.2025 у справі №520/13003/19.
Так, у постановах Верховного Суду від 07.02.2023 у справі №2а-10234/09/0470, від 12.08.2025 у справі №520/13003/19 Суд зазначив, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому, має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Водночас, необґрунтованими є посилання скаржника на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.08.2019 у справі №2а-12436/11/2670, оскільки обставини у вказаній справі та у справі в якій подано касаційну скаргу не є подібними.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині застосування норм права визначених у статтях 198 та 201 Податкового кодексу України у справі, у якій подано касаційну скаргу відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах.
Отже, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Висновки судів першої і апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк