11 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 320/4309/21
адміністративне провадження № К/990/26637/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №320/4309/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року (головуючий суддя Панова Г.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Собківа Я.М., суддів - Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.),
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства Оборони України щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;
- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 грудня 2017 року по 02 квітня 2021 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що наказом №942 від 22 грудня 2017 року його звільнено з військової служби, при цьому при звільненні зі служби йому не виплачено у повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні. При цьому, остаточний розрахунок з позивачем, а саме виплату недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні було проведено відповідачем 02 квітня 2021 року.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправними дії Міністерства Оборони України щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;
- зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 грудня 2017 року по 02 квітня 2021 року.
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачу у день звільнення не виплачено належну йому одноразову грошову допомогу, а тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку є правомірними.
Короткий зміст касаційної скарги
5. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
6. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
7. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08 вересня 2022 року у справі №320/2675/21, від 17 листопада 2022 року у справі №520/12661/19 щодо строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку; висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 квітня 2023 року у справі №560/13719/21, від 27 червня 2018 року у справі №810/1543/17, від 18 листопада 2019 року у справі №0940/1532/18 щодо нерозповсюдження статті 117 КЗпП України на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати; висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, що підлягає стягненню на користь позивача.
8. Вважає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з цим позовом і такий строк має обраховуватись з дня звільнення з військової служби.
9. Зазначає, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, а проходять військову службу, у зв'язку з чим положення статті 117 КЗпП України не поширюють свою дію на військовослужбовців.
10. Переконує, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
11. Зауважує, що суди попередніх інстанцій не визначили розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, а також не навів відповідних розрахунків з урахуванням принципу співмірності.
Позиція інших учасників справи
12. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу відповідача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у суді касаційної інстанції.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
13. 31 липня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга Міністерства оборони України.
14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2023 року для розгляду справи №320/4309/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Кашпур О.В., суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
15. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року касаційну скаргу Міністерства оборони України залишено без руху.
16. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі №320/4309/21 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2024 року, у зв'язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В., для розгляду справи №320/4309/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
18. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року закінчено підготовчі дії, справу №320/4309/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2025 року, у зв'язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., для розгляду справи №320/4309/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
20. ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
21. Наказом начальника Управління комунікацій та преси Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 27 грудня 2017 року №142 полковника ОСОБА_1 , начальника відділу моніторингу та реагування на критику Управління комунікацій та преси Міністерства оборони України (по особовому складу), звільненого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 2017 року №942 з військової служби у запас відповідно до пункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», 27 грудня 2017 року виключено зі списків особового складу апарату Міністерства оборони України та всіх видів забезпечення.
22. Також, указаним наказом вирішено нарахувати та виплатити, у тому числі, одноразову грошову допомогу у зв'язку зі звільненням з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік служби, яка становить 26 повних календарних років.
23. Не погоджуюсь із розміром вихідної допомоги позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
24. Судами установлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі №П/320/1124/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільнені, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням раніше виплачених сум.
25. Згідно з випискою по картковому рахунку, на виконання зазначеного рішення суду ОСОБА_1 02 квітня 2021 року виплачено грошові кошти у розмірі 75 934 грн 93 коп.
26. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем було проведено лише 02 квітня 2021 року, у той час як позивача звільнено 27 грудня 2017 року, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
29. Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі установлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
Щодо строку звернення до суду з цим позовом
30. У тексті касаційної скарги відповідач зазначає, що спірні правовідносини пов'язані з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
31. Вважає, що спір стосується проходження позивачем публічної служби, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати строк звернення до суду, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України (місячний строк), а не частину першу статті 233 КЗпП України.
32. Указує, що позивача звільнено з військової служби 27 грудня 2017 року і саме з цієї дати слід обраховувати початок відліку строку звернення до суду.
33. З огляду на викладене переконує, що позивач пропустив місячний строк на звернення до суду з цим позовом.
34. Колегія суддів зауважує, що питання визначення строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вже було предметом розгляду у межах справи №240/532/20, де Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що до таких правовідносин слід застосовувати частину п'яту статті 122 КАС України, яка визначає спеціальний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби - місячний строк.
35. Разом з тим, вирішуючи спір у справі №240/532/20, Верховний Суд вважав датою початку відліку місячного строку день проведення остаточного розрахунку.
36. У справі, що розглядається, остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведено 02 квітня 2021 року.
37. Позовну заяву зареєстровано у суді першої інстанції 13 квітня 2021 року.
38. З огляду на викладене, позивач не пропустив місячний строк звернення до суду з цим позовом.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
39. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільнені військовослужбовців не урегульовані положеннями спеціального законодавства, а тому підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України.
40. Констатували, що з позивачем не проведено розрахунку при звільненні у повному обсязі, а тому останній має право на отримання відшкодування у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27 грудня 2017 року по 02 квітня 2021 року.
41. Колегія суддів частково погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.
42. Перш за все слід зазначити, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
43. Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що оскільки спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не установлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, то до спірних правовідносин слід застосовувати положення статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
44. З огляду на викладене, безпідставними є доводи відповідача про нерозповсюдження положень статей 116-117 КЗпП України на спірні правовідносини.
45. Статтею 47 КЗпП України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
46. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
47. Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
48. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
49. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
50. Дане положення переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
51. Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
52. Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
53. Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
54. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі №П/320/1124/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби. Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»;
- зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільнені, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням раніше виплачених сум.
55. Остаточний розрахунок з позивачем проведено 02 квітня 2021 року.
56. Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, тобто з 27 грудня 2017 року по 02 квітня 2021 року.
57. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував на обов'язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 26 листопада 2020 року у справі №520/1365/2020, від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а та інших.
58. Так, у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19 Верховний Суд констатував, що статтею 117 КЗпП України покладено обов'язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.
59. Проте, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій не визначили розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача.
60. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що установлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв установлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
61. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
62. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно ураховувати таке:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, установлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
63. Також, у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, урахувавши викладені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, визначила формулу, за якою суд може застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України.
64. Водночас, недослідження судами попередніх інстанцій відомостей щодо загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат позбавляє Верховний Суд можливості визначити відсоткове співвідношення недоплаченої ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні до загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат, чим унеможливлює здійснення розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до висновків Судової палати, викладених у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.
65. З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності у ОСОБА_1 права на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, однак не виконали свого обов'язку щодо визначення суми, що підлягає стягненню, з урахуванням виплачених сум.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
66. За результатами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень колегія суддів констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України. Тому оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності й обґрунтованості, установленим статтею 242 КАС України.
67. Натомість суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може установлювати або вважати доведеними обставини, які не були установлені в оскаржуваній постанові.
68. Оскільки для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та установити додаткові обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи.
69. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
70. З урахуванням наведених мотивів, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд у відповідній частині до суду першої інстанції.
71. При новому розгляді спору судам необхідно взяти до уваги наведене у цій постанові, здійснити розрахунок середнього заробітку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати №100, застосувати, у разі необхідності, принцип співмірності і, з урахуванням установленого та відповідно до чинного законодавства, прийняти відповідне рішення.
IV. Висновки щодо судових витрат
72. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі №320/4309/21 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про визначення судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню на користь позивача.
3. Справу №320/4309/21 у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.
4. У решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі №320/4309/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду