Рішення від 11.09.2025 по справі 990/35/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2025 року

м. Київ

справа №990/35/25

провадження № П/990/35/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Радишевської О.Р., Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін як суд першої інстанції адміністративну справу,

за позовом ОСОБА_1 до Президента України ОСОБА_2, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди,

УСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України ОСОБА_2, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо нерозгляду (не належному розгляду - спотворення) заяв до них від 25.09.2024 та 04.12.2024;

зобов'язати Президента України, Верховну Раду України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України розглянути належним чином заяви до них від 25.09.2024 та 04.12.2024, та на кожну вимогу заяв надати обґрунтовану відповідь:

- вжити заходи щодо виконання органами досудового розслідування (ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР) своїх посадових обов'язків по розслідуванні вчинених щодо позивача злочинів, виконання рішення суду щодо проведення розслідування за його заявами про злочини;

- за позбавлення позивача конституційних прав судді та громадянина на захист державою від скоєних щодо нього злочинів: крадіжки грошового забезпечення судді, перешкоджання у здійсненні правосуддя, заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, злочинного звільнення з посади судді з метою помсти тощо; притягнути керівництво ОДР до відповідальності, звільнивши із займаних посад за службовою невідповідальністю;

- вжити заходи щодо вжиття заходів безпеки щодо нього;

2) відшкодувати шкоду, завдану позивачеві, нерозглядом (неналежним розглядом - спотворенням) його заяв від 25.09.2024 та 04.12.2024:

- Президентом України ОСОБА_2 у розмірі - 323 881566,72 грн моральної шкоди;

- Верховною Радою України у розмірі - 338 291551,68 грн моральної шкоди та 14 074 992 грн матеріальної шкоди;

- Вищою радою правосуддя у розмірі - 323 881566,72 грн моральної шкоди та 14 074 992 грн матеріальної шкоди;

- Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у розмірі - 323 881566,72 грн моральної шкоди.

2. На обґрунтування позовної заяви позивач, зокрема, вказує, що він 25 вересня 2024 року та 04 грудня 2024 року вчергове звернувся до відповідачів із заявами, проте станом на день звернення до суду вказані заяви належним чином відповідачами не розглянуті, заходів щодо початку розслідування вчинених щодо позивача злочинів, керівництво органів досудового розслідування (далі також - ОДР): ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, за неспроможність організувати діяльність підпорядкованих установ згідно з Конституцією України, Законів України та своїх посадових обов'язків, до відповідальності не притягнуті, тощо.

3. Обґрунтовуючи шкоду, завдану позивачу відповідачами, щодо неналежного розгляду його заяв від 25.09.2024 та 04.12.2024, ОСОБА_1 указує, що оскільки головним ініціатором, організатором та виконавцем порушення прав позивача щодо злочинного позбавлення права судді на працю, є Вища рада правосуддя (правонаступник Вищої ради юстиції), злочинного звільнення позивача у травні 2008 року з посади судді, передача його документів на звільнення до Верховної Ради України, всупереч забороні суду, позивач уважає необхідним за основу розрахунку моральної шкоди взяти грошове забезпечення Голови Вищої ради правосуддя (згідно з листом Вищої ради правосуддя від 27.11.2024, середньомісячна винагорода Голови Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 , з травня 2024 року по листопад 2024 року, становить 343 094, 88 грн).

4. Щодо заподіяння відповідачами матеріальної шкоди в частині «крадіжки суддівської винагороди з часу злочинного звільнення позивача з посади судді у травні 2008 року по час переведення на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду у листопаді 2023 року», позивач указує, що строк протиправного звільнення його з посади судді складає 186 місяців; згідно з наказом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 про зарахування до штату цього суду та довідки від 05.01.2024, розмір посадового окладу ОСОБА_1 , як судді, складає 75 672 грн. Таким чином, як уважає позивач, загальний розмір матеріальної шкоди завданої йому протиправним звільненням з посади судді складає: 186 місяців * 75 672 грн = 14 074 992 грн невиплаченої суддівської винагороди з кожного (Верховної Ради України та Вищої ради правосуддя).

5. У відзиві на позовну заяву представник Вищої ради правосуддя, заперечуючи проти позовних вимог, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) повністю. Представник ВРП зазначає, що з метою виконання вимог законодавства та, діючи виключно в межах своїх повноважень, Вищою радою правосуддя своєчасно розглянуті усі звернення ОСОБА_1 . Представник ВРП уважає, що Вища рада правосуддя не вчиняла жодних дій та не допускала бездіяльності, які б створювали для позивача права та обов'язки, в результаті чого могло виникати для нього право на захист, і, відповідно, право на звернення до суду з таким позовом. Представник ВРП також зазначає, що позивачем не доведено спричинення йому матеріальної та моральної шкоди Вищою радою правосуддя.

6. У відзиві на позовну заяву представник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, заперечуючи проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України). Представник ВККС України зазначає, що Вищою кваліфікаційною комісією суддів України розглянуто звернення позивача від 25.09.2024 та від 04.12.2024 та надано повну і вичерпну відповідь на поставлені питання, що свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до ВККС України.

7. У відзиві на позовну заяву представник Президента України, заперечуючи проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Представник Президента України зазначає, що звернення позивача розглянуто відповідно до чинного законодавства України, відповіді надавалися Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України, позовні вимоги в частині відшкодування шкоди є безпідставними та необґрунтованими.

8. У відзиві на позовну заяву представник Верховної Ради України, заперечуючи проти позовних вимог, просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі. Представник Верховної Ради України зазначає, що звернення ОСОБА_1 від 25.09.2024 та від 04.12.2024 належним чином зареєстровані, опрацьовані, на які були надані відповіді з дотриманням норм Закону України «Про звернення громадян». Стосовно вимог про відшкодування шкоди представник Верховної Ради України вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не довів наявності моральної та матеріальної шкоди, яка начебто була завдана йому Верховною Радою України, як і не навів належного обґрунтування розміру такої шкоди.

9. До Суду від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів на позовну заяву:

- у відповіді на відзив ВККС України позивач зазначає, що такий відзив не відповідає вимогам процесуального закону; вважає, що надіслання відповідей на його звернення, які не несуть в собі жодних дій щодо поновлення його прав як судді і громадянина, є заохоченням у свавіллі щодо знущання над ним ОДР та співучасті у вчиненні злочинів щодо нього; просить відхилити вимоги відзиву ВККС України щодо відмови у задоволенні позову;

- у відповіді на відзив ВРП позивач указує, що такий відзив не відповідає вимогам процесуального закону; вважає, що надіслання відповідей на його звернення, які не несуть в собі жодних дій щодо поновлення його прав як судді і громадянина, є заохоченням у свавіллі щодо знущання над ним ОДР та співучасті у вчиненні злочинів щодо нього; просить відхилити вимоги відзиву представника ВРП щодо відмови у задоволенні позову;

- у відповіді на відзив Президента України позивач зазначає, що такий відзив не відповідає вимогам процесуального закону; вказує, що його звернення до відповідачів ними належним чином не розглянуті - приховані та спотворені, тощо; вважає, що надіслання відповідей на його звернення, які не несуть в собі жодних дій щодо поновлення його прав як судді і громадянина, є заохоченням у свавіллі щодо знущання над ним ОДР та співучасті у вчиненні злочинів щодо нього; просить відхилити вимоги відзиву представника Президента України щодо відмови у задоволенні позову.

Відповіді на відзив Верховної Ради України до Суду від позивача не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 визначено колегію суддів у складі: Жука А.В. - головуючого судді (доповідача), суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О., Радишевської О.Р.

11. Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Верховного Суду від 25.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до розгляду справи як третю особу на стороні позивача Національне агентства з питань запобігання корупції та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

12. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 визначено колегію суддів у складі: Жука А.В. - головуючого судді (доповідача), суддів: Радишевської О.Р., Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О., Соколова В.М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

IІІ.ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

14. Суд установив, що Указом Президента України від 19.08.1997 №856/97 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено суддею Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 28.11.2002 №334-ІV «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано суддею Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону безстроково.

15. 20 жовтня 2003 року Кваліфікаційна комісія суддів військових судів України ухвалила рішення, яким рекомендувала Вищій раді юстиції внести до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону.

16. 04 лютого 2004 року Вища рада юстиції ухвалила рішення №16, яким скаргу ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційної комісії суддів військових судів України від 20.10.2003 залишила без задоволення та внесла подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.

17. Постановою Верховної Ради України від 22.05.2008 №303-VI «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону у зв'язку з порушенням присяги судді.

18. 19 січня 2017 року Європейський Суд з прав людини ухвалив рішення у справі «ОСОБА_1 та інші проти України», яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 18.07.2019 у справах №800/465/17, №800/466/17, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.05.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково:

- визнав протиправним і скасував рішення Вищої ради юстиції від 04.02.2004 №16;

- визнав протиправною та скасував постанову Верховної Ради України від 22.05.2008 №303-VI «Про звільнення суддів» у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону;

- передав на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; у задоволенні решти вимог відмовив.

20. 15 червня 2021 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення №1341/0/15-21 про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону.

21. Відповідно до наказу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 №740 -к «Про зарахування до штату Дніпропетровського окружного адміністративного суду судді ОСОБА_1» ОСОБА_1 зараховано до штату Дніпропетровського окружного адміністративного суду на посаду судді, у зв'язку із переведенням на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28.11.2023 №1128/0/15-23. Установлено позивачу з 06.12.2023 посадовий оклад у розмірі 75 672 грн.

22. Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.03.2024 №886/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» звільнено з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.

23. На підставі наявних у справі доказів Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідачів та інших державних органів із заявами.

24. Так, 25 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України ОСОБА_2 , Верховної Ради України, керівників депутатських фракцій і груп, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кабінету Міністрів України, Ради суддів України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою «Про створення в органах досудового розслідування: Генеральної прокуратури України, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідування - організованого злочинного угрупування, з метою приховування злочинів органів державної влади (статті 109 Кримінального кодексу України - повалення конституційного ладу) та поновлення прав судді ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої органами державної влади (порушено статтю 56 Конституції України)» (далі - заява від 25.09.2024), у якій заявник просив:

«І. Вжити негайних, термінових заходів щодо відновлення конституційної діяльності ОДР щодо забезпечення прав громадян на захист від злочинів:

1) Керівників ОДР: ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, за неспроможність організувати діяльність підпорядкованих ним установ згідно Конституції, Законів України та своїх посадових обов'язків, причетність до крадіжки мого грошового забезпечення судді, скоєння інших численних злочинів щодо мене, звільнити з займаних посад, за службовою невідповідальністю;

2) Кваліфікаційну дисциплінарну комісію прокурорів (та інших ОДР), за неспроможність організувати контроль за конституційною та законною діяльність контрольованих ними установ, розформувати та набрати на їх посади більшість з громадських організацій, не допускаючи створення в них кругової поруки, шахрайства, корупції та вибіркового правосуддя;

ІІ. Усунути перешкоди у належному розгляді моєї заяви від 17 липня 2024 року;

III. Вжити негайних заході по відшкодуванню шкоди заподіяної мені ОДВ (згідно ст. 56 Конституції України):

1) Крадіжки мого грошового забезпечення судді головою військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону ОСОБА_4 та іншими, з жовтня 2004 року по травень 2008 року (позбавлення засобів на існування);

2) Неналежним виконанням (не виконанням) своїх посадових обов'язків посадових осіб ОДР, у розмірі 15 303 440,08 грн (п'ятнадцять мільйонів триста три тисячі чотириста чотири грн. 08 коп.), згідно прихованої моєї позовної заяви від 25.10.24р;

3) Шкоди завданої мені незаконним, злочинним звільненням з посади судді у травні 2008 року (заява до ВРУ - ВРП від 09.05.24р):

а) Матеріальної шкоди, у розмірі 14 074 992 грн., що виражається у розмірі невиплаченої мені суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з травня 2008р по грудень 2023р;

б) Моральної шкоди у розмірі 14 074 992 грн., що виражається протиправним звільненням з посади судді у травні 2008 року,.

Для цього, Верховній Раді України та Вищій раді правосуддя, винести розгляд вказаних питань на засідання ВРУ та ВРП.

Це питання вирішується не керівниками вказаних установ (що є перевищенням влади - КОРУПЦІЄЮ), а органами влади - ВРУ та ВРП (колегіально), які приймали незаконне рішення про звільнення Мене злочинним шляхом знімали колегіально так і поновлюйте мої права колегіально, як того вимагає Конституція України, а не кулуарно, одноособово, без наданих повноважень та без дотримання процедури;

IV. Верховній Раді України:

1) Голові Верховної Ради України, за неспроможність організувати діяльність Верховної Ради України згідно Конституції, Законів України та своїх посадових обов'язків, висловити недовіру та усунути з займаної посади;

2) Створити ТСК щодо розслідування злочинної діяльності ОДР, що призвело до позбавлення громадян права на захист державою від злочинів та зміну конституційного ладу на диктатуру (ст. 111 КК України);

3) Створити ТСК, щодо позбавлення конституційних прав громадян на відшкодування шкоди за рахунок держави, завданої органами державної влади.

Це питання повинно вирішуватися автоматично, а у разі незгоди з рішенням про відшкодування шкоди, громадяни мають право оскаржити його у суді. Посилання зразу громадян до суду, коли вже є рішення суду про визнання порушення їх прав ОДВ, це є КОРУПЦІЄЮ, намаганням уникнути виконанням своїх посадових обов'язків (може громадянам ще курси бухгалтерів закінчити). Громадяни роками (десятиліттями) по судах ходили, відстоювали свої права, суд їх визнав , а тепер через десятиліття судових розглядів їх знову посилають до суду - ЦЕ ПОСАДОВИ БАНДИТИЗМ ОДВ;

V. Вищій раді правосуддя:

1) Голові Вищої ради правосуддя, за неспроможність організувати діяльність Вищої ради правосуддя, згідно Конституції, Законів України та своїх посадових обов'язків, висловити недовіру та усунути з займаної посади;

2) Відкрити дисциплінарне провадження щодо прокурорів ГПУ та САП винних у позбавленні мене права на захист державою щодо скоєних щодо мене злочинів;

3) Суддів Київського апеляційного адміністративного суду: Усенко, Бистрик, Попович, за прийняття злочинного рішення 07.07.2008 року, коли вони розглянули справу на годину раніше призначеного судом часу, без попередження мене( позивача), зняти з займаних посад за службовою невідповідальністю ( довели свою вірно відданість ОСОБА_5 ) ;

4) Згідно моїх попередніх звернення, які приховуються та ігноруються, за позбавлення громадян права на судовий захист, притягнути до відповідальності суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду : ОСОБА_6 , ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_7 , ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32.

Враховуючи, кількісний склад суддів КАСВС, а також значний період часу за який ними скоювали ся порушення, на сьогоднішній час в мене повна недовіра до всього складу суддів КАСВС, вони нездатні приймати рішення на користь громадян чиї інтереси та права порушені найвищими посадовими особами ОДВ, а тому створити комісію щодо вивчення та аналізу їх протиправної діяльності;

VI. У зв'язку з загрозою моєму життю вбивством, не вжиття жодних заходів щодо розслідування моїх заяв органами досудового розслідування ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, вчинення ними щодо мене інших численних злочинів, що у свою чергу свідчить про їх зацікавленість у приховуванні цих злочинів, вжити щодо мене заходи безпеки».

Додатком до заяви від 25.09.2024 долучено заяву «До ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР від 05.09.2024» з усіма додатками.

25. 04 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України ОСОБА_2, Верховної Ради України, керівників депутатських фракцій і груп, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кабінету Міністрів України, Ради суддів України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою «про визнання виборів Президента України та Верховної Ради України у 2019 році недійсними, зміну конституційного устрою на бандитський, диктаторський режим ОСОБА_2, ініціювання питання про усунення Президента України ОСОБА_2 з поста в порядку імпічменту та відшкодування шкоди» (далі - заява від 04.12.2024), в якій заявник просив:

«І. Визнати вибори Президента України та Верховної Ради України у 2019 році антиконституційними та не дійсними.

Призначити перевибори Президента України та Верховної Ради України, як проведених в антиконституційний, злочинний спосіб та незаконно перебуваючих на своїх посадах, що призвело до зміни конституційного устрою на бандитський, диктаторський режим ОСОБА_2;

ІІ. Ініціювати питання про усунення Президента України ОСОБА_2 з поста, в порядку імпічменту за повалення конституційного ладу (ст. 109 КК), державну зраду (ст. 111 КК), та зловживання владою (ст. 364 КК).

Бандиту, крадію ОСОБА_2 не місце на посаді Президента України;

ІІІ. Заборонити діяльність політичної партії СЛУГА НАРОДУ, як анти конституційної, злочинної, антиукраїнської та антинародної, перебування якої при владі призвело до зміни конституційного устрою на бандитський, диктаторський режим ОСОБА_2;

IV. Усунути перешкоди у належному розгляді моєї заяви до Вас від 25.09.24р;

V. Вжити заходи по належному розгляді моїх заяв про злочини до ОДР: ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР від: 01.11.24р та 21.11.24р, щодо вчинення у т.ч. Вами злочинів;

Керівництво ОДР: ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, за неспроможність організувати діяльність підпорядкованих ним установ, згідно Конституції, Законів України та своїх посадових обов'язків, сприянні у приховуванні злочинів вчинених посадовими особами органів державної влади, що призвело до позбавлення громадян прав на захист від злочинів та зміни конституційного устрою країни на бандитський - диктаторський режим ОСОБА_2, звільнити з займаних посад за службовою невідповідальністю;

VI. За неспроможність організувати діяльність підпорядкованих Вам установ, згідно Конституції, Законів України та своїх посадових обов'язків, сприянні у приховуванні злочинів вчинених посадовими особами органів державної влади, що призвело до позбавлення громадян прав на захист від злочинів та зміни конституційного устрою країни на бандитський - диктаторський режим ОСОБА_2, крадіжку мого грошового забезпечення судді з жовтня 2004 року по травень 2008 року (всього!), залишення мене без засобів на існування, крадіжку моєї суддівської винагороди з травня 2008 року по грудень 2023 року, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень під час бандитського нападу у середмісті Дніпра у жовтні 2006 року тощо , зняти з займаних посад, за службовою невідповідальністю (зловживання владою):

1) Президента України ОСОБА_2 , шляхом заподіяння процедури імпічменту;

2) Керівництво Верховної Ради України;

3) Керівництво депутатських фракцій і груп;

4) Керівництво Вищої ради правосуддя;

5) Керівництво Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

6) Прем'єр - Міністра України;

7) Керівництво Ради суддів України;

8) Керівництво Національного агентства з питань запобігання корупції;

9) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

VII. Відшкодувати шкоду завдану мені неналежним виконанням своїх посадових обов'язків (не виконанням), що призвело до позбавлення мене прав громадянина та судді у розмірі:

1) Президентом України ОСОБА_2 - 101 551 824 грн., моральної шкоди;

2) Верховною Радою України - 101 551 824 грн., моральної шкоди;

3) Керівництвом депутатських фракцій і груп - 101 551 824 грн., моральної шкоди;

4) Вищою радою правосуддя - 101 551 824 грн., моральної шкоди;

5) Вищою кваліфікаційною комісією суддів України - 101 551 824 грн., моральної шкоди;

6) Кабінетом Міністрів України - 101 551 824 грн., моральної шкоди;

7) Радою суддів України - 101 551 824 грн., моральної шкоди;

8) Національним агентством з питань запобігання корупції - 101 551 824 грн., моральної шкоди;

9) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини - 101 551 824 грн., моральної шкоди;

VIII. Верховній Раді України та Вищій раді правосуддя відшкодувати шкоду завдану мені у вигляді невиплаченої суддівської винагороди з травня 2008 року по грудень 2023 року, під час незаконного, злочинного звільнення (заява до ВРУ - ВРП від 09.05.24р):

Верховній Раді України:

б) Моральної шкоди у розмірі 14 074 992 грн., що виражається протиправним звільненням з посади судді у травні 2008 року ;

Вищій раді правосуддя:

а) Матеріальної шкоди, у розмірі 14 074 992 грн., що виражається у розмірі невиплаченої мені суддівської винагороди за час вимушеного прогулу (злочинним звільненням) з травня 2008р по грудень 2023р;

б) Моральної шкоди у розмірі 14 074 992 грн., що виражається протиправним звільненням з посади судді (злочинним звільненням) у травні 2008 року;

ІХ. Національному агентству з питань запобігання корупції, розпочати розслідування щодо приховування статків та ненадання інформації за моїм запитом на інформацію від 17.11.24р: Президентом України ОСОБА_2 , Керівництвом Верховної Ради України, Керівництвом депутатських фракцій і груп, Керівництвом Вищої ради правосуддя, Керівництвом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Прем?єр-Міністром України, Керівництвом Ради суддів України, Керівництвом Національного агентства з питань запобігання корупції, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

Х. Провести переатестацію всіх (у т.ч. керівництва) посадових осіб ОДР: ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, де поставити єдине питання, що таке склад злочину, як вони його розуміють та як застосовують у своїй посадовій діяльності. За підсумками переатестації, звільнити всіх за службовою невідповідальністю.

Шахраям - невігласам не місце в правоохоронних органах. На їх місце набрати нових, чесних, совість лівих, розумово - адекватних та професійно підготовлених співробітників ;

XI. У зв'язку з загрозою моєму життю вбивством, не вжиття жодних заходів щодо розслідування моїх заяв органами досудового розслідування ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, вчинення ними щодо мене інших численних злочинів, що у свою чергу свідчить про їх зацікавленість у приховуванні цих злочинів, вжити щодо мене заходи безпеки».

26. Уважаючи, що відповідачами неналежно розглянуто заяви ОСОБА_1 від 25.09.2024 та від 04.12.2024, у зв'язку із чим допущено протиправну бездіяльність, заподіяння матеріальної та моральної шкоди, позивач звернувся до Верховного Суду із цим позовом.

IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

27. Під час вирішення справи Верховний Суд ураховує, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

28. Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

29. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

30. Надаючи оцінку доводам позивача і відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, Суд дійшов таких висновків.

31. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

32. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР). Цей Закон, відповідно до його преамбули, забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

33. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

34. Відповідно до положень статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

35. Вимоги до звернення декларовано в статті 5 Закону №393/96-ВР, відповідно до частин першої, другої якої звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

36. Відповідно до частин шостої, сьомої статті 5 Закону №393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

37. Статтею 7 Закону №393/96-ВР встановлена заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення. Так, відповідно до частин першої-третьої цієї норми звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

38. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними (частина друга статті 8 Закону №393/96-ВР).

39. За своєю природою, заява від 25.09.2024 та заява від 04.12.2024 є заявами в розумінні статті 3 Закону №393/96-ВР).

40. Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

41. Відповідно до статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

42. Згідно з частиною першою статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

43. Відповідно до статті 25 Закону №393/96-ВР у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

44. Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством (стаття 26 Закону №393/96-ВР).

45. Контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян, відповідно до своїх повноважень, згідно зі статтею 28 Закону №393/96-ВР, здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.

46. Із системного аналізу наведених норм можна дійти висновків, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які, водночас, зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати такі звернення, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Проте, якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень відповідного органу, воно в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянина, який подав звернення.

47. Покликаючись у позовній заяві та відповідях на відзиви на позовну заяву на обставини порушення своїх конституційних прав судді і громадянина, позивач уважає, що відповідачі належним чином не розглянули жодне із його звернень; не розпочали заходів щодо початку розслідування вчинених щодо нього злочинів ОДР, останні продовжують саботувати розгляд вчинених щодо позивача злочинів; керівництво ОДР (Генеральної прокуратури України, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідування) до відповідальності за неспроможність організувати діяльність підпорядкованих установ не притягнуті, що, як уважає ОСОБА_1 , є заохоченням у подальшій сваволі щодо нього. Неодноразово зазначає, що загроза його життю зберігається, злочинці себе почувають безкарними, вкрадені в нього гроші йому не повернуті, його конституційні права судді та громадянина зухвало порушені.

48. Аналізуючи за матеріалами справи та доводами учасників справи повноту надання відповідей на звернення (заяви) позивача від 25.09.2024 та 04.12.2024, Суд зазначає таке.

Щодо бездіяльності Президента України стосовно нерозгляду (неналежного розгляду - спотворення) заяв від 25.09.2024 та від 04.12.2024.

49. Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України. На цьому неодноразово наголошувалося у Рішеннях Конституційного Суду України (від 10.04.2003 №7-рп/2003, від 07.04.2004 №9-рп/2004, від 16.05.2007 №1-рп/2007, від 02.10.2008 №19-рп/2008, від 08.10.2008 №21-рп/2008 та інших). Законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що передбачені нормами Конституції України.

50. Основні функції і повноваження Президента України визначено у статті 106 Конституції України. Згідно з пунктом 28 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

51. Указом Президента України від 20.06.2019 №417 «Питання забезпечення діяльності Президента України» утворено Офіс Президента України.

52. Відповідно до пункту 3 Положення про Офіс Президента України, затвердженого Указом Президента України від 25.06.2019 №436 основними завданнями Офісу є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.

53. Підпунктом 22 пункту 4 Положення про Офіс Президента України визначено повноваження Офісу організовувати, зокрема, розгляд звернень громадян, які звертаються до Президента України, здійснювати облік та аналіз таких звернень, на основі аналізу таких звернень розробляти та подавати Главі держави пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем.

54. Матеріалами справи підтверджується, що відповіді на звернення позивача від 25.09.2024 та 04.12.2024 надавалися Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України, який є самостійним структурним підрозділом Офісу Президента України та уповноважений на організацію розгляду в установленому порядку звернень громадян до Президента України та Офісу Президента України, згідно із Положенням про Департамент з питань звернення громадян Офісу Президента України, затвердженого наказом керівника Апарату Офісу Президента України від 21.04.2020 №11, долученого представником Президента України до відзиву на позовну заяву.

55. Матеріалами справи та доказами, наданими із відзивом Президента України на позовну заяву, підтверджується, що за результатом опрацювання звернення (заяви) позивача від 25.09.2024 Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України надано відповідь у межах компетенції, а копії звернення (заяви) надіслано за належністю для розгляду в межах компетенції до Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, про що було письмово повідомлено заявника.

56. Так, Судом установлено, що у відповідь на заяву від 25.09.2024 листом від 03.10.2024 №22/050418-04 ОСОБА_1 повідомлено таке. Стосовно прохання вчинити негайних, термінових заходів з метою відновлення конституційної діяльності органів досудового розслідування щодо забезпечення прав громадян на захист від злочинців, насамперед, зазначено про обсяг повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України. Указано, що надання правової оцінки рішенням (діям, бездіяльності) посадових осіб органів прокуратури та слідства не віднесено до повноважень Глави Держави; застосування Президентом України повноважень, які визначені кримінальним процесуальним законом для сторін кримінального провадження, є неможливим. Роз'яснено, що право на оскарження процесуальних рішень (дій, бездіяльності) відповідних посадових осіб у кримінальному провадженні особа може реалізувати в тому порядку, який установлений кримінальним процесуальним законодавством, тощо. Зазначено, що копію звернення направлено для розгляду в межах повноважень за належністю до Офісу Генерального прокурора. Запропоновано взяти до уваги, що згідно зі статтею 3 закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов'язків; відповідно до статті 16 цього Закону, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Щодо висловленої у наведеному контексті пропозиції звільнити із займаних посад керівників органів досудового розслідування додатково зазначено, що у зверненні не наведено обставин, які відповідно до чинного законодавства могли б слугувати підставою для звільнення з посад тих із перелічених керівників, звільнення яких із посад здійснюється Президентом України; отже, підстави для розгляду Президентом України вказаного питання відсутні. Указано, що пропоноване розформування Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (та інших ОДР) до повноважень Президента України, вичерпно визначених Конституцією України, не належить.

Стосовно прохання усунути перешкоди у належному розгляді заяви від 17.07.2024 зауважено, що викладені у зверненні від 17.07.2024 пропозиції передано до відділу інформаційно-аналітичної роботи Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України для врахування та використання в роботі, а також надано роз'яснення щодо відсутності у Президента України повноважень впливати будь-яким чином на здійснення правосуддя в Україні, у тому числі на формування судової практики; копії звернення надіслано для розгляду в межах повноважень до Національної поліції України та Державної судової адміністрації України; про викладене повідомлено листом від 21.08.2024 №22/038907-04.

Стосовно викладеного прохання вжити негайних заходів щодо відшкодування заподіяної шкоди, інформовано, що чинне законодавство не містить норм, які б установлювали обов'язок Президента України відшкодовувати витрати, майнову та моральну шкоду, заподіяну громадянам. Зазначено, що вирішення питання щодо відшкодування шкоди та збитків має відбуватись через юридичні механізми, передбачені актами відповідного процесуального законодавства.

У зв'язку з можливою загрозою життю позивача, копію звернення від 25.09.2024 надіслано для розгляду в межах компетенції до Національної поліції України.

57. У відповідь на заяву від 04.12.2024 листом від 16.12.2024 №22/061350-04 повідомлено про відсутність правових підстав для розгляду питання щодо припинення повноважень Верховної Ради України, із посиланням на положення статті 90 Конституції України. Зауважено, що в умовах воєнного стану забороняється проведення виборів Президента України та проведення виборів до Верховної Ради України.

Стосовно прохання усунути перешкоди у належному розгляді заяви від 25.09.2024 зазначено, що відповідь на вказане звернення надана листом Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України від 03.10.2024 №22/050418-04, при цьому колію звернення направлено для розгляду в межах повноважень за належністю до Офісу Генерального прокурора та Національної поліції України.

Щодо висловленого прохання вжити заходи стосовно належного розгляду заяв про злочини, повторно роз'яснено, що застосування Главою Держави повноважень, які визначені кримінальним процесуальним законом для сторін кримінального провадження, є неможливим; право на оскарження процесуальних рішень (дій, бездіяльності) відповідних посадових осіб у кримінальному провадженні особа може реалізувати в тому порядку, який установлений кримінальним процесуальним законодавством.

Стосовно викладеної у наведеному контексті пропозиції звільнити із займаних посад за службовою невідповідальністю керівництво органів досудового розслідування та щодо запропонованого зняття з посад за службовою невідповідальністю (зловживання владою) інших наведених посадових осіб, зауважено, що у зверненні не зазначено обставин, які відповідно до чинного законодавства могли б слугувати підставою для звільнення з посад тих із перелічених Вами керівників, звільнення яких із посад здійснюється Президентом України; отже, підстави для розгляду Президентом України вказаних питань відсутні.

Щодо зазначеного у зверненні прохання відшкодувати шкоду, завдану органами державної влади, повторно інформовано, що чинне законодавство не містить норм, які б установлювали обов'язок Президента України відшкодовувати витрати, майнову та моральну шкоду, заподіяну громадянам. Зазначено, що вирішення питання щодо відшкодування шкоди та збитків має відбуватись через юридичні механізми, передбачені актами відповідного процесуального законодавства.

Інформовано, що копію звернення від 04.12.2024 направлено для розгляду в межах повноважень за належністю до Національної поліції України (у зв'язку з можливою загрозою життю) та до Офісу Генерального прокурора.

Насамкінець зауважено, що стаття 68 Основного Закону України покладає на кожного обов'язок неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; поведінка, яка не відповідає зазначеним нормам, є неприйнятною; звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб не повинні мати наклепницький характер, містити образи та ганьбити честь, гідність чи ділову репутацію осіб, яких вони стосуються.

58. За наведених обставин Суд констатує, що розгляд звернень ОСОБА_1 (заяв від 25.09.2024 та від 04.12.2024) Президентом України здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. Виходячи із вимог, які позивач ставив перед Президентом України та змісту заяв у частині, що стосуються указаного суб'єкта, відсутня бездіяльність останнього стосовно нерозгляду звернень позивача в межах цього публічно-правового спору. А тому позовні вимоги до Президента України в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо бездіяльності Вищої ради правосуддя стосовно нерозгляду (неналежного розгляду - спотворення) заяв від 25.09.2024 та від 04.12.2024.

59. Відповідно до частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

60. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» і Законом України «Про Вищу раду правосудця».

61. Вища рада правосуддя, як і інші органи державної влади та установи, в силу вимог Закону №393/96-ВР, зобов'язана в межах своєї компетенції, протягом встановленого законом строку, надати обґрунтовану відповідь за результатами розгляду звернення.

62. Матеріалами справи підтверджується, що у відповідь на заяву від 25.09.2024 Вища рада правосуддя листом від 18.10.2024 №29214/0/9-24 надала ОСОБА_1 відповідь, в якій, зокрема, вказала, що ВРП є незалежним колегіальним органом суддівського врядування, який діє в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та Законом «Про Вищу раду правосуддя». Зазначено, що очолює її Голова, якого обирають із числа членів ВРП строком на два роки, рішення приймається більшістю голосів від конституційного складу ВРП та 23 січня 2023 року Головою ВРП було обрано ОСОБА_3 , за що проголосували 15 членів ради, що становить більше половини від конституційного складу ВРП; це рішення підтвердило колегіальну довіру до нього з боку членів ВРП.

Щодо дисциплінарного провадження стосовно прокурорів Офісу Генерального прокурора та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури зазначено, що ці питання не належать до компетенції ВРП; указано, що відповідно до Закону «Про прокуратуру», дисциплінарні провадження щодо прокурорів здійснюються спеціально визначеним органом у межах встановленої процедури.

Щодо звільнення суддів Київського апеляційного адміністративного суду, повідомлено, що ОСОБА_8 звільнений у 2014 році за власним бажанням, ОСОБА_9 звільнена у 2018 році також за власним бажанням, а ОСОБА_10 звільнена у 2017 році з посади судді Вищого спеціалізованого суду.

Щодо притягнення до відповідальності суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вказано, що відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів», дисциплінарні провадження щодо суддів розглядають дисциплінарні палати ВРП після отримання відповідної скарги, а законодавство не передбачає створення спеціальних комісій для розгляду діяльності суддів. Повідомлено, що у разі надходження від заявника до ВРП відповідної дисциплінарної скарги її буде розглянуто у встановленому законодавством порядку та наразі триває попередня перевірка скарги щодо суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, про результати розгляду якої скаржника буде повідомлено додатково, тощо.

63. У відповідь на заяву від 04.12.2024 Вища рада правосуддя листом від 23.12.2024 за вих. №33907/09-24 надала ОСОБА_1 відповідь, у якій вказала, що за результатами розгляду його звернень від 17 липня та 25 вересня 2024 року, а також запиту на інформацію від 17 листопада 2024 року, ВРП надала відповіді листами від 06 серпня, 18 жовтня та 27 листопада 2024 року відповідно до своїх повноважень та законодавства.

У листі від 06.08.2024 ВРП повідомила, що питання щодо притягнення суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Київського окружного адміністративного суду було передано члену ВРП - доповідачу як дисциплінарну скаргу (вх. №1933/2/6-24 від 23.07.2024). Однак, після попередньої перевірки, член Другої Дисциплінарної палати ВРП Саліхов В.В. ухвалою від 24.10.2024 №1817/0/18-24 залишив її без розгляду та повернув скаржнику. Позивачу роз'яснено, що таке повернення не позбавляє права повторного звернення за умови відповідності скарги вимогам статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку зі звільненням з посади судді у 2008 році, ВРП листами від 20 травня та 04 липня 2024 року повідомила про відсутність у неї відповідних повноважень, а вирішення таких питань можливе лише в судовому порядку згідно з чинним законодавством.

Водночас ВРП наголосила, що суддя у відставці зберігає особливий соціально-професійний статус, який передбачає довічне грошове утримання та високі етичні стандарти поведінки. Також рекомендовано дотримуватися норм етики під час звернення до органів державної влади.

64. Ураховуючи викладене, Вища рада правосуддя не допустила бездіяльності в частині розгляду заяв ОСОБА_1 від 25.09.2024 та 04.12.2024, у зв'язку із чим позовні вимоги до ВРП в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно нерозгляду (неналежного розгляду - спотворення) заяв від 25.09.2024 та від 04.12.2024.

65. Відповідно до частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

66. Частиною першою статті 93 Закону №1402-VIII визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України: 1) веде облік даних про кількість посад суддів у судах, у тому числі вакантних; 2) проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит; 3) вносить до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді; 4) вносить до Вищої ради правосуддя рекомендацію про переведення судді відповідно до цього Закону, крім переведення у порядку дисциплінарного стягнення; 6) затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді), програму та порядок проходження початкової підготовки судді; 6-1) затверджує більшістю голосів від її складу, визначеного цим Законом, регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, встановлених цим Законом; 7) проводить кваліфікаційне оцінювання; 8) забезпечує ведення суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді; 9) бере у межах компетенції участь у міжнародному співробітництві, у тому числі встановлює зв'язки з іноземними закладами, установами та організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, є бенефіціаром, реципієнтом міжнародної технічної допомоги, головним розпорядником міжнародної допомоги від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

67. Порядок розгляду звернень громадян, звернень та запитів народних депутатів, адвокатів, що надходять до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), прийому громадян, а також основні засади організації та ведення діловодства: порядок прийому, реєстрації, обліку, руху, формування у провадження, систематизації, зберігання, довідково-інформаційного пошуку та контролю за виконанням, підготовки документів (справ) до зберігання в архіві Комісії та використання в роботі, встановлює Інструкція з розгляду звернень та особистого прийому громадян у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, затверджена наказом Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30.12.2015 №93 (далі - Інструкція №93).

68. Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Інструкції №93 звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають розгляду відповідно до положень цієї Інструкції.

69. Згідно з абзацами 2, 4, 5-6 пункту 4.2 Інструкції №93 після обліку звернення разом з усіма документами попереднього листування (за наявності) передаються відповідальним підрозділом на розгляд Голові Комісії, секретарям Палат Комісії, керівнику секретаріату Комісії, в день їх надходження або наступного робочого дня у разі надходження документів у неробочий час.

Розглянуті зазначеними особами звернення повертаються з відповідною резолюцією відповідальному підрозділу, який того ж дня вносить інформацію стосовно виконавця до реєстраційно-контрольної картки.

Одразу після внесення необхідної інформації до реєстраційно-контрольної картки відповідальний підрозділ передає за реєстром звернення на виконання структурному підрозділу секретаріату Комісії, службі інспекторів Комісії відповідно до резолюції.

Резолюція може містити доручення керівнику структурного підрозділу або службі інспекторів Комісії щодо підготовки проекту відповіді на звернення або надання відповіді на звернення.

70. Судом установлено, що на звернення ОСОБА_1 від 25.09.2024 ВККС України листом від 14.10.2024 №К-5736/24 повідомило позивачу про обсяг повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, передбачений законодавством, роз'яснено алгоритм дій громадянина у разі наявності у нього інформації, що може мати наслідком притягнення судді та посадових осіб до відповідальності.

71. На звернення ОСОБА_1 від 04.12.2024 ВККС України листом від 17.12.2024 №К-7045/24 повторно повідомила позивача про обсяг повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та положення статті 216 Кримінального процесуального кодексу України щодо кола суб'єктів, які здійснюють досудове розслідування. Зазначено, що ВККС України не має права вчиняти будь-які дії, що не належить до її компетенції. Повторно роз'яснено, що за наявності інформації, що може мати наслідком притягнення посадових осіб до кримінальної відповідальності, громадянину слід особисто або через адвоката звернутися до відповідного органу, тощо.

72. Виходячи із вимог, які позивач ставив перед ВККС України та змісту заяв у частині, що стосуються указаного суб'єкта, відсутня бездіяльність останнього стосовно нерозгляду звернень позивача в межах цього публічно-правового спору. А тому позовні вимоги до ВККС України в цій частині є також необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо бездіяльності Верховної Ради України стосовно нерозгляду (неналежного розгляду - спотворення) заяв від 25.09.2024 та від 04.12.2024.

73. Основні вимоги до організації розгляду звернень громадян до Верховної Ради України визначено Положенням про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України 08.02.2021 №19 (далі - Положення №19).

74. Відповідно до пункту 153 Положення №19 діловодство, що стосується звернень до Верховної Ради України, керівництва Верховної Ради України, органів Верховної Ради України, депутатських фракцій (депутатських груп), Апарату, керівництва Апарату, структурних підрозділів, їх посадових осіб (далі - діловодство за зверненнями), здійснюється структурним підрозділом з питань звернень громадян. В інших структурних підрозділах діловодство за зверненнями здійснюється спеціально визначеними для цього працівниками. Діловодство за зверненнями до народних депутатів України здійснюється помічниками-консультантами народних депутатів України.

75. За змістом пункту 158 Положення №19 звернення, оформлене і подане відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», підлягає обов'язковому прийняттю та розгляду.

76. Відповідно до абзацу 1 пункту 161 Положення №19 звернення у паперовій формі, надіслане засобами поштового зв'язку, приймається структурним підрозділом з документального забезпечення і передається до структурного підрозділу з питань звернень громадян нерозконвертованим, без реєстрації.

77. Згідно з пунктом 165 Положення №19 звернення, що надійшло до Верховної Ради України, попередньо опрацьовується структурним підрозділом з питань звернень громадян, під час якого визначається: 1) належність документа до звернення; 2) відповідність звернення вимогам статті 5 Закону України «Про звернення громадян»; 3) відповідність адресування звернення, цілісність вкладень, наявність усіх зазначених у зверненні додатків, супровідних листів; 4) ознаки надходження та виду звернень відповідно до класифікатора, передбаченого пунктом 172 цього Положення; 5) предмет і стислий зміст звернення; 6) належність предмета звернення до повноважень органу чи посадової особи, яким адресоване звернення; 7) виконавець, до компетенції якого належить предмет звернення; 8) наявність підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про звернення громадян», для визнання звернення таким, що не підлягає розгляду.

78. Відповідно до абзацу 1 пункту 166 Положення №19 звернення, що надійшло до Верховної Ради України, централізовано реєструється структурним підрозділом з питань звернень громадян у день завершення його попереднього опрацювання в ЄАС та передається зазначеному в ньому адресату.

79. Згідно з положеннями пункту 184 Положення №19 звернення, адресоване народному депутату України, депутатській фракції (депутатській групі) у Верховній Раді України, реєструється та направляється для розгляду відповідному адресату в ЄАС. Звернення, адресоване Верховній Раді України, Голові Верховної Ради України, реєструється та попередньо опрацьовується структурним підрозділом з питань звернень громадян відповідно до цього Положення. Звернення, предмет якого не стосується повноважень Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, направляється зазначеним підрозділом відповідно до: 1) органу Верховної Ради України відповідно до сфери його відання; 2) Керівника Апарату (в частині компетенції Апарату); 3) за належністю згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян».

80. Звернення, адресоване органу Верховної Ради України, реєструється та опрацьовується відповідно до цього Положення з урахуванням положень статті 89 Конституції України, статей 13, 16 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» та частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" (пункт 185 Положення №19).

81. Відповідно до пункту 188 Положення №19 якщо предмет звернення не належить до повноважень Верховної Ради України, керівництва Верховної Ради України, Апарату, керівництва Апарату, комітетів Верховної Ради України, таке звернення протягом п'яти днів з дня надходження структурним підрозділом з питань звернень громадян пересилається за належністю відповідно до Закону України «Про звернення громадян» або Закону України «Про адміністративну процедуру» до відповідного органу чи посадовій особі, про що повідомляється заявник. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той самий строк структурним підрозділом з питань звернень громадян повертається заявникові з відповідним роз'ясненням.

82. Відповідно до пункту 193 Положення №19 звернення вважається розглянутим, якщо предмет звернення опрацьовано і особі надано відповідь за підписом уповноваженої посадової особи або народного депутата України, направлено листа до органу державної влади (у тому числі правоохоронного органу), органу місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації (у разі необхідності), вжито інших передбачених законодавством заходів.

У разі якщо за результатами розгляду звернення особі надається усна відповідь чи консультація, у зверненні на вільному від тексту місці останнього аркуша або в окремій довідці робиться відповідний запис, інформація щодо змісту якого вноситься до ЕРКК звернення в ЄАС.

Після завершення роботи над зверненням виконавець або уповноважена посадова особа структурного підрозділу, народний депутат України вносить до ЕРКК звернення інформацію про його розгляд, результати розгляду та зв'язує всі документи щодо відповідного звернення (відповіді, супровідні листи, інші необхідні документи).

83. Матеріалами справи підтверджується, що звернення (заява) ОСОБА_1 від 25.09.2024 було одержано Верховною Радою України 02.10.2024. Відповідно до реєстраційної картки документа Голова Верховної Ради України надав доручення головам депутатських фракцій і груп у Верховній Раді України дев'ятого скликання розглянути та надати відповідь автору звернення, про що письмово було повідомлено ОСОБА_1 листом від 02.10.2024.

84. У результаті опрацювання звернення (заяви від 25.09.2024):

- голова депутатської групи «Партія «За майбутне» ОСОБА_11 звернувся з депутатським зверненням від 08.10.2024 №04-06/07-2024/219971 до Прем?єр-міністра України Шмигаля Д.А., в якому просив розглянути звернення громадянина ОСОБА_1 та поінформувати про результати його розгляду, про що письмово було повідомлено ОСОБА_1 листом від 08.10.2024;

- голова Комітету Верховної Ради України Маслов Д.В. надав ОСОБА_1 відповідь від 14.10.2024 №04-26/18-2024/225006, в якій повідомлялося, зокрема, що за своїм конституційним статусом комітети Верховної Ради України є органами, які мають предметно визначену компетенцію і забезпечують здійснення парламентом його повноважень (абзац перший пункту 4.2. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 05.03.2003 №5-pn/2003); звернуто увагу на те, що члени Комітету відповідно до Конституції і законів України не наділені засобами безпосереднього впливу щодо процесуальної діяльності суддів, працівників правоохоронних органів, а також надання правової оцінки їх діям; разом з тим, позивача проінформовано, що пропозиції, зазначені у листі, доведено до відома народних депутатів - членів Комітету для можливого використання у законотворчій діяльності»;

- голова депутатської групи «Довіра» ОСОБА_12 надав ОСОБА_1 відповідь від 15.10.2024 №04-07/10-2024/226112, в якій роз'яснив окремі положення Конституції України, вказав, зокрема, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; звернув увагу, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом, а без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; додатково зазначено, що відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» тимчасова слідча комісія Верховної Ради України (далі - слідча комісія) - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що утворюється з числа народних депутатів України, завданням якого є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес; тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України (далі - спеціальна комісія) - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що створюється з числа народних депутатів України для підготовки і попереднього розгляду питань, а також для підготовки і доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради України на правах головного комітету, якщо предмет правового регулювання таких проектів не належить до предметів відання комітетів, утворених Верховною Радою України, крім випадку прийняття Верховною Радою України рішення про створення спеціальної комісії з правами головного комітету для продовження роботи над законопроектом про внесення змін до Конституції України; разом з тим зазначено про право звернення з захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до Конституційного Суду України із конституційною скаргою, тощо;

- заступник голови фракції політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» Соболев С.В. звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Д.В. листом від 24.10.2024 №165д9/7-2024/234613, в якому просив розглянути звернення громадянина ОСОБА_1 та поінформувати про результати його розгляду фракцію та заявника;

- голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності Іонушас С.К. звернувся до Офісу Генерального прокурора листом від 25.10.2024 №04-27/12-2024/236064, в якому просив розглянути звернення громадянина ОСОБА_1 та повідомити автора про результати такого розгляду;

- голова депутатської групи «Платформа за життя та мир» Бойко Ю.А. надав ОСОБА_1 відповідь від 08.11.2024 №04-08/10-2024/247942, в якій, зокрема, надані роз'яснення щодо порядку та підстав створення тимчасових слідчих комісій у Верховній Раді України; одночасно наголошено, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 19.05.1999 №4-рп/99 та від 11.04.2000 №4-рп/2000 народний депутат не має права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів, голів судів, суддів, органів прокуратури і прокурорів стосовно конкретних справ, тощо;

- голова фракції політичної партії «Голос» ОСОБА_13 надала громадянину ОСОБА_1 відповідь від 12.11.2024 №04-05/09-2024/25 1258, в якій повідомлялося, що інформація, викладена у його зверненні, взята до відома;

- голова депутатської групи «Партія «За майбутнє» ОСОБА_11 , розглядаючи повторне звернення позивача, надав йому відповідь від 13.12.2024 №04-06/11-2024/281046, в якій зауважив: «Порушене Вами питання вже розглядалося по суті депутатською групою «Партія «За майбутнє». А саме, 08.10.2024 р., на підставі ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» депутатською групою «Партія «За майбутнє» було направлене депутатське звернення до Прем'єр-міністра України Шмигаля Д.А. із проханням розглянути його відповідно до чинного законодавства в межах компетенції (сканкопія додається). Про що Ви були проінформовані окремим листом (сканкопія листа додається). Принагідно повідомляємо про те, що Вищою кваліфікаційною комісією судів України, Вищою радою правосуддя, Дніпропетровською обласною прокуратурою, Міністерством юстиції України, Національним агентством з питань запобігання корупції, Національним антикорупційним бюро України, Офісу Генерального прокурора, Службою безпеки України, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, за дорученням Прем?єр-міністра України, проведено перевірку викладених у Вашому зверненні фактів, про що депутатську групу «Партія «За майбутнє» було інформовано окремими листами від вищезазначених державних органів (сканкопії листів додаються). На підставі вищевикладеного повідомляємо про неможливість вжиття подальших заходів депутатського реагування.»;

85. Також, на підставі наданих представником Верховної Ради України до відзиву на позовну заяву доказів, Суд установив, що за результатами опрацювання звернення (заяви) ОСОБА_1 від 25.09.2024 на адресу Верховної Ради України та народних депутатів України надходили листи-відповіді від інших державних органів, а саме від:

- Офісу Генерального прокурора від 25.10.2024 №31/5/1-87262ВИХ-24, від 30.10.2024 №31/5/1-88706ВИХ-24;

- Дніпропетровської обласної прокуратури від 08.11.2024 №31/2-1236ВИХ-24 та №31/2-1235ВИХ-24;

- Вищої ради правосуддя від 18.10.2024 №29211/0/9-24;

- Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144525/13488-4-24/11.2.1;

- Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 21.10.2024 №07/1-4969ВИХ-24;

- Служби безпеки України від 20.10.2024 №14/5-6790/Б-503;

- Національного антикорупційного бюро від 23.10.2024 №02-003/31432;

- Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21.10.2024 №27-5919/24;

- Національного агентства з питань запобігання корупції від 01.11.2024 №30-11/82622-24;

- Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 29.10.2024 №707.6/С/341.5/24/НД/43.2.

86. Звернення (заява) ОСОБА_1 від 04.12.2024 було одержано Верховною Радою України 11.12.2024. Відповідно до реєстраційної картки документа Голова Верховної Ради України надав доручення головам депутатських фракцій і груп у Верховній Раді України дев'ятого скликання розглянути та надати відповідь автору звернення, про що письмово було повідомлено ОСОБА_1 листом від 12.12.2024.

87. У результаті опрацювання звернення (заяви від 04.12.2024):

- голова депутатської групи «Партія «За майбутне» Батенко Т.І, розглядаючи повторне звернення позивача від 04.12.2024, надав йому відповідь від 13.12.2024 №04-06/11-2024/281046, в якому зазначив про те, що порушені у зверненні питання вже розглядалися по суті депутатською групою «Партія «За майбутнє», а саме, 08.10.2024 було направлено депутатське звернення до Прем'єр-міністра України Шмигаля Д.А. із проханням розглянути його відповідно до чинного законодавства в межах компетенції, про що позивача було окремо повідомлено; принагідно повідомлено, що Вищою кваліфікаційною комісією України, Вищою Радою Правосуддя, Дніпропетровською обласною прокуратурою, Міністерством юстиції України, Національним агентством з питань запобігання корупції, Національним антикорупційним бюро України, Офісом Генерального прокурора України, Службою безпеки України, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, за дорученням Прем'єр-міністра України, проведено перевірку викладених у зверненні фактів, про що депутатську групу «Партія «За майбутнє», було проінформовано окремими листами;

- народний депутат України ОСОБА_14 у листі-відповіді від 13.12.2024 №03/022825 повідомила позивачу, що до повноважень народного депутата України не належить втручання в роботу правоохоронних органів та в роботу судової системи України, а також порекомендувала звернутися до Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора та до Державного бюро розслідувань;

- голова Комітету Верховної Ради України Маслов Д.В. надав ОСОБА_1 відповідь від 16.12.2024 №04-26/18-2024/282674, в якій повідомлялося, що звернення аналогічного змісту опрацьовано в Комітеті та надано відповідь листом Комітету за Nє04-26/18-2024/225006 від 14.10.2024;

- голова депутатської групи «Довіра» Кулініч О.I. надав ОСОБА_1 відповідь від 20.12.2024 №04-07/10-2024/288993, в якій роз'яснений порядок проведення позачергових виборів до Верховної Ради України, усунення Президента України з поста в порядку імпічменту та наслідки запровадження в Україні правового режиму воєнного стану щодо можливості проведення виборів;

- голова депутатської групи «Платформа за життя та мир» Бойко Ю.А. надав ОСОБА_1 відповідь від 07.01.2025 №04-08/10-2025/4007, в якій наголошувалось, що відповідно Рішення Конституційного Суду України від 19.05.1999 №4-рп/99 та від 11.04.2000 №4-рп/2000 народний депутат України не має права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів, голів судів, суддів, органів прокуратури і прокурорів стосовно конкретних судових справ, а також у справах з питань представництва інтересів громадян в суді; роз'яснено правовий статус введеного в Україні воєнного статусу; також роз'яснено, що з метою гарантування прав і свобод Конституцією України передбачено можливість судового захисту прав і свобод людини і громадянина; вказано, що кожна особа, права якої порушені, має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх прав та свобод, тощо;

- голова Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Шуляк О.О. надала ОСОБА_1 відповідь від 07.01.2025 №04-23/15-2025/4326, в якій роз'яснений порядок усунення Президента України з поста в порядку імпічменту та заборони проведення виборів Президента України, виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради АРК і органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану;

- голова фракції політичної партії «Голос» ОСОБА_13 надала ОСОБА_1 відповідь від 15.01.2025 №04-05/09-2025/12193, в якій також роз'яснений порядок усунення Президента України з поста в порядку імпічменту та заборони проведення виборів Президента України, виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради АРК і органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану.

88. За наведених обставин, Суд констатує, що розгляд звернень ОСОБА_1 (Заяв від 25.09.2024 та від 04.12.2024) Верховною Радою України організовано відповідно до вимог чинного законодавства. Виходячи із вимог, які позивач ставив перед Верховною Радою України та змісту заяв в частині, що стосуються указаного суб'єкта, відсутня бездіяльність останнього стосовно не розгляду звернень позивача в межах цього публічно-правового спору. Верховна Рада України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

89. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.02.2020 у справі №800/304/17 зробила висновок, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

90. Крім того Суд звертає увагу, що обґрунтування в значній частині стосується незгоди ОСОБА_1 із суттю відповідей на звернення (заяви). З приводу цього Суд указує, що відповіді на звернення ОСОБА_1 відповідають змісту поставлених питань у зверненнях, а коли надання відповідей на питання виходили за межі повноважень відповідачів, звернення були скеровані відповідним органам.

91. Верховний Суд також зазначає, що звернення вважається розглянутим, якщо розглянуто по суті всі порушені у ньому питання, а незгода заявника з відповіддю не свідчить про порушення відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян» (подібні за змістом висновки викладено також Верховним Судом у постановах від 13.02.2020 у справі №520/3571/17). Отже, позовні вимоги до відповідачів в частині визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про відшкодування позивачу моральної та матеріальної шкоди.

92. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

93. За приписами частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

94. Загальні положення про відшкодування шкоди наведено у параграфі 1 глави 82 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, за частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

95. Статтями 1173-1175 ЦК України передбачено особливості відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, а також посадовими особами вказаних органів.

96. У судовій практиці сформувався сталий підхід до застосування положень статей 1173-1175 ЦК України під час розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування (зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №916/1423/17, а також у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №2а-0770/814/12, від 13.01.2022 у справі №825/438/18 та інших), за яким статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування, а також для посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.

97. Проте цими нормами не заперечується обов'язковості інших елементів складу цивільного правопорушення, доказування наявності яких є необхідним у спорах про стягнення збитків.

98. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

99. Суд зазначає, що в межах цього публічно-правового спору позивач не довів наявності будь-якої шкоди, завданої йому відповідачами, протиправності діяння відповідачів, наявності причинного зв'язку між шкодою і діями та вини відповідачів в її заподіянні. Отже, позовні вимоги про відшкодування шкоди задоволенню не підлягають, з огляду на їх необґрунтованість.

100. Однак слід зазначити, що відповідно до статті 25 Закону №393/96-ВР у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

101. Отже, Закон України «Про звернення громадян» пов'язує можливість відшкодування матеріальних збитків, пов'язаних із поданням і розглядом скарги на неправомірне рішення щодо звернення громадян, виключно у разі задоволення такої скарги. Моральні ж збитки можуть бути відшкодовані у разі, якщо неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги була заподіяна така шкода.

102. Ураховуючи наведене та те, що вимоги про стягнення на користь позивача матеріальної та моральної шкоди є похідними від первісних вимог, для задоволення яких немає підстав, такі вимоги також задоволенню не підлягають.

103. Водночас Суд уважає за необхідне окремо звернути увагу позивача на вимоги щодо стягнення із Верховної Ради України та Вищої ради правосуддя матеріальної шкоди в розмірі 14 074 992 грн із кожного.

104. Такі позовні вимоги заявлено позивачем та поставлено в залежність від встановлення факту нерозгляду (неналежного розгляду) заяв від 25.09.2024 та від 04.12.2024.

105. На обґрунтування позову в цій частині у змісті позовної заяви фігурують доводи щодо «крадіжки» суддівської винагороди позивача з часу незаконного звільнення з посади судді у травні 2008 року по час переведення (призначення) на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду у листопаді 2023 року.

106. У цьому контексті, розгляд таких вимог не може бути реалізованим Судом у межах цього публічно-правового спору, позаяк вони заявлені як похідні стосовно визнання протиправної бездіяльності відповідачів щодо нерозгляду поданих ОСОБА_1 звернень, що, власне, не підтвердилося під час розгляду справи.

107. Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

108. Відповідно до частин першої-п'ятої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

109. Дослідивши матеріали справи на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 77, 242, 246, 255, 262, 266 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Президента України ОСОБА_2, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

...........................

А.В. Жук

О.Р. Радишевська

Ж.М. Мельник-Томенко

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду

Попередній документ

130178638

Наступний документ

130178640

Інформація про рішення:

№ рішення:	130178639
№ справи:	990/35/25
Дата рішення:	11.09.2025
Дата публікації:	15.09.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Передано судді (09.02.2026)
Дата надходження:	06.02.2026
Предмет позову:	про визнання протиправною бездіяльності Президента України, ВРУ, ВРП, ВККС щодо нерозгляду заяв від 25.09.2024 та 04.12.2024