12 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 160/10209/24
адміністративне провадження № К/990/37094/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №160/10209/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які виразились у ненарахуванні та невиплаті повної суми додаткової грошової винагороди в розмірі 14 648 гривень 58 копійок за жовтень 2023 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоотриману додаткову грошову допомогу в розмірі 14 648 гривень 58 копійок за жовтень 2023 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з розміру 1 000 гривень в день, починаючи з дати виключення зі списків особового складу (17.11.2023) по дату винесення рішення судом, але не менше 150 000 гривень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які виразились у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 повної суми додаткової грошової винагороди в розмірі 14 648 грн 58 коп. за жовтень 2023 року з відрахуванням суми військового збору.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоотриману додаткову грошову допомогу в розмірі 14 648 грн 58 коп. за жовтень 2023 року з відрахуванням суми військового збору.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з розміру 1 000 гривень в день, починаючи з дати виключення зі списків особового складу (17.11.2023) по дату винесення рішення судом, але не менше 150 000 гривень.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 скасовано та прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, у розмірі 238 332,36 грн без урахування сплати податків та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 23.07.2025 Військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2025 зазначену касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
08.09.2025 Військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» вдруге подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №160/10209/24.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, скаржник не зазначає підстав касаційного оскарження рішення, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що в ухвалі від 01.08.2025 судом вже зверталась увага відповідача про невідповідність касаційної скарги вимогам процесуального закону в частині зазначення підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України. Проте, подаючи касаційну скаргу вдруге, скаржник не зазначає підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення позивачем підстав для касаційного оскарження судового рішення у даній справі, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №160/10209/24 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко