11 вересня 2025 року
м. Київ
справа №420/40191/24
адміністративне провадження № К/990/35735/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року апеляційна скарга 297 комендатури охорони та обслуговування була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1453,44 грн. протягом 10 днів з моменту отримання ухвали.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року продовжено 297 комендатурі охорони та обслуговування строк на усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року апеляційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії повернуто апелянту.
27 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 297 комендатури охорони та обслуговування, в якій скаржник просив скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року та прийняти нову ухвалу, якою повернути судову справу на розгляд апеляційної інстанції.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв'язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 08 липня 2025 року, а саме у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1453,44 грн. протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року продовжено 297 комендатурі охорони та обслуговування строк на усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року.
04 серпня 2025 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання 297 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору повторно.
Так, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 12 серпня 2025 року, виходив з того, що заявник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення такої сплати. Суд апеляційної інстанції вказав, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
В касаційній скарзі скаржник вказує, що 297 комендатура охорони та обслуговування не згодна з вказаною ухвалою, оскільки наразі у Міністерстві оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", оскільки виділені асигнування на 2024 рік вичерпано.
Так, як видно з історії руху цієї справи, відповідач, подаючи апеляційну скаргу, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору. У задоволенні вказаного клопотання було відмовлено ухвалою від 08 липня 2025 року та цією ухвалою залишено апеляційну скаргу без руху з підстав несплати судового збору. Таким чином, з постановленням цієї ухвали у відповідача виник процесуальний обов'язок вчинити відповідну процесуальну дію - сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі. Водночас скаржник, замість вчинення відповідної процесуальної дії на виконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги про без руху, повторно подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, що стало наслідком у повторній відмові у задоволенні цього клопотання та повернення апеляційної скарги через невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Колегія суддів наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
За приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Верховний Суд наголошує, що надання процесуальних переваг одній із сторін, в тому числі шляхом відстрочення сплати судового збору без обґрунтованих підстав, нівелює закладені законодавцем принципи адміністративного судочинства в частині процесуальної рівності.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що в касаційній скарзі не містяться жодних аргументів щодо неправильної постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про повернення апеляційної скарги від 12 серпня 2025 року.
Сама по собі незгода з ухвалою суду апеляційної інстанції від 12 серпня 2025 року про повернення апеляційної скарги без указання в касаційній скарзі, яких процесуальних порушень припустився суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного процесуального судового рішення, своєю чергою свідчить про необґрунтованість самої поданої касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 297 Комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 297 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк М.В. Білак Л.О. Єресько