10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 420/37141/24
адміністративне провадження № К/990/23522/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
секретаря судових засідань: Бенчук О.О.
представника Позивача: Сільницького І.В.,
представника Відповідача: Дашдамірова Т.Н.
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАГЕР ГРУПП"
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року (суддя Завальнюк І.В.),
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року (судді: Ступакова І.Г., Бітов А.І., Лук'янчук О.В.),
у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАГЕР ГРУПП"
до Головного управління ДПС в Одеській області,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАГЕР ГРУПП" (далі - Позивач, ТОВ "СТАГЕР ГРУПП") звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2024 року № 22502/15-32-07-01-19, №22496/15-32-07-01-19 та №22499/15-32-07-01-19.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху виходячи з того, що:
- в порушення вимог пунктів 3, 5 частини п'ятої статті 160, частин першої та четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): у позовній заяві не зазначено ціну позову; до адміністративного позову не додано жодного доказу, що підтверджує обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а додано лише копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та докази їх направлення з позовом до податкового органу; до позовної заяви не доданої її копію із додатками для Відповідача;
- Позивачем пропущено встановлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, оскільки такий сплинув 28 жовтня 2024 року, а до суду ТОВ "СТАГЕР ГРУПП" звернулося 28 листопада 2024 року (позов здано на пошту). Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року позовну заяву повернуто Позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, зокрема, з огляду на те, що в порушення вимог пункту 5 частини п'ятої статті 160, частини четвертої статті 161 КАС України, до адміністративного позову не додано жодного доказу, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і станом на 18 грудня 2024 року зазначені недоліки позовних матеріалів не усунуто.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 січня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ "СТАГЕР ГРУПП" задовольнив: скасував ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року; направив адміністративну справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Апеляційний суд в частині висновків суду першої інстанції про не надання Позивачем жодних доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що на думку суду першої інстанції, перешкоджає відкриттю адміністративного провадження, зазначив наступне:
- суд не позбавлений можливості самостійно витребувати докази, які, на його думку, є важливими та необхідними для розгляду справи;
- представником Позивача було зазначено суду першої інстанції, що ним було подані усі наявні та доступні докази і вчинено усі можливі дії для їх отримання;
- суд першої інстанції фактично надав оцінку викладеним Позивачем обставинам та доказам ще до відкриття провадження у справі щодо їх об'єму та допустимості, що є неприпустимим та обмежує право Позивача на доступ до правосуддя, гарантоване Європейською конвенцією із прав людини та основоположних свобод. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Зазначені питання мають вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано Позивачу усунути недоліки шляхом подання до суду адміністративного позову із відповідними додатками для суду та для Відповідача.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та, зокрема, витребувано від ТОВ "СТАГЕР ГРУПП" засвідчені копії доказів, на які є посилання у адміністративному позові: акт інвентаризації залишків мінеральних добрив на відкритому майданчику за адресою: Одеська область, смт. Любашівка, вул. Лермонтова, 21 (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу; докази придбання мінеральних добрив у період з 8 лютого 2019 року по 31 грудня 2023 року; докази надання усіх документів, що витребовувалися податковим органом під час перевірки.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 березня 2025 року позовну заяву залишив без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 240 КАС України. Суд послався, що станом на 21 березня 2025 року вимоги ухвали суду від 17 лютого 2025 року не виконані, а саме витребувані судом докази Позивачем до суду не надано. Крім того, Позивач у передбачений КАС України п'ятиденний строк не повідомив суд про неможливість подання доказів, витребуваних судом, або про неможливість подати такі докази у встановлений строк із зазначенням причин.
Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, виходив з наступного:
- позов повинен бути належним чином обґрунтованим. Якщо позивач не надає доказів, суд не може повноцінно оцінити законність його вимог. Це запобігає розгляду справ без доказової бази, що може призвести до формального або несправедливого рішення;
- позивач не може зловживати своїм правом на звернення до суду, подаючи позов без належних доказів і затягуючи процес. Витребування доказів - це не тільки право, а й обов'язок сторони, яка заявляє вимоги;
- норма пункту 9 частини першої статті 240 КАС України є важливим механізмом для підтримки дисципліни учасників судового процесу та забезпечення справедливого і повного розгляду адміністративних справ. Вона запобігає подачі необґрунтованих позовів і сприяє оперативному вирішенню спорів;
- враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів в обґрунтування позовних вимог, суд ухвалою від 17 лютого 2025 року витребував від ТОВ "СТАГЕР ГРУПП" засвідчені копії доказів, на які є посилання у адміністративному позові, водночас вони не були надані суду;
- відсутність доказів сторони Позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, унеможливлює з'ясування всіх обставин у справі.
- обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 квітня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ "СТАГЕР ГРУПП" залишив без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року без змін.
Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви ТОВ "СТАГЕР ГРУПП" без розгляду з огляду на те, що ТОВ "СТАГЕР ГРУПП" а ні при зверненні до суду з позовом, а ні на вимогу ухвали від 17 лютого 2025 року не надало докази, якими воно в позовній заяві обґрунтовує свої твердження про незаконність податкових повідомлень-рішень.
Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що Позивачем, як не повідомлено суд першої інстанції про неможливість подання відповідних доказів або про неможливість подати такі докази у встановлений строк, як того вимагають положення статті 80 КАС України, так і не зазначено про наявність обставин, які перешкоджали йому виконати вимоги ухвали від 17 лютого 2025 року, в поданій ним апеляційній скарзі.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що ТОВ "СТАГЕР ГРУПП" мало можливість надати докази, якими воно обґрунтовує свої вимоги, як мінімум тричі: при поданні позовної заяви, на виконання вимог ухвал від 18 грудня 2024 року про залишення позовної заяви без руху та від 17 лютого 2025 року про витребування доказів. Водночас з моменту звернення Позивача до суду пройшло більше чотирьох місяців, проте він обмежився наданням лише копій спірних податкових повідомлень-рішень, що свідчить про пасивну поведінку сторони у справі.
Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що доводи Позивача про те, що в ухвалі від 21 березня 2025 року суд першої інстанції перебрав на себе функції суду касаційної інстанції та надав правову оцінку постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи. Судом першої інстанції враховано висновки колегії суддів, викладені в постанові від 27 січня 2025 року, вжито заходів щодо офіційного з'ясування всіх обставин у справі, зокрема, шляхом витребування доказів з власної ініціативи.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА СКАЖНИКА
2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі Позивач стверджує про ухвалення судами попередніх інстанцій рішень з порушенням норм процесуального права та за неповного встановлення обставин справи, з огляду на що просить їх скасувати, а справу направити на продовження розгляду.
Стверджує, що разом з позовною заявою ним було надано до суду першої інстанції всі докази на які містяться посилання у позовній заяві. При цьому зазначає, що Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву було надано всі документи, які були об'єктом дослідження в ході перевірки, та, які витребовувалися судом, а, отже, у суду першої інстанції була можливість дослідити вказані докази та вирішити справу по суті. Водночас суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, ухилився від розгляду справи та проігнорував свій, передбачений статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", обов'язок щодо здійснення правосуддя, чим обмежив ТОВ "СТАГЕР ГРУПП" у праві на доступ до суду.
Зазначає, що суд першої інстанції, надавши в оскаржуваній ухвалі оцінку постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року, фактично перебрав на себе функцію суду касаційної інстанції.
2.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Відповідач вважає оскаржувані судові рішення обґрунтованими і законними, просить залишити їх в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач виклав доводи, аналогічні наведеним в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Зазначив, що Позивачем не було надано до суду ніяких доказів обґрунтованості позовної заяви, крім податкових повідомлень-рішень, з огляду на що суд першої інстанції був позбавлений можливості розглядати справу без відповідних матеріалів справи.
Стверджує, що Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення без визначення обґрунтувань їх протиправності у прив'язці до конкретних обставин справи, вказавши лише норми законодавства, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.
Вказує, що ГУ ДПС при проведенні перевірки Позивача, оформленні її результатів, а саме складанні акту перевірки, та винесенні податкових повідомлень-рішень діяло відповідно до вимог ПК України та чинного законодавства.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій
Верховний Суд, заслухавши представників Позивача та Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частинами першою та другою статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Частиною шостою статті 77 КАС України встановлено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Положеннями частини сьомої статті 80 КАС України визначено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Пунктом 9 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
З огляду на зазначене, системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 240 КАС України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв'язку із положеннями частин восьмої та дев'ятої статті 80 КАС України.
Так, положення статті 80 КАС України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання Позивачем вимог щодо надання доказів. Поряд з залишенням позову без розгляду, суд залежно від того, яке витребувані докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними у ній доказами.
Тобто, залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути застосовано у випадку, якщо за результатами з'ясування питання щодо того, яке значення мають витребувані докази, суд дійде висновку про неможливості здійснення судом розгляду справи та вирішення її по суті за відсутності таких доказів.
Відтак, необхідною передумовою для залишення позову без розгляду у випадку неподання позивачем з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів є з'ясування судом питання щодо того, яким чином не подання позивачем витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності витребуваних документів.
Аналогічний правовий підхід продемонстровано Верховним Судом в постановах від 10 січня 2024 року у справі № 753/16924/20, від 29 травня 2023 року у справі № 523/20414/21 щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України та в постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №911/802/20, від 12 вересня 2019 року у справі №910/498/18, від 23 червня 2021 року у справі №917/531/19, від 24 квітня 2025 року у справі № 907/769/19, від 21 квітня 2025 року у справі №902/383/24(902/871/23) - пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, які містять положення, алогічні до положень пункту 9 частини першої статті 240 КАС України.
Так, в постанові від 21 квітня 2025 року у справі №902/383/24(902/871/23) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду заначив наступне: " Щодо застосування положень процесуального закону Суд зазначає, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Тобто, коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов'язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
При цьому, господарський суд має з'ясувати також і те, яким чином неявка представника позивача та не подання ним витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника позивача та витребуваних документів."
Також в зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що положення Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість залишення судом позову без розгляду навіть не з ухиленням позивача від виконання будь-якої ухвали суду про витребування доказів, а лише з неподанням позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, тобто таких, що мають істотне значення і унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній доказами.
В постанові від 10 січня 2024 року у справі № 753/16924/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що системний аналіз положень статей 13, 84 та пункту 9 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України дозволяє дійти до висновку, що залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути за умови з'ясування питання яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року витребувано та зобов'язано надати протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали:
- у Позивача засвідчені копії доказів, на які є посилання у адміністративному позові: акт інвентаризації залишків мінеральних добрив на відкритому майданчику за адресою: Одеська область, смт. Любашівка, вул. Лермонтова, 21 (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу; докази придбання мінеральних добрив у період з 8 лютого 2019 року по 31 грудня 2023 року; докази надання усіх документів, що витребовувалися податковим органом під час перевірки;
- у Відповідача: копію акту перевірки від 25.04.2024 № 17435/15-32-07-01-14 зі всіма додатками до нього; інші докази, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
3 березня 2025 року через систему електронний суд до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, до якого було додано документи, на підставі яких було проведено перевірку Позивача, сформовано висновки, викладені в акті, складеному за її результатами, та на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Позивачем документів на виконання вимог ухвали суду від 17 лютого 2025 року подано не було, як і не було повідомлено про причини їх неподання.
Залишаючи позовну заяву без розгляду ухвалою від 21 березня 2025 року, суд першої інстанції зазначив, що документи, витребувані у Позивача ухвалою від 17 лютого 2025 року, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є необхідними для повного та всебічного встановлення обставин у справі, справедливого розгляду та вирішення судом спору.
Водночас суд першої інстанції, позиція якого була повністю підтримана судом апеляційної інстанції, не наводить обґрунтування, крім загального покликання на те, що у Позивача було витребувано документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, щодо неможливості здійснення судом розгляду справи та вирішення її по суті за відсутності таких доказів. Як і не наводить суду в чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності витребуваних документів.
Позивач, як в апеляційній, так і в касаційній скаргах покликається на те, що Відповідачем до відзиву на касаційну скаргу, додано документи, які були об'єктом дослідження в ході перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані індивідуальні акти, та які витребовувались судом, з огляду на що суд першої інстанції мав можливість дослідити відповідні докази та вирішити справу по суті.
У судовому засіданні представник Позивач зазначив, що в переліку додатків до відзиву на касаційну вказані документи зазначені під номером 5 «ДОДАТКИ.zip.». Відзив на касаційну скаргу був поданий Відповідачем через підсистему "Електронний суд".
Судом першої інстанції відповідні обставини досліджено та встановлено не було, як не було надано їм оцінки, а судом апеляційної інстанції вказані доводи Позивача, наведені в апеляційні скарзі, взагалі проігноровано.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду з посиланням на пункт 9 частини першої статті 240 КАС України, належним чином не з'ясував питання щодо можливості здійснення судом розгляду справи та вирішення її по суті за відсутності доказів витребуваних у Позивача ухвалою від 17 лютого 2025 року, як і не встановив у визначений КАС України спосіб чи є достатніми для розгляду справи по суті документи надані Відповідачем.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ТОВ "СТАГЕР ГРУПП" без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 240 КАС України.
Апеляційний суд зазначених недоліків не усунув та помилково залишив судове рішення першої інстанції без змін.
Враховуючи наведе Суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувані судові рішення - скасувати із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАГЕР ГРУПП" задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року скасувати.
Справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх
Постанову в повному обсязі складено 11 вересня 2025 року.