про відмову у відкритті касаційного провадження
11 вересня 2025 року
м. Київ
справа №380/18342/24
адміністративне провадження № К/990/36139/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року
у справі №380/18342/24
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії,
У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо призупинення йому з 01 січня 2024 року виплати пенсії, рішення відділу перерахунків пенсії №2 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24 червня 2024 року щодо відмови йому у поновленні пенсії та зобов'язати поновити виплату призначеної пенсії за віком з 01 січня 2024 року.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
До початку розгляду судом справи по суті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 238 КАС України, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 .
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року, задоволено клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Зубчук Оксана Русланівна, 30 серпня 2025 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права, закривши провадження у справі.
Заявник стверджує, що оскільки ОСОБА_1 є сином померлого і згідно з положеннями статті 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як член сім'ї, він має право на отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .
Скаржник вважає, що на відміну від спадкового права, яке не допускає переходу права на пенсію, положення статті 1227 ЦК України встановлює окремий порядок переходу права на недоотримані соціальні виплати до членів сім'ї. Суди не врахували, що таке правонаступництво є сингулярним і не є спадкуванням у класичному розумінні.
Скаржник зазначає, що позовні вимоги стосувалися скасування рішення про призупинення виплати пенсії, а не її припинення. Це означає, що пенсія належить спадкодавцю, але не була отримана ним через оскаржуване рішення, і, відповідно, її можна стягнути в судовому порядку.
Водночас на думку скаржника, відповідно до положень статті 238 КАС України, у разі смерті сторони, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд повинен був не закрити, а зупинити провадження у справі для встановлення належного правонаступника.
Разом з тим на обґрунтування поважності підстав пропуску строку скаржник зазначив, що копія судового рішення засобами поштового зв'язку на адресу позивача не надходила. Про постанову суду апеляційної інстанції позивач дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень з моменту надання загального доступу до судового рішення, тобто з 31 липня 2025 року.
Надаючи оцінку наведеним підставам пропуску строку колегія суддів виходить з наступного.
Керуючись інформацією з інформаційного ресурсу Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів з'ясувала, що повний текст постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі №380/18342/24 надіслано для оприлюднення до Реєстру 29 липня 2025 року, зареєстровано 30 липня 2025 року та забезпечено надання загального доступу 31 липня 2025 року.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції можливо вирахувати саме з моменту забезпечення надання загального доступу, тобто починаючи з 31 липня 2025 року.
Таким чином закінчення тридцятиденного строку на касаційне оскарження з моменту ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення припадає на 30 серпня 2025 року.
Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня ознайомлення його з повним текстом такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску позивачем строку на касаційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
Надаючи оцінку наведеним у касаційній скарзі доводам та вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у справі колегія суддів виходить з наступного.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю. Спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки стосуються оскарження актів індивідуальної дії та дій щодо виплати пенсії.
Колегія суддів вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтованими.
За змістом статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Статтею 269 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (стаття 271 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 272 ЦК України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Положеннями статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки особи, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Із системного аналізу вищенаведених норм права можна дійти висновку, що право на отримання пенсії є нерозривно пов'язаним з особою спадкодавця і, згідно зі статтею 1219 ЦК України, не входить до складу спадщини. Ця норма стосується лише конкретних сум виплат, які були нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №576/1388/17, від 15 листопада 2021 року у справі №340/5543/20, від 05 травня 2022 року у справі №520/10496/2020 та від 09 лютого 2023 року у справі №600/1290/20-а.
У даній справі, як встановили суди, виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена за його заявою у зв'язку з тимчасовим виїздом за кордон.
На момент смерті ОСОБА_2 відповідні суми пенсії не були нараховані, а спір стосується оскарження індивідуальних актів (розпорядження про призупинення пенсії та рішення про відмову в її поновленні) та дій щодо пенсійних виплат, а тому ці виплати не можуть вважатися недоотриманими.
Колегія суддів вважає, що кошти, які не були нараховані померлому, не є належною йому виплатою, враховуючи, що виплата пенсії позивачу була зупинена за його заявою у зв'язку з тимчасовим виїздом за кордон.
Згідно правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 15 липня 2021 року у справі №2-а-2691/2009, сума пенсії, яка не була нарахована пенсіонеру, не може вважатися недоотриманою сумою пенсії і не підлягає виплаті в порядку статті 52 Закону №1058-IV та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статі 1219 ЦК України нерозривно пов'язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Водночас у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №808/1346/18 Велика Палата висловила позицію, що спори, предметом яких є майнова вимога позивача щодо грошових коштів, які належали до виплати за життя померлому спадкодавцю, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного.
За таких обставин, рішення про закриття провадження у справі є правомірним, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Син померлого позивача не може бути правонаступником у спорі щодо права на саму пенсію, оскільки це право було нерозривно пов'язане з особою його батька.
Враховуючи викладене Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі положень пункту 5 частини першої статті 238 КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскаржувані судові рішення є вмотивованими і такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень статті 52 Закону №1058-IV, статей 1218, 1219, 1227 ЦК України та дотриманні положень пункту 5 частини першої статті 238 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин у справі Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
Аналогічна правова позиція щодо застосування пункту 5 частини першої статті 238 КАС України висловлена Верховним Судом в ухвалах від 13 березня 2023 року у справі №240/6719/21, від 04 жовтня 2023 року у справі №420/9553/23.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд
1. Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі №380/18342/24.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі №380/18342/24 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії.
3. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді О.П. Стародуб
В.М. Шарапа