про відмову у відкритті касаційного провадження
11 вересня 2025 року
м. Київ
справа №380/14466/24
адміністративне провадження № К/990/35855/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року
у справі №380/14466/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання дії та бездіяльності протиправними,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у невжитті заходів щодо надсилання матеріалів особової справи ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання Управлінням персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 попереднього розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію відповідно до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530 (далі - Положення №530);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслати матеріали особової справи ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання попереднього розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію відповідно до Положення №530;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у складанні попереднього розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію відповідно до Положення №530;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі матеріалів особової справи скласти на ОСОБА_1 попередній розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію відповідно до Положення №530, та надіслати його до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання основного розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови ОСОБА_1 у складанні основного розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію відповідно до Положення №530;
- зобов'язати Фінансово-економічне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі матеріалів особової справи скласти щодо ОСОБА_1 основний розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію відповідно до Положення №530 та надіслати основний розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року позов задоволено повністю.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, військова частина НОМЕР_1 28 серпня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою Верховного Суду.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, військова частини НОМЕР_1 звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного від 21 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору.
Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишаючи апеляційну скаргу без руху, полягали у тому, що обставини, пов'язані з неможливістю сторони сплатити судовий збір, у тому числі, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 22 липня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми ЄСІКС «Електронний суд».
У межах строку для усунення недоліків апеляційної скарги військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На обґрунтування клопотання скаржник зазначив, що ним вживаються заходи направлені на сплату судового збору, однак, на теперішній час тимчасово відсутні бюджетні асигнування на оплату судового збору у даній справі.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року у справі №380/14466/24 повернуто особі, яка її подала.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, суд виходив з того, що Законом України «Про судовий збір» не встановлено пільг щодо сплати судового збору для скаржника, яким не надано достатніх доводів та не наведено обставин, що дають підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції такою, що прийнято з порушенням норм процесуального права, військова частина НОМЕР_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України. Через обмежене фінансування та спрямування коштів на першочергові потреби, пов'язані з протидією збройній агресії рф, на рахунках військової частини НОМЕР_1 були відсутні цільові кошти для сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, то суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною п'ятою статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з частиною п'ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з частиною сьомою статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб'єктів, до яких такі умови можуть бути застосовані, обумовлено статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до статей 1 та 2 Закону №3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Колегія суддів вважає, що саме на заявника клопотання про відстрочення сплати судового збору покладається обов'язок щодо доведення фактів з якими він пов'язує необхідність звернення з таким клопотанням; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, не було подано достатніх, належних та допустимих доказів, які в повній мірі обґрунтовували б таке клопотання, що й стало підставою для відмови у його задоволенні та повернення апеляційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що відповідачем у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд також вважає, що обставини, пов'язані з неможливістю сторони сплатити судовий збір, у тому числі, з огляду на обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що військова частина НОМЕР_1 є суб'єктом владних повноважень, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити перерозподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції прийняв обґрунтоване рішення про повернення апеляційної скарги скаржнику, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 у встановлений судом строк, не були усунуті недоліки апеляційної скарги, а клопотання про відстрочення сплати судового збору було необґрунтованим та таким, що не підтверджено належними і допустимими доказами.
Відтак, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення не викликає розумних сумнівів щодо правильного застосування чи тлумачення застосованих норм матеріального і процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Подібна позиція щодо визнання за аналогічних обставин касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 06 вересня 2023 року у справі №380/10699/23 та від 07 вересня 2023 року у справі №380/5859/23.
Суд враховує положення частини другої статті 298 КАС України, якою встановлено, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадженняза касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі №380/14466/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дії та бездіяльності протиправними.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
О.П. Стародуб