11 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 160/3078/24
адміністративне провадження № К/990/10041/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 (суддя - Ніколайчук С. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 (колегія суддів у складі: Малиш Н. І., Баранник Н. П., Щербака А. А.),
Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася 29.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУНП в Дніпропетровській області), у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ від 24.07.2023 № 1368 к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 160/3078/24 та вирішено справу розглядати суддею одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та провести судове засідання за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.
28.02.2024 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовано тим, що з наказом ГУНП від 24.07.2023 № 1368 к ОСОБА_1 ознайомлена 02.08.2023 під підпис, а відтак позивачка 02.08.2023 дізналася про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів в частині видання ГУНП наказу від 24.07.2023 №1368 к. Також ОСОБА_1 достеменне було відомо про можливе порушення її прав, оскільки остання звернулася з рапортом на ім'я керівника ГУНП від 16.08.2023, у якому просила перемістити її на посаду інспектора сектору адміністративної практики Дніпровського районного управління поліції ГУНП. Про факт пропуску строку ОСОБА_1 також свідчить ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 160/22998/23, відповідно до якої судом установлено факт пропуску строку на звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУНП від 24.07.2023 № 1368 к. Таким чином, ОСОБА_1 , у порушення вимог частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ураховуючи вимоги частин першої, третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), пропустила строк звернення з позовом до адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 ОСОБА_1 надано можливість подати пояснення стосовно клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та докази, які підтверджують подання позовної заяви у строки, передбачені КАС України, або докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
25.03.2024 позивачка на вимогу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надала пояснення, у яких зазначила, що відповідач указує на факт пропуску строку звернення до суду з цим позовом, проте не указує на факт ознайомлення з матеріалами службового розслідування, яке стало підставою видання наказу від 24.07.2023 № 1368к. Також позивачка указує, що не мала можливості раніше ознайомитись з матеріалами службового розслідування, оскільки її батько знаходився у тяжкому стані та вона здійснювала за ним догляд, що підтверджується довідкою сімейного лікаря від 13.03.2024. Таким чином, позивачка ознайомилася з матеріалами службового розслідування тільки 17.01.2024, що підтверджується листом від 19.01.2024 № 393/103/04-2024.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ГУНП в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви в адміністративній справі № 160/3078/24 без розгляду. Судове рішення мотивовано тим, що у спірному випадку позивачка оскаржує своє звільнення зі служби в поліції. Тобто, указана справа безумовно є значимою для позивачки, а тому, у разі вирішення питання щодо дотримання строків звернення з позовом до суду, суд має обов'язок ретельно перевірити усі обставини, що призвели до пропуску такого строку, якщо суд зробить висновок про те, що такі строки були пропущені. З огляду на викладене, суд уважав відсутніми підстави для залишення заявленого позову без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу залишено без розгляду на підставі пунктів 7, 8 частини першої статті 240 КАС України.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка при зверненні до суду 11.09.2023 (справа № 160/22998/23) із аналогічними позовними вимогами вже знала про порушення своїх прав, намагалася їх реалізувати, але самостійно відмовилася від позову в частині оскарження дисциплінарного стягнення. Інших обставин для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними суд першої інстанції не знайшов.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у адміністративній справі № 160/3078/24 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у суду першої інстанції були підстави, передбачені частиною четвертою статті 123 КАС України для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. При цьому суд апеляційної інстанції також уважав помилковим та безпідставним твердження позивачки про те, що вона ознайомилася з матеріалами службового розслідування лише 17.01.2024, як на підставу поважності пропущення строку звернення до суду, оскільки 11.09.2023 під час первинного звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/22998/23 вона вже знала про порушення своїх прав, вчиняла активні дії щодо їх судового захисту та самостійно обрала спосіб захисту. Також суд зазначив, що інших поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини об'єктивного і непереборного характеру, підтверджені доказами, позивачкою не наведено й таких не убачається з матеріалів адміністративної справи.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачкою подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, вона просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та справу направити для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка указує, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином та взагалі не прийняв до уваги існування в матеріалах справи ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024, у якій вказано про клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 160/3078/24 та указано про можливість ОСОБА_1 подати пояснення стосовно клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та докази, які підтверджують подання позовної заяви у строки, передбачені КАС України, або докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом. У встановлені судом першої інстанції строки позивачка надала відповідні пояснення та докази, які були визнані судом належними для постановлення судового рішення про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою від 01.04.2024 у справі № 160/3078/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУНП в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду. При цьому, на думку скаржниці, цим судовим рішенням було повністю викладено мотивовано відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення заявленого позову без розгляду, посилаючись на практику Європейського суду. Проте вже через 43 дні, не маючи, на думку позивачки, жодних нововиявлених підстав, про які суд не міг знати на момент постановлення попереднього судового рішення з цього питання, суд першої інстанцій, з власної ініціативи, без призначеного слухання по справі, 13.05.2024 залишив позов без розгляду та виклав вже зовсім іншу правову позицію Європейського суду, яка повністю протирічить попередньому судовому рішенню суду. При цьому судом апеляційної інстанції повністю не досліджено це питання та не надано правову оцінку даному факту.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
10.03.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.09.2025 № 1089/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 160/3078/24 у зв'язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 160/3078/24.
Релевантні джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
Згідно з частинами першою, другої та третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
У частині третій статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Предметом оскарження у цій справі є наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 24.07.2023 № 1368к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01.05.2022, зокрема, запроваджено іншу процедуру ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та інші строки звернення до суду.
Так, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Позивачка до суду із позовом про оскарження указаного наказу звернулася 29.01.2024.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд уважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство установлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання указаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.
Окрім того, частинами тринадцятою, п'ятнадцятою статті 171 КАС України передбачено повноваження суду першої інстанції у разі встановлення після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановити ухвалу про залишення заяви без руху та надати строк для усунення її недоліків, і залишення її без розгляду в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
З аналізу положень статей 123, 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
Суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.
До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху із пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення цього строку.
Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.
Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення із позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
За обставин цієї справи одночасно з позовною заявою позивачка заявила клопотання про поновлення процесуального строку для подання адміністративного позову до суду.
Проте суд першої інстанції не вирішував питання про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку та не визнавав підстави такого пропуску поважними чи ні.
Ухвалою від 09.02.2024 Дніпропетровський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/3078/24 та вирішив справу розглядати суддею одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
28.02.2024 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 надано можливість позивачці подати пояснення стосовно клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та докази, які підтверджують подання позовної заяви у строки, передбачені КАС України, або докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
25.03.2024 позивачка на вимогу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надала такі пояснення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ГУНП в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви в адміністративній справі № 160/3078/24 без розгляду. Судове рішення мотивовано тим, що указана справа безумовно є значимою для позивачки, а тому, у разі вирішення питання щодо дотримання строків звернення з позовом до суду, суд має обов'язок ретельно перевірити усі обставини, що призвели до пропуску такого строку, якщо суд зробить висновок про те, що такі строки були пропущені.
13.05.2024 Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду, посилаючись на пункти 7, 8 частини першої статті 240 КАС України.
Водночас системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та які були визнані судом неповажними.
Разом з тим у цій справі суд першої інстанції не надав можливості позивачці скористатися правом подати заяву, в якій би пропонувалося судом указати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
Крім того, як зазначено вище, суд першої інстанції не розглянув клопотання позивачки про поновлення процесуального строку для подання адміністративного позову до суду, яке було подано одночасно з позовною заявою.
Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 08.08.2019 у справі № 480/106/19, від 11.02.2020 у справі № 640/9242/19, від 10.06.2020 у справі № 620/1715/19, від 23.09.2020 у справі № 640/5645/19, від 03.12.2020 у справі № 817/660/18, від 17.03.2021 у справі № 160/3092/20, від 18.03.2021 у справі № 640/23204/19, від 31.01.2023 у справі № 640/18309/21, від 23.11.2023 у справі № 640/15942/19 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.
При цьому подання позивачкою пояснень на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не свідчить про забезпечення судом процесуальних гарантій позивачки на подання відповідної заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку.
Колегія суддів уважає необхідним зазначити, що у будь-якому випадку наслідку залишення позову без розгляду передує встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду в процесуальний спосіб, визначений КАС України, та вчинення судом процесуальних дій шляхом залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, та надання позивачу можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
Натомість у цій справі, факт пропуску позивачкою строку звернення до суду встановлено ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024, якою залишено позов ОСОБА_1 без розгляду.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 540/8074/21.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, застосовуючи пункти 7, 8 частини першої статті 240 КАС України, передчасно залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, оскільки в силу частини першої статті 123 КАС України не надав позивачці можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду.
Судом апеляційної інстанції указаної помилки процесуального закону не виправлено.
Щодо посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що викладений в ухвалі суду від 01.04.2024 у цій справі висновок про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу від 24.07.2023 № 1368к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади був передчасним, Верховний Суд уважає їх безпідставними, оскільки в ухвалі суду від 01.04.2024 у цій справі суд першої інстанції зазначив лише про те, що у спірному випадку позивачка оскаржує своє звільнення зі служби в поліції, а відтак указана справа безумовно є значимою для позивачки, а тому, у разі вирішення питання щодо дотримання строків звернення з позовом до суду, суд має обов'язок ретельно перевірити усі обставини, що призвели до пропуску такого строку, якщо суд зробить висновок про те, що такі строки були пропущені. При цьому зазначена ухвала висновків про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не містить.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконних рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у цій справі.
При цьому Суд зазначає, що не оцінює поважність наведених позивачкою причин пропуску строку звернення до суду, оскільки суд першої інстанції не дотримався процесуального порядку вирішення питання щодо поважності їх пропуску.
Окремо Верховний Суд звертає увагу на необхідність дотримання вимог частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно з якими, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18, у якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
У постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
У постанові Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 320/32462/24 зазначено, що дотримання принципів правової визначеності, процесуальної економії, а також недопущення зловживання процесуальними правами вимагає унеможливлення паралельного або повторного розгляду справ, у яких збігаються ключові елементи - сторони, предмет спору та підстава позову. Зазначені процесуальні принципи спрямовані на забезпечення стабільності правовідносин та уникнення протилежних судових рішень щодо одного і того самого питання. У зв'язку із цим забезпечення цілісності та остаточності судового рішення є можливим лише за умови розгляду спору в межах єдиного судового провадження з однаковими складовими. Лише у межах єдиного провадження, яке повною мірою охоплює предмет спору, суд здатен забезпечити ефективний та остаточний судовий захист, уникнувши ризику ухвалення суперечливих рішень.
Також колегія суддів Верховного Суду у постанові від 08.07.2025 у справі № 320/32462/24 повторно акцентувала увагу на тому, що принцип правової визначеності, як складова частина верховенства права, передбачає, зокрема, стабільність судових рішень, неможливість повторного розгляду того самого спору між тими самими сторонами, а також виключення зловживання правом на судовий захист шляхом штучного поділу предмета спору або неодноразового пред'явлення позовів із формально зміненим правовим обґрунтуванням. Водночас зміна позивачем правової кваліфікації обставин, уточнення правової позиції, використання альтернативного юридичного аналізу або інше формулювання правових аргументів у процесуальних документах не змінюють ані предмета, ані підстав позову у розумінні процесуального законодавства. Такі дії не впливають на тотожність спору, якщо фактичні обставини залишаються тими самими, а вимоги спрямовані на досягнення одного й того самого юридичного результату. У межах адміністративного судочинства питання допустимості повторного звернення до суду за наявності відкритого провадження з тотожним предметом, сторонами та підставами має фундаментальне значення як для забезпечення ефективного доступу до правосуддя, так і для запобігання зловживанню процесуальними правами. Невиправдане дублювання спорів або подання позовів, що за змістом і суттю є ідентичними, навіть за наявності формальних відмінностей у правовому обґрунтуванні, порушує принцип правової визначеності та суперечить завданням адміністративного судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 160/3078/24 скасувати.
Справу № 160/3078/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько А.В. Жук