Іменем України
10 вересня 2025 року
м. Київ
справа №990/233/24
адміністративне провадження № П/990/233/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Бевзенка В.М., Тацій Л.В., Шарапи В.М., Стародуба О.П.,
за участю секретаря судового засідання: Висоцького А.М.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Ковальова Д.О.,
представника відповідача: Белінської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу №990/233/24
за позовом ОСОБА_1
до Вищої ради правосуддя
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Позивач звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з проханням визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя, яким відмовлено у внесенні Президентові України подання про призначення його вперше на посаду судді місцевого суду. В основу рішення Вищою радою правосуддя покладено відомості, які викликають обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності чи професійної етики й полягають у неповідомленні ОСОБА_1 . Вищій кваліфікаційній комісії суддів України про факти притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення («Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції») та накладення адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт строком на 40 (сорок) годин, заперечення цих обставин у засіданні Вищої ради правосуддя, а також встановлення адміністративним судом порушень позивачем положень Податкового кодексу України.
Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи її учасників, Верховний Суд, вирішуючи цей публічно-правовий спір, надавав відповіді на наступні питання:
1) чи можна констатувати наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача - кандидата на посаду судді критеріям доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з його призначенням на посаду?
2) чи були відомості стосовно ОСОБА_1 , які покладені в основу оспорюваного у цій справі рішення Вищої ради правосуддя, предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України?
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада відповідно), у якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 20 червня 2024 року №1911/0/15-24 «Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області»;
- зобов'язати ВРП повторно розглянути питання про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що оспорюване рішення Ради, яким за наслідками розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ) відмовлено у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді місцевого суду, є протиправним, а зазначені у рішенні висновки - необґрунтованими й такими, що суперечать дійсним фактичним обставинам.
Зокрема, щодо мотивів, які були покладені відповідачем в основу свого рішення і які позивач вважає необґрунтованими і безпідставними, стверджується наступне:
- згідно із положеннями законодавства «караним» в сенсі кваліфікаційного оцінювання за критерієм доброчесності є зазначення саме завідомо неправдивих відомостей кандидатом щодо себе у відповідних документах, тобто умисне з огляду на обізнаність про відповідні факти їх приховування або спотворення; однак в оспорюваному рішенні не наведені обставини, які свідчать про свідоме надання ОСОБА_1 недостовірної інформації, і мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про необґрунтованість його пояснень щодо неповідомлення ним про обставини притягнення до адміністративної відповідальності з об'єктивних причин Ї внаслідок спливу значного проміжку часу;
- висновок відповідача про те, що позивач приховав факт притягнення його до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованим та безпідставним, оскільки на момент заповнення анкет кандидата на посаду судді та подання їх до ВККСУ мала місце добросовісна помилка щодо подій 2011 року, позивач не пам'ятав про них. Також ця інформація була несподіваною для нього, що завадило відразу (на засіданні Ради 30 травня 2024 року) адекватно відреагувати на неї й вказати достовірні обставини стосовно відповідного випадку у своєму житті;
- в основу свого рішення відповідач поклав лише пояснення позивача, надані ним під час засідання Ради 30 травня 2024 року, коли позивач не знав і не міг знати (внаслідок неповідомлення його у зв'язку із направленням відповідачем запиту про надання пояснень на неправильну електронну адресу) про існування в досьє інформації щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і не міг бути готовим надати відповідь на запитання щодо цієї події 13-річної давнини;
- при прийнятті оспорюваного рішення відповідачем не було приділено належної уваги доводам позивача щодо особливостей роботи людської пам'яті, в тому числі трансформації довготривалої пам'яті в контексті негативних спогадів та їх «змішування» з іншими спогадами із плином часу;
- рішення ВРП містить неточності та недостовірну інформацію, адже за результатами конкурсу ВККСУ рекомендовано ОСОБА_1 щодо призначення на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області, а не Господарського суду міста Києва, як указано відповідачем; крім того, зазначено, що 22 квітня 2011 року позивача визнано винним у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, однак згідно постанови Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 квітня 2011 року у справі №3-1026/11 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Підсумовуючи, позивач стверджує, що Рада не врахувала всіх обставин, поняття і критеріїв доброчесності в національному законодавстві, не надала належної можливості підготувати пояснення та вжиття заходів щодо з'ясування обставин минулого, не звернула уваги на надані в подальшому письмові та усні твердження, не врахувала особливості (механізми) роботи людської пом'яті, що у сукупності із незадовільною якістю прийнятого акту дає обґрунтовані сумніви у неупередженості ВРП щодо нього, тому оспорюване рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та підлягає скасуванню.
3. Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до Суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Таку свою позицію по суті обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом Ради та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні та містить мотиви, з яких відповідач прийшов до відповідних висновків. Стверджує, що на ВРП покладено обов'язок сформувати такий суддівський корпус, представники якого викликали б довіру у громадян України, а тому відповідач зобов'язаний перевірити дані, що характеризують особисті та моральні якості особи, яка претендує на посаду судді, репутація якої має бути бездоганною.
Тож, під час розгляду відповідачем рекомендації ВККСУ, серед іншого, було встановлено, що відповідно до постанови Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 квітня 2011 року у справі №3- 1026/11 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння); притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді громадських робіт строком на 40 (сорок) годин. У зазначеній постанові, яка не оскаржена та набрала законної сили, вказано, що ОСОБА_1 в судове засідання, яке відбулося 22 квітня 2011 року, з'явився, вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, а також просив суд суворо не карати його та не позбавляти права керування транспортними засобами.
Відповідач вказує, що відповідно до копій матеріалів особової справи (досьє) ОСОБА_1 , зокрема анкет кандидата на посаду судді, підписаних ним, від 11 липня 2017 року, 12 липня 2019 року, 03 вересня 2019 року та 03 жовтня 2023 року, в розділі 6 «Відомості про притягнення до юридичної відповідальності» ОСОБА_1 зазначив, що не притягувався до адміністративної відповідальності. Тобто, своїм підписом у вказаних анкетах позивач засвідчив, що зазначені відомості є правдивими, точними, повними і достовірними.
Відтак, неповідомлення ОСОБА_1 . ВККСУ про факти порушень стосовно нього адміністративних справ, заперечення цих фактів у засіданні ВРП 30 травня 2024 року та обставин відбування адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт свідчать про прояв недоброчесної поведінки у процедурі конкурсу на зайняття посади судді, а саме про намір приховати вказані обставини задля уникнення їх оцінки органом, уповноваженим на здійснення добору кандидатів на посаду судді вперше, у зв'язку з чим, керуючись власною оцінкою обставин, пов'язаних із кандидатом на посаду судді - ОСОБА_1., та його особистих якостей, необхідністю відбору на посаду судді осіб із високими моральними та особистими якостями, ВРП дійшла висновку, що його призначення може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади. При цьому, у позивача було достатньо часу для надання необхідної інформації та підготовки до засідання Ради.
Як на обставину, яка також була врахована ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення, посилається й на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі №823/3832/15, яка не оскаржена та набрала законної сили й у якій встановлено, що ОСОБА_1 31 січня 2007 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на податковому обліку як платник податків і зборів; порушивши вимоги податкового законодавства, не подавав звітність до контролюючого органу з моменту державної реєстрації, водночас станом на 13 серпня 2015 року не мав заборгованості перед бюджетом зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). З огляду на це, Черкаський окружний адміністративний суд констатував порушення ОСОБА_1 пунктів 49.2, 49.18 статті 49 Податкового кодексу України та припинив його підприємницьку діяльність.
Що ж до зазначення у рішенні ВРП від 20 червня 2024 року №1911/0/15-24 про рекомендування ВККСУ призначення ОСОБА_1. на посаду судді Господарського суду міста Києва, то відповідач зауважує, що це є лише технічною опискою назви суду, куди рекомендований кандидат, й така помилка жодним чином не вплинула на суть прийнятого рішення колегіальним органом; до того ж, ухвалою Ради від 22 серпня 2024 року остання була виправлена.
Таким чином, ВРП вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки Рада, відмовляючи у внесенні Президентові України подання про призначення позивача на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. 22 липня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану позовну заяву.
5. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Бевзенко В.М., Тацій Л.В., Шарапа В.М., Стародуб О.П.
6. Верховний Суд ухвалою від 07 серпня 2024 року відкрив провадження в адміністративній справі, призначивши її розгляд в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; в подальшому, у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів, а також вчинення інших процесуальних дій, спрямованих на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, розгляд останньої відкладався та оголошувалися перерви в судовому засіданні.
7. 22 серпня 2024 року до Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи його мотивами, що вказані вище.
8. 23 серпня 2024 року від ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Суду надійшла відповідь на відзив, у якій, заперечуючи прийнятність доводів ВРП, позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
9. В судовому засіданні 28 жовтня 2024 року Судом без виходу до нарадчої кімнати відмовлено у задоволенні заяви позивача про виклик в судове засідання як свідка ОСОБА_2 , адже заявником не доведено, що вказана особа може повідомити конкретні, достовірні відомості саме щодо обставин прийняття ВРП рішення від 20 червня 2024 року №1911/0/15-24, яким відмовлено у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1. на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області, враховуючи при цьому те, що відповідні пояснення цієї особи не були предметом розгляду Ради.
10. Також в судовому засіданні 28 жовтня 2024 року Судом без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання позивача про витребування у ВРП відеофіксації засідань Ради від 30 травня та 20 червня 2024 року стосовно розгляду матеріалів щодо внесення подання Президенту України про призначення на посаду судді ОСОБА_1.
11. 04 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло до Суду клопотання разом із аудіозаписами відповідних засідань ВРП. При цьому повідомлено, що відеотрансляцію засідань можна переглянути на офіційному сайті ВРП у розділі «Прес-центр - Відео», тайм-код засідання 30 травня 2024 року 01:32:25 по 02:36:02, засідання 20 червня 2024 року 04:15:50 по 04:43:55.
12. У ході розгляду справи Судом було досліджено відеотрансляцію засідань Ради від 30 травня та 20 червня 2024 року стосовно розгляду матеріалів щодо внесення подання Президенту України про призначення на посаду судді ОСОБА_1.
13. Позивач та його представник під час розгляду справи висловили свої доводи та міркування стосовно обставин справи, заявлені позовні вимоги підтримали та просили Суд їх задовольнити.
14. Представник відповідача проти доводів та вимог позовної заяви заперечила, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, й, надавши відповідні пояснення, просила відмовити в задоволенні позову.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
15. Рішенням ВККСУ від 03 квітня 2017 року №28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
16. До ВККСУ 19 травня 2017 року надійшла заява ОСОБА_1 про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду.
17. Рішенням ВККСУ від 12 червня 2018 року №265/дс-18 позивача визнано таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) вимогам до кандидата на посаду судді.
18. Рішенням ВККСУ від 01 серпня 2023 року №45/зп-23 продовжено термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посади суддів місцевих загального, адміністративного, господарського судів, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та затверджено резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів. Зокрема, до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевого загального суду зараховано ОСОБА_1 , який за результатами кваліфікаційного іспиту набрав 169,875 бала та посів 236 позицію в рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого загального суду.
19. Рішенням ВККСУ від 01 грудня 2023 року №17/дс-23 ОСОБА_1 допущено до участі в оголошеному ВККСУ 14 вересня 2023 року конкурсі на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів.
20. Рішенням ВККСУ від 19 грудня 2023 року №177/зп-23 затверджено та оприлюднено рейтинг учасників конкурсу на зайняття посад суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККСУ від 14 вересня 2023 року №95/зп-23, зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області, у якому ОСОБА_1 посів переможну позицію.
21. Рішенням від 08 лютого 2024 року №133/дс-24 ВККСУ внесла рекомендацію Раді щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області.
22. 20 червня 2024 року рішенням ВРП №1911/0/15-24 було відмовлено у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області.
23. Зі змісту вказаного рішення відповідача вбачається, що підставою для відмови у внесенні такого подання слугувало встановлення ВРП відомостей, які не були предметом розгляду ВККСУ та викликають обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності. Такі сумніви полягають у неповідомленні ОСОБА_1 . ВККСУ про факти порушення стосовно нього справи про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), заперечення цих фактів у засіданні Ради 30 травня 2024 року та обставин накладення адміністративного стягнення у вигляді 40-ка годин громадських робіт; також враховано і встановлення адміністративним судом порушень ОСОБА_1 положень пунктів 49.2, 49.18 статті 49 Податкового кодексу України та припинення підприємницької діяльності за позовом контролюючого органу.
24. Оцінюючи такі факти і обставини, а також враховуючи надані кандидатом пояснення щодо них, Рада зауважила, що отримана інформація свідчить про прояв недоброчесної поведінки у процедурі конкурсу на зайняття посади судді й намір приховати вказані обставини задля уникнення їх оцінки органом, уповноваженим на здійснення добору кандидатів на посаду судді вперше.
25. Підсумовуючи, ВРП дійшла висновку про невідповідність ОСОБА_1 як кандидата на посаду судді вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом №1402-VIII.
26. Не погоджуючись із рішенням Ради від 20 червня 2024 року №1911/0/15-24 та викладеними у ньому висновками, вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із цим позовом.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Для вирішення вказаного публічно-правового спору колегія суддів вважає, що потрібно надати відповіді на питання, які сформульовані у вступі до цього рішення.
28. Перше питання - чи можна констатувати наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача - кандидата на посаду судді критеріям доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з його призначенням на посаду?
29. Насамперед Суд звертає увагу, що висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики формувався Радою переважною мірою внаслідок оцінювання конкретних обставин, а саме: 1) недотримання кандидатом обов'язку щодо надання правдивих і точних, повних і достовірних відомостей; 2) неповідомлення ОСОБА_1 ВККСУ у анкетах кандидата на посаду судді, підписаних ним, від 11 липня 2017 року, 12 липня 2019 року, 03 вересня 2019 року та 03 жовтня 2023 року, в розділах 6, 8 «Відомості про притягнення до юридичної відповідальності» про факти порушення стосовно нього справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння); 3) заперечення ОСОБА_1 факту притягнення його до адміністративної відповідальності у засіданні Ради 30 травня 2024 року та обставин накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді 40-ка годин громадських робіт; 4) встановлення у 2015 році адміністративним судом порушень ОСОБА_1 пунктів 49.2, 49.18 статті 49 Податкового кодексу України та припинення підприємницької діяльності за позовом контролюючого органу.
30. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
32. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом №1402-VIII (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
33. За змістом частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
34. Аналогічні вимоги до кандидатів встановлено в частині першій статті 69 Закону №1402-VIII.
35. В Україні створена система органів суддівського врядування, серед яких ВРП і ВККСУ. На ВРП Конституція України, Закон №1402-VIII, Закон України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон №1798-VIII) покладає важливу для держави функцію - формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів.
36. За приписами частини першої статті 1 Закону №1798-VIII (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
37. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом №1402-VIII.
38. Положеннями статей 26, 30 Закону №1798-VIII передбачено, Рада діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.
39. Засідання ВРП у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Ради або Дисциплінарної палати відповідно. Засідання ВРП у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів Ради.
40. Згідно із частиною першою статті 34 Закону №1798-VIII рішення ВРП ухвалюється більшістю членів Ради, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом.
41. У статті 3 Закону №1798-VIII визначені повноваження ВРП, до яких, серед іншого, належить внесення подання про призначення судді на посаду (пункт 1 частини першої цієї статті).
42. Статтями 36, 37 Закону №1798-VIII встановлено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП. Рада ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККСУ, до якої обов'язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів ВРП, вважається, що Радою ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев'ятнадцятої статті 79 Закону №1402-VIII тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані ВРП в передбаченому законом порядку, якщо:
1) такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
43. Частиною другою статті 79-6 Закону №1402-VIII встановлено, що ВРП відмовляє у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав:
1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням;
2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.
Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, ВРП визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов'язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
44. Зміст зазначених норм свідчить про те, що ВРП наділена повноваженнями відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду, оцінюючи відповідність кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
45. За приписами частини п'ятої статті 79-6 Закону №1402-VIII рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду, про відмову у переведенні судді до іншого суду за результатами конкурсу може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано членом ВРП, який брав участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду, підстави відмови у переведенні судді до іншого суду за результатами конкурсу або не містить мотивів, з яких ВРП дійшла відповідного висновку.
46. Отже, Закон № 1402-VIII визначив вичерпний перелік підстав, за наявності яких рішення ВРП може бути оскаржено та скасовано. Водночас, розглядаючи адміністративну справу, Суд виходить з того, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
47. Зважаючи на наведене, беручи до уваги конституційні положення статті 55 Основного Закону України, а також те, що вирішення спорів, які виникають за участі ВРП, віднесено до юрисдикції адміністративного суду, при розгляді цієї справи Суд не обмежувався з'ясуванням лише визначених Законом №1402-VIII підстав для оскарження і скасування рішення ВРП, а вирішував справу з урахуванням засад адміністративного судочинства.
48. Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
49. Таким чином, у відповідності з вимогами Закону №1402-VIII Суд з'ясував, що: 1) в оскарженому рішенні наведено підстави його прийняття та мотиви, на основі яких відповідач дійшов висновку про наявність сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики, а також наявності обставин, що можуть вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з його призначенням на цю посаду; 2) обставин, які б свідчили про неповноважний склад ВРП, який ухвалив спірне рішення, чи відсутності підпису будь-кого із членів ВРП, який брав участь у його ухваленні, не встановлено.
50. В контексті ж здійсненої Радою оцінки наведених у оспорюваному рішенні обставин, колегія суддів зазначає таке.
51. Суд з'ясував, що оспорюване рішення ухвалено з підстави, встановленої пунктом 1 частини другої статті 79-6 Закону №1402-VIII (наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності позивача критерію доброчесності та професійної етики, а також про те, що призначення його на цю посаду може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням).
52. У контексті цієї статті «сумнівом» є невпевненість, відсутність внутрішнього переконання у членів ВРП щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики. Сумнів ґрунтується на внутрішній оцінці сукупності усіх обставин, що мають відношення до кандидата на посаду судді. Сумнів може вважатися «обґрунтованим», якщо він ґрунтується на дійсних обставинах, з якими він пов'язаний, і ці обставини підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
53. Сумнів має значення і може бути законною підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду, якщо він пов'язаний з (1) доброчесністю, (2) професійною етикою.
54. Окрім того, підставою для відмови у внесенні подання можуть бути «інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням».
55. Суд звертає увагу, що за Законом ВРП має доволі широкі межі оцінки як в частині визначення конкретних обставин, які можуть вплинути на суспільну довіру до судової влади, так і щодо доброчесності та етичності кандидата. Такі широкі межі розсуду загалом відповідають завданню Ради - формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів.
56. Обставини, які слугували ВРП фактичними підставами для обґрунтованого сумніву щодо відповідності позивача критерію доброчесності та професійної етики, викладено в рішенні, оцінивши які в їх сукупності, відповідач і дійшов такого висновку.
57. Позивач вважає, що оскаржуване рішення, яким ВРП відмовила у внесенні Президенту України подання про призначення його на посаду судді, є протиправним і не узгоджується з оцінкою обставин, покладених в його основу. Переважна більшість аргументів позивача по суті стосуються вмотивованості рішення та тлумачення відповідачем понять «доброчесність» та «професійна етика».
58. У контексті наведеного слід зазначити, що визначені законом етапи добору, конкурсу та призначення на посаду судді покликані встановити відповідність кандидата передбаченим Конституцією України та Законом №1402-VIII вимогам, зокрема критеріям доброчесності та професійної етики, ВККСУ та ВРП має перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з призначенням кандидата на посаду судді. Ці заходи об'єднані метою забезпечити авторитет та довіру до судової влади, які формуються залежно від персонального складу осіб, що призначаються на посади суддів.
59. Частиною дев'ятою статті 69 Закону №1402-VIII встановлено, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
60. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах (зокрема від 10 листопада 2022 року у справі №9901/355/21, від 30 травня 2024 року у справі №990/3/24) неодноразово зазначала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
61. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя.
62. За визначенням терміна, який подано у Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості [Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики : Словник. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 387, 388].
63. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
64. Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
65. Повноваження ВРП стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Ради.
66. При цьому Рада, враховуючи її правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року.
67. Члени ВРП, оцінюючи встановлені стосовно кандидата на посаду судді обставини, визначаються щодо їхньої відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність переважною мірою є морально-етичною категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність кандидата на посаду судді, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду.
68. Верховний Суд, розглядаючи цю адміністративну справу, ще раз наголошує: ВРП констатувала наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики на підставі: 1) недотримання кандидатом обов'язку щодо надання правдивих і точних, повних і достовірних відомостей; 2) неповідомлення ОСОБА_1 ВККСУ у анкетах кандидата на посаду судді, підписаних ним, від 11 липня 2017 року, 12 липня 2019 року, 03 вересня 2019 року та 03 жовтня 2023 року, в розділах 6, 8 «Відомості про притягнення до юридичної відповідальності» про факти порушення стосовно нього справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння); 3) заперечення ОСОБА_1 факту притягнення його до адміністративної відповідальності у засіданні Ради 30 травня 2024 року та обставин накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді 40-ка годин громадських робіт; 4) встановлення адміністративним судом у 2015 році порушень ОСОБА_1 пунктів 49.2, 49.18 статті 49 Податкового кодексу України та припинення підприємницької діяльності за позовом контролюючого органу.
69. Надаючи правову оцінку наведеним в оскаржуваному рішенні мотивам, з яких відповідач дійшов висновків про наявність правових підстав для відмови у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді місцевого суду, колегія суддів виходить із такого.
70. Ефективність правосуддя залежить насамперед від особистих чеснот судді. Ці основоположні принципи впроваджені в національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики.
71. У Європейській хартії про статус суддів від 10 липня 1998 року зазначено, що закон установлює обставини, за яких попередня діяльність кандидата або діяльність його близьких родичів з причини законних об'єктивних сумнівів, породжуваних такою діяльністю, щодо неупередженості та незалежності цього кандидата може бути перешкодою для призначення його на посаду судді (пункт 3.2).
72. У вимірі справи, що розглядається Верховним Судом, варто акцентувати увагу, що ОСОБА_1 як кандидат, який виявив намір претендувати на посаду судді, мав усвідомлювати, що усі обставини його життя можуть бути предметом уваги та обговорення. І лише у разі відповідності його найвищим стандартам поведінки він може бути визнаний таким, що відповідає таким критеріям.
73. Пунктом 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну кваліфікацію в галузі права.
74. За змістом пункту 50 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо судової ради на службі суспільства судді та суспільство мають переконатися в тому, що призначення судді зроблено виключно на підставі заслуг кандидата, його кваліфікації, здібностей, чесності, почуття незалежності, безсторонності та ефективності. Судова рада, виконуючи свою роль, також повинна забезпечити, щоб процедури суддівських призначень ґрунтувалися на заслугах особи.
75. З цією метою в Україні і створена система органів суддівського врядування, серед яких, зокрема, ВРП виконує важливу функцію по формуванню доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, у тому числі вирішує, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам та високим стандартам, установленим для осіб із відповідним статусом та повноваженнями. Відтак, у випадку, який розглядається, Рада мала переконатися, що призначення ОСОБА_1 на посаду судді буде ґрунтуватися на відповідних засадах і негативно не вплине на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
76. Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону №1402-VIII суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
77. За статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року (далі - Кодекс суддівської етики), суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Суддівська етика - це певна система базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об'єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів.
Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і сторонні бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточення, вимагати такої поведінки від інших.
78. У Висновку № 3 (2002) КРЄС зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.
У пункті 9 цього Висновку констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, що керується верховенством права, громадськість очікує прийняття загальних принципів, які б відповідали вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов'язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.
Положення міжнародних документів та законодавства України визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.
Професійні та моральні якості суддів відображають рівень здійснення правосуддя в державі. Посада судді вимагає як максимальної концентрації професійних знань, так і високого рівня моральних якостей особи, а тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді поряд з професійними якостями є визначальними характеристиками при вирішенні питання про призначення його на посаду.
Кандидат на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави, - здійснення правосуддя, тому при вирішенні питання про можливість рекомендувати такого кандидата ВРП зобов'язана врахувати всі обставини, які перешкоджають кандидату на посаду судді зайняти таку посаду, в тому числі й ті, що негативно його характеризують.
79. Такий критерій, як «негативний вплив на суспільну довіру» прямо передбачений пунктом 1 частини дев'ятнадцятої статті 79 Закону №1402-VIIІ в якості характеристики обставин, за наявності яких ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
80. Сумнів у доброчесності ОСОБА_1 обґрунтований Радою, зокрема, тим, що відповідно до постанови Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 квітня 2011 року у справі №3-1026/11 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння); притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді громадських робіт строком на 40 (сорок) годин. У зазначеній постанові, яка не оскаржена та набрала законної сили, вказано, що ОСОБА_1 в судове засідання, яке відбулося 22 квітня 2011 року, з'явився, вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, а також просив суд суворо не карати його та не позбавляти права керування транспортними засобами.
81. Такої інформації про себе позивачем не було повідомлено ВККСУ, хоча обов'язок зазначення таких даних було передбачено у анкетах кандидата на посаду судді, які подавалися ОСОБА_1 11 травня 2017 року, 12 липня 2019 року, 03 вересня 2019 року та 03 жовтня 2023 року. Зокрема, у пункті 4 розділу 8 анкети кандидата на посаду судді, поданої ОСОБА_1 11 травня 2017 року, та пункті 4 розділу 6 анкет кандидата на посаду судді, поданих ОСОБА_1 12 липня 2019 року, 03 вересня 2019 року та 03 жовтня 2023 року до ВККСУ, на запитання: «Вкажіть, чи притягувались Ви до адміністративної відповідальності» позивач зазначив «Не притягувався» та «Ні» відповідно.
82. Як убачається зі змісту розділу 6 «Відомості про притягнення до юридичної відповідальності» анкети кандидата на посаду судді, форма якої затверджена ВККС як додаток 4 до Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року №141/зп-16, яка подається кандидатами на посаду судді, зарахованими до резерву на заміщення вакантних посад суддів для участі у конкурсі, у пункті 4 цього розділу зазначаються відомості про притягнення кандидата до адміністративної відповідальності. При цьому кандидат має зазначити усі випадки притягнення його до адміністративної відповідальності із вказівкою про орган, який порушив адміністративне провадження, підстави притягнення, дату і зміст рішення за результатами його розгляду, інформацію про його оскарження та скасування, а також відомості щодо зняття адміністративного стягнення.
83. Отже, вказані обставини свідчать про те, що позивач навів недостовірні відомості в анкетах кандидата на посаду судді. Ба більше, власноруч підписуючи ці анкети, позивач визнав, що надання недостовірної (зокрема неповної) інформації, яка може свідчити про його недоброчесність, може мати наслідком відмову у допуску до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді (доборі кандидатів на посаду судді).
84. В ході дослідження технічної фіксації засідань Ради від 30 травня та 20 червня 2024 року стосовно розгляду матеріалів щодо внесення подання Президенту України про призначення на посаду судді ОСОБА_1. Судом встановлено, що 30 травня 2024 року на засіданні ВРП ОСОБА_1 на запитання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП пояснив, що у 2011 році мало місце зупинення його працівниками Державної автомобільної інспекції лише за перевищення швидкості. Зі слів позивача, про постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, йому стало відомо від секретаря судового засідання через 1,5- 2 роки після її ухвалення. Також ОСОБА_1 заперечував факт накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді 40 (сорока) годин громадських робіт. Однак, вже на засіданні Ради 20 червня 2024 року ОСОБА_1 пояснив вказані обставини тим, що притягнення до адміністративної відповідальності відбувались ще у 2011 році, тому він про ці обставини не пам'ятав. Визнання вини та підписання протоколу від 02 квітня 2011 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, були спрямовані на збереження часу на доставку дитини із зубним болем до стоматолога.
85. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком ВРП, що позивач, маючи можливість та обов'язок, як доброчесна особа, інформувати Раду про факт притягнення його до адміністративної відповідальності, який не був відображений в анкетах кандидата на посаду судді, відповідну інформацію щодо себе на засіданні Ради 30 травня 2024 року не повідомив. Такого роду розбіжності не можуть свідчити на користь кандидата на посаду судді. Вони радше констатують намагання позивача приховати сам факт його дотичності до конкретної справи про адміністративне правопорушення, порушеної за частиною першою статті 130 КУпАП.
86. У контексті даного питання варто принагідно відзначити, що на час подання ОСОБА_1 анкет кандидата на посаду судді вищезгаданий факт притягнення його до адміністративної відповідальності вже існував, він стосується події у його житті, про яку він з точки зору об'єктивного зовнішнього спостерігача не міг не знати. Очевидно, що така подія не могла не спричинити сильні емоційні переживання у позивача та залишити слід у його пам'яті. Більше того, у професійній діяльності позивача як юриста та особи, яка прагне до зайняття посади судді й здійснення правосуддя, пам'ять має велике значення і повинна відрізнятися достатнім об'ємом, міцністю запам'ятовування, точністю відтворення отриманої інформації, високою мобілізаційною готовністю пригадувати необхідні відомості і факти в потрібний момент. Це власне презюмується. Відтак, очевидно, що посада судді та рівень відповідальності особи, що обіймає останню, не повинна припускати механізму роботи пам'яті людини (високої вірогідності незапам'ятовування негативних подій зі спливом часу), на якому наполягав позивач у ході розгляду справи, тому відповідні доводи останнього із цього приводу не є переконливими.
87. Стосовно аргументів позивача про незабезпечення йому можливості реалізувати свої права, зокрема на підготовку пояснень щодо притягнення його до адміністративної відповідальності (внаслідок завчасного неповідомлення його у зв'язку із направленням відповідачем запиту про надання пояснень на неправильну електронну адресу), варто зауважити, що чинне нормативно-правове регулювання не встановлює такого обов'язку для ВРП як завчасне надіслання кандидатові переліку питань, які будуть поставлені під час засідання. З цього слідує, що питання у членів Ради до кандидата можуть виникати безпосередньо під час засідання з огляду на, приміром, аналіз досьє кандидата на посаду судді, пояснення, які надаються кандидатом, тощо.
88. До того ж, за приписами Закону №1798-VIII ВРП, її органи, член Ради для здійснення своїх повноважень мають право витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи і за результатами їх опрацювання приймати відповідні рішення.
89. Дійсно, як вбачається із матеріалів справи, запит за вих. від 18 березня 2024 року №10445/0/9-24 про надання письмових пояснень з приводу обставин притягнення до адміністративної відповідальності членом ВРП був скерований ОСОБА_1 за адресою електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , замість адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була вказана позивачем та містилася у досьє кандидата на посаду судді. Проте, така обставина не спростовує забезпечення Радою як такої можливості реалізації ОСОБА_1 його прав, у тому числі на надання усних пояснень у ході засідання ВРП (у широкому сенсі Ї бути почутим); невикористання позивачем відповідного права у належний та прийнятний для нього спосіб не може свідчити про його порушення відповідачем при ухваленні оспорюваного рішення, що є предметом розгляду у цій справі. До того ж, позивач як кандидат на посаду судді не був позбавлений можливості ознайомитися із справою (матеріалами), які були предметом розгляду Ради, до початку засідання у порядку, установленому Главою 27 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженому рішенням ВРП від 24 січня 2017 року №52/0/15-17.
90. Також не є й слушними доводи позивача про те, що на момент заповнення анкет кандидата на посаду судді та подання їх до ВККСУ мала місце добросовісна помилка щодо подій 2011 року, адже, здійснюючи визначені законом повноваження, ВРП проводила оцінку позивача як кандидата на зайняття вакантної посади судді за критерієм доброчесності в контексті оцінки всіх аспектів його життя, у тому числі чесності та сумлінності кандидата. При цьому, досліджуючи відповідні обставини стосовно ОСОБА_1 , Рада мала на меті оцінку його прагнення сприяти встановленню істини, важливої для підтримання впевненості громадськості (об'єктивного стороннього спостерігача) у чесності та справедливості при формуванні судового корпусу.
91. Положення законодавства не встановлюють будь-яких винятків з обов'язку кандидата на посаду судді повно та правдиво засвідчити всі обставини, які стосуються його доброчесності, зокрема щодо здійснення вчинків, що мали наслідком притягнення до відповідальності загалом, незалежно від виду такої відповідальності, й на ВРП не покладено обов'язку доведення факту наявності умислу у особи, яка претендує на зайняття посади судді, в наданні недостовірної (неповної) інформації. Іншими словами, під час ухвалення рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення на посаду судді Рада не повинна доводити обґрунтованість сумнівів у доброчесності. Достатньо, щоб сумнів мав об'єктивну основу і ґрунтувався на фактах (був обґрунтованим). Спростування обґрунтованого сумніву покладається на конкурсанта.
92. До того ж, беручи до уваги те, що доброчесність - це морально-етична категорія, перебіг часу від фактичної обставини, яка оцінюється на доброчесність, і власне такою оцінкою не є таким, що у всякому випадку впливає на останню, а тому відповідні твердження позивача, що він і не міг бути готовим на засіданні Ради 30 травня 2024 року надати відповідь на запитання щодо події 13-річної давнини, не видаються доречними. Схожий підхід вже застосовував Верховний Суд, зокрема, у рішенні від 15 серпня 2024 року у справі №990/136/24.
93. Також неспростованими є й посилання Ради у рішенні на встановлення Черкаським окружним адміністративним судом у постанові від 28 вересня 2015 року у справі №823/3832/15, яка не оскаржена та набрала законної сили, обставин порушення ОСОБА_1 у 2015 році пунктів 49.2, 49.18 статті 49 Податкового кодексу України. Суд також враховує, що ні ВРП до чи під час засідань, ні у ході розгляду цієї справи позивачем не наведено обґрунтованих мотивів, які б тією чи іншою мірою пояснювали такі обставини.
94. У аспекті вище наведеного варто зазначити, що висловлюючи бажання взяти участь у конкурсі, позивач тим самим погодився із його умовами, в тому числі й щодо проведення стосовно нього перевірки, з'ясування обставин його особистого життя та надання цим обставинам публічності. Позивач також повинен був усвідомлювати, що результат його участі в конкурсі може бути для нього іншим, ніж бажаний, а його оцінка тими, хто був уповноважений проводити конкурс, для цілей конкурсу може бути іншою, ніж позитивною.
95. Власне окреслені вище обставини та їх правова природа, виражена в оспорюваному рішенні, в сукупності та в цілому стали тими факторами, що викликали сумніви у відповідності кандидатури позивача на посаду судді та власне вплинули на вирішення питання чи відповідає кандидат критеріям, визначеним Конституцією України та Законом №1402-VIII.
96. Відповідаючи на запитання про те, наскільки виправданим, дозволеним чи правильним було врахування обставин, описаних вище, колегія суддів виходить з того, що критерії «доброчесності (моралі, чесності, непідкупності)» не можна трактувати вузько і безвідносно до ситуації, в якій їх застосовують.
97. У цьому зв'язку вкотре варто підкреслити, що зайняття посади судді відбувається на конкурсних засадах, своєю чергою відповідність кандидатів цій посаді оцінюють не тільки за їхнім рівнем фахової підготовки та знаннями, але й в морально-етичній площині.
98. Власне на ВРП покладено відповідальне завдання сформувати суддівський корпус. Безперечно, що Рада повинна діяти в межах своїх повноважень і на підставі законів, водночас було б невиправданим вимагати від неї не вникати, не з'ясовувати чи оминати ті обставини стосовно кандидата, які мають істотне, подекуди визначальне значення для вирішення питання про його відповідність критеріям, визначеним Конституцією України та Законом №1402-VIII.
99. Очевидно, що обставини, описані у постанові Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 квітня 2011 року у справі №3-1026/11, та притягнення позивача до адміністративної відповідальності можуть цікавити ВРП і це видається цілком зрозумілим і закономірним з огляду на посаду, на яку претендує позивач. Підстави вважати їх безвідносними до конкурсу на посаду судді і мети проведення засідання Ради відсутні; до того ж позивач не спростував таких обставин і не міг не знати про них. Водночас Рада не вирішувала питання вини особи, не вчиняла дій, віднесених до виключної компетенції інших органів, а діяла суто у межах своїх повноважень - в площині оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності, що дістало вияв у відповідному рішенні та його обґрунтуванні.
100. Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що викладені у оспорюваному рішенні ВРП висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними і не є помилковими щодо фактів. Враховуючи ці обставини у сукупності, Рада дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики, а також наявності обставин, що можуть вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з його призначенням на посаду судді. Такі висновки не видаються свавільними чи необґрунтованими і не виходять за межі виключної дискреції ВРП оцінювати кандидатів. Позивач під час розгляду справи в суді такі висновки не спростував.
101. Надаючи відповідь на друге на питання: чи були відомості стосовно ОСОБА_1 , які покладені в основу оспорюваного у цій справі рішення Вищої ради правосуддя, предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Верховний Суд зазначає наступне.
102. Як вже вказувалося вище, згідно Закону №1798-VIII до повноваження ВРП, серед іншого, належить внесення подання про призначення судді на посаду.
103. У відповідності до приписів статті 37 Закону №1798-VIII ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення на посаду тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Радою в передбаченому законом порядку, якщо:
1) такі відомості не були предметом розгляду ВККСУ;
2) ВККСУ не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
104. Разом з тим, статтею 31 Закону №1798-VIII установлено, що ВРП, її органи, член Ради та дисциплінарний інспектор ВРП для здійснення своїх повноважень мають право витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи (у тому числі з обмеженим доступом) від: 1) суддів, судів, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя; 2) органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб; 3) юридичних осіб.
Член ВРП, дисциплінарний інспектор ВРП, уповноважена особа секретаріату Ради мають безпосередній доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуються державними, у тому числі урядовими, засобами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами. Обробка такої інформації здійснюється членами ВРП, дисциплінарними інспекторами ВРП та уповноваженими особами секретаріату Ради із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних та забезпеченням таємниці, що охороняється законом.
105. Тобто, ураховуючи наявність у ВРП повноважень щодо внесення подання про призначення судді на посаду, можливість ухвалення рішення про відмову у внесенні подання на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Радою в передбаченому законом порядку, якщо такі відомості не були предметом розгляду ВККСУ, відповідач Законом наділений можливістю витребовувати та одержувати на відповідний запит, а також шляхом доступу до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних необхідну інформацію та документи, за результатами опрацювання яких приймати відповідні рішення.
106. Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень, право на використання яких при здійсненні судочинства надано суду частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262-IV, постанова Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 квітня 2011 року у справі №3-1026/11, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності, наявна у згаданому реєстрі та забезпечена до загального доступу 12 вересня 2011 року; постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі №823/3832/15, якою припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , також наявна у згаданому реєстрі та забезпечена до загального доступу 10 листопада 2015 року.
107. Відтак, враховуючи наявність у ВРП законодавчих повноважень на доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, у тому числі й до Єдиного державного реєстру судових рішень, підстави стверджувати про отримання відповідачем інформації щодо вказаних судових рішень, ухвалених стосовно позивача, не у передбаченому законом порядку відсутні.
108. Також, у ході розгляду справи Судом встановлено, підтверджується наявними доказами і не спростовано позивачем, що відповідні відомості стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також стосовно порушень податкового законодавства не були предметом розгляду ВККСУ в межах процедури кваліфікаційного оцінювання позивача як кандидата на посаду судді.
109. Таким чином, Судом з'ясовано, що оспорюване рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області ухвалено Радою на підставі відомостей, які були отримані ВРП в передбаченому законом порядку й не були предметом розгляду ВККСУ, що за приписами статті 37 Закону №1798-VIII дозволяло відповідачу діяти саме у такий спосіб.
110. Наведені ж у позовній заяві та надані у ході розгляду справи доводи ОСОБА_1 такого висновку не спростовують і не вказують на обґрунтованість його тверджень про порушення Радою вимог закону та його прав.
111. Що ж до зазначення у рішенні ВРП від 20 червня 2024 року №1911/0/15-24 про рекомендування ВККСУ призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва, а також визнання позивача винним у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, а не притягнення до відповідальності за відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, як у дійсності згідно із постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 квітня 2011 року у справі №3-1026/11, колегія суддів вважає, що такі неточності з ознаками описки не змінюють суті та правильності прийнятого відповідачем рішення, у тому числі з огляду й на те, що стаття 130 КУпАП має назву «Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції», а відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на певний стан, прирівняна до керування у відповідному стані за змістом цієї статті. До того ж, ухвалою Ради від 22 серпня 2024 року №1911/0/15-24 виправлено описку в абзаці другому на сторінці 3 рішення ВРП від 20 червня 2024 року №1911/0/15-24, замінивши слова «Господарського суду міста Києва» словами «Драбівського районного суду Черкаської області», а також описку в абзаці першому і четвертому на сторінці 5 та в абзаці першому на сторінці 7 оспорюваного рішення ВРП, замінивши слова «адміністративних справ» словами «справ про адміністративні правопорушення».
112. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
113. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
114. На підставі викладеного, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд приходить до висновку про правомірність рішення ВРП від 20 червня 2024 року №1911/0/15-24, та, як наслідок, відсутність підстав для його скасування, як і для зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області, адже така вимога є похідною від скасування оспорюваного рішення.
115. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
116. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді сплаченого судового збору за звернення з цим позовом до суду відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 244-250, 255, 266, 295, 297 КАС України, Суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко,
В.М. Бевзенко,
Л.В. Тацій,
В.М. Шарапа,
О.П. Стародуб,
Судді Верховного Суду