11 вересня 2025 року
м. Київ
справа №320/29423/23
адміністративне провадження № К/990/16089/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД" про ухвалення додаткового рішення
у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД"
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНАД" (далі - Позивач, ТОВ "МАНАД") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (надалі також- ГУ ДПС, Відповідач), у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2023 року №10665/0709;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Київській області від 31 квітня 2023 року №716-п про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ "МАНАД" з питань дотримання вимог валютного законодавства.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13 вересня 2024 року позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 19 червня 2023 року №10665/0709 про застосування до ТОВ "МАНАД" штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 15 165 809,63 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 березня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року - без змін.
Верховний Суд постановою від 16 липня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року - без змін.
Через підсистему "Електронний суд" від представника ТОВ "МАНАД" надійшла заява, в якій він просив ухвалити додаткову постанову про розподіл судових витрат та стягнути з ГУ ДПС на користь ТОВ «МАНАД» витрати на правову допомогу адвоката за договором надання правової (правничої) допомоги у розмірі 316 545,60 грн.
На обґрунтування вказаної заяви представник Позивача покликається на те, що з метою захисту своїх прав та законних інтересів, ТОВ «МАНАД» уклав договір про надання правової (правничої) допомоги із Адвокатським об'єднанням "АРЦІНГЕР" до якого було укладено додаток №1 від 25 квітня 2025 року щодо надання правової допомоги у справі №320/29423/23. При цьому зазначає, що факт надання правової допомоги підтверджується актами від 8 травня 2025 року та від 21 липня 2025 року, в яких детально викладено дії пов'язані із наданням правової допомоги, а сплата винагороди (гонорару) на загальну суму 316 545,60 грн. - платіжними інструкціями №1867 від 8 травня 2025 року та №1973 від 21 липня 2025 року.
Через підсистему "Електронний суд" від Відповідача надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат, в яких він просив залишити заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду. Свою позицію Відповідач обґрунтовує тим, що Позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) давала б Суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення, оскільки як у відзиві на касаційну скаргу, так і в додаткових поясненнях та під час судових засідань Позивачем не було викладено прохання щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката. Також до ухвалення судового рішення Верховним Судом Позивачем не надано до суду касаційної інстанції доказів на підтвердження понесення відповідних витрат та не вказано жодних причин, які унеможливлювали б подання ним відповідних доказів до ухвалення рішення. При цьому Відповідач покликався на правові позиції викладені Верховним Судом в ухвалі від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 та постановах від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22, від 22 березня 2018 року у справі №910/9111/17, від 14 січня 2019 року у справі №927/26/18, від 24 липня 2018 року у справі №918/560/16. Водночас Відповідач стверджував, що ТОВ «МАНАД» необґрунтовано завищено заявлену до відшкодування суму витрат за отримані послуги з правничої допомоги.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, ураховуючи доводи учасників справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодесу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини першої статті 132 КАС України встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За частиною п'ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об'єднаної палати Верховний Суд вказав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат , зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Так само - у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд касаційної інстанції вже розглянув касаційну скаргу.
Також в постанові від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20 Верховний Суд зазначив, що певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
В постанові від 19 вересня 2024 року у справі №200/2125/23 Верховний Суд дійшов висновку про правомірність залишення судом апеляційної інстанції без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини сьомої статті 139 КАС України з огляду на те, що ним не було заявлено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по справі про неможливість подання доказів на підтвердження судових витрат, а також, про стягнення з відповідача судових витрат, понесених саме при апеляційному розгляді справи, чи що такі витрати будуть понесені.
Застосовуючи зазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що Позивачем, ні у відзиві на касаційну скаргу, ні в додаткових поясненнях, ні під час судових засідань не було заявлено прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. До ухвалення у справі постанови представник Позивача не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав жодних причин, які унеможливлюють подання ним відповідних доказів до ухвалення рішення, та не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою. Не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги й у поданій представником Позивача заяві про ухвалення додаткового судового рішення.
Наведене вище дає підстави вважати, що Позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України, давала б суду касаційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Відтак, оскільки Позивач у цій справі своєчасно не заявив прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, не визначив їх розмір та не зазначив поважних причин, які унеможливили подання відповідних доказів на підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат, тобто не дотримався процесуальних норм закону, після того, як за касаційною скаргою ухвалена постанова, у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 260, 345, 355, 356, 359 КАС України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД" про ухвалення додаткового рішення - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді: О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх