11 вересня 2025 року
м. Київ
справа №560/13321/24
адміністративне провадження № К/990/3277/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О.
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 560/13321/24
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року (суддя-доповідач - Драчук Т.О., судді: Смілянець Е. С., Полотнянко Ю. П.),
І. Короткий зміст позовних вимог
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про накладення штрафу від 27 серпня 2024 року ВП №72834426.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із цим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без руху через ненадання апелянтом доказів сплати судового збору; надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду в установлений в ній спосіб.
Позивачем 18 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подано до апеляційного суду клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги та надання додаткового строку для усунення недоліків у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повернуто особі, яка її подала.
Позивачем 13 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» повторно подано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, разом з якою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено та визнано неповажними причини пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху та запропоновано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду, позивачем 23 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач зазначив, що нормами КАС України встановлено єдиний випадок обов'язкової відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження - у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. У всіх інших випадках законодавець допускає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Також, просив врахувати, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, яка розпочалась 24 лютого 2022 року, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на території України запроваджено воєнний стан, дія якого була в подальшому продовжена відповідними указами. Таким чином, на думку апелянта, запровадження на всій території України воєнного стану є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №560/13321/24.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ним не встановлено обставин, що перешкоджали позивачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із апеляційною скаргою вчасно, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.
Також суд зауважив, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить.
Судом апеляційної інстанції констатовано, що вдруге позивач звернувся з апеляційною скаргою через півтора місяці після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що інших причин (підстав) для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду позивачем не наведено, як і не надано жодних доказів наявності поважних підстав для поновлення такого строку.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
27 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про звільнення від сплати судового збору. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року у справі № 560/13321/24 залишено без руху.
17 лютого 2025 року на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до якої долучено документ про сплату судового збору.
Автор касаційної скарги зазначає, що вперше оскаржив в апеляційному порядку рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року в межах строку, визначеного процесуальним законом, проте з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги (не сплатою судового збору) апеляційну скаргу було повернуто. Вдруге позивач подав апеляційну скаргу 13 грудня 2024 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Скаржник вказує, що в разі повернення апеляційної скарги, допускається можливість поновлення строку на апеляційне оскарження.
Водночас суд апеляційної інстанції, усупереч вимогам статей 90, 242 КАС України, не взяв до уваги доводи та докази, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно відмовив у відкритті апеляційного провадження, не врахувавши важливі причини, зокрема введення в Україні воєнного стану.
На основі зазначених доводів позивач просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена без дотримання норм процесуального права.
Ухвалою від 03 березня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) не позбавляє суд касаційної інстанції можливості переглянути оскаржуване судове рішення.
Ухвалою від 09 вересня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Релевантні джерела права й акти їх застосування
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частин п'ятої, шостої цієї статті до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
На підставі приписів пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
V. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та позиція Верховного Суду.
Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.
Як установлено судом апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи, копію рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року позивачем отримано 25 вересня 2024 року.
Вперше з апеляційною скаргою позивач звернувся 07 жовтня 2024 року, тобто з дотриманням строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України.
Водночас, ухвалою від 08 жовтня 2024 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було залишив без руху із наданням часу для подання оригіналу документу про сплату судового збору.
Апелянт на виконання вимог ухвали суду подав клопотання, в якому просив продовжити строк на усунення недоліків, оскільки відсутні кошти для сплати судового збору.
Проте суд апеляційної інстанції ухвалою від 21 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу.
З матеріалів справи слідує, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 21 жовтня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
13 грудня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вдруге подано апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №560/13321/24 разом із документом про сплату судового збору та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Разом із тим, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
В ухвалі від 17 грудня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд надав оцінку доводам апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та дійшов висновку про неповажність причин пропуску такого строку.
23 грудня 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій апелянт наголосив на тому, що вперше звернувся до суду в межах строку на апеляційне оскарження. Просить врахувати, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, яка розпочалась 24 лютого 2022 року, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на території України запроваджено воєнний стан, дія якого була в подальшому продовжена відповідними указами. На думку апелянта, запровадження на всій території України воєнного стану є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 02 січня 2025 року відмовив у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 560/3277/25 та у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. На переконання суду, наведені апелянтом причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою не можуть бути визнані поважними, а інших причин (підстав) не наведено. Суд уважає, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на особу або роботу органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Надаючи оцінку висновкам апеляційного суду, Верховний Суд зауважує про таке.
Конструкція пункту 4 частини першої статті 299 КАС України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У розрізі обставин цієї справи слід акцентувати увагу на тому, що ключовими аргументами автора касаційної скарги є те, що первісну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції позивачем подано з дотриманням процесуального строку, однак відсутність фінансування на оплату судового збору не залежала від волі позивача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини правомірно були оцінені та визнані судом апеляційної інстанції як неповажні, адже лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Окрім того, в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Суд зауважує, що обставини пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов'язку своєчасної його сплати. Позивач, як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.
Отже, сама по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Правову позицію стосовно окресленого питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 640/3393/19, де зазначено, що « особа яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.».
Разом із тим, після первинного повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги позивача (21 жовтня 2024 року), він повторно звернувся з апеляційною скаргою лише через півтора місяці (13 грудня 2024 року). Отже, друга апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подана поза межами встановленого КАС України строку.
Верховний Суд зауважує, що право позивача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Як убачається з матеріалів справи, повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати позивачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали позивачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, автор касаційної скарги не зазначає та не надає.
За таких обставин наведені позивачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Щодо посилання скаржника на запровадження в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, як поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, то принагідно зазначити наступне.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України та триває й досі.
Водночас, введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Підсумовуючи наведене Суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначає та не надає.
Отже, наведені позивачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
Ураховуючи результат касаційного перегляду питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року у справі №560/13321/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько