11 вересня 2025 року
м. Київ
справа №620/16353/23
адміністративне провадження № К/990/42371/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 620/16353/23
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року (суддя-доповідач - Василенко Я.М., судді: Оксененко О.М., Швед Е.Ю.),
І. Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі- Укртрансбезпека, відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №033761 від 18 жовтня 2023 року, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Укртрансбезпеки.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з указаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року апеляційну скаргу Укртрансбезпеки на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року залишено без руху та встановлено строк у десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наданням доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, в тому числі належних доказів про отримання оскаржуваного судового рішення.
На виконання вимог зазначеної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року, яке обґрунтоване тим, що відповідач не отримував вказаного рішення та дізнався про нього з Єдиного державного реєстру судових рішень, де воно було оприлюднене 17 липня 2024 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року в задоволенні клопотання Укртрансбезпеки про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що обставини, вказані у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки судом не встановлено наявності непереборних обставин, які б перешкоджали відповідачу апеляційному оскарженню судового рішення в межах визначеного законодавством строку.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Укртрансбезпеки на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Як зазначає у касаційній скарзі її автор, відповідачем до апеляційної скарги було додано скріншот руху документів по справі з підсистеми «Електронний суд», де довідка про доставку в електронний кабінет Укртрансбезпеки рішення суду взагалі була відсутня. Суд апеляційної інстанції не врахував того, що система «Електронний суд» дуже часто працює некоректно. І навіть, враховуючи подальше оприлюднення в системі «Електронний суд» отримання рішення 15 липня 2024 року о 17 год 10 хв., датою отримання його апелянтом є 16 липня 2024 року. Отже, звернення до суду з апеляційною скаргою 16 серпня 2024 року відбулося з пропущенням одноденного строку. Однак, сама апеляційна скарга датована саме 15 серпня 2024 року, тобто в останній день строку на апеляційне оскарження. Відповідно, апелянтом були вжиті всі необхідні процесуальні дії задля звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлені законом строки.
Скаржник уважає, що в даному випадку має місце надмірний формалізм, якого суди повинні уникати. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що апелянтом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин пропуску строку (інших підстав для його поновлення) є безпідставними та необґрунтованими.
На основі зазначених доводів відповідач просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена без дотримання норм процесуального права.
Ухвалою від 20 січня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою від 09 вересня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.
Так, згідно з цією статтею апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
За змістом частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою у строк, визначений судом, або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, визнає наведені підстави для поновлення строку неповажними, про що постановляється ухвала.
Як слідує з матеріалів адміністративної справи, вона розглядалася Чернігівським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
15 липня 2024 року суд першої інстанції ухвалив у справі рішення про задоволення позову, копія якого направлена в електронний кабінет Укртрансбезпеки у підсистемі «Електронний суд» 15 липня 2024 року та доставлена того ж дня о 17:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною відповідальним працівником суду.
Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, копія рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі № 620/16353/23 вважається врученою Укртрансбезпеці 16 липня 2024 року.
Тож ураховуючи положення статті 295 КАС України, відповідач мав право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня отримання повного рішення суду, а саме, до 14 серпня 2024 року включно.
21 серпня 2024 року в Шостому апеляційному адміністративному суді зареєстровано апеляційну скаргу Укртрансбезпеки від 15 серпня 2024 року вих. № 3411/5.1.1/24-24 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі № 620/16353/23.
Відповідно до відбитку штампу на конверті, в якому надійшла апеляційна скарга відповідача, її здано на пошту 16 серпня 2024 року.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що 15 липня 2024 року Чернігівським окружним адміністративного суду прийнято рішення у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційну скаргу відповідач подав 16 серпня 2024 року (відповідно до поштового штампу на конверті), тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження. Однак, вказана особа не надала доказів на підтвердження дати отримання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду - 16 серпня 2024 року (конверт, у якому судове рішення було надіслано адресату, довідка поштового відділення зв'язку або підтвердження отримання рішення через систему «Електронний суд»). При цьому суд зауважив, що разом із апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року. Водночас, апелянтом не вказано обґрунтованих поважних причин пропуску зазначеного строку та не додано доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
На виконання вимог цієї ухвали Укртрансбезпека подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій зазначено, що про рішення суду першої інстанції представнику відповідача стало відомо 17 липня 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Згідно з довідкою про доставку документа в електронний кабінет відповідача у підсистемі «Електронний суд», копія рішення суду доставлена Укртрансбезпеці 15 липня 2024 року о 17:10, однак представнику відповідача на опрацювання вказаний документ не було передано, з огляду на що апеляційна скарга подана представником відповідача виходячи з інформації, що була в Єдиному державному реєстрі судових рішень, сформована та підписана 15 серпня 2024 року.
Оцінивши наведені у заяві про поновлення пропущеного строку доводи апелянта, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані апелянтом обставини в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду не є об'єктивно непереборними, тобто такими, що не залежали від його волевиявлення та/або були пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду з даною апеляційною скаргою. Наведені представником апелянта доводи не свідчать про добросовісне користування відповідачем процесуальними правами та виконання покладених законодавством обов'язків.
Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.
З наведених норм КАС України слідує, що праву на апеляційне оскарження судового рішення кореспондує обов'язок учасника справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, у випадку пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належними і допустимими доказами.
Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об'єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Так, Укртрансбезпека стверджує, що про наявність рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року дізналась 17 липня 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, коли було опубліковано загальний доступ до повного тексту указаного судового рішення.
Також зазначає, що копія рішення суду не була доставлена відповідачеві в електронний кабінет, що підтверджується відсутністю довідки про доставку електронного документа в переліку документів, які наявні в електронному кабінеті Укртрансбезпеки.
Надалі відповідач посилається на те, що датою доставки копії рішення суду є 16 липня 2024 року, а отже, апеляційна скарга подана з порушенням строку на один день - 16 серпня 2024 року.
У світлі цих доводів колегія суддів зауважує, що згідно з долученим відповідачем до апеляційної скарги скріншотом сторінки електронного кабінету Укртрансбезпеки, копія рішення суду першої інстанції була доставлена йому 15 липня 2024 року.
Суд відмічає, що довідка про доставку електронного документа не є тим документом, який повинен відображатися в електронному кабінеті учасника справи. Така довідка формується відповідальним працівником суду задля приєднання до матеріалів справи доказів вручення учасникам справи процесуальних документів суду.
На користь цьому свідчить частина шоста статті 251 КАС України, якою визначено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, в залежності від способу направлення судового рішення - у паперовому чи в електронному вигляді до матеріалів справи долучаються розписка про вручення, або поштове повідомлення, або повідомлення про доставлення (довідка).
Таким чином вищенаведені аргументи представника Укртрансбезпеки є безпідставними.
Також колегія суддів відхиляє твердження представника відповідача про те, що останнім днем строку для подання апеляційної скарги було 15 серпня 2024 року, позаяк тридцятим днем з дня вручення відповідачеві копії рішення суду (16 липня 2024 року) та, відповідно, останнім днем для подання апеляційної скарги є 14 серпня 2024 року.
Довід відповідача про те, що рішення суду першої інстанції не було вчасно передано представнику Укртрансбезпеки на опрацювання колегія суддів оцінює критично.
Неналежна організація роботи суб'єкта владних повноважень, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Доречно зауважити про те, що 01 серпня 2024 року Укртрансбезпекою було сплачено судовий збір за подання до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року.
Це свідчить про те, що відповідач завчасно готувався до апеляційного оскарження судового рішення у справі №620/16353/23.
Водночас, отримавши 16 липня 2024 року копію рішення суду першої інстанції та сплативши 01 серпня 2024 року судовий збір за подання апеляційної скарги і маючи ще достатньо часу для подання апеляційної скарги в строк, передбачений статтею 295 КАС України, - до 14 серпня 2024 року, відповідач допустив зволікання, яке призвело до порушення строку на апеляційне оскарження.
При цьому, будь-яких обґрунтованих, аргументованих пояснень щодо причин невчасного подання апеляційної скарги відповідач не навів.
Така поведінка скаржника не може бути оцінена судом як така, що демонструє добросовісне ставлення відповідача до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжиття усіх можливих та залежних від нього заходів з метою належного виконання процесуальних обов'язків, покладених на нього законом, як на учасника справи.
Суд наголошує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Проте, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року, не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
На тлі зазначеного колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, за відсутності причин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, і не допустив надмірного формалізму, як про це зазначав касатор.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі №620/16353/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді В.М. Соколов
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк