Ухвала від 10.09.2025 по справі 120/1081/25

УХВАЛА

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа №120/1081/25

адміністративне провадження №К/990/23102/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В. М. (далі - Суд) перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 120/1081/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У 2025 році ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження пенсії максимальним розміром з відсотковим значенням розміру пенсії 85% від сум грошового забезпечення, та з урахуванням раніше проведених виплат.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №120/1081/25, позов задоволено.

29.05.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якій скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №120/1081/25, ухвалити нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Окрім того, у касаційній скарзі скаржник просив зупинити дію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №120/1081/25 у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2025 вирішено відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 120/1081/25.

Перевіривши клопотання відповідача про зупинення дії оскаржуваних судових рішень, Суд зазначає таке.

Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.

За приписами частини першої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Суд зазначає, що розгляд питання про зупинення виконання/дії оскаржуваного судового рішення має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням оскаржуваного судового рішення.

Зупинення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення/оскаржуваних судових рішень є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції, і можливе лише за наявності для цього обґрунтованих, поважних причин. Сама по собі незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями не є підставою для зупинення його виконання (дії), а сподівання і припущення на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд зазначає, що незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями не є підставою для зупинення їх дії, адже перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції лише під час касаційного перегляду справи з дотриманням визначеної КАС України процедури і процесуальних гарантій учасників справи.

Сподівання і припущення скаржника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання/дії судового рішення, яке набрало законної сили.

Розглянувши вказане клопотання Суд дійшов висновку, що зазначені у ньому доводи і аргументи не є такими, що в розумінні наведених положень закону можуть слугувати достатньою підставою для зупинення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Суддею-доповідачем згідно із статтею 340 КАС України проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи відсутність клопотань усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа може бути розглянута в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги пункту 1 частини першої статті 345 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами

Керуючись статтями 340, 345, 375 КАС України, Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області у задоволені клопотання про зупинення дії рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 120/1081/25.

Закінчити підготовку справи до касаційного розгляду.

Справу призначити до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 11 вересня 2025 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 5.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

Суддя В. М. Бевзенко

Попередній документ
130178418
Наступний документ
130178420
Інформація про рішення:
№ рішення: 130178419
№ справи: 120/1081/25
Дата рішення: 10.09.2025
Дата публікації: 15.09.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до апеляційного суду (18.06.2025)
Дата надходження: 28.01.2025
Предмет позову: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії