11 вересня 2025 року
м. Київ
справа №160/23684/24
адміністративне провадження № К/990/35530/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Білак М.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №160/23684/24, за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області - Русецької Оксани Олександрівни, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»», про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області - Русецької Оксани Олександрівни, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»», в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни: від 15 серпня 2024 року про визначення для боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 310,43 грн; від 15 серпня 2024 року про стягнення з боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 основної винагороди у сумі 92134,44 грн;
- до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду цього позову зупинити стягнення у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 200/23165/15-ц, виданого 26 жовтня 2018 року Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська, про стягнення коштів з позивача на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк»;
- витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною і скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни від 15 серпня 2024 про стягнення з боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 основної винагороди у сумі 92134,44 грн;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10 лютого 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі в частині відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 25500, 00 грн.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року, заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат було задоволено частково:
- стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.
25 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №160/23684/24.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд Суд виходить з такого.
Згідно з приписами частин першої, другої та третьої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Положення статті 139 КАС України передбачають, зокрема, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно зі статтею 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. КАС України також передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме:
1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина третя статті 143 КАС України);
2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат. (частина шоста статті 143 КАС України);
3) судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 252 КАС України).
У цих випадках суд виносить додаткове рішення у порядку, визначеному статтею 252 КАС України.
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно і порядок його оскарження є таким, що й для рішення по суті, одже вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
Одже, при вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження рішення суду першої інстанції, після його перегляду в апеляційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця та предмет спору в якій підпадає під дію положень статті 287 КАС України.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань, що за таких фактичних обставин справи, рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в цій категорії адміністративних справ.
Отже, перевіривши матеріали касаційної скарги, Судом установлено, що зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ. Отож підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 287, 329, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №160/23684/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська М.В. Білак М.І. Смокович