11 вересня 2025 року
м. Київ
справа №160/2711/23
провадження № К/990/32053/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Загороднюка А. Г., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховик-Красільнікової Любові Павлівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку,
28 липня 2025 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 18 серпня 2025 року касаційну скаргу залишив без руху. Автору касаційної скарги надано десять днів з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
На виконання вимог вказаної ухвали представником позивача надіслано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що у зв'язку з постійними повітряними тривогами в м. Дніпрі, відділення Укрпошти з метою безпеки працівників на час оголошення таких тривог припиняють свою роботу та приймають поштову кореспонденцію лише через скриньку. Враховуючи часті повітряні тривоги в м. Дніпрі 03 березня 2025 року, позивачем було відправлено касаційну скаргу простим поштовим відправленням в скриньку.
Верховний Суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» просте поштове відправлення - листи, поштові картки, які приймаються для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляються/вручаються без розписки.
Таким чином, не видається за можливе впевнитися в даті відправки касаційної скарги саме 03 березня 2025 року.
Суд наголошує, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених автором касаційної скарги у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених автором касаційної скарги в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
При цьому, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 33).
Автор касаційної скарги зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, що пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії).
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, від 26 квітня 2007 року, «Трух проти України», заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Водночас, суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 04 лютого 2025 року (дата виготовлення повного тексту постанови апеляційного суду) і до 28 липня 2025 року (дата надходження касаційної скарги до Верховного Суду) представник ОСОБА_1 - адвокат Ольховик-Красільнікова Любов Павлівна не зазначила. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку представником позивача не надана.
Суд касаційної інстанції зауважує, що на поштовому конверті наклеєні марки «До дня матері. Я живу тобою…» (2025) та наявний відбиток штампу на конверті простого поштового відправлення - 03 березня 2025 року.
Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» випуск такої марки відбувся лише 09 травня 2025 року. Тобто твердження представника позивача, що касаційну скаргу було подано 03 березня 2025 року (більше, ніж за два місяці до дати випуску вказаної марки) не відповідають дійсності.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що представником позивача не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Отже, автором скарги не виконано вимог ухвали Верховного Суду від 18 серпня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, оскільки зазначені в клопотанні про поновлення строку на подачу касаційної скарги підстави для поновлення строку касаційного оскарження не є поважними та пов'язані з невиконанням вимог закону автором касаційної скарги.
З урахуванням наведеного, відсутні підстави для визнавання поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та підстави для поновлення такого строку.
За правилами пункту 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України,
1. Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховик-Красільнікової Любові Павлівни про поновлення строку касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі № 160/2711/23.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховик-Красільнікової Любові Павлівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі № 160/2711/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді А. Г. Загороднюк
О. Р. Радишевська