12 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/557/24 пров. № А/857/12865/24 А/857/13497/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Обрізка І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, та додаткове рішення від 23 квітня 2024 року, прийняті суддею Григоруком О.Б. у м. Івано - Франківську в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Івано-Франківської райдержадміністрації, Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації, Міністерства у справах ветеранів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, АТ «Державний ощадний банк України» про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок коштів,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Івано-Франківської райдержадміністрації, Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації, Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення призначеної ОСОБА_2 , уповноваженій особі Сорочич М.М. та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення призначеної ОСОБА_2 , уповноваженій особі Сорочич М.М.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність УСЗН Івано-Франківської райдержадміністрації щодо невнесення подання та неприйняття рішення про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 , як уповноваженому члену сім'ї в порядку та строки, що встановлені п. 11, 37 «Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей», затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20.06.2019 №206 (далі - Порядок №206). Зобов'язано УСЗН Івано-Франківської райдержадміністрації внести подання та прийняти рішення про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 , як уповноваженому члену сім'ї в порядку встановленому п. 11, 37 Порядку №206.
В задоволенні решти позовних вимог та до інших відповідачів - відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що позивачем вчинені усі дії передбачені Порядком №206 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 148 від 17.02.2023) для отримання призначеної грошової компенсації та неотриманої у зв'язку із смертю отримувача.
Водночас УСЗН Івано-Франківської РДА вимоги пункту 37 Порядку не дотримані, а посилання відповідача на наявність свідоцтва про право на спадщину, як обставину що унеможливлює внесення відповідного подання є безпідставними та не передбаченими Порядком №206.
Щодо позовних вимог зазначених позивачем у позовній заяві суд зазначає, що спосіб визначений позивачем щодо зобов'язання відповідачів виплатити грошову компенсацію не відповідає вимогам встановлений Порядком №206, оскільки такій виплаті передує ряд дій, які відповідач - УСЗН Івано-Франківської райдержадміністрації зобов'язаний вчинити на виконання вимог п. 37 та п. 11 вказаного Порядку. У суду відсутні підстави вважати, що після вчинення дій, встановлених вказаними пунктами Порядку, відповідач ухилиться від здійснення виплати, а такі вимоги за відсутності внесеного подання та прийнятого рішення є передчасними.
Додатковим рішенням від 23 квітня 2024 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань УСЗН Івано-Франківської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. 00 коп.
Не погодившись із зазначеними судовими рішенням, УСЗН Івано-Франківської райдержадміністрації подало апеляційні скарги. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що комісія Івано-Франківської районної державної адміністрації 10.08.2023 розглянула звернення ОСОБА_1 про виплату їй коштів як уповноваженому члену сім'ї і відмовила в задоволенні заяви та наголосила, що уповноважений член сім'ї особисто, а не через представника повинен звернутись до органу соціального захисту населення та вказала на необхідність скасування свідоцтва про спадщину.
Разом з тим, ОСОБА_1 особисто звернулась до УСЗ Франківської РДА з проханням внести до комісії подання про виплату, призначеної у 2019 ОСОБА_2 , грошової компенсації за належне для проживання жиле приміщення уповноваженому члену сім'ї ОСОБА_1 .
Однак, допоки діє свідоцтво про спадщину, Управління не може вносити до комісії подання про виплату нової компенсації уповноваженому члену сім'ї.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, зазначає, що виходячи із змісту позовної заяви відсутня можливість визначити, яким чином та на підставі яких критеріїв позивачем визначається розмір встановленої суми судових витрат, зокрема виходячи їх врахування складності справи, кваліфікації і досвіду представника або будь-які інші обставини, із зрозумілим обґрунтованим переліком їх вартості.
Таким чином, слід зробити висновок щодо не обґрунтованості витрат на надання правової допомоги позивачу, а саме відсутність фіксованого розміру оплати послуг, наданих адвокатом, відсутність детального обґрунтування розміру - гонорару, сплаченого позивачем за надання правової допомоги.
Просить скасувати і додаткове рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно рішення комісії Богородчанської РДА від 26.03.2019 «Щодо розгляду заяв членів сімей загиблих (померлих) та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №206 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей», вирішено призначити ОСОБА_2 , інваліду війни ІІ групи, який став особою з інвалідністю внаслідок поранення під час участі в Революції Гідності, грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення у розмірі 1086353,74 грн.
25.07.2019 субвенція для виплати компенсації ОСОБА_2 в сумі 1086353,74 була зарахована на казначейський рахунок управління соціального захисту населення.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 трагічно загинув.
На звернення дружини покійного - ОСОБА_1 , щодо перерахунку коштів на банківський рахунок відкритий ОСОБА_2 , управлінням соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації повідомлено позивача про відсутність підстав для перерахуванням таких коштів в зв'язку із смертю заявника.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/2569/19 від 10.07.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації, управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації, стосовно неперерахування коштів державної субвенції місцевому бюджету у 2019 на виплату ОСОБА_2 грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення та зобов'язано Міністерство у справах ветеранів України, Департамент соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації, управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації перерахувати кошти державної субвенції в розмірі 1086353,74 грн., розподілені місцевому бюджету у 2019 на виплату ОСОБА_2 грошової компенсації за належне для отримання при житті жиле приміщення, як інваліду війни ІІ групи, який брав участь в Революції Гідності на спеціальний рахунок відкритий ним в уповноваженому банку. В грудні 2021 вказані грошові кошти зараховані на рахунок ОСОБА_2 , в АТ «Ощадбанк».
Незважаючи на неодноразові звернення позивача та ОСОБА_3 протягом 2022 та 2023 років відповідачем не прийнято рішення щодо виплати вказаних коштів.
04.05.2023 представником ОСОБА_1 направлено до УСЗ Івано-Франківської РДА заяву про внесення до комісії подання про виплату призначеної у 2019 ОСОБА_2 , грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, уповноваженому члену сім'ї.
10.05.2023 УСЗ Івано-Франківської РДА надіслало відповідь, в якій вказано, що право на отримання грошової компенсації, призначеної ОСОБА_2 , використано і підстав для звернення уповноваженого члена сім'ї щодо виплати зазначеної компенсації немає (а.с. 29).
06.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до УСЗ Івано-Франківської РДА з заявою, в якій просила внести до комісії подання про виплату, призначеної у 2019 ОСОБА_1 , грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення уповноваженому члену сім'ї ОСОБА_1 , з урахуванням норм, зазначених у пункті 37 «Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у Революції Гідності, а також членів їх сімей», затвердженого постановою КМУ №206 від 20.02.2019 (зі змінами) (далі як і раніше - Порядок №206).
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії №5 від 09.06.2023, вказана заява розглянута та вирішено, що оскільки триває судовий процес, рішення комісії буде прийнято після завершення судового процесу на підставі рішення суду (а.с. 32).
07.08.2023 представник ОСОБА_1 звернувся до УСЗ Івано-Франківської РДА з заявою, в якій просив внести до комісії подання про виплату, призначеної у 2019 ОСОБА_2 , грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення уповноваженому члену сім'ї ОСОБА_1 , з урахуванням норм, зазначених у пункті 37 Порядку №206 (зі змінами).
09.08.2023 згідно витягу з протоколу №7 від 10.08.2023 УСЗ Івано-Франківської РДА відмовило у задоволенні вимог у зверненні представника позивача, оскільки заяву та документи уповноважений член подає особисто, та зазначено на необхідність скасування свідоцтва про спадщину (а.с. 34).
11.09.2023 позивач особисто звернулась до УСЗ Івано-Франківської РДА з проханням внести до комісії подання про виплату, призначеної у 2019 ОСОБА_2 грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення уповноваженому члену сім'ї ОСОБА_1 , з урахуванням норм, зазначених у пункті 37 Порядку №206 (зі змінами).
14.09.2023 відповідач надав відповідь про те, що поки діє свідоцтво про спадщину управління не може внести до комісії подання про виплату грошової компенсації уповноваженому члену сім'ї (а.с. 35,36).
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, до осіб з інвалідністю внаслідок війни відносить осіб з інвалідністю з числа осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 по 21 лютого 2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 по 30 квітня 2014 (п.10, ч.2, ст.7 Закону).
Кабінетом Міністрів України 20.02.2019 прийнято постанову №206 Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей, якою затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей та Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей.
Відповідно до п.1 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ці Порядок та умови визначають механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених у абзаці чотирнадцятому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон), для осіб з інвалідністю I-II групи, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі в Революції Гідності, визначених пунктом 10 частини другої статті 7 Закону, та які потребують поліпшення житлових умов і перебувають на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР.
Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20.06.2019 №206 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 148 від 17.02.2023) визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених у абзаці чотирнадцятому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі в Революції Гідності, визначених пунктом 10 частини другої статті 7 Закону, та які потребують поліпшення житлових умов (далі - грошова компенсація) і перебувають на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР (далі - квартирний облік) та на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр).
Згідно пункту 37 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей, у разі смерті отримувача грошової компенсації, якому призначено грошову компенсацію та не виплачено, грошова компенсація виплачується уповноваженому члену сім'ї на підставі заяви, копії документа, що посвідчує особу уповноваженого члена сім'ї, копії свідоцтва про смерть та згоди довільної форми від інших членів сім'ї, на яких розраховано грошову компенсацію.
Заяву та документи, передбачені абзацом першим цього пункту, уповноважений член сім'ї особисто подає органу соціального захисту населення або уповноваженому органу (у тому числі через центр надання адміністративних послуг), який протягом п'яти робочих днів вносить до комісії подання про виплату грошової компенсації уповноваженому члену сім'ї.
Якщо кошти грошової компенсації були перераховані на спеціальний рахунок отримувача грошової компенсації, орган соціального захисту населення або уповноважений орган звертається до уповноваженого банку з проханням повернути кошти із спеціального рахунка отримувача грошової компенсації на рахунок органу соціального захисту населення або уповноваженого органу.
Рішення щодо виплати уповноваженому члену сім'ї призначеної грошової компенсації приймається комісією з урахуванням норм, зазначених у пункті 11 цього Порядку.
Комісія протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення щодо виплати уповноваженому члену сім'ї грошової компенсації надсилає йому копію рішення.
Після отримання копії рішення комісії уповноважений член сім'ї звертається до уповноваженого банку із заявою про відкриття спеціального рахунка. До заяви додається копія рішення комісії.
Після відкриття спеціального рахунка уповноважений член сім'ї повідомляє про його реквізити органу соціального захисту населення або уповноваженому органу.
Виплата грошової компенсації уповноваженому члену сім'ї здійснюється з урахуванням норм, зазначених у пунктах 18 (щодо здійснення перерахунку розміру грошової компенсації у разі зміни опосередкованої вартості спорудження 1 кв. метра загальної площі житла), 23 (в частині змін у майновому стані), 26, 28-32, і 34 цього Порядку, із збереженням черговості виплати грошової компенсації.
Положення цього пункту поширюються також на випадки, коли смерть заявника відбулася до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 № 845 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 206».
Таким чином, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що Порядком №206 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 148 від 17.02.2023) чітко встановлено алгоритм дій суб'єкта владних повноважень у випадку смерті отримувача грошової компенсації, якому призначено грошову компенсацію і яку не виплачено та звернення уповноваженого члена сім'ї із заявою та доданими документами (копією документа, що посвідчує особу уповноваженого члена сім'ї, копію свідоцтва про смерть та згоди довільної форми від інших членів сім'ї, на яких розраховано грошову компенсацію).
Разом з тим, судом встановлено, та не заперечується сторонами, що позивачем особисто 11.09.2023 подано до УСЗ Івано-Франківської РДА заяву з проханням внести до комісії подання про виплату, призначеної у 2019 ОСОБА_2 , грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення уповноваженому члену сім'ї ОСОБА_1 , з урахуванням норм, зазначених у пункті 37 Порядку №206 (зі змінами). До такої заяви було додано паспорт уповноваженої особи (копія), свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , (копія), заява-згода ОСОБА_3 , заява-згода ОСОБА_4 , тобто документи встановлені п. 37 Порядку.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, позивачем вчинені усі дії передбачені Порядком №206 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 148 від 17.02.2023) для отримання призначеної грошової компенсації та неотриманої у зв'язку із смертю отримувача.
Щодо покликання апелянта на те, що 07.08.2023 позивач через свого представника вже зверталася до Управління із заявою - проханням внести до комісії подання про виплату грошової компенсації, відтак використала право на отримання такої компенсації не заслуговує на увагу, оскільки зазначене право було предметом судового розгляду у справі №300/2569/19.
Покликання апелянта на наявність свідоцтва про право на спадщину, як на обставину що унеможливлює внесення відповідного подання колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене не передбачене Порядком №206, та, відповідно, не може слугувати для відмови.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів не надає оцінки судовому рішенню в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Щодо оскарження додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 132 КАС України).
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті134 КАС України).
Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 (далі Закон № 5076-VI), самостійно адвокатом.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Судом встановлено, згідно ордеру від 23.01.2024 серії АТ №1018566, договору про надання правової допомоги від 01.08.2022, додаткової угоди від 19.01.2024, детального опису наданих послуг від 19.04.2024, адвокат Парфан Тарас Дмитрович надав позивачу послуги відповідно до вказаних договору про надання правової допомоги та додаткової угоди вартістю 15000 грн., зокрема: підготовка позовної заяви - 12000 грн.; підготовка відповіді на відзив - 3000 грн.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оскільки рішенням суду позов задоволено частково, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заяву представника позивача слід задовольнити частково та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 гривень.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Отже, доводи апеляційних скарг дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та додаткове рішення від 23 квітня 2024 року у справі №300/557/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар