11 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/25416/24 пров. № А/857/28415/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Морська Г.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 13 травня 2025 року,
У грудня 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУДПС) від 04.11.2024 №33584/6/13-01-24-11 про виключення його з Реєстру платника єдиного податку (далі - Реєстр);
зобов'язати ГУ ДПС поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 у Реєстрі з 01.10.2024.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №380/25416/24 позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність за видами, перелік яких визначений у підпункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК), використовує у своїй діяльності обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж, тощо.
Відтак, з метою повного відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати ГУ ДПС поновити з 01.10.2024 його реєстрацію платником єдиного податку.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ДПС, яке просило таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 повністю.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ГУ ДПС була проведена камеральна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, якою встановлено порушення позивачем абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК з огляду на наявність у платника податків видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, зокрема, 61.90 - інша діяльність у сфері електрозв'язку.
Позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують, що він не здійснює технічне обслуговування і експлуатацію власних електронних та комунікаційних мереж, не зазначено хто виконує такі функції.
Контролюючий орган при виключені з Реєстру позивача керувався прямою нормою, оскільки з набранням чинності 01.01.2022 Закону № 1089 платники єдиного податку-юридичні особи при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Міністерство фінансів України листами від 15.05.2024 №11210-09-62/15425 та від 05.07.2024 №11210-04-62/20255 двічі пiдтримало позицію ДПС України щодо неможливостi застосування юридичними особами спрощеної системи оподаткування, облiку та звiтностi при постачаннi електронних комунiкацiйних послуг.
При цьому ФОП ОСОБА_1 включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, як постачальник електронних комунікаційних послуг.
Водночас суд неправомірно переклав обов'язок контролю за відповідністю КВЕД платника на податковий орган, який не може втручатися у внутрішні рішення платника.
Отже, ГУ ДПС правомірно було прийнято рішення від 04.11.2024 №33584/6/13-01-24-11 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2024 року, оскільки згідно з нормами податкового законодавства анулювання проводиться за раніше прийнятим рішенням контролюючого органу з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, тобто з 01.10.2024.
Щодо проведеної камеральної, а не документальної перевірки, то на переконання апелянта, камеральна перевірка дозволяє перевірити дані з податкових декларацій на правильність, своєчасність сплати податкових зобов'язань та дотримання вимог перебування на спрощеній системі. У такому випадку перевірка додаткових документів непотрібна. Камеральна перевірка здатна надати усі необхідні докази для прийняття рішення про виключення з Реєстру.
Представник ГУ ДПС у судовому засіданні апеляційного суду підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити.
Представник ФОП Кокоткіна О.О., належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД:
61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» (основний);
47.41 «Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах»;
62.01 «Комп'ютерне програмування»;
62.02 «Консультування з питань інформатизації»;
62.03 «Діяльність із керування комп'ютерним устаткованням»;
62.09. «Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем».
З 16.11.2023 ФОП ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування (3 група).
ГУ ДПС було проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, за результатами якої складений акт від 01.10.2024 № 40987/6/13-01-24-11/ НОМЕР_1 , у якому контролюючим органом констатовано виявлення порушення позивачем абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК через наявність видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, а саме 61.90 «інша діяльність у сфері електрозв'язку».
На підставі вказаного акту камеральної перевірки ГУ ДПС прийняте рішення від 04.11.2024 № 33587/6/13-01-24-11 про виключення ФОП ОСОБА_1 з Реєстру з 01.10.2024.
ФОП ОСОБА_1 не погодив із правомірністю вказаного рішення контролюючого органу та звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки правомірності висновку контролюючого органу щодо здійснення позивачем видів діяльності, які передбачені підпунктом 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК, що виключає можливість перебування товариства на спрощеній системі оподаткування, облiку та звiтностi.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Пунктом 291.2 статті 291 ПК встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За приписами підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку: третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пунктом 299.2 статті 299 ПК центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку
За приписами пункту 299.10 статті 299 ПК реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у раз, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Відповідно до абзацу першого пункту 299.11 статті 299 ПК у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
При цьому апеляційний суду враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.12.2020 у справі №200/9334/19-а, відповідно до яких аналіз наведених правових дає підстави для висновку про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Пунктом 75.1. статті 75 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Статтею 76 ПК визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що приписами ПК не передбачено можливість проведення контролюючим органом камеральної перевірки з питань дотримання платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду враховує правову позицію, неодноразово викладену Верховним Судом у постановах від 19.03.2019 у справі №803/1908/16, від 23.08.2019 у справі №826/4242/15, від 06.02.2020 у справі №813/87/16 та від 04.05.2023 у справі №320/1040/19, виходячи із якої предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання). Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Окрім того, як доречно зазначає суд першої інстанції, Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17) сформував висновки, виходячи із яких реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
При цьому у ході апеляційного розгляду безспірно встановлено те, що відповідачем не проводилася документальна перевірка позивача перед винесенням оспорюваного рішення і акт від 01.10.2024 № 40987/6/13-01-24-11/3466406498 був сформований за наслідками проведення камеральної перевірки.
Відтак, апеляційний суд наголошує на тому, що наведені обставини не відповідають вимогам ПК щодо порядку та процедури проведення перевірок платників податків, зокрема, щодо можливості перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а отже акт від 01.10.2024 № 40987/6/13-01-24-11/3466406498 не може бути покладений у основу прийняття оспорюваного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно до абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 ПК, що складає самостійну та достатню підставу для його скасування.
Окрім цього, за висновками контролюючого органу, підставою прийняття оскаржуваного Рішення було встановлення актом перевірки наявність у ФОП ОСОБА_1 видів дiяльностi, які відповідають класу 61.90 “Iнша дiяльнiсть у сферi електрозв'язку», чим порушено підпункт 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК, оскільки застосування юридичними особами спрощеної системи оподаткування, у яких основний вид дiяльностi відповідає класу 61.90 “Iнша дiяльнiсть у сферi електрозв'язку» є неможливим.
Згідно з пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Клас 61.90 “Інша діяльність у сфері електрозв'язку» розділу 61 “Телекомунікації (електрозв'язок)» КВЕД ДК 009:2010 включає такі види господарської діяльності, як надання спеціалізованих телекомунікаційних додатків, таких як супутниковий трекінг (визначення місцезнаходження через супутник), комунікаційна телеметрія (техніка вимірювання відстані), та експлуатацію радіолокаційних станцій; експлуатацію супутникових терміналів, функціонально пов'язаних з однією або більше наземними телекомунікаційними системами та здатними передавати й одержувати дані від супутникових систем; надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені між клієнтами та інтернет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP, таких як комутований доступ до мережі Інтернет тощо; надання телефонного зв'язку та доступу до мережі Інтернет в загальнодоступних будівлях; надання телекомунікаційних послуг за допомогою існуючих телекомунікаційних з'єднань: передавання голосу в реальному часі через інтернет-протокол (VOIP) та перепродаж телекомунікаційних послуг (наприклад, купівля та перепродаж ємності мережі без надання додаткових послуг).
3 01.01.2022 набрав чинності Закон України "Про електронні комунікації" (далі - Закон №1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Відповідно до визначень, наведених у частині 1 статті 2 Закону №1089-IX:
- послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується (пункт 80);
- електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг (пункт 27);
- постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг (пункт 87);
- постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж (пункт 85);
- оператор електронних комунікацій (оператор) - суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами; у разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж; у разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг (пункт 70).
Відповідно до статті 16 закону №1089-IX суб'єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій (далі - Повідомлення).
У Повідомленні зазначається вид та опис електронних комунікаційних послуг. Інформація вноситься до Повідомлення шляхом проставляння суб'єктом господарювання відмітки навпроти найменування відповідного виду послуг чи доступу. У разі відсутності в орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, затвердженому регуляторним органом, послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються в довільній формі.
За приписами статті 17 Закону №1089-IX регуляторний орган (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (далі - НКЕК) включає ці відомості та веде Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг в електронному вигляді за встановленими ним порядком та формою.
Згідно з частиною 2 статті 19 Закону №1089-IX право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію електронних комунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі - підприємцю або юридичній особі, незалежно від форм власності, які є резидентами України. Надання електронних комунікаційних мереж та послуг на території України є виключним правом юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих відповідно до законодавства (резиденти України).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку від 20.04.2022 №30 "Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2022 за №502/37838 (зі змінами), затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.
Таким чином, при поданні такого Повідомлення суб'єкт господарювання самостійно визначає необхідний перелік видів електронних комунікаційних послуг згідно з Орієнтовним переліком, а в разі відсутності в Орієнтовному переліку послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються ним в довільній формі.
На підставі поданих суб'єктами господарювання Повідомлень, НКЕК веде в електронному вигляді Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, за встановленими нею порядком та формою. Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг у встановленому порядку отримують витяги з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, які зокрема містять інформацію про код, вид та опис електронних комунікаційних послуг та код юридичних осіб за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України.
Єдиним ресурсом, де відображаються актуальні дані про постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, в тому числі про надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг (далі - Реєстр). Документом, який може підтвердити право суб'єкта господарювання на надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Витяг з Реєстру, наданий уповноваженими посадовими особами НКЕК.
У відповідності до витягу з Реєстру від 16.12.2024 № 4162 ФОП ОСОБА_1 надає послугу доступу до мережі Інтернет таких видів:
- код виду послуги IA.S1 - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується, з використанням мережі фіксованого зв'язку.
У Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг містяться такі визначення:
- послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується;
- послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги OS. S1) - послуга з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж.
У Офіційному узагальненому роз'ясненні, яке міститься в Рішенні НКЕК від 03.04.2024 № 170 “Про надання офіційного узагальненого роз'яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг», наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, що зазначені у пункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК, зокрема, це:
послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - ІС. S1;
послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - OS. S1.
Виходячи із матеріалів справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність доказів наявності у ФОП ОСОБА_1 такого виду діяльності як OS.SI: "Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж" чи IC.SI "Послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації".
Відтак, оскільки за змістом Витягу від 16.12.2024 № 4162 з реєстру ФОП ОСОБА_1 включений до нього як постачальник електронних комунікаційних послуг, що надає послугу доступу до мережі Інтернет за кодом IA.S1, то позивач є постачальником електронних комунікаційних послуг, а не послуг технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж.
Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що матеріали справи не містять доказів того, що ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність за видами, перелік яких визначений підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, у суду першої інстанції були належні фактичні та правові підстави для висновку про те, що відповідачем не доведено того, що позивач здійснює будь-який з видів діяльності, що передбачені підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК, а отже відсутність у контролюючого органу підстав для позбавлення ФОП ОСОБА_1 статусу платника єдиного податку оспорюваним рішенням, яке слід визнати протиправним і скасувати.
Водночас апеляційний суд вважає вірним обраний судом першої інстанції спосіб поновлення порушеного права ФОП ОСОБА_1 шляхом зобов'язання поновити реєстрацію підприємця у Реєстрі з 01.10.2024 шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі № 380/25416/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 12 вересня 2025 року.