12 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20482/24 пров. № А/857/3220/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року (головуючий суддя Качур Р.П.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Львів у справі №380/20482/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
03.10.2024 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 10 вересня 2024 року; зобов'язати Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 10 вересня 2024 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що остаточна виплата позивачу доходу у вигляді індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.08.2017 включно з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) у розмірі 47 379,60 грн відбулась лише 10.09.2024, а тому позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.08.2017 включно з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) за весь час затримки з грудня 2015 року по день фактичної виплати 10.09.2024.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року з підстав неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове, яким відмови в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що індексація виплачується за умови, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації. Тривалість таких виплат залежить від подальших змін у тарифних ставках (окладах), у випадку збільшення яких, виплата сум індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. Це означає, що така виплата не має щомісячного характеру, оскільки є періодичною та залежить від певних економічних факторів.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу на посадах у Службі Безпеки України.
Наказом голови Служби безпеки України від 12.08.2017 № 902-ОС «По особовому складу» полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61, підпунктом «г» пункту 62 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та пунктом 88-1 у запас Служби безпеки України.
Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 30.08.2017 №114-ОС «По особовому складу» полковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі № 380/19081/21, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області задоволено повністю. Визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України в Івано- Франківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.08.2017 включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) лютого 2015 року. Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.08.2017 включно з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум.
Відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі № 380/19081/21, яке набрало законної сили, 10.09.2024 виплатив позивачу суми індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.08.2017 включно з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) у розмірі 47 379,60 грн.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, звернулася із цим позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких мотивів.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок № 159.
Згідно порядку № 159 який поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку № 159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Таким чином, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20.
Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 2-а-1/11, від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що остаточна виплата позивачу доходу у вигляді індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.08.2017 включно з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) у розмірі 47 379,60 грн відбулась лише 10.09.2024.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.08.2017 включно з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) за весь час затримки з грудня 2015 року по день фактичної виплати 10.09.2024.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви протиправності дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та виплата її без урахування індексації та застосування коефіцієнту 1,14, згідно Постанови № 118, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/20482/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко