11 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/21905/23 пров. № А/857/30521/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року (суддя - Гудима Н.С., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складення повного тексту - 14.10.2024),
в адміністративній справі №460/21905/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн щомісячно за безпосередню участь в бойових діях за жовтень-листопад 2022 року, а саме 82042,65 грн; 2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 82042,65 грн за безпосередню участь в бойових діях за жовтень-листопад 2022 року.
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з його безпідставністю.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що характер служби, обсяг виконання службових завдань, місце перебування тощо у період за якій нараховано 100 000,00 грн додаткової винагороди є такими самими (аналогічними) як і у жовтні - листопаді 2022. Чим у жовтні - листопаді 2022 обумовлена участь у бойових діях позивача тільки з 01.10.2022 по 10.10.2022 та з 01.11.2022 по 15.11.2022, позивачу не відомо та не зрозуміло. Зазначає, що відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 № 941 позивач з 23.03.2023 по 28.12.2022 приймає безпосередню участь у бойових діях. Витяги з даних наказів, а саме накази: №1059 від 22.12.2022, №479 від 11.11.2022, №392 від 13.10.2022, №324 від 08.09.2022, №220 від 13.08.2022, №115 від 05.07.2022, №50 від 03.06.2022, №16 від 04.05.2022, №5 від 04.04.2022 було надано відповідачем, проте відповідачем не було надано підстав, на основі яких було видано дані накази, що прямо вимагається в постанові КМУ від 28 лютого 2022 р. №168. Тобто, для виплати додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень в розрахунку за місяць пропорційно часу проходження служби обов'язково зазначати підстави для виплат з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Відповідач не зазначив жодного такого наказу. В контексті чого, звертає увагу, що позивач проходив службу за однакових умов та на той самій посаді, з рівнозначним обсягом службових обов'язків та виконаних бойових завдань з березня 2022 по грудень 2022. За весь період служби, за виключенням жовтня-листопада 2022, йому було нараховано додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн..
За результатами апеляційного розгляду просить апелянт скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вважаючи таку безпідставною, а оскаржене рішення суду законним та справедливим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 01.02.2023 №22/24 та не заперечується сторонами.
Водночас, в період з 06.03.2022 по 25.01.2023 ОСОБА_1 перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , де був зарахований до списків особового складу частини та всі інші види забезпечення, що підтверджується наказом командира Військової частин НОМЕР_1 (по частині) від 06.03.2022 №2 та довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2023 №823/04.
За змістом довідки від 28.12.2022 №941 лейтенант ОСОБА_1 перебуває на службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 06 березня 2022 року згідно з Указом Президента про загальну мобілізації №69/2022 від 24.02.2022 та з 23 березня 2022 року по теперішній час приймає безпосередню участь у бойових діях на території Донецької області (а.с. 8).
В січні 2023 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_3 з заявою щодо виплати додаткової винагороди не в повному обсязі за жовтень-листопад 2022 року.
Листом від 30.01.2023 у відповідь на вказане звернення Військова частина НОМЕР_3 повідомила про те, що виплата додаткової винагороди здійснювалась відповідно до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 за жовтень від 11.11.2022 №479 (участь у бойових діях з 01.10.2022 по 10.10.2022), за листопад від 05.12.2022 №889 (участь в бойових діях з 01.11.2022 по 15.11.2022), а тому для з'ясування причин такої виплати запропоновано звернутися до командування цієї військової частини (а.с. 12).
У зв'язку з цим, адвокат позивача подав до Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит від 04.04.2023 №04/04-01 щодо підстав та причин не включення відомостей про участь ОСОБА_1 у бойових діях у наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2022 №479 за період з 10.10.2022 по 31.10.2022 та у наказ від 05.12.2022 №889 за період з 16.11.2022 по 30.11.2022.
Листом від 25.04.2023 №790/04 Військова частина НОМЕР_1 у відповідь на запит повідомила, що колишній військовослужбовець старший лейтенант ОСОБА_1 включався відповідно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Водночас, зазначено, що інформація, щодо пункту перебування колишнього військовослужбовця старшого лейтенанта ОСОБА_1 чи входив пункт перебування останнього до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення, до району в якому здійснювались заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підпадає під дію «Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію (ПСІ - 2023)», затвердженому наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 30.01.2023 №12 (а.с. 15).
Також судом встановлено, що 11.11.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ №479 «Про преміювання особового складу військової частини НОМЕР_1 ». Даним наказом визначено виплатити особовому складу Військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду за жовтень 2022 року в розмірі 30000 грн в розрахунку за місяць пропорційно часу проходження служби за період вказаний в додатку №1; за період безпосередньої участі в бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування в районах введення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), згідно Бойового Розпорядження Головнокомандувача ЗСУ №1187/ПУ від 23.03.2022, додаткову винагороду за жовтень 2022 року в розмірі 100000,00 грн. в розрахунку за місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах згідно додатку №2 (а.с. 37-39).
Зокрема, відповідно до Додатку №2 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2022 №479, ОСОБА_1 виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 100000,00 грн в розрахунку за місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах за період з 01.10.2022 по 10.10.2022, а згідно з додатком №1 - в розмірі 30000 грн в розрахунку за місяць пропорційно часу проходження служби за період з 11.10.2022 по 31.10.2022.
22.12.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ №1059 «Про виплату винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_1 ». Цим наказом визначено виплатити особовому складу Військової частини НОМЕР_1 згідно додатку №1 за період безпосередньої участі в бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування в районах введення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), згідно Бойового Розпорядження Головнокомандувача ЗСУ №1187/ПУ від 23.03.2022, додаткову винагороду за листопад 2022 року в розмірі 100000,00 грн в розрахунку за місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах; виплатити особовому складу Військової частини НОМЕР_1 згідно додатку №2 за період лікування (реабілітації) після отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва) у листопаді 2022 року додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. (а.с. 35-36).
Відповідно до Додатку №1 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2022 №1059, ОСОБА_1 виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 100000,00 грн в розрахунку за місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах за період з 01.11.2022 по 15.11.2022.
Відповідно до довідки про доходи від 26.02.2023 №568/02, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу нараховано заробітну плату, зокрема, за жовтень 2022 року в сумі 20085,20 грн, інші нарахування в сумі 52580,64 грн; за листопад 2022 року - в сумі 20228,20 грн, інші нарахування в сумі 65376,71 грн (а.с.11).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати у належному розмірі спірної додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції на предмет законності та обґрунтованості в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Спірним питанням у цій справі є наявність правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди на підставі Постанови №168 за період жовтень-листопад 2022 року, з розрахунку 100000,00 грн за безпосередню участь в бойових діях.
Відповідно до ч.1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон №2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Як визначено статтею 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Положення статті 5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначають, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Частинами 1 - 4 ст.9 Закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, який не скасовано станом на час розгляду справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 “Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022, прийнято постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217 і від 22.03.2022 №350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Як передбачено пунктом 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
У абз.3, 4 п.3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Згідно із п.4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) слід обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Відповідно до п.5 Окремого доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснюється на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
Отже, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.
Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що зміст наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2022 №1059 та від 11.11.2022 №479 “Про виплату винагороди особовому складу Військової частини НОМЕР_1 » та додатків №1, №2 до них, свідчить, що виплата винагороди особовому складу Військової частини НОМЕР_1 , здійснювалася на підставі Бойового Розпорядження Головнокомандувача ЗСУ №1187/ПУ від 23.03.2022, в розрахунку за місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2023 №508/02 про доходи ОСОБА_1 у жовтні 2022 року йому була нарахована заробітна плата у сумі 20085,20 грн, інші нарахування 52580,64 грн, у листопаді 2022 року нарахована заробітна плата у сумі 20228,20 грн, інші нарахування 65376,71 грн.
Водночас, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що додаткова винагорода за жовтень-листопад 2022 року в сумі 100000 грн виплачувалась старшому лейтенанту ОСОБА_1 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а саме: з 01.10.2022 по 10.10.2022, з 01.11.022 по 15.11.2022, що передбачено п.1 Постанови №168.
При цьому, як вірно зазначено судом, накази командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2022 №1059 та від 11.11.2022 №479 “Про виплату винагороди особовому складу Військової частини НОМЕР_1 », на підставі яких здійснювалися виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, в тому числі позивачу, чинні та не скасовані та такі не є предметом розгляду в цій справі.
Враховуючи вказані встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу ОСОБА_1 у період жовтень-листопад 2022 року виплачено додаткову грошову винагороду у розмірі до 100000 грн, отже, підстав для повторного нарахування і виплатити такої немає.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що відповідачем не було порушено права позивача в частині виплати додаткової грошової винагороди за спірний період, що свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди на користь позивача.
Таким чином, являються необгрунтованими доводи апелянта (позивача) про те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та не дослідив належним чином докази по справі.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з правильним встановленням обставин справи та надання правової оцінки, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що не спростовано доводами апеляційної скарги, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року в адміністративній справі №460/21905/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. В. Кухтей