11 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/15872/24 пров. № А/857/9266/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року (суддя - Максимчук О.О., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №460/15872/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ в Рівненській області, в якому просила: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в не нарахуванні та невиплаті позивачу пенсії за віком з 01.10.2024; 2) зобов'язати відповідача здійснити відновлення нарахування та виплати з 01.10.2024 пенсії позивача, довічно.
Відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, вважаючи його безпідставним, просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт звертає увагу суду, що судом першої інстанції не взято до уваги, що коли під час верифікації державних виплат встановлено невідповідність інформації про особу в Державному реєстрі, така особа повинна звернутися до будь-якого контролюючого органу для уточнення своїх реєстраційних даних у Державному реєстрі, та у разі потреби подання заяви для внесення змін до Державного реєстру, лише у тому випадку виплата пенсії поновиться. Відповідно до законодавства підтвердним документом, що дає особі право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, є внесена до паспорта громадянина України у формі книжечки відмітка «Має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта», або проставлене у відповідному полі паспорта громадянина України у формі картки слово «Відмова». Зазначає скаржник, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно звернутися особисто до будь-якого сервісного центру для поновлення даних. Тому, на думку апелянта, позовні вимоги щодо бездіяльності управління щодо не нарахування та невиплати пенсії, зобов'язання відновити виплату пенсії є безпідставними та задоволенню не підлягають.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 05.02.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловлює про необґрунтованість її доводів. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволенні, а оскаржене рішення суду без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд встановив такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, народилась в с. Ігнатпіль Овруцького району Житомирській області, що підтверджується даними з належного позивачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 31.07.1996.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримувала пенсію по інвалідності, що підтверджується даними з наявного в матеріалах справи пенсійного посвідчення №703 від 20.11.2003.
14.10.2024 позивач звернулася з заявою до відповідача, у якій просила повідомити про причини не нарахування та невиплати з 01.10.2024 пенсії та поновити виплату пенсії в попередньому розмірі довічно (а.с.10).
Відповідач листом від 13.11.2024 №13045-12233/Б-02/8-1700/24 повідомив позивача, що з метою перевірки особових рахунків, по яких виявлено невідповідність згідно з інформацією по опрацюванню рекомендацій Міністерства фінансів України за результатами здійснення верифікації, відповідачем було повідомлено про необхідність надання паспорта та документа, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків для проведення звірки. Для поновлення виплати рекомендується актуалізувати персональні дані (а.с.11).
Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо поновлення пенсійних виплат позивачу. За результатами розгляду такого запиту відповідач листом від 29.10.2024 №1700-0202-8/61430 повідомив, що до набрання чинності Податковим кодексом України порядок реєстрації фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та присвоєння їм ідентифікаційних номерів регулювався Законом №320/94-ВР. Відповідно до статті 5 Закону №320/94-ВР, інформація про осіб, які через свої релігійні чи інші переконання відмовились від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів не вносились. Єдиний державний облік таких осіб та їх доходів не провадився. 01.01.2011 Закон №320/94-ВР втратив чинність у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України. На сьогодні чинним законодавством не передбачено ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та використання ідентифікаційних номерів. Пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 70.1 статті 70 Кодексу визначено, що облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові, серією та номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Фізичні особи - платники податків, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, зроблену до набуття чинності Кодексом, та які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повинні звернутися до ДПІ для взяття на обік в окремому реєстрі Державного реєстру та внесення до паспорта відмітки про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта відповідно до вимог чинного законодавства. Водночас, відповідно до частини 2 статті 16 Закону №1058-ІV, застрахована особа зобов'язана, зокрема, надавати на вимогу страхувальника, територіального органу Пенсійного фонду документи, що засвідчують відомості, які мають бути занесені або містяться в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 63.6 статті 63 Податкового кодексу України облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові, серією (за наявності) та номером діючого паспорта громадянина України у формі книжечки або номером діючого паспорта громадянина України у формі картки, що оформлений із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру. До паспортів громадянина України з числа зазначених осіб вноситься відмітка, що свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. З огляду на викладене на сьогодні відповідно до законодавства підтвердним документом, що дає особі право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта є внесена до паспорта громадянина України у формі книжечки відмітка “Має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта», або проставлене у відповідному полі паспорта громадянина України у формі картки слово “Відмова». Враховуючи вищезазначене, для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутися особисто до будь-якого сервісного центру для поновлення даних (а.с.12).
Вважаючи, що відповідач проявив бездіяльність у невідновлені виплати пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із п.1 ч.1 та ч.4 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Згідно з ч.1 ст.47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії визначені ст.49 Закону №1058-ІV в редакції на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до ч.1 якої - виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону №1058-ІV є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Отже, виходячи з вищезазначених норм права, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення або на підставі рішення суду і лише з підстав, визначених ст.49 Закону №1058-ІV. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч.3 ст.35 та ст.46 цього Закону.
Предметом спору у цій справі є припинення відповідачем пенсійних виплат позивачу у зв'язку з відсутністю у паспорті позивача відмітки про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.
До набрання чинності Податковим кодексом України порядок реєстрації фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та присвоєння їм ідентифікаційних номерів регулювався Законом №320/94-ВР.
Відповідно до статті 5 Закону України №320/94-ВР інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовились від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів не вносилась. Єдиний державний облік таких осіб та їх доходів не провадився.
Згідно із Законом 320/94-ВР та постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХП “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження» був розроблений Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ У країни від 19.10.2004 №602/1226 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 за №1345/9944.
Зазначений Порядок визначав процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовлялась від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби. У паспортах зазначених осіб посадовою особою органу внутрішніх справ вносилась відмітка “Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера».
З наявного в матеріалах справи паспорта позивача серії НОМЕР_1 виданого Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області від 31.07.1996 суд встановив, що на аркуші №7 паспорта ОСОБА_1 наявна відмітка від 15.12.2004 наступного змісту: “має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера».
Вказана відмітка проставлена на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.08.2004, в якій йдеться про те, що ОСОБА_1 відмовляється від присвоєння їй ідентифікаційного номера.
Таким чином, позивач виконала вимогу закону, чинного станом на дату проставлення такої відмітки на підставі її заяви та на момент звернення до Пенсійного органу з заявою про призначення пенсії.
Так, перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії або поновлення виплати раніше призначеної пенсії, визначений у розділі ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1, пунктами 4.2, 4.3 якого передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Таким чином, відповідач при опрацюванні заяви позивача про призначення пенсії перевіряв її особисті дані та на момент призначення такої пенсії у відповідача не виникало сумнівів щодо достовірності особистих даних позивача.
Як означено вище, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, яке прийняте органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону №1058-IV, перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.
При цьому суд встановив, що відповідачем не приймалось жодного рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу.
Щодо посилань відповідача як на підставу для припинення виплати пенсії позивачу на відсутність відмітки в паспорті відповідно до процедури, яка визначена у Положенні про реєстрацію фізичних осіб - платників податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.10.2017 № 1306/31174 (далі - Положення), то окружний суд вірно зазначив, що вказане Положення розроблено відповідно до статей 63 та 70 глави 6 розділу II Податкового кодексу України з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) та регулює відносини, що виникають при реєстрації фізичних осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства.
Відповідно до пункту 2 розділу VIII Положення, облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією (за наявності) та номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта.
Пунктом 6 розділу VIII Положення встановлено, що процедура перевірки щодо можливості внесення відмітки до паспорта здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання до контролюючого органу Повідомлення. За результатами такої перевірки повідомлення-підтвердження щодо можливості внесення відмітки до паспорта надсилається до відповідного контролюючого органу. Якщо встановлено, що фізична особа, яка подала Повідомлення, обліковується в окремому реєстрі за іншими серією (за наявності) та номером паспорта, до відповідного контролюючого органу замість повідомлення-підтвердження надсилається відмова у повторній реєстрації в окремому реєстрі. У такому разі контролюючий орган інформує фізичну особу про необхідність внесення змін до окремого реєстру Державного реєстру у порядку, визначеному розділом IX цього Положення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІХ Положення фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно та документа, що посвідчує особу (після пред'явлення повертається).
Таким чином, вказаним Положенням передбачено обов'язок звернення до контролюючого органу в разі зміни даних, однак не передбачено обов'язку особи повторно звертатись до контролюючого органу для проставлення відмітки в паспорті про відмову від ідентифікаційного коду в разі наявності такої відмітки, яка була внесена в паспорт за законодавством, чинним на час проставлення такої відмітки.
Оскільки зміни даних у позивача не відбулися, отже і обов'язок звертатись до державних органів для оновлення особистих даних у позивача відсутній. Суд приймає до уваги те, що позивач вже виявив своє бажання відмовитись від присвоєння йому ідентифікаційного коду, яке викладене в заяві від 20.08.2004, про що і була проставлена контролюючим органом відмітка в паспорті позивача від 15.12.2004.
Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи відсутність факту прийняття відповідачем відповідного рішення про припинення виплати позивачу пенсії із зазначенням для цього підстав, а також те, що підстави для припинення виплати пенсії позивачу у відповідача були відсутні, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність відповідача у не поновленні виплати позивачу пенсії з часу її припинення та з метою відновлення порушеного права позивача про необхідність зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 01.10.2024.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року в адміністративній справі №460/15872/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. М. Шевчук