11 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/6891/24 пров. № А/857/23191/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі №460/6891/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
суддя в 1-й інстанції - Зозуля Д. П.,
дата ухвалення рішення - 22 серпня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 22 серпня 2024 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня звернення за її призначенням.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09 травня 2024 року №172650006665 про відмову призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 04 травня 2023 року пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що позивач станом на 01 січня 1993 року проживав у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 1 місяць 1 день, що не дає права на зниження пенсійного віку на 6 років. Зазначає, що довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана відповідним органом місцевого самоврядування, як це передбачає абзац дев'ятий підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, не підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, а тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні, позаяк визначені вказаною законодавчою нормою умови щодо проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років не виконуються. Вказує, що у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року позивач проживав менше 3 років, що є недостатнім для набуття права на призначення пенсії за віком в порядку визначеному статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 05 червня 2008 року.
04 травня 2023 року позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12 травня 2023 року №172650006665 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та не підтвердження факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років.
29 грудня 2023 року Рівненським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі №460/14014/23, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12 травня 2023 року №172650006665 про відмову у призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 17 листопада 1986 року по 14 грудня 1988 року згідно з військовим квитком НОМЕР_2 , період роботи з 18 липня 2000 року по 21 серпня 2000 року згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 та період навчання з 16 січня 1984 року по 16 квітня 1984 року згідно з атестатом №9747, виданим 16 квітня 1984 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 04 травня 2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
На виконання рішення у справі №460/14014/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянуто заяву позивача від 04 травня 2023 року, що підтверджується рішенням від 09 квітня 2024 року №172350003723 та зараховано до страхового стажу позивача період проходження строкової військової служби з 17 листопада 1986 року по 14 грудня 1988 року згідно з військовим квитком НОМЕР_2 ; період роботи з 18 липня 2000 року по 21 серпня 2000 року згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 ; період навчання з 16 січня 1984 року по 16 квітня 1984 року згідно з атестатом від 16 квітня 1984 року №9747.
Разом з тим, відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, у зв'язку із не підтвердженням факту проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, а саме: вказав, що проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить станом на 01 січня 1993 року - 1 рік 1 місяць 1 день.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся у суд з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення від 09 травня 2024 року №172650006665 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки надані позивачем документи підтверджують наявність у нього права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, а тому наявні підстави для зобов'язання пенсійного органу призначити відповідну пенсію позивачу з 04 травня 2023 року.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.15 Закону України “Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення».
За змістом ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
За змістом ст.9 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п'ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
Відповідно до ч.3 ст.55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01 січня 1993 року протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09 березня 1988 року, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XI).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим 05 січня 2008 року Рівненською облдержадміністрацією (а.с.52).
Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі №240/6201/23, де суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання або роботи станом на 01 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (в редакції чинній на момент видачі позивачу посвідчення).
При цьому, підставою для відмови у призначенні пенсії позивача слугувало те, що позивач станом на 01 січня 1993 року проживав у зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років. Зокрема, відповідач вважають, що у довідці органу місцевого самоврядування не вказано про проживання позивача, а лише реєстрацію.
Колегія суддів зазначає, що у період з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року питання реєстрації та облік громадян за місцем проживання було регламентовано Положенням про паспортну систему в СРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №677 від 28.08.1974, постановою Ради Міністрів СРСР №678 від 28.08.1974 “Про деякі правила прописки громадян», Тимчасовою інструкцією про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України №66-дск від 03.02.1992. Цими нормативними актами було передбачено прописку, як форму реєстрації та обліку населення за місцем проживання, що встановлювала необхідність отримання дозволу органів внутрішніх справ на прописку (виписку) в усіх без винятку населених пунктах України.
За змістом п.22 розділу ІІІ Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №677 від 28 серпня 1974 року, громадяни прописуються за місцем проживання. Громадяни, які прибули на тимчасове проживання із однієї місцевості в іншу на строк більше півтора місяця прописуються тимчасово, а ті, що прибули на строк до півтора місяця реєструються в установленому порядку, тобто прописка громадянина за певною адресою здійснювалася за конкретним місцем проживання, була обов'язковою, а дотримання умов прописки перевірялося уповноваженими особами органів внутрішніх справ.
Крім того, порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах у спірний період з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затв. постановою Державного комітету статистики СРСР №5-24/26 від 12.05.1985. Погосподарський облік вівся в погосподарських книгах, а основним об'єктом погосподарського обліку було домогосподарство - об'єкт, члени якого мали реєстрацію місця проживання на території населеного пункту.
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 з 01 січня 1986 року по 20 листопада 1986 року, з 18 грудня 1988 року по даний час, зареєстрований в с. Цепцевичі Сарненського району, Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується довідкою №09/13/09-179 від 29 вересня 2022 року відділу “ЦНАП» Сарненської міської ради. Підстава: погосподарські книги с.Цепцевичі : Погосподарська книга №1 за 1986-1990 по селу Цепцевичі, о/р №316; Погосподарська книга №1 за 1991-1995 по селу Цепцевичі, о/р №331; Погосподарська книга №1 за 1996-2000 по селу Цепцевичі, о/р №756; Погосподарська книга №1 за 2001-2005 по селу Цепцевичі, о/р №789; Погосподарська книга №1 за 2006-2010 по селу Цепцевичі, о/р №876; Погосподарська книга №1 за 2011-2015 по селу Цепцевичі, о/р №354-1; Погосподарська книга №1 за 2016-2020 по селу Цепцевичі, о/р №04-0024; Погосподарська книга №1 за 2021-2025 по селу Цепцевичі, о/р № НОМЕР_4 (а.с.29).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено перевірку обґрунтованості видачі документів про реєстрацію та проживання, наданих для призначення (перерахунку) пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: щодо достовірності видачі довідки про факт реєстрації та проживання в селі Цепцевичі, Сарненського району, Рівненської області №09/13/09-179 від 29 вересня 2022 року, наданої для призначення (перерахунку) пенсії на ім'я ОСОБА_1 , про що складено відповідний Акт перевірки №1700-1102-1/2675 (далі - Акт перевірки).
Зі змісту вищевказаного Акту перевірки вбачається, що до перевірки пред'являлися: Погосподарська книга №1 за 1986-1990 по селу Цепцевичі, о/р №316; Погосподарська книга №1 за 1991-1995 по селу Цепцевичі, о/р №331; Погосподарська книга №1 за 1996-2000 по селу Цепцевичі, о/р №756; Погосподарська книга №1 за 2001-2005 по селу Цепцевичі, о/р №789; Погосподарська книга №1 за 2006-2010 по селу Цепцевичі, о/р №876; Погосподарська книга №1 за 2011-2015 по селу Цепцевичі, о/р №354-1; Погосподарська книга №1 за 2016-2020 по селу Цепцевичі, о/р №04-0024; Погосподарська книга №1 за 2021-2025 по селу Цепцевичі, о/р № НОМЕР_4 .
Так, Актом перевірки встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до записів зроблених у погосподарських книгах по селу Цепцевичі за 1986-2025 роки був зареєстрований на території села Цепцевичі, Сарненського району, Рівненської області у період з 01 січня 1986 року по 20 листопада 1986 року та з 18 грудня 1988 року по даний час.
Відтак довідкою №09/13/09-179 від 29 вересня 2022 року відділу “ЦНАП» Сарненської міської ради та Актом перевірки встановлено, що позивач зареєстрований у с. Цепцевичі Сарненського району, Рівненської області з 01 січня 1986 року по 20 листопада 1986 року, з 18 грудня 1988 року по даний час, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Колегія суддів зазначає, що будь-яких посилань на невідповідність довідки чинному законодавству (або її недостовірності) відповідач не навів. Вказана довідка не визнавалася нечинною за наслідками проведеної перевірки, застережень з цього приводу в Акті перевірки також не зроблено, що свідчить про те, що ОСОБА_1 у спірні періоди проживав у вказаному населеному пункті.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106а від 23 липня 1991 року, с. Цепцевичі Сарненського району, Рівненської області належить до зон гарантованого добровільного відселення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року у справі №460/2589/20 зазначив, що відомості трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, станом на 01 січня 1993 року позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення (с. Цепцевичі) більше 4 років, а тому має право на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з розрахунку 3 роки (початкова величина) та 1 рік за 3 роки проживання, але не більше 6 років.
Крім того, обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ також є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зі змісту оскаржуваного рішення пенсійного органу вбачається, що страховий стаж ОСОБА_1 понад 23 роки (а.с.9).
При цьому, покликання апелянта на незарахування певних періодів роботи позивача є безпідставними, оскільки спірним рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пільгової пенсії саме з тих підстав, що він станом на 01 січня 1993 року проживав у зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років, а тому обставини щодо наявності необхідного страхового стажу не є спірними у цій справі.
Крім того, колегія суддів не може залишити поза увагою ту обставину, що судовим рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/14014/23 від 29 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12 травня 2023 року №172650006665 про відмову у призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 17 листопада 1986 року по 14 грудня 1988 року згідно з військовим квитком НОМЕР_2 , період роботи з 18 липня 2000 року по 21 серпня 2000 року згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 та період навчання з 16 січня 1984 року по 16 квітня 1984 року згідно з атестатом №9747, виданим 16 квітня 1984 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 04 травня 2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Вказаним судовими рішеннями встановлено, що позивач набув право на призначення пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Матеріалами справи стверджується, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії (04 травня 2023 року) у нього наявний необхідний страховий стаж та він досягнув відповідного віку, а тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильними висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення від 09 травня 2024 року №172650006665 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки надані позивачем документи підтверджують наявність у нього права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, а тому наявні підстави для зобов'язання пенсійного органу призначити відповідну пенсію позивачу з 04 травня 2023 року.
Крім того, ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 передбачає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про призначення пенсії позивачу саме з 04 травня 2023 року.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі №460/6891/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 11 вересня 2025 року.