11 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4784/24 пров. № А/857/33249/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Заверухи О.Б.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року (головуючий суддя: Гаврилко С.Є., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
встановив:
ОСОБА_1 , 24.07.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати у повному обсязі як протиправну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф- 4129-0716 від 03 травня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-4129-0716 від 03 травня 2024 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка становить 2415,29 грн, в тому числі штраф 346,03 грн, пеня 2069,26 грн. Не погоджуючись з вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень (вимогою), позивач зазначає, що така містить посилання тільки на положення статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка містить в собі аж 17 частин. Відсутність будь яких інших нормативних посилань та посилань на первинні документи, картку платника, акти перевірок тощо, не дає можливості встановити, підставу, період нарахування штрафу і пені, що за порушення стало причиною, коли відбулося, період заборгованості, вид збору, платежу, по якому виставляється вимога, фактична і юридична підстава його нарахування. У зв'язку із чим, просив скасувати оскаржувану вимогу в повному обсязі.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-4129-0716 від 03 травня 2024 року.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що правовою підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги було те, що позивач згідно інформаційних ресурсів органів ДПС був зареєстрований як фізична особа підприємець з 10.11.2005, перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Закарпатській області (ДПІ у місті Ужгороді) з вказаної дати як платник податкiв за основним мiсцем облiку та припинив підприємницьку діяльність 30.03.2017. Згідно даних про реєстрацію платником єдиного внеску, позивач був взятий на облік як платник єдиного внеску за категорією страхувальника « 244» - «Фізичні особи підприємці, державна реєстрація яких припинена за заявницьким принципом та які перебувають на обліку як платники єдиного внеску». Ураховуючи зазначене, позивач на підставі пункту 4 частини першої статті 4 та відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон «Про ЄСВ»). є платником єдиного внеску та зобов'язаний своєчасно нараховувати та сплачувати єдиний внесок. Однак, станом на 30.04.2024 за позивачем згідно інтегрованої картки за кодом платежу 71040000 «Єдиний внесок - для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» (далі - інтегрована картка з єдиного внеску) обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 2415,29 грн. Указана недоїмка включає несплату позивачем єдиного внеску за 2014 рік у розмірі 346,03 грн штрафу та пені у розмірі 2069,26 грн. Ураховуючи, що недоїмка за позивачем обліковується на підставі штрафу та пені, податковим органом попередньо, ще 18.09.2014 було прийнято Рішення № 5657/02/15 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про застосування штрафу у вказаному розмірі.
Крім цього, зазначає, що суд першої інстанції, скасовуючи оскаржувану вимогу обмежився тільки мотивами з процедурного питання, тобто тільки щодо недотримання форми рішення та порядку надсилання такого. Водночас, про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску позивачем. суд у своєму рішенні жодних мотивів не навів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача прийняте без необхідних реквізитів, не зазначено ідентифікаційні дані відповідних посадових осіб, які причетні до ухвалення таких рішень.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно інформаційних ресурсів органів ДПС ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10 листопада 2005 року за номером державної реєстрації 2324000000000004672, перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Закарпатській області (ДПІ у місті Ужгороді) з вказаної дати як платник податків за основним місцем обліку та припинив підприємницьку діяльність 30 березня 2017 року (а. с. 5).
Згідно даних про реєстрацію платником єдиного внеску, позивач був взятий на облік як платник єдиного внеску за категорією страхувальника « 244» - «Фізичні особи - підприємці, державна реєстрація яких припинена за принципом мовчазної згоди та які перебувають на обліку як платники єдиного внеску». Коротка назва: ФО, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності з 16 листопада 2005 року (а.с. 43).
Відповідачем, 18 вересня 2014 року прийнято Рішення № 5657/02/15 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про застосування штрафу у розмірі 346,03 грн (у розмірі 10%) та про нарахування пені у розмірі 2069,26 грн (а.с. 49-51).
Станом на 30 квітня 2024 року за позивачем згідно інтегрованої картки за кодом платежу 71040000 «Єдиний внесок - для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» (обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 2415,29 грн. Указана недоїмка включає несплату позивачем єдиного внеску за 2014 рік у розмірі 346,03 грн штрафу та пені у розмірі 2069,26 грн (а.с. 44-49).
Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 03 травня 2024 року прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-4129-0716, згідно з якою станом на 30 квітня 2024 року заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску, становить 2415,29 грн, в тому числі штраф 346,03 грн та пеня 2069,26 грн (а. с. 6).
Позивач не погоджуючись із цією вимогою про сплату боргу (недоїмки), звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2020 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Проаналізувавши вищенаведені норми права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно інформаційних ресурсів органів ДПС ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10 листопада 2005 року за номером державної реєстрації 2324000000000004672, перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Закарпатській області (ДПІ у місті Ужгороді) з вказаної дати як платник податків за основним місцем обліку та припинив підприємницьку діяльність 30 березня 2017 року (а. с. 5).
Станом на 30 квітня 2024 року за позивачем згідно інтегрованої картки за кодом платежу 71040000 «Єдиний внесок - для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» (обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 2415,29 грн. Указана недоїмка включає несплату позивачем єдиного внеску за 2014 рік у розмірі 346,03 грн штрафу та пені у розмірі 2069,26 грн (а. с. 44-49).
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач своєчасно не сплатив єдиний внесок, а тому оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № ф- 4129-0716 від 03 травня 2024 року прийнята відповідачем правомірно.
Щодо покликання позивача, яке взято до уваги судом першої інстанції при прийнятті рішення, що зміст спірної вимоги не є достатньо інформативним, зокрема, така на переконання позивача не містить конкретне посилання на відповідну частину статті 25 Закону, вимога не містить будь-яких інших нормативних посилань та посилань на первинні документи, картку платника, акти перевірок, не дає можливість встановити підставу, період нарахування штрафу і пені, вид збору, платежу по якому виставляється вимог, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги.
Суд апеляційної інстанції вважає, що незначні помилки в оформленні документів не є самостійними та достатніми підставами, зокрема для скасування спірної податкової вимоги, оскільки такі жодним чином не спростовують законодавчо встановленого обов'язку, який передбачений ст. 4 Закону № 2464-VI, стосовно сплати позивчем єдиного внеску.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правових підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-4129-0716 від 03 травня 2024 року відсутні.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 260/4784/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді Л. Я. Гудим
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 11.09.25