11 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6399/24 пров. № А/857/1847/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Гудима Л.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Калинич Я.М.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах та за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в зарахуванні стажу роботи в ООО «Контакт» з 01.02.1998 пo 27.09.1998, як такого, що дає право на призначення пенсії за Списком 1; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 072250007534 від 23.08.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву від 16.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до пільгового стажу на підземних роботах періоду роботи з 01.02.1998 пo 27.09.1998 в ООО «Контакт».
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надав всі необхідні документи. Заява позивача про призначення пенсії була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 072250007534 від 23.08.2024 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу на дату звернення. У вересні 2024 року від ГУ ПФУ в Закарпатській області позивач отримав рішення комісії про результати розгляду його заяви про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, відповідно до якого - позивачу відмовлено у підтверджені періоду роботи в ООО «Контакт» з 01.02.1998 пo 27.09.1998, як такого, що дає право на призначення пенсії за Списком 1, оскільки здійснити перевірку на підприємстві, де працював заявник можливості не має, так як документи знаходяться на території, де ведуться активні бойові дії. Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправним та таким, що не ґрунтується на законі і порушує його права.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 16 серпня 2024 року № 3 про відмову у підтвердженні ОСОБА_1 стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1 у ООО «Контракт» з 01.02.1998 року по 27.09.1998 року на посаді електрослюсаря V-розряду підземного з повним робочим днем у шахті. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в особі Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років прийняти рішення про підтвердження ОСОБА_1 стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1 у ООО «Контракт» з 01.02.1998 року по 27.09.1998 року на посаді електрослюсаря V-розряду підземного з повним робочим днем у шахті. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 23 серпня 2024 року № 072250007534 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи у ООО «Контракт» з 01.02.1998 року по 27.09.1998 року на посаді електрослюсаря V-розряду підземного з повним робочим днем у шахті, як такого, що дає право на призначення пенсії за Списком №1. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 16 серпня 2024 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій рф, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії, відповідачем з'ясовано, що страховий стаж склав 31 рік 04 місяці 27 днів, при цьому, з урахуванням стажу за Списком № 1 - (8 років), страховий стаж становить - 38 років 04 місяці 27 днів. До пільгового стажу за Списком № 1 зараховано періоди роботи з 02.11.1994 по 31.07.1995, з 05.08.1995 по 30.06.1996, з 07.07.1996 по 31.10.1997, з 02.11.1997 по 31.01.1998, з 22.09.1998 по 09.06.2003 на посаді електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею. Пільговий стаж позивача за Списком №1 склав - 08 років 05 місяців 09 днів. Щодо зарахування до пільгового стажу позивача на підземних роботах періоду роботи з 01.02.1998 пo 27.09.1998 в ООО «Контакт», зазначив, що до заяви про призначення пенсії, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 Порядку № 22-1, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, це: - довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній що передбачена п. 20 Порядку № 637; - документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку № 442. Позивачем під час звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії (16.08.2024) на підтвердження пільгового характеру роботи у період з 01.02.1998 пo 27.09.1998 в ООО «Контакт» жодного документу не надано, тому Управлінням вищезазначене питання не досліджувалось та не розглядалось. Вважає оскаржуване рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на дату звернення, правомірним.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 у період з 01.02.1998 року по 27.09.1998 року працював посаді електрослюсаря V-го розряду підземним з повним робочим днем у шахті.
16 серпня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Також ОСОБА_1 звернувся до Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області (далі - Комісія) з заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
За результатами розгляду заяви позивача Комісія прийняла рішення від 16.08.2024 № 3, яким відмовила ОСОБА_1 у підтвердженні стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1 у ООО «Контакт» з 01.02.1998 по 27.09.1998, оскільки здійснити перевірку на підприємстві, де працював заявник можливості немає, так як документи знаходяться на території, де ведуться активні бойові дії.
23 серпня 2024 року Головним управлінням ПФУ в Херсонській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення № 072250007534, яким відмовлено йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на відсутність необхідного стажу за Списком № 1.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом п.20 цього ж Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Порядок № 18-1), який визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника;
Відповідно до п.п.3, 4 Порядку № 18-1, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії). Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці.
Згідно з приписами п.11 Порядку № 18-1, із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.
Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); трудова книжка; документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.
Положеннями пунктів 13-16 Порядку № 18-1 встановлено, що заява про підтвердження стажу роботи разом з документами, визначеними у пункті 11, абзаці дев'ятому пункту 12 цього Порядку, протягом п'яти робочих днів передаються на розгляд Комісії.
Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.
Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.07.1991 року, ОСОБА_1 з 01.02.1998 року (наказ № 21/к від 20.02.1998) по 27.09.1998 року (наказ № 197/к від 23.09.1998) працював електрослюсарем V-го розряду підземним з повним робочим днем у шахті.
Також судом першої інстанції зі змісту рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 16.08.2024 року № 3, встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні періоду роботи у ООО «Контракт» з 01.02.1998 по 27.09.1998, як такого, що дає право на призначення пенсії за Списком № 1, оскільки здійснити перевірку на підприємстві, де працював заявник можливості немає, так як документи знаходяться на території, де ведуться активні дії.
Щодо таких підстав відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до стажу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 за № 2268-VIII (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) (надалі по тексту також Закон № 2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
За змістом статті 2 Закону № 2268-VIII правовий статус тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також правовий режим на зазначених територіях визначаються цим Законом, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 за № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування» місто Горлівка, відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Так, згідно з частинами 1-2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 за № 1207-VII (надалі по тексту також Закон № 1207-VII) на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі частини 1 статті 17 Закону № 1207-VII визначено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно зі статтею 18 коментованого Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Положеннями частин 1-3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що акт (рішення, документ), виданий органом на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків у разі, якщо він виданий органом створеним у порядку, не передбаченому законом.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на правове регулювання частини 4 статті 9 Закону № 1207-VII, відповідно до якої встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Окрім того, колегія суддів виходить з того, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22.10.18 у справі № 235/2357/17.
Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 21.02.2020 у справі № 701/1196/16-а «у випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відомості про дохід особи підтверджуються на підставі відповідних довідок, виданих на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами».
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таке неврахування спірних періодів роботи є непропорційним втручанням держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області у гарантовані конституційні права на пенсійне забезпечення громадянина України та є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23.01.2018 у справі № 583/392/17, від 30.10.2018 у справі № 234/3038/17, від 11.12.2018 у справі № 360/1628/17, від 23.12.2019 у справі № 235/2773/17, від 04.03.2020 у справі № 235/2008/17, від 08.04.2020 у справі № 242/1568/17, від 31.03.2021 у справі № 0440/6809/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 560/3907/18.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій рф, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 23.08.2024 року № 072250007534 встановлено, що вік заявника ОСОБА_1 , станом на день подання заяви про призначення пенсії, 16.08.2024 - 50 років 9 місяців 7 днів. Страховий стаж особи 31 рік 4 місяці 27 днів, при цьому з урахуванням стажу за Списком № 1 - 8 років, страховий стаж становить - 38 років 4 місяці 27 днів.
Пільговий стаж за Списком № 1 - склав 08 років 05 місяців 09 днів, обчислений згідно з довідками № 105 та № 105-1 від 05.07.2024, наданих ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта « 5/6» за період роботи з 02.11.1994 по 31.07.1995, з 05.08.1995 по 30.06.1996, з 07.07.1996 по 31.10.1997, з 02.11.1997 по 31.01.1998, з 22.09.1998 по - 09.06.2003 на посаді електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею.
Відтак, зі спірного рішення вбачається, що період роботи у ООО «Контракт» з 01.02.1998 по 27.09.1998 на посаді електрослюсаря V-розряду підземного з повним робочим днем у шахті також не врахований у стаж, що дає право на призначення пенсії за Списком №1.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 16.08.2024 № 3 та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 23 серпня 2024 року за № 072250007534 є необґрунтованими, немотивованими, а тому підлягають скасуванню.
З метою захисту прав позивача належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в особі Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років прийняти рішення про підтвердження ОСОБА_1 стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1 у ООО «Контракт» з 01.02.1998 по 27.09.1998 на посаді електрослюсаря V-розряду підземного з повним робочим днем у шахті та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу на підземних роботах періоду роботи з 01.02.1998 пo 27.09.1998 в ООО «Контакт» та з врахуванням висновків суду у цьому рішенні.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 260/6399/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
Л. Я. Гудим