09 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4180/20 пров. № А/857/13871/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
з участю секретаря судових засідань Слободян І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року, що ухвалила суддя Потабенко В.А. в м. Львові в порядку письмового провадження у справі № 380/4180/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство “Українська оборонна промисловість», до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У травні 2020 року Державне підприємство “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби:
- від 14 січня 2020 року № 0000215207, яким ДП “ЛДАРЗ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 346784,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 173392,00 грн;
- від 14 січня 2020 року № 0000225207 про зменшення підприємству розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 3902628,00 грн;
- від 12 лютого 2020 року № 0000905207, яким ДП “ЛДАРЗ» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 819441,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 409720,00 грн;
- від 12 лютого 2020 року № 0000915207 про зменшення підприємству розміру від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 3504064,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні господарські операції підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами та були належно відображені у податковому та бухгалтерському обліку з дотриманням усіх вимог податкового законодавства. Доводи контролюючого органу позивач вважає невмотивованими, такими, що ґрунтуються на недоведених припущеннях про порушення податкової дисципліни з боку третіх осіб за ланцюгом постачання, а не позивача. Зазначає, що контролюючий орган не надав жодних доказів на підтвердження недобросовісності ТзОВ “Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ», як платника податків, або доказів можливої фіктивності його постачальників. Таким чином, позивач вважає, що висновки в актах є необґрунтованими не відповідають фактичним обставинам справи, а отже винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що їх необхідно скасуват.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 адміністративний позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 залишено без змін рішення суду першої інстанції від 15.03.2021.
Постановою Верховного Суду від 24.08.2024 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 скасовано, а справу № 380/4180/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів у даній справі Верховний Суд вказав, що:
“Колегія суддів вважає, що у даних правовідносинах, важливим було ретельно перевірити всі доводи податкового органу, в тому числі з посиланням на дані інформаційних систем з урахуванням того, що завод спеціалізується на ремонті авіаційної техніки військового призначення, а товари, які придбавались для ремонту (авіаційні запчастини) не є товарами широкого споживчого вжитку, мають особливості виготовлення, доставки, експлуатації, тощо.
Відповідач також доводив суду про відсутність сертифікатів якості та/або паспортів виробника придбаної продукції та наявність численних дефектів в первинних документах, які викликають обґрунтований сумнів щодо їх належності, зокрема в наданих від імені ТОВ «Компанія інженерної взаємодії в авіації», ТОВ «Імпера Груп», ТОВ «Промелектроніка» та інш. до перевірки сертифікатах якості відсутні номер та дата їх видачі, а їх форма є довільною і не відповідає вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності». Більш того, дані компанії взагалі не є органом сертифікації, а тому не мали права видавати сертифікати якості.
Колегія суддів вважає, що питання щодо виробника, джерела походження та обігу придбаного позивачем товару, підтвердження його технічних характеристик відповідними та належними документами і сертифікатами потребувало ретельної перевірки з урахуванням того, що контрагенти ПП «НВП «Спецтех Капітал», ТОВ «Укравіапром», ТОВ «Авіатехкомплект», ТОВ «Компанія інженерної взаємодії в авіації», ТОВ «Імпера Груп», ТОВ «СЕ-ЕН», ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Радіосфера», ТОВ «Рейлсервіс», ТОВ «Укрспецкомплект», ТОВ «Лев на стрілі» не є виробниками або імпортерами авіаційних запчастин, а також наявної інформації про ймовірність їх ризиковості у сукупності з інформацією про відсутність їх за місцем знаходження, відсутністю основних, трудових, матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності.
Однак, як вбачається зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій, це питання взагалі залишилося недослідженим судами.»
Відповідно до ч. 5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
10 березня 2025 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив повністю.
Визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 14.01.2020 № 0000215207 та № 0000225207, від 12.02.2020 № 0000905207 та № 0000915207.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ» сплачений при поданні позову до суду судовий збір в сумі 21020,00 грн.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні операції між позивачем і контрагентами були фактично здійснені та підтверджені повним комплексом належних документів: договорами і специфікаціями, видатковими накладними, зареєстрованими податковими накладними, платіжними дорученнями та матеріалами щодо транспортування. Номенклатура, кількість і вартість товарів узгоджуються у поданих документах, факт їх отримання й оплати підтверджено, а перенесення від'ємного значення до поточних декларацій здійснено відповідно до норм чинного законодавства.
Доводи контролюючого органу суд визнав недостатніми для належного обґрунтування правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки такі доводи ґрунтуються, переважно, на узагальненій податковій інформації, припущеннях про “ризиковість» контрагентів, і формальних недоліках супровідних документів без проведення зустрічних звірок та без дослідження первинних матеріалів попередніх ланок постачання.
Суд встановив, що придбання товарно-матеріальних цінностей було зумовлене реальною виробничою потребою для виконання робіт з ремонту авіаційної техніки, що свідчить про наявність ділової мети. Доказів удаваності правочинів, узгоджених дій з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди або «замкненої» схеми руху коштів не подано. Враховуючи те, що обов'язок доведення правомірності спірних рішень покладається на податковий орган і такий обов'язок не виконано, оскаржені податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Тому суд першої інстанції вважав, що спірні податкові повідомлення рішення необхідно скасувати, а судові витрати відшкодувати на користь позивача.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.
Таку позицію обґрунтовує тим, що контролюючий орган не зміг встановити реальність господарських операцій через відсутність належно оформлених первинних документів, сертифікатів відповідності/якості та документів на перевезення; у ланцюгах постачання відсутні виробник або імпортер авіазапчастин, виявлено підміну номенклатури та формування “ризикового» ПДВ-кредиту; експрес-накладні містять контактних осіб, які не перебували у трудових чи цивільно-правових відносинах із відповідними контрагентами; аналіз інформаційних баз ДПС і збіг IP-адрес реєстрації податкових накладних свідчать про фіктивність операцій; вилучені в межах кримінального провадження документи щодо ТОВ “Компанія інженерної взаємодії в авіації» не підтверджують придбання товарів, що надалі постачалися позивачу.
На думку апелянта, надані документи є юридично дефектними, рух коштів не має зв'язку з реальним господарським змістом операцій, а підстави як для формування податкового кредиту так і для заявленн я бюджетного відшкодування та від'ємного значення відсутні.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що ТзОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (правонаступник Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод») зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 07684556, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Авіаційна, 3.
Офіс ВПП ДФС, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідно до наказу від 20.11.2019 № 485 та на підставі направлень, виданих Львівським управлінням Офісу ВПП ДФС від 27.11.2019 №№ 70, 71 та 72, провів документальну позапланову виїзну перевірку ДП “ЛДАРЗ» (правонаступником якого є ТзОВ "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ") з питання достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2019 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 20.12.2019 № 43/28-10-52-07/07684556 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП “ЛДАРЗ» (код ЄДРПОУ 07684556) з питання достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2019 року (далі - акт перевірки за вересень 2019 року).
Крім цього, відповідно до наказу № 690 від 20.12.2019 та на підставі направлень від 23.12.2019 №№ 101, 102 та 103 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ДП “ЛДАРЗ» з питання достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2019 року. Результати цієї перевірки оформлені актом від 17.01.2020 № 3/28-10-52-07/07684556 (далі - акт перевірки за жовтень 2019 року).
Перевіркою за вересень 2019 року встановлено:
- завищення суми податкового кредиту на 4249412,00 грн. в тому числі за рахунок відображення операцій за контрагентами - постачальниками ПП “НВП “Спецтех Капітал» (ЄДРПОУ 37871443), ТзОВ “Укравіапром» (ЄДРПОУ 40248832), ТзОВ “Авіатехкомплект» (ЄДРПОУ 31800911), ТзОВ “Компанія інженерної взаємодії в авіації» (ЄДРПОУ 34484981), ТзОВ “Імпера Груп» (ЄДРПОУ 38677154), ТзОВ “Укрпостач» (ЄДРПОУ 32867008), ТзОВ “Промелектроніка» (ЄДРПОУ 24510970), ТзОВ “Радіосфера» (ЄДРПОУ 30687448), ТзОВ “Рейлсервіс» (ЄДРПОУ 31647605), ТзОВ “Укрспецкомплект» (ЄДРПОУ 37366256), ТзОВ “Лев на стрілі» (ЄДРПОУ 37226651), чим порушено вимоги п. п. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, абз. “б» п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями;
- завищено суму бюджетного відшкодування на 346784,00 грн., чим порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, абз. “б» п. 200.4 п. 200.14 ст. 200, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями;
- завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2019 року в сумі 3902628,00 грн., чим порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 абз. в п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями.
З акту перевірки за вересень 2019 року вбачається, що завищення сум податкового кредиту, спричинене неправомірним декларуванням у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року показника:
Рядка 16 “Сума від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду» розділу ІІ Податковий кредит податкової декларації за вересень 2019 року за рахунок врахування у рядку 16.1. “Значення рядка 21 попереднього звітного (податкового періоду)» сум від'ємного значення у загальному розмірі ПДВ - 3990077 грн., в розрізі контрагентів: ПП “НВК “Спецтех Капітал» (ПДВ у розмірі 83785,18 грн., задеклароване у період січня 2019 року), ТзОВ “Укравіапром (ПДВ у розмірі 155800,00 грн задеклароване у період липня 2019 року), ТзОВ “Авіатехкомплект» (ПДВ у розмірі 1200,80 грн., задеклароване у за період серпня 2019 року), ТзОВ «Компанія інженерної взаємодії в авіації» (ПДВ у розмірі 1396849,19 грн., задеклароване у період березня-серпня 2019 року), ТзОВ “Імпера Груп» (ПДВ розмірі 50111,71 грн., задеклароване у період квітня, серпня 2019 року), ТзОВ “Укрпостач» (ПДВ у розмірі 7837,06 грн., задеклароване у період серпня 2019 року) ТзОВ “Промелектроніка» (ПДВ розмірі 2267881,04 грн., задеклароване у період грудня 2018 року, січня - березня, серпня 2019 року), ТзОВ “Радіосфера» (ПДВ у розмірі 5338,73 грн., задеклароване у період травня-червня 2019 року), ТзОВ “Укрспецкомплект» (ПДВ у розмірі 21273,47 грн., задеклароване у період серпня 2019 року);
Рядка 10.1 “Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України на митній території України з основною ставкою» розділу ІІ Податковий кредит податкової декларації за вересень 2019 року за рахунок неправомірного включення сум ПДВ на загальну суму 259335 грн. по податкових накладних за наступними контрагентами: ТзОВ “Промелектроніка» (ПДВ у розмірі 258013,32 грн.), ТзОВ “Рейлсервіс» (ПДВ у розмірі 883,34 грн.), ТзОВ «Лев на стрілі» (ПДВ у розмірі 438,00 грн.).
Перевіркою за жовтень 2019 року встановлено:
- завищення суми податкового кредиту на 4323342,00 грн. за рахунок відображення операцій по контрагентах-постачальниках ПП “НВП Спецтех Капітал» (ЄДРПОУ 37871443), ТзОВ “Укравіапром» (ЄДРПОУ 40248832), ТзОВ “Авіатехкомплект» (ЄДРПОУ 31800911), ТзОВ “Компанія інженерної взаємодії в авіації» (ЄДРПОУ 34484981), ТзОВ “Імпера Груп» (ЄДРПОУ 38677154), ТзОВ “СЕ-ЕН» (ЄДРПОУ 37857319), ТзОВ “Промелектроніка» (ЄДРПОУ 24510970), ТзОВ “Радіосфера» (ЄДРПОУ 30687448), ТзОВ “Рейлсервіс» (ЄДРПОУ 31647605), ТзОВ “Укрспецкомплект» (ЄДРПОУ 37366256), ТзОВ “Лев на стрілі» (ЄДРПОУ 37226651), чим порушено вимоги п. п. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, абз. “б» п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями;
- завищено суму бюджетного відшкодування на 819441,00 грн., чим порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, абз. “б» п. 200.4 п. 200.14 ст. 200, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями;
- завищення суми від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2019 року в сумі 3504064,00 грн чим порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 абз. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями.
З акту перевірки за жовтень 2019 року вбачається, що завищення сум податкового кредиту, спричинене неправомірним декларуванням у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року показника:
- Рядка 16 “Сума від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду» розділу ІІ Податковий кредит податкової декларації за жовтень 2019 року за рахунок неправомірного врахування у рядку 16.1. “Значення рядка 21 попереднього звітного (податкового періоду)» сум від'ємного значення у загальному розмірі ПДВ - 3801465 грн., в розрізі контрагентів: ТзОВ “Укравіапром» (ПДВ у розмірі 130800,00 грн., задеклароване у період липня 2019 року), ТзОВ “Компанія інженерної взаємодії в авіації» (ПДВ у розмірі 1154466,47 грн., задеклароване у період травня-серпня 2019 року), ТзОВ “Імпера Груп» (ПДВ у розмірі 36392,15 грн., задеклароване за період квітня, серпня 2019 року), ТзОВ “Промелектроніка» (ПДВ у розмірі 2413413,89 грн., задеклароване у період серпня-вересня 2019 року з врахуванням сум коригувань), ТзОВ “Радіосфера» (ПДВ у розмірі 5338,73 грн., задеклароване у період травня-червня 2019 року), ТзОВ “Рейлсервіс» (ПДВ у розмірі 883,34 грн., задеклароване у період вересня 2019 року), ТзОВ “Укрспецкомплект» (ПДВ у розмірі 11290,73 грн., задеклароване у період серпня 2019 року), ТзОВ “Лев на стрілі» (ПДВ у розмірі 438,00 грн., задеклароване у період вересня 2019 року);
- Рядка 10.1 “Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України на митній території України з основною ставкою» розділу ІІ Податковий кредит податкової декларації за жовтень 2019 року за рахунок неправомірного включення сум ПДВ у загальному розмірі 571036 грн. по податкових накладних за наступними контрагентами: ПП “НВК “Спецтех Капітал» (ПДВ у розмірі 39850,79 грн.), ТзОВ “Авіатехкомплект» (ПДВ у розмірі 1394,40 грн. без врахування коригувань), ТзОВ “Компанія інженерної взаємодії в авіації» (ПДВ у розмірі 90763,56 грн.), ТзОВ “Імпера Груп» (ПДВ у розмірі 50900,69 грн.), ТзОВ “Промелектроніка» (ПДВ у розмірі 223900,15 грн.), ТзОВ “СЕ ЕН» (ПДВ у розмірі 164226,05 грн.).
На підставі висновків акту перевірки за вересень та жовтень 2019 року Офіс ВПП ДФС прийняв податкові повідомлення-рішення:
- від 14.01.2020 № 0000215207, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 346784,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 173392,00 грн.
- від 14.01.2020 № 0000225207, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 3902628,00 грн.
- від 12.02.2020 № 0000905207, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 819441,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 409720,00 грн.
- від 12.02.2020 № 0000915207, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 3504064,00 грн.
Також, суд першої інстанції дослідивши відображені у податковій звітності фінансово-господарські операції позивача з контрагентами, встановив наступні факти та обставини.
1. Між ТзОВ "Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ» (покупець) та ПП “НВП Спецтех Капітал» (постачальник) укладено договори № 2064711/18/СК від 20.04.2018, № 14-19-487/4352966/СТК від 25.09.2019, № 14-19-490/РЛЗ17/СТК від 30.10.2019.
Зміст господарських зобов'язань сторін, згідно з вказаними договорами полягав у обов'язку постачальника передати - ППП6-1, Панель ППП5-6Ф.061.052, ЕТП 6ЛК7И (надалі - продукція), згідно Специфікацій, а покупець зобов'язувався прийняти їх та оплатити.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів та фактів проведення господарських операцій із контрагентом, позивач надав: видаткові накладні № 28 від 30.04.2018, № 52 від 26.09.2019, № 53 від 09.10.2019, акти прийому передачі товару, зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, експрес-накладні “Нової пошти», рахунки на оплату, платіжні доручення, сертифікати якості, що підтверджується відомостями актів перевірок та матеріалами справи.
2. Між ТзОВ "Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ» та ТзОВ “Укравіапром» (постачальник) був укладений договір № 14-19-151/ВМРК/299/УАП від 12.03.2019, згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався партіями передати акумуляторні батареї (надалі - продукція) згідно з специфікацією, а покупець зобов'язувався отримати їх та оплатити.
На підтвердження виконання умов вказаного договору та фактів проведення господарських операцій із контрагентом, позивач надав: видаткові накладні № РН-0000016 від 27.06.2019, № РН-0000022 від 29.07.2019, зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, товарно-транспортні накладні № РН-0000016 від 27.06.2019, № РН-0000022 від 29.07.2019, рахунок на оплату, платіжні доручення, що підтверджується відомостями актів перевірок та матеріалами справи.
3. Між ДП “ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ “Авіатехкомплект» (постачальник) укладено договори № 14-19-428/4071232/АТК від 07.08.2019, № 14-19-471/4179021/АТК від 03.09.2019.
Зміст господарських зобов'язань сторін, згідно з вказаними договорами, полягав в обов'язку постачальника передати гвинти 3175А-4-12 (надалі - продукція) згідно зі специфікаціями, а покупець зобов'язувався отримати їх та оплатити.
На підтвердження виконання умов вказаного договору та фактів проведення господарських операцій із контрагентом, позивач надав: видаткові накладні № 184 від 08.08.2019, № 280 від 30.10.2019, зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, експрес-накладні “Нової пошти», рахунки на оплату, платіжні доручення, сертифікати якості, що підтверджується відомостями актів перевірок та матеріалами справи.
4. Між ТзОВ “Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ» (покупець) та “Компанія інженерної взаємодії в авіації» (постачальник) укладено договори № 14-19-194/3440983/КА від 15.03.2019, № 14-19-160/3441275/КА від 12.03.2019, № 14-19-295/3829563/КА від 03.06.2019, № 14-19-269/3728795/КА від 10.04.2019, № 14-19-376/4020993/КА від 03.06.2019, № 14-19-371/4020645/КА від 10.07.2019, № 14-19-393/4126990/КА від 07.08.2019, № 14-19-394/4067505/КА від 13.08.2019, № 14-19-433/4067505/КА від 06.08.2019, № UA22-02/18 від 12.03.2018.
Зміст господарських зобов'язань сторін, згідно з вказаними договорами, полягав у обов'язку постачальника передати запасні частини до авіаційної техніки (лінійки УКМ, вимірювачі часових інтервалів ИВИАЖЗ .036.027, платформу ПГИ-2, вхідний пристрій ЕУ2.248.130, джерело живлення ИП5, джгути вводу зв'язку, диск нажимний КТ100-70, блоки керування та перетворювачів, вузли, датчики, плати, клапани, ремінь, стабілізатори високовольтні, в/ч канали та інші вироби, надалі - продукція) згідно з специфікаціями, а покупець зобов'язувався отримати їх та оплатити.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів та фактів проведення господарських операцій із контрагентом, позивач надав: видаткові накладні, зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, сертифікати якості, що підтверджується відомостями актів перевірок та матеріалами справи.
5. Між ДП “ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ “Імпера Груп» (постачальник) були укладені договори № 16-19-310 від 02.08.2019, № 16-19-314 від 02.08.2019, № 16-19-296 від 02.08.2019, № 16-19-344 від 28.08.2019, № 16-19-343 від 28.08.2019, № 16-19-326 від 28.08.2019, № 16-19-359 від 28.08.2019, № 16-19-58 від 08.04.2019, № 16-19-363 від 01.10.2019, № 16-19-295 від 07.10.2019, № 16-19-335 від 07.10.2019, № 16-19-369 від 29.10.2019, № 16-19-371 від 29.10.2019.
Зміст господарських зобов'язань сторін, згідно з вказаними договорами, полягав в обов'язку постачальника передати шестигранники, круги, листи нержавіючі, прутки, дроти в асортименті (надалі - продукція) згідно специфікацій, а покупець зобов'язувався отримати їх та оплатити.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів та фактів проведення господарських операцій із контрагентом, позивач надав: видаткові накладні, зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, товарно-транспортні накладні ТзОВ “ТК САТ», рахунки на оплату, платіжні доручення, сертифікати якості, що підтверджується відомостями актів перевірок та матеріалами справи.
6. Між ДП “ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ “Укрпостач» (постачальник) був укладений договір № 16-19-258/3715740 від 21.05.2019, згідно з умовами якого, постачальник зобов'язувався передати, а покупець оплатити і прийняти полотно капронове термостабілізоване (надалі -продукція), згідно з специфікацією.
На підтвердження виконання умов вказаного договору та фактів проведення господарських операцій із контрагентом, позивач надав: видаткові накладні № 1108, 1171 від 01.08.2019, зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, експрес-накладну “Нової пошти», рахунки на оплату, платіжні доручення, що підтверджується відомостями актів перевірок та матеріалами справи.
7. Між ДП “ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ “Промелектроніка» (постачальник) були укладені ряд договорів поставки продукції, які відображені у актах перевірок, а також містяться в матеріалах справи.
Зміст господарських зобов'язань сторін, згідно з укладеними договорами, полягав в обов'язку постачальника передати запасні авіаційні частини (конденсатори К52 в асортименті, кнопки 2КР, 2КЗК, 24КНРМ2, магнітофон П-503Б, НАЗ-7М НМ-9220-0-носимий аварійний запас, вентиль 652200А, клапан 990-5-6, джерело живлення ИП5, виріб комар 2М, стабілітрон Д815А, прибой-2С батарея, перемикач 2ППНМ, ПВД-7,тумблер П1Т-1-1В, підсилювач УНЧ 6С2 та прокладки, індикатори, касети, колесо, тормоз, підшипники, модулі, блоки, діоди, датчики, світильники, лампочки, реле, роз'єми, вилки та інші вироби, надалі - продукція), згідно зі специфікацією, а покупець зобов'язувався прийняти їх та оплатити.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів та фактів проведення господарських операцій із контрагентом, позивач надав: видаткові накладні, акти приймання-передачі ТМЦ, зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, розрахунки коригування, рекламаційні акти, експрес-накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, сертифікати якості, відповідності, що підтверджується відомостями актів перевірок та матеріалами справи.
8. Між ДП “ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ “Радіосфера» (постачальник) були укладені договори № 14-19-168/3450612/РС від 12.03.2019, № 14-19-245/3603335/РС від 04.04.2019, № 14-19-164/3531060/РС від 14.03.2019.
Зміст господарських зобов'язань сторін, згідно з умовами вказаних договорів, полягав в обов'язку постачальника передати кнопки КНР, кнопки ПКН 19-1В, транзистори 2ТС622А та конденсатори в асортименті (надалі - продукція), згідно з специфікацією, а покупець зобов'язувався прийняти їх та оплати.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів та фактів проведення господарських операцій із контрагентом, позивач надав: видаткові накладні № РН-0000188 від 24.05.2019, № РН-0000191 від 28.05.2019, № РН-0000138 від 19.04.2019, зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, експрес-накладні “Нової пошти», рахунки на оплату, платіжні доручення, сертифікати якості, що підтверджується відомостями актів перевірок та матеріалами справи.
9. Між ДП “ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ “Рейлсервіс» (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу № 16-19-22 від 18.01.2019, згідно з умовами якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця в порядку та на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити кольоровий нержавіючий прокат (надалі - товар). Загальна кількість товару, його асортимент і номенклатура, одиниця виміру товару, ціна будуть визначатися у додатках до цього договору (специфікаціях). Сторонами було укладено 18 специфікацій до договору на поставку товару (листи алюм, н/ж, латунні, дроти, круги, сітки тощо).
На підтвердження виконання умов вказаних договорів та фактів проведення господарських операцій із контрагентом, позивач надав: видаткові накладні № Б110, Б11 від 24.05.2019, зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, експрес-накладні “Нової пошти», рахунки на оплату, платіжні доручення, сертифікати якості, що підтверджується відомостями актів перевірок та матеріалами справи.
10. Між ДП “ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ “Укрспецкомплект» (постачальник) були укладені договори № 16-19-261/3838674 від 21.05.2019, № 16-19-305/4073065 від 22.07.2019, згідно з умовами яких, постачальник зобов'язувався передати, а покупець оплатити і прийняти гумові суміші, герметик ГВО, згідно з специфікаціями.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів та фактів проведення господарських операцій із контрагентом, позивач надав: видаткові накладні № РН-0000237 від 13.08.2019, № РН-0000251 від 28.08.2019, № РН-0000252 від 28.08.2019, зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, експрес-накладні “Нової пошти», рахунки на оплату, платіжні доручення, паспорти відповідності, що підтверджується відомостями актів перевірок та матеріалами справи.
11. Між ДП “ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ «Лев на стрілі» (постачальник) був укладений договір №10-19-71 від 11.09.2019, згідно з умовами якого, постачальник зобов'язувався передати, а покупець оплатити і прийняти інструмент (свердло) (надалі - товар), згідно з специфікацією.
На підтвердження виконання умов вказаного договору та фактів проведення господарських операцій із контрагентом, позивач надав: видаткову накладну №151 від 23.09.2019, зареєстровану у ЄРПН податкову накладну, експрес-накладну “Нової пошти», рахунок на оплату, платіжне доручення, що підтверджується відомостями актів перевірок та матеріалами справи.
12. Між ДП “ЛДАРЗ» (покупець) та ТзОВ “СЕ ЕН» (постачальник) був укладений договір № 14-19-379/4093813/СЕЕН від 24.07.2019, згідно з умовами якого, постачальник зобов'язувався передати, а покупець прийняти і оплатити моноблоки (У52125 ЄР.825.827) (надалі - продукція), згідно зі специфікацією.
На підтвердження виконання умов вказаного договору та фактів проведення господарських операцій із контрагентом, позивач надав: видаткову накладну №1/09 від 16.09.2019, зареєстровану ЄРПН податкову накладну, ТТН Р1/09 від 16.09.2019, рахунок на оплату, платіжні доручення, сертифікат якості, що підтверджується відомостями актів перевірок та матеріалами справи.
Суд першої інстанції дослідив договори на поставку товарно-матеріальних цінностей зі всіма контрагентами та встановив, що умови вказаних договорів щодо погодження сторонами кількості та якості продукції, порядку та строків поставки, а також проведення платежів та приймання-передачі продукції є фактично однаковими. За умовами договорів кількість та вартість продукції вказується сторонами у відповідних специфікаціях. Поставка продукції проводиться за рахунок постачальника на умовах CPT або DDP, відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс». Розрахунок проводився в національній валюті України в безготівковій формі після отримання продукції.
Відповідно до умов вказаних договорів, позивач отримав товарно-матеріальні цінності, згідно з видатковими накладними, такі оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.
За результатами здійснених на виконання умов договорів поставок товарів, контрагенти позивача склали податкові накладні, які зареєстровані належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних. Опис (номенклатура) та вартість товару, зазначена у податкових накладних відповідає опису (номенклатурі) та вартості товару вказаному у первинних документах (видаткових накладних).
Відповідач не заперечує відповідність даних поданої податкової звітності даним первинного бухгалтерського обліку позивача, а також факт реєстрації контрагентів позивача, на час здійснення господарської операції, платниками ПДВ та, відповідно, їх права на складання та реєстрацію податкових накладних.
Податковий орган також не заперечує те, що заявлена до бюджетного відшкодування сума, не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 2001 розділу V Податкового кодексу України на момент подання декларацій, а також наявність платіжних доручень, якими підтверджується сплата позивачем постачальникам у попередніх та звітному податковому періоді сум податку на додану вартість, які були заявлені до бюджетного відшкодування.
Висновки податкового органу про недостовірність відображених ДП “ЛДАРЗ» із зазначеними контрагентами операцій, обґрунтовуються твердженнями про відсутність та/або недоліки у сертифікатах якості та товарно-транспортних документах, неможливістю проведення операцій у зв'язку із відсутністю у контрагентів основних засобів, невелику кількість працюючих, відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій, зокрема до контрагентів постачальника, постачальника та наступного за ними платника податків ДП “ЛДАРЗ», реалізацію постачальниками у ланцюгу постачання товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури документального оформлення попереднього придбання; відсутністю ділової мети у вказаних операціях.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд встановив, що сторонами не оспорюється законність призначення та проведення перевірок позивача, а також наявність у відповідача повноважень на прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, тому, в межах розгляду апеляційної скарги, вважає вказані обставини доведеними.
Згідно з п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Як передбачено п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У абзацах 1-3, 5 п. 201.10 ст. 201 ПК України йдеться про те, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України).
Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Таким чином бюджетному відшкодуванню за заявою платника підлягає сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент подання декларації.
Наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016, зареєстрованим в Мінюсті України 29.01.2016 за № 159/28289, затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (надалі - Порядок № 21).
Згідно з п.п. 1 п. 4 розділу V Порядку №21 до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 13). При заповненні рядків 10.1 та/або 10.2 обов'язковим є подання (Д5) (додаток 5), що заповнюється в розрізі контрагентів.
Як передбачено п.п. 5 п. 4 розділу V Порядку № 21, у рядку 16 відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від'ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду. У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов'язковим є заповнення таблиці "Збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку".
У розділі ІІІ «Розрахунки за звітний період» декларації з податку на додану вартість сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Відповідно до абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційний суд, встановив, що у частині перенесення залишку від'ємного значення податку з рядка 21 попереднього звітного періоду до рядка 16.1 поточного періоду (вересень-жовтень 2019 року), суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач не навів жодних конкретних даних про арифметичні помилки чи недостовірність відображених сум, не зазначив порушень при відображенні показників рядків 16.2 та 16.3, а також не довів існування узгоджених рішень, які б зобов'язували позивача зменшити сформоване раніше від'ємне значення.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що включення до рядка 16.1 сум від'ємного значення, сформованих у попередніх звітних періодах, здійснено правомірно, а доводи відповідача з цього приводу мають декларативний характер і не підтверджені належними доказами.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції розглянув наведені відповідачем зауваження щодо ненадання товарно-транспортних документів за окремими видатковими накладними ТзОВ “Компанія інженерної взаємодії в авіації», ТзОВ “Промелектроніка», ТзОВ “Радіосфера», а також щодо недоліків у наданих експрес-накладних “Нової пошти».
Документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними. Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 820/1124/17.
Таким чином, сама по собі відсутність товарно-транспортного документа, за наявності сукупності інших належних документів, якими підтверджуються фактичний рух активів та зміни у капіталі та зобов'язаннях платника податку, не свідчить про нереальність господарської операції.
Суд зауважує, що видаткова накладна є первинним документом, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій, тобто засвідчує факт отримання/передачі товарів. Видаткова накладна надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість, ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання, відомості про постачальника та одержувача товарів тощо.
Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача з приводу непідтвердження фактів транспортування товарно-матеріальних цінностей наданими під час перевірки експрес-накладними «Нова пошта», ТзОВ «ТК САТ» у зв'язку з незазначенням повного найменування (номенклатури) товару в описі відправлення, з огляду на те, що експрес-накладні є документами, які підтверджують лише факти поставки (руху) ТМЦ, а не зміст та обсяг господарських операцій. Відтак, зазначення у експрес накладних загального опису вмісту відправлення не є обставиною, що унеможливлює процес ідентифікації придбаних позивачем ТМЦ, адже інформація щодо повного найменування товару міститься у наданих позивачем видаткових накладних.
Щодо доводів відповідача з приводу того, що у експрес-накладних оформлених ПП “НВП “Спецтех Капітал», ТзОВ “Імпера Груп», ТзОВ “Рейлсервіс» контактними особами відправника зазначено осіб, які згідно з опрацьованою податкової інформації не перебували у трудових відносинах з контрагентами.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції правильно розмежував призначення документів перевізника та первинних документів постачання, зазначивши, що факт передання товару і переходу права на нього підтверджується належно оформленими видатковими накладними та іншими первинними документами, тоді як експрес-накладні лише фіксують фізичний рух відправлення. Узагальнений опис вантажу у документах перевізника сам по собі не нівелює можливість ідентифікації товару, якщо номенклатура, кількість і вартість узгоджені та відтворені у видаткових і податкових накладних, а також кореспондують платіжним документам.
Доводи відповідача зводяться до формальних претензій до транспортних документів і не підтверджені доказами, які б спростовували узгодженість і достовірність первинних документів постачання (зокрема відсутні встановлені розбіжності за номенклатурою, кількістю чи вартістю, докази непоставки або невідповідності руху активів у позивача).
Також апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції вірно вказав на те, що відповідач не конкретизував, коли саме дефекти або відсутність транспортних документів призвели до встановленої невідповідності між поставленим та оплаченим товаром.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що сам факт відсутності окремих товарно-транспортних документів, за наявності сукупності належних первинних документів постачання, не свідчить про нереальність господарських операцій.
Щодо посилання відповідача на відсутність або неналежність наданих сертифікатів якості, як на підставу визнання господарських операцій нереальними.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач надав сертифікати/паспорти якості, зміст яких дозволяє ідентифікувати вироби (найменування, серійні номери, посилання на технічні умови, гарантійні зобов'язання). Водночас відповідач не конкретизував, яким саме обов'язковим вимогам ці документи не відповідають, не вказав чинних регламентів, що передбачають обов'язкову сертифікацію саме для спірної номенклатури, і не довів, що відсутність сертифіката виробника, унеможливлює визначення походження товару.
Суд першої інстанції правильно розмежував доказове значення документів: сертифікати якості підтверджують відповідність продукції технічним вимогам, але не є первинними документами постачання; реальність операцій встановлюється насамперед видатковими та податковими накладними, платіжними документами і доказами фактичного руху ТМЦ.
Самі по собі зауваження до форми чи походження сертифікатів, без виявлених розбіжностей у номенклатурі, кількості чи вартості поставленого товару, не спростовують факту поставки.
Також, суд першої інстанції вірно вказав на те, що контроль безпечності та відповідності продукції здійснюють органи ринкового нагляду, і посилання на загальні приписи щодо сертифікації не замінює належного доказування податкових порушень.
За наведених обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача щодо недоліків чи відсутності сертифікатів мають формальний характер та не дають підстав для висновку про нереальність господарських операцій, підтверджених сукупністю первинних документів постачання.
Щодо доводів відповідача про відсутність у платника податку розумних економічних причин при здійсненні спірних господарських операцій.
Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції, оскільки ділова мета спірних господарських операцій підтверджена профілем діяльності позивача (ремонт авіатехніки), договорами поставки матеріалів і запчастин, їх оприбуткуванням та використанням у роботах за державними контрактами, актами приймання та платіжними документами.
Натомість, доводи відповідача про відсутність економічної доцільності господарських операцій полягають у загальних посиланнях на інформаційні бази та облікові показники контрагентів, без встановлення конкретних розбіжностей чи доказів узгоджених дій позивача та третіх осіб.
Досліджуючи твердження відповідача щодо неможливості здійснення спірних операцій з огляду на час, місцезнаходження майна та нібито брак у контрагентів трудових і матеріальних ресурсів, апеляційний суд установив, що ці доводи ґрунтуються переважно на узагальненій податковій інформації (чисельність персоналу, балансова вартість основних засобів, формальні показники), без аналізу конкретних поставок, логістичних рішень та умов виконання договорів.
Сам по собі невеликий штат чи обсяг основних фондів не свідчить про неможливість поставок у сфері оптової торгівлі й дистрибуції, де звичайною є модель із залученням третіх осіб: перевізників, складських операторів, підрядників за цивільно-правовими договорами тощо.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що відповідач не провів належних контрольних дій щодо ланцюга постачання: не здійснив зустрічних звірок і документальних перевірок постачальників за ланцюгом, не навів жодних конкретних розбіжностей між видатковими накладними й податковими накладними, між видатковими/специфікаціями та ТТН/експрес-накладними, між актами приймання-передачі й платіжними документами, а також між первинними документами та даними ЄРПН, не довів, що конкретне відвантаження фізично не могло відбутися у заявлені строки й у заявлених місцях.
Посилання відповідача на дані інформаційних систем, та інші доводи відповідача з цього приводу, на переконання апеляційного суду, є підставою для проведення перевірки, але саме по собі не спростовує реальності операцій, підтверджених видатковими накладними, розрахунковими та транспортними документами і фактичним рухом ТМЦ.
З урахуванням того, що предметом закупівель були спеціалізовані комплектуючі для ремонту авіаційної техніки, апеляційний суд вважає, що відсутність у контрагентів ознак виробника чи імпортера, без додаткових доказів не доводить неможливості обігу таких товарів.
Отже, апеляційний суд встановив, що доводи відповідача з цього приводу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач не довів тих обставин, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення, обумовлених укладеними договорами, господарських операцій.
Оцінюючи доводи відповідача щодо неможливості встановлення джерела походження (обрив ланцюга постачання) ТМЦ, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції вважав, що такі висновки було зроблено на підставі відомостей АІС "Податковий Блок" та Єдиного реєстру податкових накладних в розрізі контрагентів позивача.
Апеляційний суд встановив, що наведені відповідачем твердження про “обрив ланцюга постачання» грунтуються, виключно, на відомостях АІС “Податковий блок» та даних ЄРПН, без їх підтвердження перевіреними первинними документами учасників ланцюга.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані інформаційні бази мають допоміжний, аналітичний характер і відображають лише неповну картину задекларованих операцій за вибрані періоди. Відсутність записів у відповідних базах не є самодостатнім доказом відсутності фактичних постачань або джерела походження товарів.
Отже, відповідач не вжив належних контрольних заходів (зустрічні звірки, документальні перевірки постачальників наступних ланок, витребування первинних документів), що підтвердили б припущення належними доказами.
Крім того, спосіб формування висновків є неповним і вибірковим: в актах не окреслено часові рамки аналізу; не враховано можливість придбання товарів у попередніх податкових періодах, чи у неплатників ПДВ, наявність помилок у номенклатурі або незареєстрованих накладних у контрагентів; не здійснено зіставлення з первинними документами, що фіксують фактичний рух активів.
За таких умов, апеляційний суд вважає, що посилання відповідача, виключно, на інформаційні бази підтверджує поверхневість оцінки відповідних даних, а не відсутність реального обігу товарів у спірних господарських операціях.
З огляду на надані позивачем видаткові та інші первинні документи, які підтверджують передачу, оприбуткування й використання ТМЦ за призначенням, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про неможливість установлення джерела походження товарів не підтверджені матеріалами справи та не спростовують реальності спірних господарських операцій.
Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обґрунтування позиції відповідача, виключно, результатами інформаційно - аналітичної обробки без перевірки первинних документів учасників ланцюга постачання не є достатнім доказом нереальності спірних операцій.
Щодо посилання відповідача на існуючі кримінальні провадження відносно контрагентів позивача, як на доказ нереальності господарських операції із цими контрагентами апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сам факт внесення відомостей до ЄРДР, проведення слідчих дій чи вилучення документів не доводить ні податкового правопорушення, ні фіктивності конкретних господарських операцій позивача.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутній вирок, що набрав законної сили, який би встановлював обставини, які б мали значення для оцінки реальності господарських операцій позивача, що аналізуються у даній справі.
Тому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач не навів належних і допустимих доказів того, що господарські операції позивача пов'язані із кримінальними провадженнями, тому відповідні доводи відповідача не спростовують встановлених фактів постачання, отримання та використання ТМЦ у діяльності позивача.
З огляду на вказане та те, що відповідач під час розгляду справи не надав доказів на підтвердження встановлення в межах вказаних кримінальних проваджень фактів за викладеними в актах перевірки обставинами, сам по собі факт реєстрації кримінального провадження не є доказом наявності податкового правопорушення та підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.
Щодо доводів відповідача про наявність у контрагентів-постачальників ТзОВ “Промелектроніка», ТзОВ “Імпексплюс», ТзОВ “РейсінгТрейд», ТзОВ “Святофорт», ТзОВ “РичКост», ТзОВ “Інтенд ЛТД», ТзОВ “Радіосфера», ТзОВ “Лев на стрілі», ТзОВ “Компанія інженерної взаємодії в авіації», ПП “НВП “Спецтехкапітал» статусу “ризикових платників», апеляційний суд встановив наступне.
Прийняття рішення про відповідність платника критеріям ризиковості регламентується постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Відповідно до п. 2 постанови №1165 ризик порушення норм податкового законодавства - це ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм п. "а" або "б" п. 185.1 ст. 185, п. п. "а" або "б" п. 187.1 ст. 187, п. п. 1.201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.
Отже, в даному випадку ризик це ймовірність порушень платником податків законодавства, що у свою чергу необхідно перевірити або в ході документальних перевірок (зустрічних звірок), або в рамках процедур реєстрації податкових накладних, якщо таку було зупинено.
Сам факт віднесення суб'єктів господарювання до переліку “ризикових» свідчить лише про ймовірність порушень при реєстрації податкових накладних і не є доказом безтоварності чи нереальності конкретних операцій позивача. Податковий орган не довів, що відповідні рішення про ризиковість (прийняті переважно у 2020 році, тобто після спірних поставок) базуються на обставинах, які відповідають саме дослідженим у справі операціям: не наведено переліку транзакцій, періодів, сум, контрагентів у ланцюгах постачання та первинних документів, що підтверджували б відсутність товару чи його руху.
Матеріали справи не містять результатів зустрічних звірок або документальних перевірок постачальників, актів із фіксацією конкретних порушень, які б спростовували фактичне відвантаження та отримання ТМЦ позивачем. Натомість усі податкові накладні за спірними операціями були складені та зареєстровані в ЄРПН, що надавало позивачу підстави для формування податкового кредиту. Посилання на «ризиковість» контрагентів без належної доказової база не робить аналітичні припущення контролюючого органу допустимими докази нереальності операцій.
Крім того, до обов'язків платника податку не належить перевірка дотримання податкової дисципліни попередніми ланками постачання за межами власних договірних відносин. Юридична відповідальність має індивідуальний характер: можливі порушення постачальника тягнуть наслідки саме для такого постачальника й не можуть автоматично позбавляти позивача права на податковий кредит за реальними операціями, підтвердженими належними первинними документами.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність аргументів відповідача щодо “ризиковості» контрагентів, як підстави для заперечення реальності спірних господарських операцій.
Отже, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції, оцінивши спірні господарські операції, вірно вказав, що господарські операції позивача з ПП “НВП “Спецтех Капітал», ТзОВ “Укравіапром», ТзОВ “Авіатехкомплект», ТзОВ “Компанія інженерної взаємодії в авіації», ТзОВ “Імпера груп», ТзОВ “СЕ-ЕН», ТзОВ “Укрпостач», ТзОВ “Промелектроніка», ТзОВ “Радіосфера», ТзОВ “Рейлсервіс», ТзОВ “Укрспецкомплект», ТзОВ “Лев на стрілі», ТзОВ “Укравіапром», відповідають змісту укладених сторонами договорів, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які відображені у бухгалтерському обліку позивача, пов''язані із рухом активів та зміною в зобов'язаннях платника, а також обумовлені діловою метою.
Таким чином, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що встановлені відповідачем в актах перевірки висновки щодо порушення позивачем п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що висновки контролюючого органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру є необґрунтованими, а тому, відповідач не довів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2020 року № 0000215207, № 0000225207 та від 12 лютого 2020 року № 0000905207, № 0000915207, внаслідок чого оскаржені податкові повідомлення- рішення необхідно визнати протиправними та скасувати.
Цей висновок апеляційного суду є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі № 380/4180/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 11.09.25