Справа № 240/17690/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько Оксана Григорівна
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
10 вересня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30 липня 2024 року № 064150016043 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком з урахуванням періоду роботи з 08 червня 1984 року по 05 листопада 1991 року в колгоспі "Родина".
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вулиця Ольжича, будинок 7, місто Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) від 30 липня 2024 року № 064150016043 в частині відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв'язку з незарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 08 червня 1984 року по 05 листопада 1991 року у колгоспі "Родина";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22 липня 2024 року з урахуванням періоду роботи з 08 червня 1984 року по 05 листопада 1991 року в колгоспі "Родина", з урахуванням висновків суду у цій справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 (у віці 63 роки) з метою реалізації права на пенсійне забезпечення 22 липня 2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - № 1058-IV).
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
За результатом розгляду поданих ОСОБА_1 заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення від 30 липня 2024 року № 064150016043, яким відмовило позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови став висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано, з-поміж іншого, період роботи в колгоспі з 08 червня 1984 року по 05 листопада 1991 року відповідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі. Довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі відсутня.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З матеріалів справи встановлено, що позивачці виповнилось 60 років 03 липня 2021 року, що підтверджено копією її паспорта, та 22 липня 2024 року у віці 63 роки позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону № 1058-IV.
В силу частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
За змістом частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01 січня 2004 року страховий стаж працівників обраховувався відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XIІ "Про пенсійне забезпечення", який набрав чинності 01 січня 1992 року (надалі - Закон № 1788-XII).
Згідно з частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 1788-XII при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Тобто, для зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі визначено певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Відтак, інформація про встановлені та вироблені мінімуми трудової участі в колгоспі підлягає встановленню під час вирішення питання щодо наявності підстав для зарахування періодів роботи особи в такому колгоспі до її страхового стажу.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивачки, зокрема, період роботи в колгоспі з 08 червня 1984 року по 05 листопада 1991 року відповідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі. Довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі відсутня.
Надаючи юридичну оцінку обґрунтованості мотивів для відмови у зарахуванні страхового стажу та подання уточнюючої довідки слід виходити з такого.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
У відповідності до пункту 8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (пункт 13 Постанови № 310).
Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі), при цьому саме уповноважена особа колгоспу несе відповідальність за правильність ведення трудової книжки колгоспника.
Згідно із висновками Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Дослідивши під час розгляду справи трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 від 06 грудня 1961 року, видану на ім'я позивачки, встановлено, що в ній містяться записи під № 1 та № 2, які підтверджують, що в період з 08 червня 1984 року по 05 листопада 1991 року ОСОБА_1 була членом колгоспу "Родина".
Також, вказана трудова книжка колгоспника на сторінках 18-19 в розділі "Трудова участь в колективному господарстві" містить відомості про прийнятий в колгоспі "Родина" протягом 1984-1991 років мінімум трудової участі, а також інформацію про виконання позивачкою вказаного мінімуму, а саме:
1) в 1984 році мінімум трудової участі в колгоспі становив 240 днів - у графі 4 не вказано виконання позивачкою річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та, відповідно, кількості трудоднів; у графі 5 причину не вказано;
2) в 1985 році мінімум трудової участі в колгоспі становив 240 днів, а позивачкою виконано 185 трудоднів (графа 4); у графі 5 (причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві) проставлено 779-12;
3) в 1986 році мінімум трудової участі в колгоспі становив 240 днів, а позивачкою виконано 233 трудоднів (графа 4); у графі 5 (причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві) проставлено 834-55;
4) в 1987 році мінімум трудової участі в колгоспі становив 240 днів, а позивачкою виконано 102 трудоднів (графа 4); у графі 5 (причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві) проставлено "Декретна відпустка";
5) в 1988 році мінімум трудової участі в колгоспі становив 240 днів - у графі 4 не вказано виконання позивачкою річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та, відповідно, кількості трудоднів; у графі 5 (причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві) проставлено "#";
6) в 1989 році мінімум трудової участі в колгоспі становив 240 днів - у графі 4 не вказано виконання позивачкою річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та, відповідно, кількості трудоднів; у графі 5 (причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві) проставлено "#";
7) в 1990 році мінімум трудової участі в колгоспі становив 240 днів - у графі 4 не вказано виконання позивачкою річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та, відповідно, кількості трудоднів; у графі 5 (причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві) проставлено "#";
8) в 1991 році мінімум трудової участі в колгоспі становив 240 днів - у графі 4 не вказано виконання позивачкою річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та, відповідно, кількості трудоднів; у графі 5 (причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві) проставлено "#".
Дослідження та аналіз змісту оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії дає підстави для висновку, що відомості з наданої трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 06 грудня 1961 року про встановлений в колгоспі "Родина" протягом 1984-1991 років мінімум трудової участі, а також інформацію про виконання позивачкою вказаного мінімуму (виробіток) взагалі не було враховано відповідачем при обрахунку страхового стажу позивачки: спірне рішення не містить мотивів неурахування до страхового стажу часу роботи у колгоспі за фактичною тривалістю, натомість вказано про відсутність таких даних.
Оскільки позивачкою було надано трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 від 06 грудня 1961 року при зверненні із заявою від 22 липня 2024 року (враховуючи посилання на цю трудову книжку в оскаржуваному рішенні), а відповідачем не було надано жодної оцінки записам про встановлений та вироблений мінімум трудової участі у колгоспі при обрахунку страхового стажу позивачки, посилання у рішенні про відмову в призначенні пенсії від 30 липня 2024 року № 064150016043 на недостатність страхового стажу за відсутністю цих даних, не є обґрунтованим, як і не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям законності, добросовісності та розсудливості рішення суб'єкта владних повноважень. Тому спірне рішення відповідача у цій частині є протиправним й підлягає скасуванню.
Оскільки в основу оскаржуваного рішення від 30 липня 2024 року № 064150016043 покладено висновки відповідача про недостатність страхового стажу позивачки з огляду й на незарахування інших періодів, та враховуючи недослідження відповідачем поданих позивачкою відомостей щодо виробленого мінімуму трудової участі у колгоспі "Родина" протягом 1984-1991 років, що склало предмет розгляду у цій справі, належним способом захисту права позивачки на пенсійне забезпечення за встановлених обставин цієї справи та за наведеного правового регулювання спірних правовідносин є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 22 липня 2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.