Справа № 283/1258/25
Головуючий у І інстанції: Саланда О.М.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
10 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 13 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, третя особа Поліцейський СРПП Відділення поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Гончаренко Олександр Олександрович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
22.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 313392 від 16.05.2025, складеної відносно нього за ч.2 ст.122, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Мотивуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 16.05.2025 він на автомобілі «BMW» державний номер НОМЕР_1 увечері приїхав до своїх друзів у центр міста Малин, на площу Соборну. Коли він перебував біля автомобіля, до нього підійшли працівники поліції та запитали, чи не заважають йому його права. На запитання позивача: «Що сталося?» - поліцейські почали вимагати в нього документи, стверджуючи, що він порушив правила дорожнього руху. На вимогу позивача надати докази вчиненого порушення працівники поліції не надали жодних належних доказів. Наступного дня, у приміщенні відділення поліції №1 по вул. Захарченка, 16 у місті Малин, попри заперечення позивача, поліцейським Гончаренком О.О. було складено щодо нього постанову серії ББА №313392, зі змісту якої вбачається, що 16.05.2025 о 22:54 у місті Малин на площі Соборній водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMW» державний номер НОМЕР_1 , перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.2 Правил дорожнього руху України, а також при зміні напрямку руху не ввімкнув покажчик повороту, чим порушив п.п. 9.2.18 ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначену постанову позивач вважає протиправною, необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству, з огляду на наступне. 16.05.2025, керуючи автомобілем, позивач не порушував ПДР України, не перетинав подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки та при зміні напрямку руху вмикав покажчик повороту. В оскаржуваній постанові відсутні посилання на будь-які конкретні докази вчиненого порушення. У тексті зазначено, що до постанови додаються «всі зібрані матеріали», проте належні, допустимі та зібрані в законний спосіб докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення надані не були. Позивач також зазначає, що відповідач порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки оскаржувану постанову було винесено неповноважною особою. Розгляд справи відносно позивача здійснював інспектор Цавко І.І., саме він розглядав клопотання позивача, зокрема про перенесення розгляду справи, та оголошував йому зміст постанови і призначене покарання. Тому позивач вважає, що саме інспектор Цавко І.І. був уповноваженим на винесення постанови. Однак у порушення вимог закону постанову виніс поліцейський Гончаренко О.О., який не мав на це повноважень. Оскільки подію адміністративного правопорушення, склад правопорушення та вину позивача не доведено, а постанову винесено неповноважною особою, позивач вважає її необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням вимог КУпАП. У зв'язку з цим постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґ
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 13 червня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: поліцейський СРПП Відділення поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Гончаренко Олександр Олександрович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Від Поліцейського СРПП Гончаренка Олександра Олександровича надійшла заява про розгляд справи без його участі, заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції зі змісту оскаржуваної постанови від 17.05.2025 серії ББА № 313392 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, 16.05.2025 о 22 годині 54 хвилини ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом у місті Малин, на площі Соборній, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки (п. 1.2 ПДР України) та при зміні напрямку руху не увімкнув покажчик повороту (п. 9.2.б ПДР України), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою та частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За вчинення адміністративного правопорушення на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. У разі несплати штрафу протягом 15 днів, відповідно до ст. 307-308 КУпАП, виникає право на його стягнення у подвійному розмірі - 1020,00 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Пункт 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції визначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Зважаючи на наведене необхідно зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
При цьому, суд зазначає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17 (адміністративне провадження № К/9901/1403/17), яка враховується судом при вирішенні цих правовідносин.
У постанові по справі №357/10134/17 від 23.10.2019 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
У постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 Верховний Суд роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотоматеріали. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
В Додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (пункт 5 розділу IV), затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, передбачено заповнення п. 7 "до постанови додаються".
Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів встановила що в оскаржуваній постанові в п. 7 "до постанови додаються" відсутні будь-які записи щодо технічного пристрою, яким здійснювалась фото або відеофіксація. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 74 КАС України не може вважатися допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Дослідивши відеозапис, доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву, колегія суддів встановила, що він не містить належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122, ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки зі змісту відеозапису, долученого до матеріалів справи, неможливо чітко встановити, що саме автомобіль «BMW» державний номер НОМЕР_1 перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки (п. 1.2 ПДР України) та при зміні напрямку руху не увімкнув покажчик повороту (п. 9.2.б ПДР України).
Інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122, ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідач до матеріалів справи не долучає.
Разом з тим, за відсутності відповідних доказів суд позбавлений можливості встановити наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що при аналізі наведених обставин, пояснення позивача є суперечливими та викликають сумніви щодо їх достовірності.
Відповідно до ст. 77 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Отже зі змісту наведеної норми встановлено, що пояснення сторони не є належними доказами у справі, а тому не можуть братись до уваги судом при розгляді справи.
Таким чином, за встановлених обставин справи та визначеного правового врегулювання, беручи до уваги доводи сторін та оцінюючи докази, долучені до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 313392 від 16.05.2025 у з'язку з недоведеністю вини вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Посадова особа, яка винесла постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не виконала вимоги закону щодо збирання доказів, фіксування доказами адміністративного порушення, доведення складу та події адміністративного правопорушення.
Оскільки належних та достатніх доказів щодо забезпечення прав позивача відповідач суду не надав, то суд дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17 суд дійшов висновку, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Отже, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням вищенаведеного, оскільки відповідач не надав доказів вчинення саме ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122, ч. 1 ст. 122 КУпАП, тому оскаржувана постанова серії серії ББА № 313392 від 16.05.2025 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 13 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, третя особа Поліцейський СРПП Відділення поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Гончаренко Олександр Олександрович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху скасувати.
Задовольнити позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови серії ББА № 313392 від 16.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ББА № 313392 від 16.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області (код ЄДРПОУ 40108625) на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1514 грн. (за подання позовної заяви в розмірі 605,60 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 908,40 грн.).
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.