Справа № 560/5239/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
03 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника позивача:Семчука О.С.
представника 3 особи: Фролова Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконувача обов'язків керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Виконувача обов'язків керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України , Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Волочиський цегельник" про скасування протоколу, наказу та спеціального дозволу,
Керівник Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Волочиський цегельник" , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин №2933 від 14.06.2013;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 01.09.2015 №257 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Волочиський цегельник" для видобування суглинків у Північно - Східній ділянці Користовського родовища;
- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.10.2015 №6087, виданий ТОВ "Волочиський цегельник" з метою видобування суглинків у Північно - Східній ділянці Користовського родовища, що розташоване в с. Користова Волочиського району Хмельницької області.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, залишено без розгляду позов Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Волочиський цегельник" про скасування протоколу, наказу та спеціального дозволу.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник третьої особи просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників учасників справи, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
Відповідно до змісту статті 121 КАС пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з приписами частини третьої, четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
З матеріалів справи встановлено, що предметом спору у справі є оскарження протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин №2933 від 14.06.2013 та наказу Державної служби геології та надр України від 01.09.2015 №257 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Волочиський цегельник" для видобування суглинків у Північно - Східній ділянці Користовського родовища.
Як зазначає позивач, підстава звернення до суду у вказаному випадку пов'язана з виявленням порушення законодавства під час апробації запасів корисних копалин Північно-Східної ділянки Користовського родовища в Волочиському районі Хмельницької області, що засвідчено протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 14.06.2013 №2933; видання наказу Державною службою геології та надр України від 01.09.2015 №257 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Волочиський цегельник» та відповідного спеціального дозволу від 29.10.2015 №6087, виданого для видобування корисних копалин.
Зазначені обставини, які є підставами для реалізації прокурором повноважень із звернення до суду з позовом, хоч існували з 2015 року, однак стали відомі прокурору значно пізніше.
Так, Державною службою геології та надр України на адресу Офісу Генерального прокурора 17.02.2025 надіслано лист у додатку до якого долучено документи, на підставі яких ТОВ «Волочиський цегельник» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами, який отримано 26.02.2025.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді та з'ясування додаткових обставин Волочиською окружною прокуратурою на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 спрямовано лист в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про здійснення накладки меж ділянок Користовського родовища та Північно-Східної ділянки Користовського родовища. Відповідь отримано 27.03.2025.
На основі вказаних документів у сукупності Волочиською окружною прокуратурою встановлено, що ТОВ «Волочиський цегельник» неправомірно подано на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин матеріали, які розглянуто ДКЗ шляхом винесення протоколу від 14.06.2013 №2933 та ТОВ «Волочиський цегельник» неправомірно набуло право користування надрами без проведення аукціону, наказ Державної служби геології та надр України №257 від 01.09.2015 в частині надання ТОВ «Волочиський цегельник» спеціального дозволу на користування надрами поза аукціоном та сам дозвіл є протиправними та підлягає скасуванню.
Вказує, що підстави для звернення Волочиської окружної прокуратури до суду виникли після отримання вказаних відомостей.
Колегія суддів вважає доводи позивача необгрунтованими з таких підстав.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до пункту 4 наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018 № 186 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» (чинний до 22.08.2020 р.) зобов'язано органи прокуратури отримувати відомості про наявність підстав для застосування представницьких повноважень, зокрема, публікації у засобах масової інформації, мережі Інтернет, а наказом Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» (далі - наказ № 389) розширено положенням «публічної інформації у формі відкритих даних».
Підпунктом 8.2 наказу № 389 керівникам підрозділів представництва в суді та інших структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції, керівникам окружних прокуратур, їхнім першим заступникам і заступникам контролювати своєчасність здійснення моніторингу та прийняття обґрунтованих рішень щодо застосування представницьких повноважень за встановленими фактами порушень інтересів держави.
В силу положень Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» рішення, прийняті дозвільним органом підлягають обов'язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Накази (з додатками) щодо надання, видачі дублікату, переоформлення, внесення змін, продовження строку дії, зупинення, поновлення дії та анулювання спеціальних дозволів на користування надрами розміщені на офіційному веб-сайті Держгеонадр.
Відомості щодо наявності та чинності спеціальних дозволів на користування надрами розміщувались у відкритому доступі на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України» до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
У спеціальних дозволах на користування надрами міститься інформація щодо, зокрема, підстави надання (посилання на накази Держгеонадр, що перебувають у відкритому доступі) та протоколу(ів) засідання колегії ДКЗ.
Протоколи засідання колегії ДКЗ оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України», що входить до сфери управління Держгеонадр.
При цьому, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, яке введено в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органам вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.
Згідно з ч.4 ст.10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.
Статтею 15 цього ж закону передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Отже, протоколи ДКЗ до 24.02.2022 (у зв'язку із військовим станом ДНВП «Геоінформ України» тимчасово призупинив доступ до публічних реєстрів та баз даних) знаходилися у відкритому доступі на сайті ДНВП «Геоінформ України» https://geoinf.kiev.ua/wp/index.html і позивач не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами, що мало б бути для позивача достатньою підставою дослідити документи, пов'язані з видачою спеціального дозволу на користування надрами, що були у відкритому доступі, а також звернутися до ДГС та ДКЗ із запитом про надання необхідних документів.
Судом першої інстанції, з доказів, долучених сторонами, встановлено, що з 04 січня 2022 року Волочиська окружна прокуратура як орган процесуального керівництва, мав повний доступ до матеріалів кримінального провадження щодо ТОВ «ВОЛОЧИСЬКИЙ ЦЕГЕЛЬНИК» у кримінальному проваджені №12022243200000005 про незаконне видобування корисних копалин.
Тобто, органи прокуратури були проінформовані про наявність кримінального провадження №12022243200000005. А, враховуючи положення частини 2 ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням уповноважений мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей , що стосуються досудового розслідування. Враховуючи це, органи прокуратури були проінформовані про обставини отримання ТОВ «ВОЛОЧИСЬКИЙ ЦЕГЕЛЬНИК» спеціального дозволу на користування надрам.
Згідно з матеріалами справи, позивач, з метою перевірки підстав для представництва інтересів держави в суді та з'ясування додаткових обставин, звернувся до відповідача лише в 2025 році, в той час як зазначені обставини, які є підставами для реалізації прокурором повноважень зі звернення до суду з позовом, існували з 2015 року.
Таким чином, Волочиська окружна прокуратура була обізнана про обставини отримання оскаржуваного спеціального дозволу ще до дати, на яку вона посилається у позовній заяві. Отже, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема до Держгеонадра та Державної комісії України запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу, а також звернутись до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Як зазначив суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, позивач мав можливість ознайомитись з документами безпосередньо після їх оприлюднення, протягом встановленого строку здійснити звернення до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасам корисних копалин, надрокористувача для отримання необхідних документів, їх аналізу та, у випадку встановлення порушення інтересів держави, звернутися до суду у встановлений законом строк.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження рішення та спеціального дозволу на користування надрами, крім того, не надано доказів, які підтверджують існування об'єктивних обставин, які перешкоджали позивачу звернутись до Держгеонадр щодо протоколу ДКЗ та спеціального дозволу на користування надрами раніше.
Таким чином, відсутність доказів звернення до суду органів прокуратури після отримання відомостей стосовно підстав надання ТОВ «ВОЛОЧИСЬКИЙ ЦЕГЕЛЬНИК» спеціального дозволу на користування надрами свідчить про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Підсумовуючи викладене, апелянт не навів обставин, які унеможливили звернення до суду без порушення передбачених на те строків, а також відсутні обґрунтування, які б вказували на наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру про неможливість прокурора отримати відомості, на підставі яких позивач дізнався про факт, що свідчить про порушення інтересів держави.
З урахуванням встановлених обставин, згідно з доводами апеляційної скарги позивача та відзивів на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та обгрунтованих доказів щодо наявності підстав для поновлення строку для звернення до суду з позовом. Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не підтверджують поважності пропуску строку на подання позовної заяви.
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 по справі №9901/601/19 (11-49заі20) висловила наступні правові висновки, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Поважними визнаються обставини, які об'єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Висновки Верховного Суду, на які покликається апелянт у скарзі, сформовані на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу позивача, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
За наслідком розгляду апеляційної скарги позивача, колегія суддів погоджується з обґрунтуванням та висновками суду першої інстанції про те, що позивач пропустив тримісячних строк звернення до суду із цим позовом, а повідомлені у заяві обставини пропуску цього строку не є поважними.
Колегія суддів також бере до уваги, що судом першої інстанції було дотримано процесуальні норми щодо надання позивачу можливості подати заяву про поновлення строку, що було реалізовано на виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025, якою було позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Отже, висновки суду першої інстанції не є передчасними.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає обгрунтованим висновок Хмельницького окружного адміністративного суду, відповідно до якого, враховуючи значний пропуск строку звернення до суду у цій справі, за відсутності доведення прокуратурою поважності причин пропуску такого строку, вказаний адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження, а тому, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Виконувача обов'язків керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 10 вересня 2025 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.