П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2628/25
Перша інстанція: суддя Величко А.В.,
повний текст судового рішення
складено 30.04.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів - Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за позовом Квартирно - експлуатаційного відділу міста Миколаїв до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов, -
У березні 2025 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв (далі КЕВ м.Миколаїв) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі -ВДВС), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 10.03.2025 р. ВП №76869357 ВДВС про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. на боржника: КЕВ міста Миколаїв (попередня назва - Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- визнати протиправною та скасувати постанову від 25.03.2025 р. ВП №76869357 ВДВС про накладення штрафу в розмірі 10200 грн. на боржника: КЕВ міста Миколаїв.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постанови про накладення штрафів за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Позивач вказує, що невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року у справі №400/4264/24 відбувається через незалежні від позивача обставини.
Зокрема, позивач зазначає про відсутність фінансування квартирно-експлуатаційних органів на реєстраційні дії по нерухомому військовому майну та земельних ділянок з початку 2022 р. і по сьогодні. Крім того, відповідальним органом на вчинення реєстраційних дій нерухомого військового майна та земельних ділянок протягом 2023-2024 р. був ГУЗОФ, який анульований 31.01.2025 р. згідно Директиви “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України» від 11.11.2024 р. Д-321/104/дск..
Позивач наголошує, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року у справі №400/4264/24 КЕВ м.Миколаїв за вих. 569/82 направлено заявку Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення на отримання коштів у 2025 році на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, розташовану за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, 14 (військове містечко 5). КЕВ м. Миколаїв неодноразово звертався до ГУЗОФ з переліком земельних ділянок, на які необхідно виготовити технічну документацію, в т.ч. і на вказану земельну ділянку, внаслідок чого вищевказана земельна ділянка була включена в план розроблення документацій із землеустрою на земельні ділянки землекористувачів Збройних Сил України на 2024 р., який затверджений ГУЗОФ та погоджений Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил Логістики від 09.03.2024 р., який реалізовував ГУЗОФ в інтересах Міністерства оборони України протягом 2024 року. При цьому, довіреність від Міністерства оборони України на здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого військового майна та земельних ділянок на 2025 рік передана до КЕВ м.Миколаїв лише в середині березня 2025 року.
Вважаючи оскаржені постанови відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року у справі №400/4264/24 позов керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України щодо невжиття заходів по забезпеченню реєстрації права державної власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Зобов'язано Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 вжити заходів щодо забезпечення реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 9,4737 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
На виконання названого вище рішення Миколаївським окружним адміністративним судом 15.10.2024 року видано виконавчий лист по справі №400/4264/24.
Зазначений виконавчий документ було пред'явлено до примусового виконання до ВДВС.
22.01.2025 року головним державним виконавцем ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №76869357) на підставі виконавчого листа, виданого 15.10.2024 року Миколаївським окружним адміністративним судом.
У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
10.03.2025 року постановою головного державного виконавця ВДВС за невиконання виконавчого документа в повному обсязі на позивача було накладено штраф у розмірі 5100 грн.
25.03.2025 року відповідач, за повторне невиконання без поважних причин боржником рішення суду, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, прийняв постанову про накладення на Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу в розмірі 10200 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час прийняття державним виконавцем рішень про накладення штрафів, останнім було встановлено факт невиконання КЕВ м.Миколаїв судового рішення без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписами п.1 ч.1 ст.3 названого Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частиною 5 ст.26 Закону передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до абз.1 ч.6 ст.26 вказаного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За правилами ч.1 ст.63 цього ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Водночас, у відповідності до ч.ч.2, 3 ст.63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.75 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом/наказом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 640/11833/19.
Як вбачається з матеріалів справи, судове рішення у справі №400/4264/24 набрало законної сили 25.06.2024 року.
Вказане рішення зобов'язувало Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 вжити заходів щодо забезпечення реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 9,4737 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
22.01.2025 року головним державним виконавцем ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №76869357) на підставі виконавчого листа, виданого 15.10.2024 року Миколаївським окружним адміністративним судом.
04.02.2025 року від боржника надійшла заява, якою повідомлялося про невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду № 400/4264/24 від 15.10.2024 року у зв'язку з відсутністю виділених Миколаївським КЕУ коштів на виготовлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки. Також, боржник у вище зазначеній заяві просив зупинити вчинення виконавчих дій на підставі п.10- 2 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», так як Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до п.1 Положення про Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого наказом Командувача сил логістики Збройних сил України від 29.05.2024 р. №174, є органом військового управління, який входить до складу Збройних Сил України.
05.02.2025 року керуючись абзацем 12 п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем ВДВС Герасимчук О.О. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на період дії воєнного стану в Україні.
Постановою про результати перевірки законності від 21.02.2025 р. ВП №76869357 ВДВС постанова про зупинення виконавчого провадження була скасована.
Вимогою виконавця від 21.02.2025 р. ВП №76869357 ВДВС до 10.03.2025 р. було зобов'язано виконати вимоги виконавчого листа виданого Миколаївського окружного адміністративного суду №400/4264/24 від 25.06.2024 р. про зобов'язання вжити заходів щодо забезпечення реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 9,4737 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Листом від 07.03.2025 р. за вих. №894, КЕВ м.Миколаїв направлено виконавцю повідомлення про наявність поважність причин для невиконання рішення в обмежені Законом України «Про виконавче провадження» строки, оскільки:
1) відсутнє фінансування квартирно-експлуатаційних органів на реєстраційні дії по нерухомому військовому майну та земельних ділянок з початку 2022 р. і по сьогодні;
2) відповідальним органом на вчинення реєстраційних дій нерухомого військового майна та земельних ділянок протягом 2023-2024 р. був ГУЗОФ, який анульований 31.01.2025 р. згідно Директиви «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України» від 11.11.2024 р. № Д-321/104/дск;
3) КЕВ м.Миколаїв (Миколаївське КЕУ) за вих.№ 569/82 від 08.01.2025 р. після набрання рішення законної сили з метою добровільного його виконання, направлено заявку до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення на отримання коштів у 2025 році на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_2 );
4) КЕВ м.Миколаїв (Миколаївське КЕУ) неодноразово звертався до ГУЗОФ з переліком земельних ділянок, на які необхідно виготовити технічну документацію, в т.ч. і на вказану земельну ділянку, а саме лист КЕВ м.Миколаїв за вих. № 715 від 07.04.2023 р. та лист Миколаївського КЕУ від 20.10.2023 р. №569/2698, наслідком чого вищевказана земельна ділянка була включена в План розроблення документацій із землеустрою на земельні ділянки землекористувачів Збройних Сил України на 2024 р., який затверджений ГУЗОФ та погоджений Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил Логістики від 09.03.2024 р., який реалізував ГУЗОФ в інтересах Міністерства оборони України протягом 2024 року;
5) Довіреність від Міністерства оборони України на здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого військового майна та земельних ділянок на 2025 рік передана до КЕВ м.Миколаїв лише в середині березня 2025 року.
6) КЕВ м.Миколаїв направлено звернення до Миколаївської обласної військової адміністрації про отримання дозволу на розробку технічної документації за вих. №1954 від 09.04.2024 року на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
10.03.2025 року постановою головного державного виконавця ВДВС за невиконання виконавчого документа в повному обсязі на позивача було накладено штраф у розмірі 5100 грн.
Листом від 24.03.2025 року за вих. №1128 КЕВ м.Миколаїв повторно повідомило, що обставини, викладені у попередньому листі боржника від 07.03.2025 р. за вих. №894 про поважні причини невиконання рішення суду із підтверджуючими документами, не змінилися та залишаються актуальними та додатково повідомив виконавця що 18.03.2025 року отримано талон на 01.04.2025 р. для звернення до державного реєстратора з метою реєстрації прав на нерухоме військове майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , тому просив не застосовувати до боржника постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі з огляду на поважні причини.
25.03.2025 року головним державним виконавцем ВДВС Герасимчук О.О. встановлено, що згідно повідомлення боржника від 24.03.2025 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду №400/4264/24 не виконано в повному обсязі, про що складено акт державного виконавця від 25.03.2025 р..
25.03.2025 керуючись статтями 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем ВДВС Герасимчук О.О. винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200 грн..
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач, серед іншого, посилається на відсутність фінансування квартирно-експлуатаційних органів на реєстраційні дії по нерухомому військовому майну та земельних ділянок, як на поважну причину невиконання рішення суду в повному обсязі.
Разом з цим, суд першої інстанції слушно відхилив доводи позивача, що виконання судового рішення є наразі неможливим через відсутність фінансування, оскільки він не надав жодних доказів даного факту, тобто доказів на підтвердження існування об'єктивно обґрунтованих обставин, що унеможливлюють виконання, а також того, що він здійснив все можливе що від нього залежало на виконання рішення суду.
Окрім цього, позивач також вказує, що на підставі отриманого витягу про право власності на нерухоме майно, КЕВ м.Миколаїв направлено звернення до Миколаївської обласної військової адміністрації про отримання дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку за вих. №1954 від 09.04.2025 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 14.
Однак, на думку апеляційного суду, наведене лише підтверджує, що названі вище дії, зокрема отримання дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку, вчинені боржником вже після накладення на нього штрафів державним виконавцем.
При цьому суд враховує, що постановою від 05.02.2025 р. ВП №76869357 ВДВС виконавче провадження щодо спірного питання було зупинено та, надалі, постановою про результати перевірки законності від 21.02.2025 р. ВП 76869357 ВДВС названа постанова про зупинення виконавчого провадження була скасована, що свідчить про додатковий час, який був наявний у боржника для виконання рішення суду.
Необґрунтованими є також доводами апелянта, що відповідальним органом на вчинення реєстраційних дій нерухомого військового майна та земельних ділянок протягом 2023-2024 р. був ГУЗОФ, який анульований 31.01.2025 р. згідно Директиви «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України» від 11.11.2024 р. № Д-321/104/дск, оскільки зазначене вище питання було предметом розгляду по справі №400/4264/24, якому надана оцінка в рішенні суду та, серед іншого, зазначено про перебування земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 9,4737 га за адресою: АДРЕСА_1 саме на обліку Миколаївського КЕУ.
Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент прийняття державним виконавцем рішень про накладення штрафу, позивачем без поважних причин не виконано рішення суду в повному обсязі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що накладення ВДВС штрафів на позивача є правомірним, обґрунтованим та необхідним заходом примусового виконання судового рішення.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький