П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1708/22
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту:06.08.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута за правилами п.2 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії ГУПФ України в Миколаївській області щодо обмеження ОСОБА_1 виплати пенсії максимальним розміром. Зобов'язано ГУПФ України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 лютого 2021 року №9/1/1364 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
11 липня 2022 року Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов'язання ГУПФ України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 лютого 2021 року №9/1/1364 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
11 липня 2025 року ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі №400/1708/22 на стягнення з ГУПФ України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01 квітня 2019 року по 31 липня 2022 року у розмірі 43 208,20 грн.
30 липня 2025 року від ГУПФ України у Миколаївській області надійшла заява про визнання виконавчого листа, по справі №400/1708/22, виданого 11 липня 2022 року Миколаївського окружного адміністративного суду, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування вищезазначеної заяви вказано, що оскільки суд ухвалою від 11 липня 2025 року змінив спосіб виконання рішення суду з зобов'язання нарахувати та виплати позивачу відповідну суду ГУПФ України в Миколаївській області на стягнення з ГУПФ України в Миколаївській області відповідно суми, виконавчий лист про зобов'язання нарахувати та виплати від 11 липня 2022 року необхідно визнати такими що не підлягає виконання, оскільки ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року цей обов'язок відповідача припинений.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року в задоволенні заяви відповідача ГУПФ України в Миколаївській області про визнання про визнання виконавчого листа у справі №400/1708/22, виданого 11 липня 2022 року Миколаївським окружним адміністративним судом, таким що не підлягає виконанню, - відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що по даній справі наявні процесуально-правові підставі визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а саме той факт, що виконання рішення суду буде здійснюватися органами Казначейства на підставі ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року про зміну способу виконання рішення у справі № 400/1708/22. Отже, судом першої інстанції при винесені ухвали від 06 серпня 2025 року, не був врахований той факт, що виконавчий лист у справі №400/1708/22 не підлягає виконанню ГУПФ України в Миколаївській області, оскільки рішення не може бути виконаним у спосіб, викладений у виконавчому листі від 11 липня 2022 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року (далі - Постанова №845), стягувач повинен надати для примусового виконання оригінал виконавчого документу, який у цьому випадку є виконавчий лист та ухвала про зміну способу виконання. Таким чином, виконавчий лист від 22 липня 2025 року є необхідним документом у цьому випадку, а тому суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення заяви відповідача про визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, ч.ч.1, 2 ст. 374 КАС України, Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 ст. 374 КАС України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до правової позиції, викладеної у поставі Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі №752/2391/17, наведені в ст. 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;
- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
- пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таке законодавче визначення виконавчого провадження характеризує його як виключно примусове виконання судових рішень, а тому факт відкриття виконавчого провадження розпочинає процедуру саме примусового виконання судового рішення.
За такого правового регулювання судові рішення, крім рішень про стягнення періодичних платежів, можуть бути виконані добровільно, виключно до моменту відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів вказує, що суд може визнати виконавчі документи такими, що не підлягають виконанню, якщо обов'язок боржника дійсно відсутній, проте на даний час виконавче провадження відкрито, визначення чи є обов'язок у боржника чи відсутній здійснюється у відповідності до вимог Закону №1404-VIII.
Вказаний Закон встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати доцільно чи недоцільно вживати їх взагалі, а тому він зобов'язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб'єктивного сприйняття доцільності вирішувати питання чи здійснювати виконання за виконавчим документом чи ні, про що наголошено в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі №905/2999/17.
Колегія суддів констатує, що у заяві ГУПФ України в Миколаївській області про визнання виконавчого листа по справі №400/1708/22 таким, що не підлягає виконанню, відсутні докази того, що виконавчий лист у справі було видано помилково або станом на момент його видачі у відповідача був відсутній обов'язок, визначений у зобов'язальній частині судового рішення.
Відповідно до положень п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб оригінал виконавчого документа.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавчим документом у даній справі є виконавчий лист та ухвала про зміну способу виконання.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ГУПФ України в Миколаївській області про визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.