П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4487/25
Перша інстанція: суддя Свида Л.І.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,
12 лютого 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000007/1 від 24.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «АКВАФРОСТ» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, відсутні всі відомості щодо ціни та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У зв'язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтована прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 06 червня 2025 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України.
Аргументуючи свою позицію, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.
Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
- відповідно до п. 5.3 контракту №27/06/23-7 від 23.06.2023 року зазначено, що умови оплати повинні вказуватись у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсі №10011114 від 15.05.2024 року вказані умови оплати “Net. Pr. 14 days», в банківському платіжному документі від 19.09.2024 року №32 крім інвойсу від 15.05.2024 року №10011114 вказаний інший інвойс, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару
- позивач не надав документи для підтвердження витрат на транспортування, як складової митної вартості до митного оформлення;
- відсутні документи (договори) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу;
- у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу.
Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
Між компанією Global Floro AS (Норвегія) (Постачальник) та ТОВ “Аквафрост» (Покупець) 27.06.2023 року укладений контракт №27/06/23-7, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю товар, зазначений в інвойсі до цього контракту, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики товару попередньо узгоджені сторонами, зазначаються в інвойсах (п.1.1 Контракту). Терміни та умови поставки, сума та умови платежу зазначаються в інвойсах (п. 3.2, 5.3). Вартість тари, упаковки (пакування) та маркування входить у вартість товару, якщо інше не зазначено в інвойсах (п. 6.3).
В межах контракту №27/06/23-7 від 27.06.2023 року позивач імпортував на митну територію України в травні 2024 року товар - ікру тріски заморожену, не очищену, з мембраною для промислової переробки, для власного виробництва в загальній кількості 9617 кг на загальну суму 41353,10 дол. США, що засвідчено в інвойсі №10011114 від 15.05.2024 року. Поставка товару здійснювалася на умовах FCA (вільний перевізник) м. Клайпеда Литва.
ТОВ “Інтертранс», діючи в інтересах позивача, 24.01.2024 року звернулось до відділу митного оформлення №1 м/п “Чорноморськ» з електронною митною декларацією (ЕМД) №25UA500110000547U2 та пакетом документів для митного оформлення товару. До митної декларації позивачем надано наступні документи: сертифікат якості б/н від 15.05.2024 року, пакувальний лист б/н від 15.05.2024 року, інвойс №10011114 від 15.05.2024 року, автотранспортна накладна б/н від 12.12.2024 року, міжнародний ветеринарний сертифікат LT0365246/2488 від 12.12.2024 року, сертифікат походження AR638344931 від 15.10.2024 року, банківський платіжний документ №32 від 19.09.2024 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №18 від 13.12.2024 року, контракт №27/06/23-7 від 27.06.2023 року, договір про надання послуг митного брокера №2/24-БР від 01.01.2024 року, договір про перевезення №25/11 від 25.11.2021 року, інформація про позитивні результати державних видів контролю №12276484 від 17.12.2024 року, інвойс виробника №10011184 від 17.06.2024 року, декларація виробника від 15.05.2024 року.
Проте, за результатами розгляду декларації №25UA500110000547U2 та доданих до неї документів Одеською митницею складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000028 від 24.01.2025 року та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000007/1 від 24.01.2025 року. Митну вартість товару відповідачем визначена на підставі резервного методу.
Підставою для коригування митної вартості вказано, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп. «в» п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова і вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до п. 5.3 контракту №27/06/23-7 від 23.06.2023 року зазначено, що умови оплати повинні вказуватись у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсі №10011114 від 15.05.2024 року вказані умови оплати “Net. Pr. 14 days», в банківському платіжному документі від 19.09.2024 року №32, крім інвойсу від 15.05.2024 року №10011114 вказаний ще інший інвойс, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року №599 до зазначених документів можуть належати рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано;
4) відсутні документи (договори) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу;
5) у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу.
Не погоджуючись з правомірністю рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).
Згідно ч.1ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Щодо тверджень митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність інформації щодо пакування товару, суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями пп. «в» п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Відповідно до п. 6.3 контракту №27/06/23-7 від 27.06.2023 року вартість тари, упаковки (пакування) та маркування входить в вартість товару, якщо інше не зазначено в інвойсі. При цьому, в інвойсі №10011114 від 15.05.2024 року інших умов пакування не зазначено.
Крім того, відповідно до п. 3.2 контракту №27/06/23-7 від 27.06.2023 року умови поставки зазначаються в інвойсі. В інвойсі №10011114 від 15.05.2024 року зазначені умови поставки FCA, за якими продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Таким чином, обов'язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД “ 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено “ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації (ЕМД) №25UA500110000547U2 поданої декларантом зазначено “ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених Класифікатором. При цьому жодних спеціальних умов щодо пакування товару у наданому інвойсі не передбачалось.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Щодо тверджень митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що в банківському платіжному документі міститься посилання на два інвойси, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд вважає їх безпідставними, оскільки до митного оформлення представником позивача надано разом з пакетом документів інвойс №10011114 від 15.05.2024 року та інвойс №10011184 від 17.06.2024 року, що відображено в картці відмови в прийнятті митної декларації №UA500110/2025/000028 від 24.01.2025 року, Сплачена за платіжним документом №32 від 10.09.2024 року сума дорівнює вартості товару, зазначеної в обох Інвойсах. Таким чином, будь-яких розбіжностей подані документи не містять та ці документи дають можливість визначити митну вартість, заявлену позивачем.
Щодо тверджень митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність даних щодо вартості транспортування товару, відсутність документів (договорів) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу, відсутність посилання на договір на перевезення вантажу у довідці про транспортні витрати, суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
За умовами поставки FCA продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Поставка вважається здійсненою: якщо названим місцем поставки є площі продавця, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; якщо назване місце перебуває за межами площ продавця, коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, не розвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.
За умовами поставки FCA (Кладпеда, Литва) покупець повинен був сплатити за доставку товару тільки із м. Клайпеда до м. Чорноморськ. На підтвердження вартості такої поставки при проведення процедури розмитнення надано довідку за №18 від 13.12.2024 року, що складена перевізником ФОП ОСОБА_1 та договір №25/11 від 25.11.2021 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях. Зазначені документи містять всю необхідну інформацію, щодо умов перевезення з Клайпеди до Чорноморська та вартість перевезення. При цьому, наказ МФУ від 24.05.2012 року №599 передбачає не вичерпний перелік документів, якими можливо підтвердити перевезення, а надана позивачем довідка підтверджує вартість перевезення, маршрут, в цій довідці міститься посилання на Інвойс, вагу товару, тощо. В даному випадку будь-яких розбіжностей надані позивачем документи не містять.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд прийшов до висновку, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
Оцінюючи наведені обставини у сукупності, судова колегія вважає вірними висновки суду, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Отже, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за методом за ціною договору подібних (аналогічних) товарів.
Твердження відповідача про необхідність надання декларантом виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст. 254 МКУ) є необґрунтованою та надмірною вимогою, оскільки за змістом картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вбачається надання митному органу усіх необхідних документів, які в своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість.
З оскаржуваного рішень вбачається, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару № 1 - 5,5 дол. США/кг (МД від 05.12.2024 № UA100380/2024/350028), ніж заявлено декларантом 4,398396 дол. США/кг
Проте відповідачем не надано МД від 05.12.2024 року № UA100380/2024/350028 для аналізу і співставлення умов постачання, кількості товару, країни походження та інших характеристик, які впливають на вартість товару.
Більш того, згідно сталої практики Верховного Суду формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Судова колегія зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не спростовані митним органом, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 17 лютого 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,320,322,325,328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко