П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10950/25
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:21.07.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Кіровоградській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України у Кіровоградській області від 05 березня 2025 року №155650005455 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком;
- зобов'язання ГУПФ України у Кіровоградській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком, з дня звернення, тобто з 26 лютого 2025 року з урахуванням періоду роботи: з 01 червня 1982 року по 01 жовтня 1993 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що заяву про призначення пенсії за віком, було розглянуто ГУПФ України в Кіровоградській області. 05 березня 2023 відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, яке мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-VI (далі - Закон №1058-VI). Згідно доданого до рішення розрахунку страховий стаж становить 23 років 3 місяці 1 день. Як вбачається зі змісту рішення за доданими документами до загального страхового стажу зараховано не всі періоди, а саме періоди згідно трудової книжки з 01 червня 1982 року по 01 жовтня 1993 року, оскільки відсутня інформація про відпрацьовані мінімуми трудових днів та не завірення записів належним чином. ні посада особи, яка провела запис, та період з 18 листопада 2001 року по 31 грудня 2003 року, відсутня дата звільнення.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що до страхового стажу позивача не зарахований період роботи згідно записів трудової книжки колгоспника ( НОМЕР_1 ) з 01 червня 1982 року по 01 жовтня 1993 року, оскільки не зазначено підставу внесення встановленого мінімуму та відпрацьованої кількості вихододнів.
Крім того, відповідач зазначав, що вищезазначені записи не завірені належним чином. Для зарахування зазначеного періоду необхідно надати додаткові документи (із зазначенням встановленого та відпрацьованого мінімумів), видані за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів та довідки про перейменування (в разі необхідності). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників відповідно до Додатку №5. Враховуючи вищевикладене, неправомірних дій Головне управління стосовно позивача не допускало.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Кіровоградській області задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Кіровоградській області від 05 березня 2025 року №155650005455 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУПФ України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 лютого 2025 року про призначення з пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 20 січня 1986 року по 01 жовтня 1993 року у колгоспі "Правда", з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ГУПФ України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20грн.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Кіровоградській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Усі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особою та печаткою;
- у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників відповідно до Додатку №5;
- враховуючи вищевикладене, неправомірних дій апелянт стосовно позивача не допускало.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Кіровоградській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
05 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, яку за принципом екстериторіальності була розглянута ГУПФ України в Кіровоградській області.
05 березня 2025 року за результатом розгляду заяви відповідачем прийнято рішення №155650005455 про відмову в призначенні пенсії, яке мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік, передбаченого ст. 26 Закону №1058-VI. Згідно доданого до рішення розрахунку страховий стаж становить 23 років 3 місяці 1 день.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення за доданими документами до загального страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10 січня 1986 року не зараховано наступні періоди, а саме: з 01 червня 1982 року по 01 жовтня 1993 року, оскільки не зазначено підставу встановленого мінімуму та відпрацьованої кількості вихододнів. Крім, того вищезазначені записи не завірені належним чином.
Згідно даних трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 10 січня 1986 року у ньому містяться спірні записи: №1 від 01 червня 1982 року про прийняття членом до колгоспу "Родина" (без зазначення посади) рішення правління колгоспу протокол №2 від 23 жовтня 1982 року.
Наступний запис без номера про призив до лав радянської армії в 1983, 1984, 1985 роки.
Запис №2 від 01 січня 1986 року про прийняття до колгоспу "Правда" згідно протоколу №1 від 24 січня 1986 року.
Запис №3 від 01 жовтня 1993 року про звільнення за власним бажанням з колгоспу "Правда" згідно протоколу №3 від 10 жовтня 1993 року, на якому стоїть печатка колгоспу та посада -інспектора відділу кадрів та підпис особи, яка зробила запис.
Згідно записів про трудову участь в трудовій книжці - сторінка №25 в колгоспі було встановлено наступний річний мінімум трудової участі в :
1982 році 270 днів відпрацьовано позивачем 58
1986 році 280 відпрацьовано - 283 дні;
1987 році 280 днів відпрацьовано - 344 днів;
1988 році 280 днів, відпрацьовано - 310 днів;
1989 році 280 днів, відпрацьовано - 320 днів.
1990 році 286днів, відпрацьовано - 325 днів.
1991 році 280 днів, відпрацьовано - 314 днів,
1992 році 280 днів, відпрацьовано - 318 днів,
1993 році 280 днів, відпрацьовано - 259 днів та на вказаних записах стоїть печатка колгоспу "Правда".
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вищенаведені обставини в їх сукупності вказують на незаконність оскарженого рішення відповідача, що є підставою для його скасування.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19, ст.46, п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, п.п.1.1, 1.7, 4.1, 4.2, 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, п.п.1-3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній .
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком досяг 60 років. Таким чином, для призначення пенсії позивачу необхідно мати 31 рік страхового стажу. Саме відсутність 31 року страхового стажу стала підставою для відмови у призначенні пенсії.
Відповідно ч.2 ст. 24 Закону №1058-VI, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
З оскаржуваного рішення від 05 березня 2025 року №155650005455 вбачається, що підставою для відмови в призначенні пенсії за віком стало те, що відсутня інформація про відпрацьовані мінімуми трудових днів та не завірення записів належним чином. ні посада особи, яка провела запис.
Як вбачається, з матеріалів справи, звертаючись до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надано трудову книжку НОМЕР_1 від 10 січня 1986 року.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року за №310 (далі - Положення №310), та чинних на час внесення записів до трудової книжки.
Відповідно п.п.1, 2 Положення №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім 'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Положення №310).
Згідно п.6 Положення №310 всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до встановленого взірця трудової книжки колгоспника, трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Згідно п.8 Положення №310, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно п.п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З урахуванням вищенаведених правових норм, колегія суддів вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці немає необхідних записів або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.
Згідно записів про трудову участь в трудовій книжці - сторінка №25 в колгоспі було встановлено наступний річний мінімум трудової участі в : 1982 році 270 днів відпрацьовано позивачем 58 1986 році - 280 відпрацьовано - 283 дні; 1987 році 280 днів відпрацьовано - 344 днів; 1988 році 280 днів, відпрацьовано - 310 днів; 1989 році -280 днів, відпрацьовано - 320 днів. 1990 році -286днів, відпрацьовано - 325 днів. 1991 році 280 днів, відпрацьовано - 314 днів, 1992 році -280 днів, відпрацьовано - 318 днів, 1993 році 280 днів, відпрацьовано - 259 днів та на вказаних записах стоїть печатка колгоспу "Правда".
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110.
Відповідно п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність страхового стажу у позивача.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі №654/890/17.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів вважає за необхідне зазначити, що формальні неточності у трудовій книжці не є виною позивача. Неналежне виконання своїх обов'язків відповідальними особами не може покладати на позивача відповідальність у вигляді відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи та, відповідно, відмови у призначенні пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою позивача, то спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, враховуючи сукупність наданих позивачем документів, про підтвердження спірного періоду роботи позивача, отже ОСОБА_1 протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.