П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2929/25
Перша інстанція: суддя Мороз А. О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
26 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо припинення призначеної пенсії по інвалідності позивачу з 01.09.2024 року на підставі рішення від 20.08.2024 року № 1400-0401-8/70080 та неврахування до страхового стажу періоду проходження військової служби згідно із тимчасовим посвідченням від 28.11.16 р. № НОМЕР_1 та обліково-послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_2 з 03.06.1987 року до 14.06.1989 року та періоду роботи на території Російської Федерації згідно із записами у трудовій книжці від 01.09.1998 року НОМЕР_3 з вересня 1998 року до грудня 2003 року;
зобов'язати відповідача відновити виплату позивачу призначеної пенсії по інвалідності з 01.09.2024 року та врахувати до страхового стажу період проходження військової служби згідно із тимчасовим посвідченням від 28.11.2016 року № НОМЕР_1 та обліково-послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_2 з 03.06.1987 року до 14.06.1989 р. та період роботи на території російської федерації згідно із записами у трудовій книжці від 01.09.1998 р. НОМЕР_3 з вересня 1998 року до грудня 2003 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому з 01.08.2023 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, 01.09.2024 року виплату пенсії припинено на підставі рішення відповідача від 20.08.2024 року № 1400-0401-8/70080. Підставою для прийняття спірного рішення стало не врахування періоду проходження військової служби згідно із тимчасовим посвідченням від 28.11.2016 року № НОМЕР_1 та обліково-послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_2 з 03.06.1987 року по 14.06.1989 року та періоду роботи на території російської федерації згідно із записами у трудовій книжці від 01.09.1998 року НОМЕР_3 з вересня 1998 року до грудня 2003 року. На думку позивача, відповідач протиправно не врахував зазначені періоди до страхового стажу, адже ним було надано достатньо документів, що підтверджують цей стаж, а зміни у законодавстві відбулись вже після спірного періоду, тому не можуть бути враховані і відповідно не можуть бути підставою для позбавлення його права на пенсію
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що позивачу не зараховано військову службу з 03.06.1987 року до 14.06.1989 року та період роботи на території Російської Федерації згідно із записами у трудовій книжці від 01.09.1998 року НОМЕР_3 з вересня 1998 року до грудня 2003 року. З 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 року. Відтак, документи, необхідні для призначення пенсії, про стаж роботи до 31.12.1991 року враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Крім того, для підтвердження військової служби приймаються військові квитки та довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року задоволено позов ОСОБА_2 .
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Зокрема, апелянт наголосив, що порушення порядку оформлення трудової книжки тягне за собою відсутність підстав для органів Пенсійного фонду зарахувати до страхового стажу особи періодів роботи, вказаних у такій трудовій книжці.
Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлений у встановлений процесуальним законом спосіб, докази чого містяться у матеріалах справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
Згідно довідки МСЕК серії 12 ААГ від 03.07.2024 року № 52124 позивачу встановлено третю групу інвалідності загального захворювання з терміном встановлення з 01.08.2023 року до 31.07.2025 року.
12.07.2024 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
З 01.08.2023 року позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058.
20.08.2024 року Головним управлінням в Миколаївській області розглянуто пенсійну справі та додані до неї документи та прийнято рішення № 1400-0401-8/70080 про припинення виплати відповідно до Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Підставою вказано, що позивачу не зараховано військову службу з 03.06.1987 року до 14.06.1989 року та період роботи на території Російської Федерації згідно із записами у трудовій книжці від 01.09.1998 року НОМЕР_3 з вересня 1998 року до грудня 2003 року. З 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 року
Стверджуючи про наявність підстав для зарахування до страхового стажу спірного період роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вихід РФ з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Згідно із пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
Згідно із статтю 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).
Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 Угоди від 13.03.1992 також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023 року.
Проте, незважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.24 р. у справі № 580/3576/22.
Також, Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 року у справі № 620/3530/22 зазначив, що не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії припинення участі РФ в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів; надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Як визначено статтею 62 Закону №1788-XII, частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Дослідивши наявну у матеріалах справи трудову книжку серпії НОМЕР_4 від 01.09.1998 року, колегія суддів констатує, що наявні записи у трудовій книжці позивача дозволяють визначити період його роботи, а внесені записи не містять суперечностей, здійснені у хронологічному порядку та містять відтиски печаток підприємств-роботодавців.
На підтвердження проходження військової служби у період з 03.06.1987 року до 14.06.1989 року позивач надав до пенсійного органу тимчасове посвідчення (замість військового квитка) № НОМЕР_1 , обліково-послужну картку до військового квитка серії НОМЕР_2 та довідку про зняття з військового обліку громадянина, який відбув за межі РФ від 15.12.2015 року №2282.
Відповідні документи надавались позивачем для призначення йому пенсій та за результатом їх опрацювання ОСОБА_1 була призначена пенсія
Оцінюючи доводи пенсійного органу, що для призначення пенсії, про стаж роботи до 31.12.1991 року враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
В аспекті наведеного колегія суддів звертає увагу на положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав учасниць СНД, в тому числі, Україна та Російська Федерація. Отже, для зарахування стажу можливо застосовувати законодавство держави на території якої відбувалась трудова діяльність.
На час роботи позивача в РФ Україна була учасником Угоди. Відтак норми Угоди застосовуються, які до того ж не містять обов'язку проставлення апостилю на документів для його застосування.
Таким чином, пенсійний орган не мав підстав для відмови у зарахування до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 03.06.1987 року до 14.06.1989 року та періоди його роботи на території РФ, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування оскаржуваного рішення, зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу та поновити виплату пенсії позивача.
В той же час, наведені апелянтом доводи відповідні висновки не спростовують, тому оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 01 квітня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко