04 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6951/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року (головуючий суддя Прудивуч О.В.)
в адміністративній справі №280/6951/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 25.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідачів Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (відповідач-2), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 та відповідача-2 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 включно;
- зобов'язати відповідача-2 нарахувати, а відповідача-1 виплатити позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 включно, з урахуванням виплачених сум.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він з 24.02.2022 проходить військову службу за мобілізацією у відповідача-2 у військовому званні штаб-сержанта. У період з 18.04.2024 по 30.06.2024 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), що підтверджується відповідними витягами з попередніх бойових розпоряджень командира відповідача-2 та з додатку 2 до наказів командира відповідача-2 від 03.05.2024 № 210, від 03.06.2024 № 253, від 03.07.2024 № 294.
Також позивач зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», прийнятою на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», було встановлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн. пропорційно із розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн із розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Отже, позивач вважає, що відповідач-1 та відповідач-2 у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 включно повинні були нараховувати та виплачувати йому додаткову щомісячну винагороду, встановлену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», із розрахунку 100 000 грн. на місяць, однак протиправно здійснювали її нарахування та виплату у меншому розмірі, а саме із розрахунку 30 000 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони України під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн. на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони України під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024, з урахуванням виплачених сум.
У решті позовних вимог відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що оскільки факт приймання позивачем безпосередньої участі у бойових діях шляхом забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони України у складі відповідача-2 є документально підтвердженим, позивач мав право на отримання у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 включно додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, однак вказане право не було реалізовано у повному обсязі.
Відповідачем-2 були здійснені всі необхідні заходи з нарахування додаткової винагороди під час дії воєнного стану з урахуванням поданого командиром взводу матеріально-технічного забезпечення рапорту, який був включений додатком у відповідний наказ командира відповідача 2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. (а.с.12-14). Відтак, з боку відповідача-2 суд не вбачає ознак допущення протиправної бездіяльності у спірному аспекті.
Оскільки фактична виплата позивачу додаткової винагороди з розрахунку не 100 000 грн., а 30 000 грн. на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони України під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 була здійснена безпосередньо відповідачем 1, суд вважає, що саме відповідач 1 не здійснив юридично значимі й обов'язкові дії на користь позивача, віднесені до його компетенції, чим допустив протиправну бездіяльність, а саме щодо невиплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн. на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони України під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 (відповідач-1) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 01 серпня 2024 року №1564/3747 (надавалась раніше та наявна в матеріалах даної справи) вбачається, що позивачу з нарахованої додаткової винагороди:
за квітень 2024 року - 43 333,33 грн. (фактично виплачено Військовою частиною НОМЕР_1 - 12 805 грн у розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань);
травень 2024 року - 100000 грн. (фактично виплачено Військовою частиною НОМЕР_1 - 29550 грн. у розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань);
червень 2024 року - 100000 грн. (фактично виплачено Військовою частиною НОМЕР_1 - 29550 грн. у розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач з 24.02.2022 проходить військову службу за мобілізацією у відповідача-2 у військовому званні штаб-сержанта, що підтверджується довідкою відповідача-2 від 06.08.2024 № 3905 (а.с.35).
Рішеннями (наказами) Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2024 №170, від 02.06.2024 №235, від 03.07.2024 №293 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», район діяльності відповідача-2 (Харківська область, Куп'янський район, Курилівська сільська територіальна громада) визначений як район ведення воєнних (бойових) дій (а.с.67-68).
Отже, участь у діях та виконання бойових (спеціальних) завдань у вказаному районі вважаються такими, що здійснюються в районах ведення бойових дій.
У період з 18.04.2024 по 30.06.2024 включно відповідач-2 вів бойові дії на лінії бойового зіткнення та здійснював заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно на підставі відповідних бойових розпоряджень, а саме:
- у період з 18.04.2024 по 30.04.2024 - на підставі бойових розпоряджень командира відповідача 1 від 13.04.2024 №472/ТРО, командира відповідача-2 від 17.04.2024 № 1186/127дск, підсумкового бойового донесення командира ВМТЗ відповідача-2 від 01.05.2024 № 59 (а.с.70), рапорту командира взводу матеріально-технічного забезпечення відповідача 2 (вх.№2874 від 03.05.2024) (а.с.67);
- у період з 01.05.2024 по 31.05.2024 - на підставі бойових розпоряджень ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.04.2024 № 313/1908/953т, командира відповідача-2 від 28.04.2024 № 1306/127дск, підсумкового бойового донесення командира ВМТЗ відповідача-2 від 01.06.2024 № 74 (а.с.71), рапорту командира взводу матеріально-технічного забезпечення відповідача 2 (вх.№3654 від 03.06.2024) (а.с.67);
- у період з 01.06.2024 по 30.06.2024 - на підставі бойових розпоряджень ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.04.2024 № 313/1908/953т, командира відповідача 2 від 01.06.2024 № 1626/127дск, підсумкового бойового донесення командира ВМТЗ відповідача-2 від 02.07.2024 №91дск, рапорту командира взводу матеріально-технічного забезпечення відповідача 2 (вх.№4461 від 03.07.2024) (а.с.68).
Начальником штабу - першим заступником командира відповідача-2 у встановленому порядку були складені рапорти від 03.05.2024 № 2874 (а.с.117), від 03.06.2024 № 3654 (а.с.116), від 03.07.2024 № 4461 (а.с.82-86) на ім'я командира відповідача-2, а також поданий список військовослужбовців управління та штабу відповідача-2 (у тому числі позивача), які у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно) брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ №168), керуючись п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (Порядок № 260), Наказу Міністра оборони України від 25.01.2023 № 44, командир відповідача 2 (з адміністративно-господарської діяльності) у досліджуваному періоді видав 3 накази про виплату додаткових винагород, а саме:
- наказ від 03.05.2024 № 210 «Про виплату додаткових винагород», п. 2 якого вирішено виплатити особовому складу військової частини (у тому числі позивачу) додаткову винагороду у розмірі 100 000грн., які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів, та виконували бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), за період з 01.04.2024 по 30.04.20224, відповідно до додатку до цього наказу (а.с.75);
- наказ від 03.06.2024 № 253 «Про виплату додаткових винагород», п. 2 якого вирішено виплатити особовому складу військової частини (у тому числі позивачу) додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн., які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів, та виконували бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), за період з 01.05.2024 по 30.05.20224, відповідно до додатку до цього наказу (а.с.72);
- наказ від 03.07.2024 № 294 «Про виплату додаткових винагород», п. 2 якого вирішено виплатити особовому складу військової частини (у тому числі позивачу) додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн., які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів, та виконували бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), за період з 01.06.2024 по 30.06.20224, відповідно до додатку до цього наказу (а.с.76).
Згідно з додатком 2 до наказу командира відповідача-2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.05.2024 № 210 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях у період з 18.04.2024 по 30.04.2024 (а.с.67).
Відповідно до додатку 2 до наказу командира відповідача-2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.06.2024 № 253 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях у період з 01.05.2024 по 31.05.2024 (а.с.67). Згідно з додатком 2 до наказу командира відповідача 2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.07.2024 № 294 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях у період з 01.06.2024 по 30.06.2024 (а.с.68).
З довідки відповідача-2 від 01.08.2024 № 1564/3747 вбачається, що сума нарахованої відповідачем-2 позивачу у квітні-червні 2024 року додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 68 склала 243 333,33 грн. (квітень 2024 року - 43 333,33 грн., травень 2024 року - 100 000 грн., червень 2024 року - 100 000 грн.) (а.с.124).
У свою чергу, сума фактично виплаченої відповідачем-1 позивачу у квітні-червні 2024 року додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 склала 71 905грн. (квітень 2024 року - 12 805 грн., травень 2024 року - 29 550 грн., червень 2024 року - 29 550 грн.) (а.с.124).
Листом від 13.06.2024 № 1364/2866 відповідач-2 поінформував військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 про те, що відповідач-2 не є розпорядником бюджетних коштів у частині виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, у зв'язку з чим реалізація її виплати не покладена на відповідача-2 (а.с.12-14).
Водночас, як зазначено у листі від 13.06.2024 № 1364/2866, відповідачем-2 були здійснені всі необхідні заходи з нарахування додаткової винагороди під час дії воєнного стану з урахуванням поданого командиром взводу матеріально-технічного забезпечення рапорту, який був включений додатком у відповідний наказ командира відповідача 2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
У відповідності до вимог чинного законодавства зазначена вище розрахунково-платіжна відомість була передана відповідачу-1 як розпоряднику бюджетних коштів, з метою подальшої нею виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану (а.с.12-14). Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування йому в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000грн.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони регламентовані Законом України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України».
Приписами ст. 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що:
- військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій;
- бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Варто зауважити, що за приписами ч. 1 ст. 3 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України від 06.12.1991 № 1932-XII, Закон України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України», Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно статей 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч.ч.2-3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018.
Пунктом 2 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За приписами п. 3 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (державні органи).
Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (п. 8 Постанови КМУ № 704).
На виконання Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Порядок № 260).
Відповідно до п. 2 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
підвищення посадового окладу;
надбавки;
доплати;
винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;
премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;
допомоги.
Пунктом 3 Розділу 1 Порядку № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат Військової частини (установи, організації) (далі - Військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу Військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Абзацами 1-5 п. 8 Розділу 1 Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі Військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (командир).
Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (п. 14 Розділу 1 Порядку № 260).
Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, термін дії якого продовжено на даний час.
Крім того, 24.02.2022 Президентом України був виданий Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Слід зазначити, що питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану унормовані, зокрема, Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.
З урахуванням п. 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 виплачується в таких розмірах:
1) 100 000 грн. - у тому числі тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, та які виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).
Відповідно до п.п.3, 4 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктами 9, 10 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
- командирів (начальників) військових частин - особовому складу Військової частини;
- керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Із наведених вище положень законодавства у відповідній сфері правовідносин вбачається, що у спірному періоді умовами виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. були такі фактори:
1) період дії воєнного стану;
2) виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
При цьому, виплата додаткової винагороди здійснюється за наказом командира Військової частини, підставою для видачі якого є: бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки або бойові донесення, постові відомості, рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 21.12.2023 у справі №200/193/23, від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, від 05.08.2024 у справі №200/4100/23, згідно з якими виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн. обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення/здійснення (п.1 Постанови КМУ №168).
Також, у вказаній постанові Верховний Суд акцентував увагу на необхідності підтвердження цих обставин відповідними документами.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 24.02.2022 проходить військову службу за мобілізацією у відповідача 2 у військовому званні штаб-сержанта (а.с.25). Зокрема, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 позивач у складі відповідача-2 як військової частини, яка на підставі рішень (наказів) Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2024 №170, від 02.06.2024 №235, від 03.07.2024 №293 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» дислокувалась на лінії бойового зіткнення у першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), приймав безпосередню участь у бойових діях шляхом забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони України.
Зокрема, у спірному періоді позивач вів бойові дії на лінії бойового зіткнення та здійснював заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), а саме:
1) у період з 18.04.2024 по 30.04.2024 - на підставі бойових розпоряджень ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.04.2024 № 313/1908/953т, бойових розпоряджень командира відповідача 1 від 13.04.2024 № 472/ТРО, командира відповідача-2 від 17.04.2024 № 1186/127дск, підсумкового бойового донесення командира ВМТЗ відповідача 2 від 01.05.2024 №59 (а.с.70), рапорту командира взводу матеріально-технічного забезпечення відповідача-2 (вх.№2874 від 03.05.2024) (а.с.67);
2) у період з 01.05.2024 по 31.05.2024 - на підставі бойових розпоряджень ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.04.2024 № 313/1908/953т, командира відповідача-2 від 28.04.2024 № 1306/127дск, підсумкового бойового донесення командира ВМТЗ відповідача-2 від 01.06.2024 № 74 (а.с.71), рапорту командира взводу матеріально-технічного забезпечення відповідача 2 (вх.№3654 від 03.06.2024) (а.с.67);
3) у період з 01.06.2024 по 30.06.2024 - на підставі бойових розпоряджень ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.04.2024 № 313/1908/953т, командира відповідача-2 від 01.06.2024 № 1626/127дск, підсумкового бойового донесення командира ВМТЗ відповідача-2 від 02.07.2024 № 91дск, рапорту командира взводу матеріально-технічного забезпечення відповідача 2 (вх.№4461 від 03.07.2024) (а.с.68).
Також матеріалами справи підтверджується, що начальник штабу - перший заступник командира відповідача-2 у встановленому порядку складав рапорти від 03.05.2024 № 2874 (а.с.117), від 03.06.2024 № 3654 (а.с.116), від 03.07.2024 № 4461 (а.с.82-86) на ім'я командира відповідача-2 та списки військовослужбовців управління та штабу відповідача-2 (у тому числі позивача), які у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно) брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
На підставі вказаних документів командиром відповідача-2 (з адміністративно-господарської діяльності) у досліджуваному періоді було видано 3 накази про виплату додаткових винагород, а саме:
1) наказ від 03.05.2024 № 210 «Про виплату додаткових винагород», п. 2 якого вирішено виплатити особовому складу військової частини (у тому числі позивачу) додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) за період з 01.04.2024 по 30.04.20224 (а.с.75);
2) наказ від 03.06.2024 № 253 «Про виплату додаткових винагород», п. 2 якого вирішено виплатити особовому складу військової частини (у тому числі позивачу) додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) за період з 01.05.2024 по 30.05.20224 (а.с.72);
3) наказ від 03.07.2024 №294 «Про виплату додаткових винагород», п. 2 якого вирішено виплатити особовому складу військової частини (у тому числі позивачу) додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), за період з 01.06.2024 по 30.06.20224 (а.с.76).
Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять витяги з додатку 2 до наказів командира відповідача-2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.05.2024 № 210 (а.с.67), від 03.06.2024 № 253 (а.с.67) та від 03.07.2024 №294 (а.с.68), в яких позивач значиться як такий, що приймав безпосередню участь у бойових діях у період з 18.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 31.05.2024 та з 01.06.2024 по 30.06.2024 відповідно.
За результатами дослідження довідки відповідача-2 від 01.08.2024 № 1564/3747 суд апеляційної інстанції з'ясував, що у квітні-червні 2024 року відповідачем 2 позивачу була нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у загальному розмірі 243 333,33 грн. (квітень 2024 року - 43 333,33 грн., травень 2024 року - 100 000 грн., червень 2024 року - 100 000 грн.) (а.с.124).
У свою чергу, сума фактично виплаченої відповідачем 1 позивачу у квітні-червні 2024 року додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 склала 71 905 грн. (квітень 2024 року - 12 805 грн., травень 2024 року - 29 550 грн., червень 2024 року - 29 550 грн.) (а.с.124).
У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що оскільки факт приймання позивачем безпосередньої участі у бойових діях шляхом забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони України у складі відповідача-2 є документально підтвердженим, позивач мав право на отримання у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 включно додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., однак вказане право не було реалізовано у повному обсязі.
При цьому, визначаючи конкретного суб'єкта владних повноважень, який допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 включно додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони України під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення, суд приймає до уваги зміст листа відповідача-2 від 13.06.2024 № 1364/2866 (а.с.12-14), а також викладені у відзиві та документально підтверджені доводи останнього про те, що фактичним розпорядником бюджетних коштів у частині виплати військовослужбовцям відповідача-2 (у тому числі позивачу) додаткової винагороди на період дії воєнного стану є відповідач1, а не відповідач 2.
Крім того, відповідачем-2 були здійснені всі необхідні заходи з нарахування додаткової винагороди під час дії воєнного стану з урахуванням поданого командиром взводу матеріально-технічного забезпечення рапорту, який був включений додатком у відповідний наказ командира відповідача-2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. (а.с.12-14).
Відтак, з боку відповідача-2 відсутні ознаки допущення протиправної бездіяльності у спірному аспекті.
Натомість, оскільки фактична виплата позивачу додаткової винагороди з розрахунку не 100 000 грн., а 30 000 грн. на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони України під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 була здійснена безпосередньо відповідачем 1, суд вважає, що саме відповідач-1 не здійснив юридично значимі й обов'язкові дії на користь позивача, віднесені до його компетенції, чим допустив протиправну бездіяльність, а саме щодо невиплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони України під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024.
Стосовно доводів відповідача-1 про те, що накази відповідача-2 про нарахування позивачу додаткової винагороди із розрахунку 100 000,00 грн. не містять посилання на будь-який журнал бойових дій, а у підсумкових бойових донесеннях командира взводу матеріально-технічного забезпечення на військовослужбовців взводу матеріально-технічного забезпечення відповідача 2 за квітень - червень 2024 року не вказано жодного факту виконання позивачем бойового завдання, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач не повинен нести відповідальність (негативні наслідки) за правильність та оформлення відповідачами документів, підтверджуючих його право на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168.
Крім того, за позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладеною, зокрема у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, порушення порядку передачі документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони України не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 117858824).
Отже, відповідні доводи відповідача-1 суд першої інстанції обґрунтовано спростував.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині слід задовольнити частково, а саме: визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо невиплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони України під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024.
Як наслідок, в іншій частині даної позовної вимоги слід відмовити.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача-2 нарахувати, а відповідача 1 виплатити позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн. на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони України під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024, з урахуванням виплачених сум, суд виходить із такого.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду
Отже, суд першої інстанції, із урахуванням встановлених обставин дійшов правильного висновку захистити права позивача шляхом зобов'язання відповідача-1 виплатити позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн. на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони України під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024, з урахуванням виплачених сум.
При цьому, оскільки, відповідач-2 у спірному періоді здійснив всі необхідні заходи з нарахування додаткової винагороди під час дії воєнного стану з урахуванням поданого командиром взводу матеріально-технічного забезпечення рапорту, виходячи з розрахунку у розмірі 100 000,00 грн. на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони України під час виконання бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), доцільність та об'єктивна необхідність для зобов'язання відповідача-2 повторно вчинити відповідні дії, - відсутня.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині також слід задовольнити частково, а саме: зобов'язати відповідача 1 виплатити позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 грн. на місяць за кожен день його участі у заходах з національної безпеки і оборони України під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024, з урахуванням виплачених сум.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 04.09.2025 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова