11 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/4293/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 ( суддя Захарчук-Борисенко Н. В.) в адміністративній справі №160/4293/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 третя особа: Міністерство оборони України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, третя особа: Міністерство оборони України, в якій позивач просить:
визнати неправомірними дії військовій частині НОМЕР_1 Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо призупинення військової служби молодшому сержанту ОСОБА_1 старшому стрільцю стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2023 року №132.
зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 та поновити на посаді командира 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, а також виплати премії за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі, зупинення виплат додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі, та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити командиру 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення з 01.01.2023 року ( грошове забезпечення за грудень 2022 року) по день поновлення в штаті в/ч НОМЕР_1 з урахуванням додаткової винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та з урахуванням додаткової винагороди до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за весь інший період відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що командування військової частини НОМЕР_1 своїми діями (бездіяльністю), незаконно позбавило позивача, з 01.01.2023 року (грошового забезпечення за грудень 2022 року) по теперішній час, усіх виплат грошового забезпечення. Не повідомили належним чином та не ознайомили позивача, з будь якими наказами, на підставі чого він був позбавлений права на грошове забезпечення.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що у відповідності до вимог частини 2 статті 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 132 від 07.05.2023 року колишньому стрільцю відділення стрілецького взводу стрілецької роти молодшому сержанту ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , призупинена військова служба у Збройних Силах України з 25.04.2023 року.
Також зазначено, що обов'язковими умовами для продовження військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, військову службу якого призупинено, та стосовно якого закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України є: його прибуття до місця служби; подання ним рапорту на ім'я командира військової частини, де він проходить військову службу, яка повинна містити усі реквізити, встановлені пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 531.
Зважаючи на те, що позивач з моменту призупинення йому служби до військової частини НОМЕР_1 не повернувся, питання продовження його військової служби не вирішувалося.
Закриття кримінального провадження не є самостійною та/або безумовною підставою для продовження військової служби позивача. Зважаючи на те, що позивач до військової частини або місця служби не повернувся, обов'язки військової служби не виконує, і його військова служба у встановленому Законом порядку не продовжена, у Військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для поновлення нарахування та виплати йому грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
До суду апеляційної інстанції від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, яке обґрунтовано тим, що відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», Директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-22/ДСК з 31 липня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) зазнає переформування. Умовне найменування та ідентифікаційний код Військової частини НОМЕР_1 анульовані, а правонаступником Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) стає Військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни відповідача у справі його правонаступником.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 7від 28.02.2022 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , який прибув на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» з 28.02.2022 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та призначено на посаду командира 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
На підставі направлення на лікування №16 від 03.07.2022 року, виданого начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №110 від 04.07.2022 року молодший сержант ОСОБА_1 вибув на лікування до шпиталю МЛ № 4 АДРЕСА_1 .
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) №93- РС від 06.10.2022 року, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (зі змінами), наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №210 від 08.10.2022 року ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) №27 від 12.01.2023 року було призначено службове розслідування з метою встановленню дійсного місця перебування молодшого сержанта ОСОБА_1 .
За результатами проведення службового розслідування зібрані матеріали були направлені до ІНФОРМАЦІЯ_1 для прийняття відповідного рішення в порядку статті 214 КПК України.
За фактом дезертирства, вчиненого в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 , Запорізькою спеціалізованою прокуратурою у оборонній сфері було внесено відомості до ЄРДР від 25.04.2023 року №42023082370000090, за ч. 4 ст. 408 Кримінального Кодексу України.
У відповідності до вимог частини 2 статті 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №132 від 07.05.2023р., колишньому стрільцю стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти молодшому сержанту ОСОБА_2 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , призупинена військова служба у Збройних Силах України з 25.04.2023 року.
09.11.2024 року Слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Фесенко О.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
28.02.2025 року відповідачем на адресу керівника Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони було направлено скаргу в порядку ч. 6 ст. 284 КПУ України за вих. № 688 від 27.02.2025 року про скасування постанови слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Олени Фесенко від 09.11.2024 року про закриття кримінального провадження № 42023082370000090 від 26.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із встановленням відсутності в діях складу кримінального правопорушення.
06.03.2025 року начальником Волноваського відділу Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Сластіним Миколою Станіславовичем винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження, якою скасовано постанову від 09.11.2024 року слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, якою прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42023082370000090 від 26.04.2023 року за ч. 4 ст. 408 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, як незаконну та необґрунтовану.
Позивач вважаючи неправомірними дії військовій частині НОМЕР_1 щодо призупинення йому військової служби звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), згідно з преамбулою якого, цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України (ст. 1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини 1 статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною 2 статті 45 Дисциплінарного статуту, за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
В силу приписів частини 3 статті 45 Дисциплінарного статуту, командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку він несе дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, а стягнення накладає командир. При цьому, у разі виявлення ознак кримінального правопорушення, командир зобов'язаний повідомити про це орган досудового розслідування, оскільки у випадку не здійснення такого повідомлення він несе відповідальність згідно із законом.
Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Частиною 1 статті 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно з частиною 1 статті 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Міністерством оборони України від 21.11.17 №608.
Пункт 2 Розділу ІІ Порядку від 21.11.17 № 608 визначає, службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку від 21.11.17 №608, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до пунктів 1, 3, 8, 9 Розділу ІІІ Порядку від 21.11.17 № 608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2023 Постановою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідування кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023082370000090 від 26.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Разом з тим, постановою начальника Волноваського відділу Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Сластіна Миколи Станіславовича про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 06.03.2025 року, якою скасовано постанову від 09.11.2024 року слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, якою прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42023082370000090 від 26.04.2023 року за ч. 4 ст. 408 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, як незаконну та необґрунтовану.
Згідно з частиною другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби.
Згідно з пунктами 144-1, 144-2 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, України, затверджений Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Суд наголошує, що визначальною ознакою для встановлення факту самовільного залишення військової частини і місця служби є доведеність вини військовослужбовця, якому такий поступок ставиться у провину.
Лише з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про досудове розслідування, відбувається призупинення військової служби.
Нарахування і виплата основного грошового забезпечення та премії, здійснення речового забезпечення припиняється з призупиненням військової служби.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, слід дійти висновку, що зняття позивача з усіх видів забезпечення було вчинено на підставі закону.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 в адміністративній справі №160/4293/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 11 вересня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 12 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова