11 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/2609/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 ( суддя Озерянська С.І.) в адміністративній справі №160/2609/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про проведення службового розслідування за фактом травмування військовослужбовця ОСОБА_1 , яке було отримано під час перебування у полоні; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування за фактом травмування військовослужбовця ОСОБА_1 , яке було отримано під час перебування у полоні.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що під час перебування у полоні ним було отримано травму. 18.11.2024 року позивачем засобами поштового зв'язку до відповідача було подано рапорт про проведення службового розслідування, однак військовою частиною не проведено службове розслідування обставин травмування та відсутні відомості щодо результатів розгляду такого рапорту. Вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про проведення службового розслідування за фактом травмування протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Позиція відповідача полягає в тому, що враховуючи що позивач на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2021 року №259, був відряджений до Військової частини НОМЕР_2 . В подальшому наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.01.2022 року №1 особовий склад Військової частини НОМЕР_1 , зокрема позивач, з метою організації бойового чергування, вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_3 та в подальшому потрапив у полон. Таким чином, згідно пункту 22 розділу 2 Інструкції №332 нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем, який тимчасово був відряджений в установленому порядку до іншої військової частини, розслідування мало проводитися тією військовою частиною, до якої був відряджений військовослужбовець, у відповідача відсутні правові підстави для проведення службового розслідування за вказаним фактом.
Колегією суддів зясовано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2021 року №259 наказано вважати такими, що вибули у відрядження до військової частини НОМЕР_2 з 27 грудня 2021 року, зокрема старшого солдата ОСОБА_1 , оператора 1 радіолокаційного взводу 1 радіолокаційної роти.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.01.2022 року №1 наказано вважати такими, що вибули у відрядження з 04 січня 2022 року до військової частини НОМЕР_3 , зокрема старшого солдата ОСОБА_1 , оператора 1 радіолокаційного взводу 1 радіолокаційної роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» №09-07/7887 від 03.06.2024 року старший солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у полоні (був затриманий, перебував під владою держави-агресора) та був звільнений 31 травня 2024 року.
02.08.2024 року старший солдат ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 , по завершенню якого видано довідку №2903 від 02.08.2024 року, в якій зазначено: діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки закритої хребетно-спинно-мозкової травми (2022), компресійних переломів Th10, Th11 хребців у вигляді клиновидної деформації Тh10, Th11 хребців у вигляді вираженого больового синдрому з тривалим перебігом та помірним порушенням функції хребта. Травма, так, пов'язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми відсутня. Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 року №370 травма кваліфікується як тяжка. Наслідки ураження током (01.2023 року, електрошокер, отримана у полоні) у вигляді зміцнилих рубців лівого плеча та лівої кисті. Травма, так, пов'язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми відсутня. Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 року №370 травма кваліфікується як тяжка. На підставі статті 76в, 79в графи II Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.10.2024 року №303 старшого солдата ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 25.10.2024 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивачем засобами поштового зв'язку було подано рапорт від 18.11.2024 року на проведення службового розслідування.
На підтвердження направлення даного рапорту позивачем надано до суду накладну «Укрпошта» №4900100088199 від 18.11.2024 року, одержувач ВЧ НОМЕР_1 до відділення, АДРЕСА_1 , квитанцію АТ «Укрпошта» від 18.11.2024 року, опис вкладення і зазначенням найменування вкладення: рапорт - кількість аркушів 1, додатки - кількість аркушів 6.
Оскільки рапорт позивача не було розглянуто, позивач вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційних скарг колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (військові частини) визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністерства оборони України 27 жовтня 2021 року № 332 (Інструкція № 332).
Згідно п. 1 розділу ІІ Інструкції № 332, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Відповідно до п. п. 2, 3 розділу ІІ Інструкції № 332 про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний:
-терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я;
- негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Згідно п. 22 розділу ІІ Інструкції № 332, нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем, який тимчасово був відряджений в установленому порядку до іншої військової частини (у тому числі в райони ведення бойових дій або проведення операції), розслідується і береться на облік тією військовою частиною, до якої був відряджений військовослужбовець і у якій з ним стався нещасний випадок.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується змістом позову, ОСОБА_1 перебував у полоні (був затриманий, перебував під владою держави-агресора) та був звільнений 31 травня 2024 року. Станом на 02.08.2024 року старший солдат ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 25.10.2024 року №303 старшого солдата ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 25.10.2024 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Проте, з рапортом на проведення службового розслідування звернувся лише 18.11.2024 року.
Отже, позивач не повідомляв командування ВЧ НОМЕР_1 (або іншої) про отримання ним травми під час перебування у полоні.
Крім того, із матеріалів справи встановлено, що позивач не знає коли саме з ним трапився нещасний випадок, оскільки вказує лише, що він трапився у січні 2023 року.
Крім того, відповідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України позивач брав участь у таких заходах зокрема з 24.02.2022 року по 31.05.2024 року.
Також, відповідачем підтверджено, що позивач перебуваючи з 05.01.2022 року по 24.02.2022 року на о. Зміїний, потрапив у полон разом з особовим складом після окупації даної території.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Водночас, пунктом 22 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем, який тимчасово був відряджений в установленому порядку до іншої військової частини (у тому числі в райони ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил), розслідується і береться на облік тією військовою частиною, до якої був відряджений військовослужбовець і у якій з ним стався нещасний випадок.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 в адміністративній справі №160/2609/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 11 вересня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 12 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко