02 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 340/519/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 ( суддя Петренко О.С.) в адміністративній справі №340/519/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 16.01.2025 щодо відмови йому в перерахунку довічного грошового утримання;
зобов'язати Головне управління ПФУ в Кіровоградській області здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку 50% від суддівської винагороди, визначеної у довідці ТУ ДСА в Кіровоградській області №3,4 від 09.01.2025 "Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці", без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2023.
Відмова мотивована тим, що у 2024 році, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року становить 2102 грн., тобто не змінився з 2020 року. Тому підстав для проведення перерахунку із урахуванням суддівської винагороди, яка визначена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в іншому розмірі немає.
Підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є відповідна довідка про суддівську винагороду, яка видається за умови зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 та протягом 2024 року залишався незмінним, а отже підстави для здійснення позивачу перерахунку
В той же час довідка, яка надана позивачем при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №3 від 09.01.2025 року, видана станом на 01.01.2023 року та №4 від 09.01.2025 року, станом на 01.01.2024 року, які надані на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №340/4548/24 від 18.09.2024 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 16.01.2025 №935080126789 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:
- з 01.01.2023, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеного в довідці №3 від 09.01.2025, виданій ТУ ДСА в Кіровоградській області,
- з 01.01.2024, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеного в довідці №4 від 09.01.2025, виданій ТУ ДСА в Кіровоградській області, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підстав для проведення перерахунку із урахуванням суддівської винагороди, яка визначена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в іншому розмірі немає.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є суддею у відставці з 2017 року та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Позивач з листопада 2003 року по 09 лютого 2017 року працював на посаді судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 09 лютого 2017 року №207/0/15-17 позивача звільнено з посади судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та з 22 лютого 2017 року одержує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
25 червня 2024 року позивач звернувся із заявами до ТУ ДСА у Кіровоградській області про видачу довідок для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн та з 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.
25 червня 2024 року ТУ ДСА у Кіровоградській області листом № 1021/24 повідомлено позивача, що посадовий оклад судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області протягом 2020 - 2023 років не підвищувався та становить 63 060,00 грн, тому підстави для видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2023 року, у розмірі 2684,00 грн відсутні.
25 червня 2024 року ТУ ДСА у Кіровоградській області листом № 1021/24 повідомлено позивача, що посадовий оклад судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області протягом 2020 - 2024 років не підвищувався та становить 63 060,00 грн, тому підстави для видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року, у розмірі 3028,00 грн відсутні.
На звернення позивача до відповідача з питання видачі та направлення до ГУ ПФУ довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вимог частини другої статті 130 Конституції України, статті 135 Закону №1402-VIII, обчисливши розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 01 січня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, відповідачем відмовлено у задоволенні цих вимог з тих підстав, що розмір суддівської винагороди на зазнав змін.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, яке набрало законної сили 18.12.2024 року, визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні та з 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області видати ОСОБА_1 , довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області видати ОСОБА_1 , довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.
09.01.20245 року ТУ ДСА в Кіровоградській області видав ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №3,4 від 09.01.2025 року.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви долучив довідку №3 від 09.01.2025 року, станом на 01.01.2023 року та №4 від 09.01.2025 року, станом на 01.01.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.
За принципом екстериторіальності заяву було передано та розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №935080126789 від 16.01.2025 року позивачу було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Підставою відмови зазначено, що оскільки зміни розміру складових суддівської винагороди суддів, які працюють на відповідній посаді, з 01.01.2024 року не відбулося, а відтак відсутні законодавчі підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вважаючи оспорюване рішення про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з видачею довідок від 09.01.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, у пенсійного органу виник обов'язок здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, з урахуванням раніше виплачених сум. Відмовивши в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, яке не здійснювало розгляд заяви позивача про перерахунок, а тому відсутні підстави для покладання на нього обов'язку здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок. Оскільки є доведеною протиправність рішення ГУ ПФУ в Донецькій області, то дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, а розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з цим, абз. 4, 5 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028 гривень. Прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.
Наведені приписи статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, Відповідач-1 діяв на законних підставах.
Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу четвертого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач діяв на законних підставах.
У п.п.104- 106 цієї постанови викладений наступний правовий висновок: “Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (п.111).
Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (п.112).
Отже, при вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції, керуючись приписами статті 242 КАС України, застосовує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 та констатує, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 в адміністративній справі №340/519/25 скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 вересня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко