Головуючий І інстанції: Григоров Д.В.
12 вересня 2025 р. Справа № 520/7910/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025, по справі № 520/7910/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягають у відрахуванні в квітні 2025 року з його пенсії 45668,4 грн. проведеному не в установленому законом порядку, не на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень, як особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, що брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно відраховані в квітня 2025 року з пенсії 45668,4 грн., проведені не в установленому законом по-рядку не на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в по-рядку, встановленому для виконання судових рішень, як з особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, який брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 позовну заяву повернуто позивачу.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, виходив з того, що поведінка позивача не вказує на зацікавленість у подальшому розгляді справи з метою захисту та поновлення порушених прав, а свідчить про намагання здійснювати вплив на суд шляхом заявлення необґрунтованих відводів.
На цій підставі суд першої інстанції виявив в діях позивача зловживання процесуальними правами.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції створені перешкоди у реалізації права доступу до суду, яке окрім норм національного законодавства, передбачене положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 5 КАС України визначені відповідні способи захисту порушених прав при зверненні до суду. Водночас, наведений перелік не є вичерпним, оскільки це прямо випливає з положень частини другої статті 5 КАС України, яка вказує на те, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У той же час, ч. 3 ст. 9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Отже, зі змісту ст. 160 КАС України вбачається право позивача обирати спосіб захисту порушеного права, викладати позовні вимоги, обставини, якими вони обґрунтовуються, з метою чого позивач в даному питанні користується певною свободою.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У той же час зі змісту ст. 45 КАС України слідує, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому, положеннями КАС України передбачені певні механізми протидії зловживанням процесуальними правами.
Метою таких механізмів є ефективне запобігання умисному затягуванню справ, «позовам - клонам» та іншим маніпуляціям з підсудністю, завідомо необґрунтованим відводам, скаргам та іншим проявам недобросовісного користування учасниками судового процесу своїми процесуальними правами.
Правові висновки з даного питання були викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 07.04.2021 у справі № 9901/23/21, відповідно до яких саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині восьмій статті 139, частині першій статті 144, пункті 5 частини першої статті 145, статті 149 КАС України.
Разом з тим, зловживання процесуальними правами є оціночним поняттям, наявність якого має підтверджуватись доказами умисного та недобросовісного користування позивачем своїм процесуальним правом у спосіб, який суперечить завданню адміністративного судочинства.
Так, під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисної, несумлінної поведінки учасників процесу, що знаходить своє вираження у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести; використання наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації прав інших учасників провадження; перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтоване перевантаження роботи суду; а ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства:
- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
- необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
- узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Висновки суду першої інстанції щодо зловживання позивачем процесуальними правами ґрунтуються на твердженні про заявлення завідомо безпідставних відводів.
Так, із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано надати до суду належним чином оформлені докази щодо виникнення між сторонами публічно-правового спору з приводу позовних вимог.
15.04.2025 позивачем подано заяву про відвід головуючому судді, яка ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 залишена без задоволення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 по справі № 520/7910/25 скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
29.05.2025 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про відвід головуючого судді, яка ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 залишена без задоволення.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції зазначав про наявність ознак заявлення позивачем завідомо безпідставних відводів, що свідчить не про зацікавленість у розгляді справи, а є зловживанням процесуальними правами, та є підставою для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Втім, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Водночас, ч. 3 ст. 45 КАС України передбачає, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Зі змісту наведеної норми слід дійти висновку, що одним з наслідків зловживання процесуальними правами може бути повернення або залишення без розгляду заяви, скарги, клопотання, втім безпосередньо тих, подання яких визнано судом зловживанням.
Натомість, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з підстав зловживання процесуальними правами, що виразилось у заявленні завідомо безпідставних відводів, суд першої інстанції застосував наслідки таких дій, які не передбачені положеннями КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала щодо повернення позовної заяви ОСОБА_1 з підстав зловживання позивачем процесуальними правами, які полягали у заявленні завідомо безпідставних відводів, прийнята з порушенням норм процесуального закону.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Харківського окружного адміністративного суду - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі № 520/7910/25 - скасувати.
Адміністративну справу № 520/7910/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов