Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.
12 вересня 2025 р. Справа № 520/2205/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025, по справі № 520/2205/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії згідно до наданої Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції довідки про розмір грошового забезпечення на виконання судового рішення по справі № 520/24588/21 у десятиденний термін згідно до ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розпочати виплату перерахованої пенсії негайно.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 28.03.2023 № 184/4.1/12-23.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262- XII, ст. 9 Закону № 2011-XII та з урахуванням положень Постанови № 704, згідно оновленої довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 28.03.2023 №184/4.1/12-23, з врахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначене рішення набрало законної сили.
Позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України, в якій просив:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 по справі № 520/2205/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року у тридцятиденний термін з дня отримання відповідної ухвали суду про виконання рішення у повному обсязі;
- витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відомості про порядок розрахунку пенсії за період з 01.04.2019 по 31.05.2024;
- витребувати з ННЦ «ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ІМ. ЗАСЛ. ПРОФ. М.С.БОКАРІУСА», який знаходиться за адресою: вул. Золочівська, 8-а, м. Харків, 61177, копію висновку експерта № 2834 від 11.06.2024.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 заяву залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, було прийнято рішення, яке не відповідає меті судового контролю, встановленої Кодексом адміністративного судочинства. Зазначив, що судове рішення у даній справі набрало законної сили, проте, не виконується відповідачем протягом тривалого часу, і виконувати його він не збирається, що є підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у повному обсязі.
Також апелянтом заявлено клопотання про витребування з ННЦ «ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ІМ. ЗАСЛ. ПРОФ. М.С.БОКАРІУСА» копії висновку експерта № 2834 від 11.06.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, спірним питання у даному випадку є наявність підстав для застосування заходів судового контролю за виконанням рішення.
В обґрунтування клопотання про витребування доказів позивачем зазначено, що вказаний висновок експерта підтверджує протиправність проведеного пенсійним органом перерахунку позивача.
Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Разом з тим, клопотання позивача не містить обґрунтувань того, яку саме інформацію стосовно предмету доказування та тих обставин, які потрібно встановити у справі, містить зазначений висновок, з огляду на що позивачем не зазначено та не обґрунтовано підстав для прийняття судом рішення про витребування доказу.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання про витребування доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Приймаючи рішення про залишення без задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень згідно із ч. 1 ст. 382 КАС України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з огляду на відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, оскільки ним вчинені залежні від нього дії по виконанню рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судове рішення у даній справі набрало законної сили, проте, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 відповідач здійснив невірний перерахунок розміру пенсії, оскільки перерахунок фактично здійснено з 01.07.2019, доплата визначена лише з 01.12.2019, крім того, застосовано обмеження розміру пенсії максимальним. Також позивач зазначив, що рішення суду не виконується відповідачем протягом тривалого часу та підстави вважати, що відповідачем воно буде виконане, відсутні.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений ст. 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Отже, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Із матеріалів справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262- XII, ст. 9 Закону № 2011-XII та з урахуванням положень Постанови № 704, згідно оновленої довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 28.03.2023 №184/4.1/12-23, з врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області у серпні 2023 з 01.04.2019 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення згідно з оновленою довідкою Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 28.03.2023 № 184/4.1/12-23.
Так, відповідно до протоколу перерахунку після проведеного перерахунку з 01.04.2019 розмір пенсії позивача склав 14790 грн., з 01.07.2019 - 15640 грн., з 01.12.2019 - 16380 грн.
Відповідно до пояснень відповідача за наслідками проведеного перерахунку позивачу здійснювалась поточна виплата пенсії в оновленому розмірі.
При цьому, була нарахована сума заборгованості у розмірі 71827,33 грн., що відображено у розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 2003025106 ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із проведеним розрахунком позивач зазначав про безпідставне застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області обмеження пенсії максимальним розміром та протиправне нарахування суми заборгованості з 01.12.2019, а не з 01.04.2019 - дати, з якої здійснено перерахунок пенсії.
Стосовно суми заборгованості з виплати пенсії колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з наявним у справі протоколом перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області у березні 2021 проведено перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020, після якого з 01.04.2019 розмір пенсії позивача визначено на рівні 14790 грн., з 01.07.2019 - 15640 грн., з 01.12.2019 - 15870,6 грн.
Отже, враховуючи проведений в подальшому перерахунок пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у даній справі розмір пенсії позивача з 01.04.2019 не змінився та складав - 14790 грн., відповідно і з 01.07.2019 сума пенсії залишилась незмінна - 15640 грн.
При цьому, згідно з протоколами перерахунку пенсії здійснений на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 перерахунок призвів до збільшення розміру пенсії позивача лише з 01.12.2019, чим і обумовлено те, що розрахунок суми заборгованості здійснений саме з 01.12.2019.
Щодо посилань позивача на застосування пенсійним органом обмеження розміру пенсії максимальним розміром, як на підставу застосування заходів судового контролю, колегія суддів зазначає, що предметом справи № 520/2205/23 не було питання застосування обмеження розміру пенсії, судом не досліджувалось під час розгляду справи № 520/2205/23, відповідно і рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 не містить відповідних приписів зобов'язального характеру стосовно відповідача.
З огляду на викладене, здійснений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.04.2019 перерахунок та виплата пенсії позивача із застосування обмеження її максимальним (граничним) розміром, не свідчить про невиконання судового рішення по справі № 520/2205/23.
Стосовно виплати нарахованої суми заборгованості Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області зазначено, що такі дії будуть проведені у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету за рахунок коштів Державного бюджету України.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідачем повідомлено, що планом доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на 2023 рік (зі змінами), затвердженими Головою правління Пенсійного фонду України, на погашення заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішеннями суду передбачено кошти в сумі 49980,5 тис. грн., які використано в повному обсязі.
Планом доходів і видатків головного управління на 2024 рік (із змінами), на погашення заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішеннями суду передбачено 56047,2 тис. грн., які використано в повному обсязі.
Станом на травень 2025 бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджений, внаслідок чого Головне управління здійснює виплати згідно Тимчасового розпису доходів і видатків на І та ІІ квартал цього року, згідно яких кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду на 2025 рік не передбачені.
Водночас Пенсійний фонд України своїми листами від 11.02.2025 за вих. № 2800-030101-9/9331 та від 02.04.2025 за вих. № 2800-030203-9/21917 у відповідь на запити відповідача від 31.01.2025 за вих. № 2000-0408-5/17847, від 13.03.2025 за вих. № 2000-0408-5/39490 відповідно повідомив, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 (далі по тексту Порядок № 21-2), кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абз. 2 п. 7 розд. II Порядку.
Отже, виплата коштів на виконання рішення суду здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Згідно з п.п. 20 та 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до п. 7 розд. ІІ Порядку №21-2 видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 № 4901- VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.
Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Зазначені кошти входять до складу запланованих асигнувань з державного бюджету по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат за зазначеною бюджетною програмою, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Пунктом 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, визначено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до підп. 2 п. 4 та підп. 4 п. 4 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.
Бюджет Фонду затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Як зазначає відповідач, виплата коштів на виконання вищезазначеного рішення суду позивачу буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не заперечує свого обов'язку виплатити заборгованість з нарахованих позивачу сум, а лише вказує на те, що вказана виплата буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Отже, вчинені відповідачем дії спрямовані на фактичне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023.
За таких обставин колегія суддів вказує на відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, оскільки ним вчинені залежні від нього дії по виконанню рішення суду.
Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлюється об'єктивними причинами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи викладене, встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення не призведе до виконання рішення.
Доводи апеляційної скарги позивача зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді звіту неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 520/2205/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов