11 вересня 2025 р. Справа № 440/5565/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк) від 22.05.2025 року по справі № 440/5565/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 153 від 22.08.2024 року "Про результати службового розслідування", в частині застосування до ОСОБА_1 , полковника медичної служби начальника організаційно-планового відділу оперативно-медичного управління військової частини НОМЕР_1 , суворої догани за неналежне виконання службових обов'язків, відповідно до пункту в) статті 48,55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за порушення під час укладання договору підряду № 15-юр/22 від 13.10.2022 вимог п. 2.6-2.10 наказу Міністерства оборони України № 500 від 29.12.2020 року, які регламентують порядок підготовки та погодження проектів договорів, а також п. 3.1.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , недоплачену частину зменшеної премії за серпень 2024 року.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 визнано неповажними підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 визнано неповажними підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу повернуто позивачеві.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну ухвалу та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Рубікон" Бондарця Дениса було укладено договір на одну правову допомогу, а саме здійснити тільки запит до військової частини НОМЕР_1 щодо надання доказу про винесення догани. Укладаючи цей договір віл 10.09.2025 позивач вказує, що він не міг передбачити, що на час надання відповіді він буде перебувати на лікуванні у період з 04.10.2024 по 05.11.2024 р. в м. Харкові. Вказує, що тривале лікування у психіатра з 07.11.2024 по 13.12.2024 та з 22.01.2025 по 22.02.2025 з діагнозом: розлади адаптації, тривожно-депресивний синдром з диссомнією, позбавили його орієнтування, виникнення тривожності, пригніченість стану, поведінкові симптоми, рецидивна дисфорія, унеможливили складання позовної заяви та звернення до суду, що і не позволяв тривалий час психічний стан.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 311, ст. 312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 24.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом. Разом із позовною заявою подав заяву про поновлення строку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 визнано неповажними підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу залишено без руху.
16.05.2025 року ОСОБА_1 подав заяву на усунення недоліків. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що зі змістом оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 153 від 22 серпня 2024 року "Про результати службового розслідування" він ознайомився лише 23 лютого 2025 року. В свою чергу військова частина НОМЕР_1 листом від 07.10.2024 № 553/5467 надіслала матеріали службового розслідування, в тому числі наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 153 від 22 серпня 2024 року "Про результати службового розслідування", адвокату Бондарцю Д.І. на його адвокатський запит щодо ОСОБА_1 , які останній отримав за адресою його офісу, а так як сам ОСОБА_1 в цей час перебував на лікуванні, фактично він ознайомився з наказом лише 23.02.2025.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 визнано неповажними підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу повернуто позивачеві.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було виконано вимоги ухвали суду від 29.04.2025, оскільки причини пропуску строку звернення до суду, вказані в заяві позивача про поновлення строку, визнані неповажними. Позивач звернувся до суду із пропуском установленого законом строку (як з дати обчислення строку -17 жовтня 2024 року, так і з дати обчислення строку - 23 лютого 2025 року), при цьому звернення до суду з цим позовом напряму залежало від його волевиявлення та власних дій позивача, а ті причини, які, на думку позивача, завадили йому звернутися до суду у встановлений процесуальним законом строк, мають виключно суб'єктивний характер.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною шостою статті 161 КАСУ визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами частин 1, 2, 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Позивач разом з позовною заявою подав заяву про поновлення строку, яка обґрунтована тим, що зі змістом оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 153 від 22 серпня 2024 року "Про результати службового розслідування" він ознайомився лише 23 лютого 2025 року. При цьому доказів на підтвердження цієї обставини суду не надав.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 вказані причини пропуску визнано неповажними, а позовну заяву залишено без руху. Надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших обґрунтованих та поважних причин.
16.05.2025 позивачем подано заяву про виконання ухвали суду, яка обґрунтована тим, що зі змістом оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 153 від 22 серпня 2024 року "Про результати службового розслідування" він ознайомився лише 23 лютого 2025 року. Також вказав, що хоча матеріали службового розслідування, й були наділані відповідачем адвокату Бондарцю Д.І. на його адвокатський запит щодо ОСОБА_1 , однак сам позивач в цей час перебував на лікуванні, а тому особисто ознайомився зі спірним наказом лише 23.02.2025.
Тобто, позивач фактично вказав аналогічні підстави, якими була обґрунтована заява про поновлення строку звернення.
Перевіряючи дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом, колегія суддів виходить з наступного.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом семи місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Так, надаючи оцінку доводам щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Виходячи із суті предмету спору у цій справі, строком для звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, предметом даного спору є, зокрема, оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 153 від 22.08.2024 "Про результати службового розслідування".
В матеріалах позовної заяви міститься лист військової частини НОМЕР_1 від 07 жовтня 2024 року № 553/5467 про надсилання матеріалів службового розслідування, в тому числі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 153 від 22 серпня 2024 року "Про результати службового розслідування", адвокату Бондарцю Д.І. на його адвокатський запит щодо ОСОБА_1 і, як зазначає сам позивач, вказані документи отримані адвокатом 17 жовтня 2024 року. /а.с.18/
Стосовно доводів позивача про те, що зі спірним наказом він ознайомився лише 23.05.2025, адже з вересня 2024 по грудень 2025 проходив лікування, колегія суддів оцінює критично, адже факт ознайомлення зі спірним наказом саме 23.02.2025 не підтверджується жодним доказом.
Дійсно, позивач з 04.10.2024 по 05.11.2024 проходив стаціонарне лікування в Військово-клінічному центрі Північного регіону м. Харків.
Водночас в період з 07.11.2024 по 13.12.2024 ОСОБА_1 амбулаторно лікувався у психіатра в/ч НОМЕР_2 , в АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою позивачем довідкою № 794 від 13.12.2024.
Жодних відомостей чи причин, що заважало йому ознайомитися з матеріалами службового розслідування позивач не зазначив.
Таким чином, про порушення свого права у зв'язку із винесенням наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 153 від 22 серпня 2024 року "Про результати службового розслідування" позивач повинен був дізнатися (мав таку можливість) значно раніше, аніж в лютому 2025 року.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, позивачем не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо невиконання позивачем вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 про залишення позовної заяви без руху.
Отже, враховуючи викладені обставини колегія суддів доходить висновку про обґрунтоване повернення судом першої інстанції позовної заяви у зв'язку із не усуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 - без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 року по справі № 440/5565/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов