Головуючий І інстанції: С.С. Сич
11 вересня 2025 р. Справа № 440/5448/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2025, по справі № 440/5448/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2021 по 28.03.2023 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн. відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн. за період з 01.09.2021 по 28.03.2023 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 01.09.2021 по день фактичної виплати.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2021 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2021 року по 31 грудня 2022 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 вересня 2021 року по день фактичної виплати індексації.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зазначене рішення набрало законної сили.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 № 440/5448/24;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати до суду звіт про виконання судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 № 440/5448/24 у 10-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали;
- у разі невиконання Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 № 440/5448/24 або ненадання звіту про його виконання накласти на керівника (командира) Військової частини НОМЕР_1 штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину - на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 заяву залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, було прийнято рішення, яке не відповідає меті судового контролю, встановленої Кодексом адміністративного судочинства. Зазначив, що судове рішення у даній справі набрало законної сили, проте, здійснивши на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 № 440/5448/24 нарахування суми індексації, відповідач виплату не здійснив.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Приймаючи рішення про залишення без задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень згідно із ч. 1 ст. 382 КАС України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з огляду на відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, оскільки ним вчинені залежні від нього дії по виконанню рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судове рішення у даній справі набрало законної сили, проте, здійснивши на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 № 440/5448/24 нарахування суми індексації, відповідач виплату не здійснив.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений ст. 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Отже, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Із матеріалів справи встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 № 440/5448/24, яке набрало законної сили, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2021 по 31 грудня 2022 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
У свою чергу, Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 № 440/5448/24 проведено нарахування суми індексації різниці грошового забезпечення позивача за період з 01 вересня 2021 по 31 грудня 2022, та оскільки виплата грошових коштів перебуває у залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів відповідачем направлено заявку про забезпечення коштами до фінансово-економічного управління командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
Так, судовим розглядом встановлено, що 07.01.2025 Полтавським окружним адміністративним судом у справі видано виконавчий лист № 440/5448/24.
На виконання зазначеного судового рішення відповідачем здійснено нарахування ОСОБА_1 спірних сум індексації у розмірі 65235 грн.
В подальшому Військовою частиною НОМЕР_1 складено розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення в/ч НОМЕР_1 на квітень 2025, основну заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення за квітень 2025 з додатками 1, 2, 3, 4.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що Військова частина НОМЕР_1 не заперечує свого обов'язку виплатити заборгованість з нарахованих позивачу сум індексації, а лише вказує на те, що вказана виплата буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Отже, вчинені відповідачем дії спрямовані на фактичне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 № 440/5448/24.
Разом з тим, при зверненні до суду із заявою позивачем не було наведено переконливих аргументів стосовно того, що у разі невжиття судом процесуальних заходів, передбачених ст. 382 КАС України, ухвалене у цій справі судове рішення по суті спору залишиться невиконаним, або для його належного виконання слід буде докласти значних зусиль, в тому числі, шляхом ініціювання нового провадження.
За таких обставин колегія суддів вказує на відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, оскільки ним вчинені залежні від нього дії по виконанню рішення суду.
Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлюється об'єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб'єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення, не отримано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 № 440/5448/24.
Доводи апеляційної скарги позивача зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді звіту неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 по справі № 440/5448/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло