Головуючий І інстанції: О.М. Кунець
12 вересня 2025 р. Справа № 480/6518/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2025, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/6518/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність начальника головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області пов'язаною з відмовою в наданні частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2021 по 10.02.2022 тривалістю 1 календарний день з 01.07.2024 з виплатою грошової допомоги при виході в щорічну основну відпустку начальнику Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 ;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надати частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2021 по 10.02.2022 тривалістю 1 календарний день з 01.07.2024 виплатою грошової допомоги при виході в щорічну основну відпустку, нарахувати заробітну плату за період відпустки, а саме заробітну плату за 1 календарний день з 01.07.2024 і грошову допомогу при виході в щорічну основну оплачувану відпустку (оклад + надбавка за вислугу + надбавка за ранг) начальнику Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 ;
- стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 заробітну плату за період відпустки з 11.02.2021 по 10.02.2022 за 1 календарний день і грошову допомогу при виході у щорічну основну відпустку (оклад + надбавка за вислугу + надбавка за ранг) в сумі - 44416 грн.
- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2021 по 10.02.2022 тривалістю 1 календарний день з 01.07.2024 з виплатою грошової допомоги.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Сумській області надати ОСОБА_1 частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2021 по 10.02.2022 тривалістю 1 календарний день з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ГУ ПФУ в Сумській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що основними передумовами для реалізації працівником права на отримання щорічної відпустки є його належність до конкретного підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка має бути документально підтверджена та встановлений факт виконаної роботи. Наголосило, що ОСОБА_1 не перебуває в трудових відносинах з головним управлінням. Вказало, що Охтирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області реорганізоване шляхом злиття, внаслідок чого посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області скорочена. У зв'язку з припиненням Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області 29.08.2018 посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відсутня, тому ОСОБА_1 не є працівником Головного управління. Вважає, що надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2019 по 10.02.2020 тривалістю 1 календарний день з 02.08.2024 з виплатою грошової допомоги при виході в щорічну основну відпустку не належить до повноважень головного управління. Вказало, що у Головного управління відсутня інформація щодо надання позивачем належним чином затвердженого графіку черговості надання відпусток.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №480/6518/24 - залишити без змін.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом від 01 серпня 1994 року № 57 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Охтирського міськвідділу Пенсійного фонду за конкурсом. Наказом від 17 травня 2002 року № 31-о ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка в порядку переведення, а наказом від 27 жовтня 2011 року № 1-о призначений на посаду начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі (з 27.01.2016 управління перейменоване на Охтирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області).
04 липня 2018 року позивач був звільнений з посади начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області у зв'язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 1840/2917/18 наказом Пенсійного фонду України від 22.12.2018 № 491-о позивача поновлено на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з 05 липня 2018 року.
Наказом Пенсійного фонду України від 05.04.2019 № 135-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивач був звільнений з посади у зв'язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - Національне агентство з питань державної служби, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати: визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 05.04.2019 № 135-о, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з 18.04.2019 та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 34653 грн. 44 коп.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19 наказом Пенсійного фонду України від 25.07.2019 № 332-о ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з 18.04.2019.
Позивач звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 21.06.2024 (а.с.25-26), у якій просив надати йому частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 11.02.2021 по 10.02.2022 тривалістю один календарний день з 01.07.2024 з виплатою грошової допомоги при виході в щорічну основну відпустку.
Відповідач у листі від 05.07.2024 № 1800-08-8/30531 зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача від 21.06.2024 про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 1 календарний день 01.07.2024, за період роботи з 11.02.2021 по 10.02.2022, з виплатою грошової допомоги, та заяви про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, повідомив наступне.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 “Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», Охтирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області реорганізоване шляхом злиття (запис про припинення внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, на якій поновлено позивача, скорочена. Штатний розпис головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - головне управління) не містять штатної посади "начальник Охтирського об'єднаного управлінця Пенсійного фонду України Сумської області".
Окрім того, у зв'язку з припиненням Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області 29.08.2018 штатний розпис та кошторис видатків на утримання цього управління у грудні 2018 року вже не діяли, а на 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки не затверджувались. Так, відповідно до штатного розпису головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області відсутня, отже, позивач не є працівником головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Також, відповідач зазначив, що посада керівника територіального управління, яке було самостійною юридичною особою і не є структурним підрозділом головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Враховуючи викладене, надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки 1 календарний день 01.07.2024, за період роботи з 11.02.2021 по 10.02.2022 з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати не належить до повноважень головного управління.
Вважаючи протиправною бездіяльність начальника головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, пов'язаної з ненаданням позивачу частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2021 по 10.02.2022 тривалістю 1 календарний день з виплатою грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ГУ ПФУ в Сумській області є правонаступником як Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, так і Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, саме відповідач є уповноваженим суб'єктом на розгляд заяви позивача про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки з виплатою грошової допомоги, при цьому, зокрема на виконання рішень Сумського окружного адміністративного суду у справах №480/5841/23, №480/8448/23, №480/9852/23, №480/10933/23, № 480/11919/23 про стягнення заробітної плати саме відповідач як роботодавець здійснює нарахування і виплату заробітної плати ОСОБА_1 , відтак посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з Пенсійним фондом України та у зв'язку з чим надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки 1 календарний день 01.07.2024, за період роботи з 11.02.2021 по 10.02.2022 з виплатою грошової допомоги при виході в щорічну основну відпустку не належить до повноважень головного управління, є помилковими та дійшов висновку, що в частині позовної вимоги зобов'язального характеру позов належить задовольнити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області надати позивачу частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2021 по 10.02.2022 тривалістю 1 календарний день з виплатою грошової допомоги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 45 Конституції України встановлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Згідно зі ст.7 Закону України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIIІ (далі по тексту - Закон №889-VIIІ) державний службовець має право на: належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення); відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону.
Відповідно до статті 57 Закону №889-VIIІ державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Частиною першою статті 58 Закону №889-VIIІ передбачено, що за кожний рік державної служби після досягнення п'ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Статтею 59 Закону №889-VIIІ встановлено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Згідно з частинами четвертою - шостою статті 79 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Державні гарантії права на відпустки працівників, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі по тексту - Закон України "Про відпустки"), згідно з частиною першою статті 2 якого право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Частиною першою статті 6 Закону України "Про відпустки" передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Про прив'язку такої відпустки до робочого року законодавець веде мову також у частині другій статті 12 цього Закону.
Так, відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону №504/96-ВР щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Наведене кореспондується з частинами шостою, сьомою статті 79 Кодексу законів про працю України.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що державний службовець має право на щорічну основну та додаткову (за стаж) відпустки, які надаються йому у порядку черговості надання відпусток, яка визначається графіком, що затверджується роботодавцем.
При цьому, підстава виникнення права на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати до щорічної відпустки пов'язана із настанням факту відпрацьованого робочого року.
Порядок надання щорічних відпусток, який визначений нормами статті 10 Закону України "Про відпустки", також передбачає правило, що відпустка надається з прив'язкою до відповідного робочого року, відпрацьованого особою. Частиною дев'ятою вказаної статті також встановлено, що щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
У постанові від 23 лютого 2021 року у справі № П/811/1858/16 Верховний Суд дійшов висновків, що під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки за відповідний робочий рік. Згідно з положеннями статті 57 Закону №889-VIIІ підставою для виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати під час отримання щорічної відпустки визначено саме факт отримання працівником такої щорічної основної відпустки за відповідний рік. Чинні положення законодавства не пов'язують виплату такої грошової допомоги з тривалістю отриманої державним службовцем частини щорічної відпустки та не встановлюють заборону виплати вказаної допомоги під час отримання працівником відпустки тривалістю менше 14 календарних днів. Отже, у випадку поділу щорічної основної відпустки на частини грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати виплачується за заявою працівника один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної основної відпустки незалежно від кількості днів такої відпустки.
З аналізу вищенаведеного випливає, що підстава виникнення у державного службовця права на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати пов'язана із настанням факту відпрацьованого робочого року.
У той же час, відпрацьований робочий рік не завжди співпадає у часі з бюджетним (календарним) роком. Тому один відпрацьований робочий рік може припадати на два бюджетні (календарні) роки.
Закон не ототожнює робочий рік з бюджетним роком і не ставить реалізацію права державного службовця на отримання грошової допомоги до щорічної відпустки у залежність від спливу бюджетного року.
Приписи статей 45 Конституції України, статті 57 Закону №889-VIIІ й субсидіарне застосування положень Кодексу законів про працю України та законодавства про відпустки у їхньому системному взаємозв'язку свідчать про те, що допомога до щорічної допомоги є елементом гарантій державного службовця на відпочинок та належного матеріального забезпечення.
Водночас право особи на відпочинок у формі щорічної основної відпустки є невідчужуваним та імперативно забезпечується відповідними правовими гарантіями обов'язковості надання відпустки або, у виняткових випадках, її грошовою компенсацією у встановленому законодавством порядку.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 75 Кодексу законів про працю України та частиною першою статті 6 Закону України “Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Порядок надання щорічних відпусток, який визначений нормами статті 10 Закону України “Про відпустки», також передбачає правило, що відпустка надається з прив'язкою до відповідного робочого року, відпрацьованого особою. Частиною десятою вказаної статті також встановлено, що щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
З моменту виникнення в особи права на щорічну основну відпустку за відпрацьований робочий рік, з урахуванням положень статті 10 Закону України “Про відпустки», за змістом 57 Закону №889-VIIІ, у неї виникає право отримати таку відпустку, звернувшись до роботодавця, якому кореспондує безумовний обов'язок відповідно надати таку відпустку, що засвідчено нормативним формулюванням “Державним службовцям надається...».
Також, тлумачення нормативного припису статті 57 Закону №889-VIIІ указує на обов'язок забезпечити виплату разом із щорічною основною відпусткою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Наявність у державного службовця права на щорічну основну відпустку за відпрацьований рік, незалежно від порядку та строків його реалізації, передбачає обов'язкове надання йому грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, незалежно від часу звернення із заявою про це.
Судовим розглядом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання йому частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2019 по 10.02.2020 тривалістю 1 календарний день з 01.07.2024 з виплатою грошової допомоги, та листом від 05.07.2024 (а.с.45-47) повідомило про відсутність підстав для надання позивачу частини щорічної основної оплачуваної відпустки з виплатою грошової допомоги.
Вказана відмова мотивована тим, що посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, на якій поновлено позивача, скорочена, а відповідно до штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області вказана посада відсутня, отже, позивач не є працівником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Відтак, надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки 1 календарний день 01.07.2024, за період роботи з 11.02.2021 по 10.02.2022 з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати не належить до повноважень Головного управління.
Колегія суддів зауважує, що Пенсійним фондом України на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19 був виданий наказ від 25.07.2019 № 332-о, яким ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника Охтирського об'єднаного УПФ України Сумської області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 “Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 № 5 “Деякі питання реорганізації територіальних органів Пенсійного фонду України Сумської області» Охтирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, управління фонду України в Тростянецькому районі та Великописарівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області реорганізовано шляхом злиття в Південне об'єднання управління Пенсійного фонду України Сумської області.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" було здійснено реорганізацію деяких територіальних органів Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком. Згідно додатку до даної постанови Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області приєднано до Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 18.06.2019 проведена державна реєстрація припинення Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.
Відтак, оскільки ГУ ПФУ в Сумській області є правонаступником як Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, так і Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, саме ГУ ПФУ в Сумській області є уповноваженим суб'єктом на розгляд заяви позивача про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки з виплатою грошової допомоги.
Крім того, зокрема на виконання рішень Сумського окружного адміністративного суду у справах №480/5841/23, №480/8448/23, №480/9852/23, №480/10933/23, № 480/11919/23 про стягнення заробітної плати саме ГУ ПФУ в Сумській області як роботодавець здійснює нарахування і виплату заробітної плати ОСОБА_1 .
Відтак, посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з ГУ ПФУ в Сумській області та у зв'язку з чим надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки 1 календарний день 01.07.2024, за період роботи з 11.02.2021 по 10.02.2022 з виплатою грошової допомоги при виході в щорічну основну відпустку не належить до повноважень головного управління, є необґрунтованими.
Щодо доводів апелянта про відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області інформації щодо надання позивачем належним чином затвердженого графіку черговості надання відпусток та як наслідок відсутність підстави для задоволення заяви про надання відпустки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.10-12 ст.10 Закону України "Про відпустки" черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.
Тобто, графік відпусток є документом, що фіксує узгодження роботодавця з працівником періоду його відпустки для нормалізації управлінського процесу. Відповідний облік є обов'язком роботодавця.
Водночас, відсутність затвердженого графіку відпусток як облікового документу не може слугувати підставою для прийняття рішення про відмову працівнику у наданні відпустки, з огляду на те, що саме на роботодавця як уповноваженого суб'єкта покладається обов'язок узгодити з працівником період його відпустки з урахуванням інтересів виробництва, особистих інтересів працівників та можливості для їх відпочинку та затвердити такий графік.
Крім того, статтею 45 Конституції України закріплено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Таким чином затвердження графіку відпусток є обов'язком роботодавця, а його відсутність не може розглядатись як законна підстава для відмови у реалізації працівником конституційного права на відпочинок, тому доводи скаржника в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмовляючи ОСОБА_1 у наданні відпустки за наслідком розгляду його заяви ГУ ПФУ в Сумській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак відмова відповідача оформлена листом від 05.07.2024 є протиправною, тому позов належить задовольнити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області надати позивачу частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2021 по 10.02.2022 тривалістю 1 календарний день з виплатою грошової допомоги.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 по справі № 480/6518/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло