Справа № 756/11436/25 Головуючий у 1 інстанції: Шролик І.С.
Провадження № 22-ц/824/15812/2025 Доповідач: Шебуєва В.А.
11 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,
секретар Тіткова І.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Ліпатова Івана Андрійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року про відмову у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Приватного підприємства «Харон-Вестоіл», третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий 7», про визнання недійсним рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання недійсною додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки,-
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, Приватного підприємства «Харон-Вестоіл», третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий 7», про визнання недійсним рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання недійсною додаткової угоди про продовження строку дії договору земельної ділянки. Просила визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради № 7841/7882 від 29 лютого 2024 року про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:134:0064, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк від 07 липня 2024 року, якою подовжено строк договору оренди, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Харон-Вестоіл» від 23 серпня 2012 року.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.Посилається на порушення норм процесуального права. Зазначає, що оспорюване ОСОБА_1 рішення Київської міської ради № 7841/7882 від 29 лютого 2024 року було реалізовано шляхом укладення договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк від 07 липня 2024 року. З цього моменту спір набув приватноправового характеру, оскільки стосується права користування земельною ділянкою. Метою позову ОСОБА_1 є захист цивільного права, а не оскарження управлінських дій. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, пославшись на те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Приватного підприємства «Харон-Вестоіл», третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий 7», про визнання недійсним рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання недійсною додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що спірні відносини виникли з приводу владних повноважень Київської міської ради приймати рішення про передачу земель комунальної власності в користування (оренду), яке є предметом оскарження, яке є актом індивідуальної дії. Тому спір є адміністративно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, а участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
При цьому до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст.16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. Якщо ж особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. У постанові №916/2864/17 від 02 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначала, що розпорядження органу місцевої влади у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання такого акта незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатом його реалізації у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання незаконним розпорядження можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання розпорядження незаконним є оспорювання цивільного права особи.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради № 7841/7882 від 29 лютого 2024 року про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:134:0064, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; та визнання недійсним договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк від 07 липня 2024 року, якою подовжено строк договору оренди, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Харон-Вестоіл» від 23 серпня 2012 року.
ОСОБА_1 не є суб'єктом, щодо якого було прийняте оскаржуване рішення Київської міської ради. Вимоги ОСОБА_1 направлені на захист своїх цивільних прав.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно, ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року підлягає скасуванню з направленням справи за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Приватного підприємства «Харон-Вестоіл», третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий 7», про визнання недійсним рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання недійсною додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Ліпатова Івана Андрійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року скасувати, та направити справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Приватного підприємства «Харон-Вестоіл», третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий 7», про визнання недійсним рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання недійсною додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Оніщук М.І.
Кафідова О.В.