Апеляційне провадження № 22-ц/824/12383/2025
Справа № 2-932/11
Іменем України
10 вересня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Престиж» на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Шевчука А.В. у м. Київ 02 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Престиж» до ОСОБА_1 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант Тріумф», Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» про визнання права власності,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У 2011 році приватне підприємство «Творча майстерня «Престиж» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору.
В обґрунтування позовних вимог ПП «Творча майстерня «Престиж» зазначало, що 01 квітня 2010 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 1 (прим. з № 1 до 77); № 2 (прим. з № 1 до 53); № 3 (прим. з № 1 до 61); № 4 (прим. з № 1 до 80) з функціональним призначенням «Центр дозвілля з боулінг-клубом», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5156,50 кв.м. Орендовані приміщення передані відповідачці на підставі акта прийому-передачі від 01 квітня 2011 року, строк користування - 11 місяців, орендна плата - 30 000 грн. на місяць. Жодних платежів від відповідача не надходило, на неодноразові звернення щодо виконання умов договору остання не реагувала.
Відповідно до пункту 7.2 договору оренди затримка з боку орендаря оплати орендної плати більше ніж на 2 місяці з моменту настання чергового терміну платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди за ініціативою орендодавця.
20 квітня 2011 року від ОСОБА_1 на адресу підприємства надійшов лист з вимогою передати їй правовстановлюючі документи на орендоване приміщення для реєстрації її прав співвласника, оскільки вона здійснила переобладнання та прибудову предмета оренди за свої кошти, внаслідок чого створено нове приміщення. Указані переобладнання приміщень відповідач провела без згоди на це орендодавця.
З огляду на наведене та враховуючи збільшення позовних вимог, позивач ПП «Творча майстерня «Престиж» просив суд розірвати договір оренди, укладений 01 квітня 2010 року, визнати за ним право власності на ці нежитлові приміщення.
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року позов задоволено. Визнано за ПП «Творча майстерня «Престиж» право власності на нежитлові приміщення № 1 (прим. з № 1 до 77); № 2 (прим. з № 1 до 53); № 3 (прим. з № 1 до 61); № 4 (прим. з № 1 до 80) за технічним паспортом БТІ, з функціональним призначенням «Центр дозвілля з боулінг-клубом», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5 156,50 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач без згоди позивача здійснила невідокремлювані поліпшення орендованих приміщень, у результаті яких збільшилася їх загальна площа, з урахуванням положень пункту 5.5 договору оренди та частини п'ятої статті 778 ЦК України, наявні підстав для визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року, витребувано із Солонянського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 2-932/11.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року матеріали цивільної справи № 2-932/11 за позовом ПП «Творча майстерня «Престиж» до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди направлено за встановленою підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-932/11 за позовом ПП «Творча майстерня «Престиж» до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 22 серпня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Атлант Тріумф» залишено без задоволення, ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2023 року про відновлення втраченого судового провадження для розгляду апеляційної скарги ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року залишено без змін.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року поновлено ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» строк на апеляційне оскарження рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року та відкрито провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» на вказане рішення суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» задоволено частково. Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року скасовано, справу направлено на розгляд за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил виключної територіальної юрисдикції (підсудності), що є підставою для направлення справи на розгляд за встановленою законом підсудністю. Водночас, ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» при розгляді справи судом першої інстанції з поважних причин не заявило клопотання про непідсудність справи Сніжнянському міському суду Донецької області, оскільки не було залучено до участі у справі.
Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «Атлант Тріумф» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив про необхідність перевірки чи вирішувалося судом першої інстанції питання про права, інтереси чи обов'язки ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» при ухваленні оскаржуваного рішення від 31 травня 2011 року, а також дослідження та оцінки поданих сторонами доказів, надання правової оцінки доводам сторін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» задоволено. Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року скасовано. Справу направлено на розгляд за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», яке є користувачем земельної ділянки, на якій відповідач здійснила спірне самочинне будівництво.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на зміст позовних вимог, справа повинна розглядатись з урахуванням правил виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.
Уточнивши позовні вимоги до ОСОБА_1 в листопаді 2024 року, позивач ТОВ «Творча майстерня «Престиж» просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення № 1 (прим. з № 1 до 77); № 2 (прим. з № 1 до 53); № 3 (прим. з № 1 до 61); № 4 (прим. з № 1 до 80), з функціональним призначенням «Центр дозвілля з боулінг-клубом», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5 156,50 кв. м.
Позов мотивував тим, що 01 квітня 2010 року з відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлових приміщень строком на 11 місяців, предметом якого були спірні нежитлові приміщення. 20 квітня 2011 року від ОСОБА_1 на адресу позивача надійшов лист з вимогою передати їй правовстановлюючі документи на орендоване приміщення для реєстрації її як співвласника на підставі того, що нею здійснено переобладнання та прибудову предмета оренди за свої грошові кошти і будівельні матеріали, внаслідок чого створено нове приміщення. Але зазначені переобладнання приміщень відповідачем проведені без згоди на те орендодавця, тому позивач просить визнати за ним право власності на ці жилі приміщення.
Наводив зміст ст. 778, 815, 316, 319, 392 ЦК України, положення договору оренди, вказував, що оскільки позивач не надавав ОСОБА_1 жодних дозволів на проведення ремонтних робіт, а остання не погоджувала такі роботи з позивачем, вона не має права претендувати на жодні компенсації та визнання за собою права власності на предмет оренди.
Повідомляв, що він є належним і законним власником на наведені вище об'єкти нерухомості та набув їх у свою власність відповідно до законодавства України, що підтверджується договором № 81-ВПП інвестування в будівництво нежитлового приміщення від 20 червня 2006 року та додатковими угодами до нього, актами прийому-передачі вбудованого нежилого приміщення дольщику від 18 січня 2010 року та від 01 березня 2011 року, довідкою № 356/4 від 18 січня 2010 року, довідкою № 158 від 01 жовтня 2013 року, рішенням Постійно діючого третейського суду при корпорації «Сила закону» від 17 березня 2009 року у справі № 38-17ц/2009 за позовом ПП «Творча майстерня «Престиж» до ОСОБА_2 та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» про визнання права власності, ухвалою Октябрьського районного суду м. Полтави від 30 березня 2009 року у справі № 2-277/09 за заявою ПП «Творча майстерня «Престиж» про видачу виконавчого документа, виконавчим листом Октябрьського районного суду м. Полтави від 30 березня 2009 року у справі № 2-277/09, виданого на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при корпорації «Сила закону» від 17 березня 2009 року у справі № 38-17ц/2009, реєстраційним посвідченням № 020865, актом готовності об'єкту до експлуатації, сертифікатом відповідності КВ000685.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року в позові відмовлено.
Позивач ТОВ «Творча майстерня «Престиж», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлових приміщень від 01 квітня 2010 року строком на 11 місяців, предметом якого були нежитлові приміщення № 1 - 4 з функціональним призначенням «Центр дозвілля з боулінг клубом», розташовані за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 5156,50 кв.м. Орендовані приміщення були передані відповідачу на підставі акту прийому-передачі від 01 квітня 2010 року. Орендних платежів від відповідача не надходило, при цьому відповідно до умов договору затримка оплати орендної плати більше ніж на два місяці є підставою для дострокового розірвання договору оренди. В 2011 році позивач звернувся до Сніжнянського міського суду Донецької області з вимогами про розірвання договору оренди. Під час розгляду справи 20 квітня 2011 року від ОСОБА_1 на адресу позивача надійшов лист з вимогою передати їй правовстановлюючі документи на орендоване приміщення для реєстрації її як співвласника на підставі того, що нею здійснено переобладнання та прибудова предмета оренди за свої грошові кошти і будівельні матеріали, внаслідок чого створено нове приміщення. Позивач не погодився з такою позицією відповідача, оскільки переобладнання проведені без його згоди, та звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати за ним право власності на ці нежитлові приміщення, які були предметом договору оренди. Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року позов задоволено, однак в подальшому постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року в зв'язку з порушенням правил територіальної підсудності рішення скасовано та направлено на новий розгляд до Оболонського районного суду м. Києва. За цей час 02 лютого 2018 року позивач вже відчужив на користь третьої особи ТОВ «Атлант Тріумф» вищевказані нежитлові приміщення за договором купівлі-продажу, які були поділені на три окремих новоутворених об'єкта нерухомого майна.
Наводив зміст п. 4.2.5, 4.26, 5.4, 5.5 договору оренди, ст. 778, 815 ЦК України, наполягав, що не давав відповідачу жодних дозволів на проведення ремонтних робіт, а остання не погоджувала такі роботи з позивачем, а отже не має права претендувати на визнання за собою права власності на предмет оренди.
Посилався на ст. 16, 316, 319, 392 ЦК України, також зазначав, що посилання суду першої інстанції на те, що позивач наразі не є володіючим власником, а сам об'єкт нерухомості припинив існування у зв'язку з його поділом на три окремі об'єкти, не заслуговують на увагу, оскільки суд встановлює обставини справи станом на момент виникнення правовідносин, які виникли ще у 2010 - 2011 роках. У цей час позивач був володіючим власником об'єкту нерухомості, що підтверджується матеріалами справи, а саме договором інвестування в будівництво нежитлового приміщення та додатковими угодами, актами прийому-передачі, довідками, рішенням третейського суду, ухвалою суду про видачу виконавчого документа, виконавчим листом, реєстраційним посвідченням. Тобто станом на день звернення з позовом ТОВ «Творча майстерня «Престиж» мало всі права на подачу цього позову, який мав бути задоволений.
Вказував, що судом залишено поза увагою, що судове провадження було відновлено через 12 років після ухвалення рішення Сніжнянського міського суду Донецької області не з ініціативи позивача, а ПрАТ «Трест Київміськбуд-1». При цьому суд, який відновлював судове провадження, не відновив жодних документів, які містилися в матеріалах справи, та не звернув увагу, що такі документи були знищені та втрачені. При цьому посилання суду, що позивач мав надати відповідні документи самостійно, суперечить положенням чинного законодавства, оскільки строк зберігання договору оренди та листування з орендарем - відповідачем у даній справі, закінчилися на момент відновлення судового провадження відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України.
Від третьої особи ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилалась на те, що відповідно до ст. 12 ЦПК України позивач зобов'язаний надати докази на підтвердження наявності між ним та відповідачем орендних правовідносин та наявності між ними спору, і ризик настання наслідків неподання таких доказів покладається саме на позивача.
Наголошувала, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його, і аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18. Однак позивач 02 лютого 2018 року відчужив об'єкт нерухомості третій особі ТОВ «Атлант Тріумф» шляхом укладання ним договору купівлі-продажу.
При цьому позивачем також не надано жодних доказів, що відповідач коли-небудь не визнавала, заперечувала або оспорювала його право власності на об'єкт нерухомості. Відсутність у позивача порушеного права чи законного інтересу, про який він стверджує, є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, і подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/10006/19, від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц та постановах Верховного Суду.
Не погоджувалася з доводами апеляційної скарги, що суд встановлює обставини справи станом на момент виникнення правовідносин, які за твердженням позивача виникли ще у 2010 - 2011 роках, а тому він є володіючим власником об'єкта нерухомості, з огляду на те, що правовідносини в даному випадку є триваючі та позивач просить визнати право власності на підставі ст. 392 ЦК України саме на момент ухвалення рішення суду, у той період часу коли він вже не був володіючим власником об'єкта нерухомості, та й самого об'єкта нерухомості вже не існувало, оскільки він був поділений на нові об'єкти нерухомості з іншими характеристиками.
Щодо посилання позивача на те, що він є належним та законним власником об'єкта нерухомості на підставі зазначених ним документів, вказувала, що позивач вводить суд в оману, оскільки ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» (ПрАТ «Трест Київміськбуд-1») договір інвестування, на який посилається позивач, не укладав. З огляду на те, що договір інвестування № 81-ВПП не підписаний ОСОБА_3 , який до того ж станом на дату його укладання не був директором ЗАТ «Трест Київміськбуд-1», тобто уповноваженою особою на його підписання від імені Тресту, він не є вчиненим.
Крім того, будь-яких третейських угод або третейських застережень між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та ПП «Творча майстерня «Престиж», а також Бугаєм Д.В., не було підписано, а тому ймовірна справа № 38-17/2009, по якій нібито ухвалене рішення третейського суду, не могла бути підвідомчою третейському суду. Розгляд такої справи також унеможливлено вимогами п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо складу сторін.
Звертала увагу на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30 грудня 2011 року в справі № 1-1179/11, яким засуджено колишніх посадових осіб ЗАТ «Трест Київміськбуд-1», які реалізовували незаконну схему виведення з власності товариства та інших законних власників об'єктів незавершеного будівництва у Оболонському районі м. Києва, забудовником яких виступало саме товариство, за допомогою суддів Постійно діючого третейського суду при корпорації «Сила Закону». З огляду на даний вирок позивач не став вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповідно реєструвати право власності на об'єкти нерухомості на підставі аналогічних, як у даній кримінальній справі, де здійснили «рейдерське захоплення» іншого об'єкта нерухомості, підроблених документів, та ініціював фіктивний спір, результатом якого стало рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року в справі № 2-932/11.
Звертала увагу, що 16 серпня 2023 року внесено відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за ч. 5 ст. 190 КК України щодо спроби заволодіння об'єктом нерухомості на підставі підроблених документів, а саме договору інвестування № 81-ВПП, рішення третейського суду, ухвали та виконавчого листа Октябрьського суду.
При цьому 20 лютого 2024 року Північним апеляційним господарським судом залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2023 року у справі № 910/6582/23 за позовом ТОВ «Атлант Тріумф» до ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» про визнання права власності, яким відмовлено в позові.
Поряд з цим, у наданих Октябрьським районним судом м. Полтави листах зазначається, що суд ухвалу про видачу виконавчого листа не постановляв та виконавчий лист не видавав.
Посилалася на суперечливу поведінку позивача, який при набутому праву власності на об'єкт нерухомості та при наявному реєстраційному посвідченню укладав з ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» додаткові угоди до договору інвестування та складав з ним акти прийому-передачі об'єкта нерухомості і бере у нього довідки про повну оплату.
Посилалася на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року в справі № 466/8649/16-ц, зазначав, що ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» не брали участі у ймовірній справі № 38-17ц/2009, по якій нібито ухвалено рішення третейського суду, а тому це підроблене рішення не створило для них правових наслідків.
В судове засідання 10 вересня 2025 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів.
Від представника позивача ТОВ «Творча майстерня «Престиж» - адвоката Зозулі В.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із тим, що він перебуває у робочій поїздці в іншому місті та не має можливості взяти участь в судовому засіданні. Доказів на підтвердження зазначених обставин до клопотання не надано.
Вирішуючи клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про його недоведеність та необґрунтованість.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п. 2, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).
Враховуючи наведене, оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, їх неявка не перешкоджає розгляду справи, представником позивача ТОВ «Творча майстерня «Престиж» не надано доказів поважності причин неявки в судове засідання, а також з урахуванням необхідності розгляду справи в передбачений законом строк, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість проведення судового засідання у відсутності учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених вимог, зазначивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, зокрема не долучено до матеріалів справи ні договору оренди від 01 квітня 2010 року, ні листа-вимоги ОСОБА_1 від 20 квітня 2011 року. Крім того, на час розгляду позову ТОВ «Творча майстерня «Престиж» не є володіючим власником нежитлових приміщень, більше того, вказаних приміщень у такому вигляді не існує, оскільки вони перетворені на три окремих новоутворених об'єкта нерухомого майна з іншими номерами та характеристиками.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на а. с. 54 - 56 т. 1 знаходиться копія договору № 81-ВПП інвестування в будівництво нежитлового приміщення від 20 червня 2006 року, сторонами якого зазначені ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та ПП «Творча майстерня «Престиж», за умовами якого цим договором інвестор передає грошові кошти (інвестиції) забудовнику, а забудовник зобов'язується за рахунок інвестицій своїми силами і засобами збудувати і здати у встановлений строк інвестору об'єкт інвестування відповідно до проектно-кошторисної документації. Інвестор за цим договором зобов'язується прийняти об'єкт інвестицій у свою власність на умовах, передбачених цим договором та законодавством України, що регулює діяльність даних правовідносин. Об'єкт інвестування (нежитлові приміщення) - центр дозвілля з боулінг-клубом, розташований в АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 4690,50 кв.м., загальна площа підлягає уточненню за актом БТІ.
За змістом додаткової угоди № 1 від 11 березня 2009 року до договору інвестування, сторони домовились, що вартість об'єкту інвестування готовністю 99 %, становить 16 552 774,50 грн., а за змістом додаткової угоди № 2 від 17 березня 2010 року сторони домовились, що за ПраТ «Трест Київміськбуд-1» залишаються функції забудовника до повного виконання зобов'язань по цій додатковій угоді (а. с. 57 т. 1).
На а. с. 58 т. 1 знаходиться копія акту прийому-передачі вбудованого нежилого приміщення дольщику, підписаного від імені сторін ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та ПП «Творча майстерня «Престиж» від 18 січня 2010 року, яким забудовник передає у власність, а дольщик приймає «об'єкт незавершеного будівництва - «центр дозвілля з боулінг клубом»» загальною площею 4690,50 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (поштова адреса). Остаточну вартість інвестицій визначено о 16 552 774,50 грн.
На а. с. 59 т. 1 знаходиться копія акту прийому-передачі вбудованого нежилого приміщення дольщику, підписаного від імені сторін ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та ПП «Творча майстерня «Престиж» від 01 березня 2011 року, яким забудовник передає у власність, а дольщик приймає «об'єкт незавершеного будівництва - «центр дозвілля з боулінг клубом»» загальною площею 4690,50 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (поштова адреса). Остаточну вартість інвестицій визначено о 35 804,80 грн.
На а. с. 60 т. 1 знаходиться копія довідки, виданої ПП «Творча майстерня «Престиж» від імені ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» в тому, що умови договору № 81-ВПП інвестування в будівництво нежитлового приміщення від 20 червня 2006 року виконано у повному обсязі, перерахування інвестиційних коштів на суму 16 552 774,50 грн. відповідає вартості інвестованих нежитлових приміщень («центр дозвілля з боулінг клубом») загальною проектною площею 4690,50 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (поштова адреса).
На а. с. 62 т. 1 знаходиться копія довідки № 158, виданої 01 жовтня 2013 року ПП «Творча майстерня «Престиж» від імені ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» в тому, що ПП «Творча майстерня «Престиж» згідно з договором № 81-ВПП від 20 червня 2006 року перераховано інвестиційних коштів на суму 16 588 579,30 грн. за нежитлові приміщення № 1 (прим. з № 1 до 77); № 2 (прим. з № 1 до 53); № 3 (прим. з № 1 до 61); № 4 (прим. з № 1 до 80) з функціональним призначенням «Центр дозвілля з боулінг-клубом», який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 5156,60 кв.м.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при корпорації «Сила Закону» від 17 березня 2009 року в справі № 38-17ц/2009 за позовом ПП «Творча майстерня «Престиж» до ОСОБА_2 та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» про визнання права власності позов задоволено, визнано за ПП «Творча майстерня «Престиж» право власності на об'єкт незавершеного будівництва - центр дозвілля з боулінг-клубом, розташований в АДРЕСА_3 ) загальною проектною площею 4690,50 кв.м., зобов'язано КП «Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати за ПП «Творча майстерня «Престиж» право власності на зазначене майно (а. с. 49 - 51 т. 1).
На а. с. 52 - 53 т. 1 знаходиться копія ухвали Октябрьського районного суду м. Полтави від 30 березня 2009 року в справі № 6-277/09 за заявою ПП «Творча майстерня «Престиж» про видачу виконавчого документа, якою постановлено видати виконавчий документ на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при корпорації «Сила Закону» від 17 березня 2009 року в справі № 38-17ц/2009, а також копія виконавчого листа у справі № 6-277/09, виданого Октябрьським районним судом м. Полтави 30 березня 2009 року.
Листом КП «Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 19 травня 2023 року на адвокатський запит повідомлено, що державним реєстратором бюро не проводилась державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 за ПП «Творча майстерня «Престиж» на підставі договору інвестування № 81-ВПП і додаткової угоди № 1 від 11 березня 2009 року до договору. Відповідно до даних реєстрових книг бюро, право власності на об'єкт незавершеного будівництва за вказаною адресою за ПП «Творча майстерня «Престиж» зареєстровано (реєстрова книга № 200П-140 за реєстровим № 9805-П від 18 січня 2010 року) на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Корпорації «Сила Закону» від 17 березня 2009 року, ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2009 року та виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2009 року (а. с. 115 т. 1).
На а. с. 20 т. 3 знаходиться копія реєстраційного посвідчення № 020865 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, згідно якого право власності на об'єкт незавершеного будівництва - центр дозвілля з боулінг клубом в АДРЕСА_2 зареєстроване за ПП «Творча майстерня «Престиж» 18 січня 2010 року.
На а. с. 66 - 73 т. 4 знаходиться копія акту готовності об'єкта до експлуатації, а саме будівництво житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення за адресою АДРЕСА_4 з боулінг-клубом (прим. № 1, 2, 3, 4), а також копія сертифікату відповідності КВ000685, виданого Інспекцією ДАБК 17 лютого 2011 року на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації.
09 грудня 2013 року за ПП «Творча майстерня «Престиж» зареєстровано право власності на нежитлові приміщення № 1 (прим. з № 1 до 77); № 2 (прим. з № 1 до 53); № 3 (прим. з № 1 до 61); № 4 (прим. з № 1 до 80) загальною площею 5156,50 кв.м. у АДРЕСА_1 на підставі рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року у справі № 2-932/11 (а. с. 63 т. 1).
02 лютого 2018 року ПП «Творча майстерня «Престиж» та ТОВ «Атлант Тріумф» уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований за № 170, на підставі якого на користь ТОВ «Атлант Тріумф» відчужено право власності на нежитлові приміщення № 1 (прим. з № 1 до 77); № 2 (прим. з № 1 до 53); № 3 (прим. з № 1 до 61); № 4 (прим. з № 1 до 80) загальною площею 5156,50 кв.м. у АДРЕСА_1. Згідно п. 1.2 договору, право власності продавця на нерухоме майно підтверджується рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року у справі № 2-932/11 (а. с. 59 т. 1). Цього ж дня право власності ТОВ «Атлант Тріумф» на зазначене майно зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а. с. 57 т. 1).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-932/11 за позовом ПП «Творча майстерня «Престиж» до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди (а. с. 71 - 72 т. 1).
На а. с. 74 т. 4 знаходиться копія акту № 83 ТОВ «Київміськвторресурси» про знищення документів від 09 грудня 2019 року, згідно якого в присутності комісії були одержані та знищені шляхом подрібнення та пресування архівні документи ПП «Творча майстерня «Престиж» за 2002 - 2015 роки, які не мають науково-історичної цінності, втратили практичне значення та не підлягають для подальшого зберігання.
Згідно висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 07 червня 2023 року № 62/23, складеного ФОП ОСОБА_4 , за технічними характеристиками громадський будинок, який складається з нежитлових приміщень № 1, № 2, № 3, № 4 за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 5156,60 кв.м., може бути поділено на групу нежитлових приміщень № l, що складається з приміщень: 1-27, 101-134, 201-226, 301-326, загальною площею 2429,8 кв.м., що утворює один цілий об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності на закінчений будівництвом об'єкт - групу нежитлових приміщень № 2, що складається з приміщень: 1-37, 101-133, 201-222, 301-326, загальною площею 1406,7 кв.м., що утворює один цілий об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності на закінчений будівництвом об'єкт - групу нежитлових приміщень № 3, що складається з приміщень: 1-13, 101-110, 201-207, 301-312, загальною площею 1320,1 кв.м., що утворює один цілий об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14 т. 2).
16 червня 2023 року за ТОВ «Атлант Тріумф» на підставі договору купівлі-продажу від 02 лютого 2018 року № 170 та висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна державним реєстратором зареєстроване право власності на нежитлові приміщення: групу нежитлових приміщень № l, що складається з приміщень: 1-27, 101-134, 201-226, 301-326, загальною площею 2429,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; групу нежитлових приміщень № 2, що складається з приміщень: 1-37, 101-133, 201-222, 301-326, загальною площею 1406,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; групу нежитлових приміщень № 3, що складається з приміщень: 1-13, 101-110, 201-207, 301-312, загальною площею 1320,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 15 - 17 т. 2).
Згідно довідки ПрАТ «Київміськбуд-1» від 12 червня 2023 року, ПрАТ «Київміськбуд-1», його посадові та/або уповноважені особи не укладали договір № 81-ВПП інвестування в будівництво нежитлового приміщення від 20 червня 2006 року з ПП «Творча майстерня «Престиж» та будь-які додаткові угоди та додатки до нього, в тому числі акти прийому-передачі тощо (а. с. 174 т. 2).
Листом Октябрьського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2021 року на адвокатський запит повідомлено, що під час перевірки алфавітних показників за 2009 - 2010 роки ПП «Творча майстерня «Престиж», ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» не значаться як сторони по справі (а. с. 180 т. 1).
На а. с. 181 - 197 т. 2 знаходиться копія вироку Оболонського районного суду м. Києва від 30 грудня 2011 року в справі № 1-1179/11, яким посадових осіб ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» визнано винними у вчиненні злочинів, а саме у використанні завідомо підробленого документа, складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу (службове підроблення), що спричинило тяжкі наслідки, заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
На а. с. 203 т. 2 знаходиться копія витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12023000000001489, зареєстрованого 16 серпня 2023 року, за фабулою поданої заяви, невстановлена група осіб, діючи за попередньою змовою, перебуваючи на території України шляхом обману, у тому числі підробкою документів, заволоділа майном ПАТ «Трест Київміськбуд-1», спричинивши останнім збиток в особливо великих розмірах.
На а. с. 199 - 202 т. 2 знаходиться копія рішення Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2023 року в справі № 910/6582/23 за позовом ТОВ «Атлант Тріумф» до ПрАТ «Київміськбуд-1», третя особа ТОВ «Творча майстерня «Престиж», яким у позові відмовлено, оскільки позивачем не доведено наявності будь-якого порушеного права, на захист якого поданий даний позов. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2024 року зазначене рішення залишено без змін (а. с. 169 - 175 т. 4).
На а. с. 6 - 11 т. 3 знаходиться копія рішення Господарського суду м. Києва від 26 грудня 2023 року в справі № 910/11037/23 за позовом ПрАТ «Київміськбуд-1» до ТОВ «Престиж», ТОВ «Атлант Тріумф» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 лютого 2018 року, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності, яким у позові відмовлено з підстав недоведення позивачем порушення його прав та законних інтересів у результаті укладення спірного договору та обрання неналежного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Крім того, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних й допустимих доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд зобов'язаний свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що позов ґрунтується виключно на поясненнях позивача, до нього не додано доказів, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, а саме договору оренди від 01 квітня 2010 року, який, згідно доводів ТОВ «Творча майстерня «Престиж», було укладено ним з ОСОБА_1 , а також листа ОСОБА_1 , у якому вона, згідно доводів позивача, вимагала передати їй правовстановлюючі документи на орендоване приміщення для реєстрації її як співвласника.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що позивачем не надано жодного письмового доказу на підтвердження заявлених позовних вимог про визнання права власності, а отже позов є недоведеним та не підлягає задоволенню.
Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що наявні матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження існування орендних правовідносин між ПП «Творча майстерня «Престиж» та ОСОБА_1 з приводу нежитлових приміщень № 1 (приміщ. з № 1 по № 77), № 2 (приміщ. з № 1 по № 53), № 3 (приміщ. з № 1 по № 61) та № 4 (приміщ. з № 1 по № 80) (в літ. «А») з функціональним призначення «Центр дозвілля з боулінг-клубом», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5156,50 кв. м., існування будь-яких претензій з приводу виконання договору оренди, а відтак наявності між останніми спору як такого.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.
Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не був позбавлений можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів, надавши до позовної заяви відповідні докази, однак зазначеною процесуальною можливістю не скористався.
Апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що судове провадження було відновлено через 12 років після ухвалення рішення Сніжнянського міського суду Донецької області, при цьому суд, який відновлював судове провадження, не відновив жодних документів, які містилися в матеріалах справи, та не звернув увагу, що такі документи були знищені та втрачені, з огляду на те, що такі доводи спростовуються ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2023 року, якою відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-932/11 за позовом ПП «Творча майстерня «Престиж» до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, яке складається із: копії рішення Постійно діючого третейського суду при Корпорації «Сила Закону» від 17 березня 2009 року у справі №38-17ц/2009 за позовом Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж» до ОСОБА_1 та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» про визнання права власності; ухвали Отябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2009 року у справі 6-277/09 за заявою ПП «Творча майстерня «Престиж» про видачу виконавчого документа; копії виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2009 року у справі 6-277/09 на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Корпорації «Сила Закону» від 17 березня 2009 року у справі 38-17ц/2009; договору № 81-ВПП інвестування в будівництво нежитлового приміщення від 20 червня 2006 року між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» і ПП «Творча майстерня «Престиж» з додатковою угодою №1 від 11 березня 2009 року і додатковою угодою №2 від 17 березня 2010 року; акту прийому-передачі вбудованого нежитлового приміщення дольщику від 18 січня 2010 року між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» і ПП «Творча майстерня «Престиж»; акту прийому-передачі нежитлового приміщення дольщику від 01 березня 2011 року між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» і ПП «Творча майстерня «Престиж»; копії довідки ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» №356/4 від 18 січня 2010 року, видана ПП «Творча майстерня «Престиж» про перерахування інвестиційних коштів за договором №81-ВПП інвестування в будівництво нежитлового приміщення від 20 червня 2006 року; листа ПП «Творча майстерня «Престиж» №184 від 25 вересня 2013 року до ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» про надання довідки про оплату повної вартості про інвестованих нежитлових приміщень; довідки ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» №158 від 01 жовтня 2013 року, виданої ПП «Творча майстерня «Престиж» про перерахування інвестиційних коштів за Договором №81-ВПП інвестування в будівництво нежитлового приміщення від 20 червня 2006 року; інформаційної довідки від 14 лютого 2017 року № 80276143 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ПП «Творча майстерня «Престиж» на об'єкт нерухомого майна реєстраційний № 249178580000 загальною площею 51256,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; копії рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року у справі 2-932 (а. с. 71 - 72 т. 1).
Апеляційний суд відхиляє необґрунтовані доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду, що позивач мав надати відповідні документи самостійно, положенням чинного законодавства, а саме ст. 44 Податкового кодексу України, з посиланням на те, що строк зберігання договору оренди та листування з орендарем - відповідачем у даній справі, закінчилися на момент відновлення судового провадження.
Апеляційний суд звертає увагу, що ст. 44 Податкового кодексу України встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, і не звільняє позивача від виконання покладеного на нього ЦПК України обов'язку доведення обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги.
В тому числі, позивач ТОВ «Творча майстерня «Престиж» не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про витребування другого примірника договору оренди від 01 квітня 2010 року, у разі його наявності, від ОСОБА_1 , з якою, згідно доводів позивача, цей договір було укладено, однак на власний розсуд цією можливістю не скористався.
Апеляційний суд приймає до уваги, що позивачем не надано жодних доказів, що ОСОБА_1 порушила, не визнавала, заперечувала або оспорювала його право власності на спірні нежитлові приміщення.
Крім того, позивач ТОВ «Творча майстерня «Престиж» як на правову підставу позову посилався на ст. 392 ЦК України та просив визнати за ним право власності на спірні нежитлові приміщення.
Вирішуючи даний позов, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що ст. 392 ЦК України, на яку посилається позивач, як на правову підставу для задоволення своїх вимог системно входить до Глави 29 ЦК України «Захист права власності» і дає право власнику майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/1608/18 від 19 травня 2020 виснувала, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності на індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову і набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб'єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду були належно враховані судом першої інстанції.
Так, судом встановлено, що з 02 лютого 2018 року нежитлові приміщення №1 (приміщ. з №1 по №77), №2 (приміщ. з №1 по №53), №3 (приміщ. з №1 по №61) та №4 (приміщ. з №1 по №80) (в літ. «А») з функціональним призначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1», які розташовані за адресою: Центр дозвілля з боулінг-клубом, загальною площею 5156, 50 кв. м. відчужені ТОВ «Атлант Тріумф» шляхом укладання договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. зареєстрованого в реєстрі за №170.
При цьому після набуття ТОВ «Атлант Тріумф» права власності на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , цей об'єкт був поділений на три окремих новоутворених об'єкта нерухомого майна, а саме групу нежитлових приміщень № l, що складається з приміщень: 1-27, 101-134, 201-226, 301-326, загальною площею 2429,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; групу нежитлових приміщень № 2, що складається з приміщень: 1-37, 101-133, 201-222, 301-326, загальною площею 1406,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; групу нежитлових приміщень № 3, що складається з приміщень: 1-13, 101-110, 201-207, 301-312, загальною площею 1320,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин правильними є висновки суду першої інстанції, що на час розгляду позову ТОВ «Творча майстерня «Престиж» не є володіючим власником нежитлових приміщень №1 (приміщ. з №1 по №77), №2 (приміщ. з №1 по №53), №3 (приміщ. з №1 по №61) та №4 (приміщ. з №1 по №80) (в літ. «А») з функціональним призначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5156, 50 кв. м., а також, що вказаних приміщень у такому вигляді не існує, оскільки вони перетворені на три окремих новоутворених об'єкта нерухомого майна з іншими номерами та характеристиками.
У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року в справі № 676/5226/14-ц (провадження № 61-5101св18) зазначено, що ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист. Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові та не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20, від 18 червня 2004 рок у справі № 758/113/23, від 09 липня 2024 року у справі № 953/18523/20).
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2019 року в справі 910/6642/18 викладено правові висновки, згідно яких, вирішуючи спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Таким чином, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши всі доводи сторін, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справах доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, про відмову в позові, оскільки власником спірного майна з 2018 року є третя особа ТОВ «Атлант Тріумф», і оскільки позивачем не доведено як наявності у нього права звернення з позовом на підставі ст. 392 ЦК України, так і порушення його прав відповідачем ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги, що станом на день звернення з позовом ТОВ «Творча майстерня «Престиж» мало всі права на подачу цього позову, який мав бути задоволений, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з огляду на те, що позивач просить визнати за ним право власності на підставі ст. 392 ЦК України саме на момент ухвалення рішення суду, тобто у той період часу, коли він вже не є володіючим власником об'єкта нерухомості, а сам об'єкт нерухомості поділений на три нові об'єкти нерухомості з іншими характеристиками.
Висновок суду по суті вирішеного спору є правильним, законним та обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Разом із тим, апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу в частині набуття ТОВ «Творча майстерня «Престиж» права власності на спірне нерухоме майно на підставі підроблених документів та в результаті рейдерського захоплення права власності ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», позаяк ці обставини не відносяться до предмету позову ТОВ «Творча майстерня «Престиж» до ОСОБА_1 про визнання права власності і висновки суду першої інстанції з даного приводу у рішенні, що переглядається, відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ТОВ «Творча майстерня «Престиж» залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.