Справа №757/17294/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/602/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
02 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №42022000000000502за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2023 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синяк
Вишгородського району Київської області, громадянина України, раніше не судимого, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого завідувачем кладовищем КП «Буча Сервіс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України, та призначено йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавленні волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, органах, що надають публічні послуги, на строк 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обраховувати з моменту затримання з 03.05.2022.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 термін його попереднього ув'язнення, а саме: з моменту фактичного затримання останнього з 03.05.2022 до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбуття додаткового обов'язкового покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення його права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, органах, що надають публічні послуги, на строк п'ятнадцять років, обраховувати з дня набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
На вирок суду першої інстанції обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисниками - адвокатами ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 подано апеляційні скарги.
01 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду від захисника ОСОБА_9 надійшло клопотання, в якому вона просить змінити раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою на заставу або особисте зобов'язання.
Обгрутовуючи клопотання, захисник вказує, що фактично з 24 лютого 2023 року, тобто з дня постановлення вироку, питання доцільності продовження перебування під вартою ОСОБА_6 не переглядалося, тобто протягом цього часу, понад два з половиною роки ОСОБА_6 позбавлений волі, без перевірки доцільності продовження запобіжного заходу чи можливості його заміни іншими заходами забезпечення дієвості кримінального провадження.
Захисник звертає увагу, що тримання під вартою застосовується як винятковий запобіжний захід, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведення, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
До того, ж захисник вказує, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання, а має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення.
Сторона захисту наголошує, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи, має хронічні захворювання, в тому числі гіпертонічну хворобу ІІІ ст. СН ІІА. Стан після Бентала (2015 рік) Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ на тлі гіпертонічної хвороби ІІІ ст., ризик високий, з вираженим цефалгічним синдромом. Застосування безальтернативного запобіжного заходу у вигляді триманння під вартою до ОСОБА_6 , за наявності у нього хронічних хвороб, без належного медичного супроводження вже обумовило різке погіршення його стану здоров'я та може мати незворотні негативні наслідки навіть для його життя. Так, лише за останній тиждень майже щодня ОСОБА_6 звертався за медичною допомогою в умовах слідчого ізолятору у зв'язку з критичним тиском та носовою кровотечею.
При цьому, захисник з посиланням на норми ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідну практику Київського апеляційного суду та рішення Конституційного Суду №7-р(ІІ)/2024 від 19.06.2024 та рішення ЄСПЛ в справі «Бережна проти України» просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід заставу або особисте зобов'язання.
Прокурор ОСОБА_11 подав заперечення на клопотання про зміну запобіжного заходу, в яких вказав, що з огляду на обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, до останнього слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва був застосований запобіжний захід у вигляді триманння під вартою без визначення розміру застави, що було передбачено положеннями і ч. 6 ст. 176 КПК України.
Прокурор зазначає, що потреби досудового розслідування виправдовували на той час і продовжують виправдовувати на цей час такий ступінь втручання у права в свободи особи, що пов'язано із застосуванням до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з наявністю підстав вважати, що це може запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При цьому, прокурор вказує, що наявність ризиків станом на дату застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 могла б зменшитись після проголошення вироку у провадженні, однак проміжок часу, впродовж якого здійснюється апеляційний розгляд, стадія і зміст клопотань сторони захисту, які на цей час не оголошені в повному обсязі, свідчать про їх існування і не зменшення.
З приводу посилань захисника на практику Київського апеляційного суду, викладені в ухвалі від 20.06.2025 у справі № 760/5320/22, то на думку прокурора, вони не можуть бути враховані судом при розгляді клопотання захисника, бо не мають преюдиційного характеру. А рішення ЄСПЛ «Бережна проти України» взагалі стосувалось незаконного затримання особи, тому також не підлягає застосуванню в даному конкретному випадку.
Заслухавши клопотання захисника ОСОБА_9 , думки обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , які підтримали клопотання та просили його задовольнити, думку прокурора ОСОБА_12 , який заперечував проти задоволення заявленого клопотання, обговоривши доводи клопотання та вивчивши надані стороною захисту докази, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності з ч. 1 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 3 ст. 377 КПК України, якщо обвинуваченого, який тримається під вартою, засуджено до позбавлення волі, суд лише у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з тримання під вартою та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 судом першої інстанції визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України, та призначено йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавленні волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, органах, що надають публічні послуги, на строк 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією майна.
Цим же вироком запобіжний захід, застосований до ОСОБА_6 , у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Руслан Яковенко проти України» зазначив, що, починаючи з дати постановлення вироку, навіть, якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити, підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після: засудження компетентним судом», тобто у розумінні підпункту «а» пункту 1 ст. 5 Конвенції на законних підставах.
Наведене свідчить про те, що тримання особи під вартою за наявності вироку суду, який хоч і не набрав законної сили, однак яким особі призначено покарання у виді позбавлення волі, є таким, що в повному обсязі відповідає принципам законності, пропорційності та не є свавільним.
Отже, тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою за вироком Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2023, яким обвинуваченому призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі, є обґрунтованим.
Більш того, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , наявні у справі докази вчинення ним кримінально-караного діяння, перевірка яких, на предмет належності, допустимості та достовірності, апеляційним судом ще не завершена, та з огляду на те, що судом першої інстанції ухвалений обвинувальний вирок і ОСОБА_6 , розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов'язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, може переховуватися від суду, а доказів того, що ОСОБА_6 за станом свого здоров'я не може триматися під вартою не надано, колегія суддів приходить висновку, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків.
При цьому слід зазначити, що наведена у клопотанні захисника практика Київського апеляційного суду не є прецендентною, тому не підлягає застосуванню, а висновки ЄСПЛ, викладені у рішенні «Бережна проти України» не є релевантними до обставин даного кримінального провадження. Визначення застави відноситься до дискреційних повноважень колегії суддів, про що зазначив і Конституційний Суд в рішенні від 19.06.2024.
А тому, враховуючи підстави та обставини, визначені ст.ст. 177,178 КПК України, а також наявність обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 , який, наразі, є предметом апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну застостованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на заставу або особисте зобов'язання.
Щодо доводів сторони захисту з приводу погіршення стану здоров'я підзахисного ОСОБА_6 , колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з листа в.о. завідувача Київської міської медичної частини ОСОБА_13 , за час перебування в установі ОСОБА_6 обстежений за допомогою мобільного діагностичного комплексу та консультатований лікарем-терапевтом (02.08.2022, 29.08.2022 та 11.04.2023) та лікарем-невропатологом (01.09.2022) Київської міської медичної частини. За даними наданої медично документації, обстеження та консультацій встановлений діагноз: гіпертонічна хвороба ІІІ ст. СН ІІА. Стан після Бентала (2015 рік) Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ на тлі гіпертонічної хвороби ІІІ ст., 2 ст., ризик високий, з вираженим цефалгічним синдромом.
Також, 04.10.2022 у плановому порядку, для надання консультативної допомоги, ОСОБА_14 був вивезений до обраного лікарняного закладу, а саме ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова». За даними проведеної консультації встановлений діагноз: стан після операції Бентала (протезування аортального клапану та висхідної аорти (2016 рік)) в ДУ «Інститут серця МОЗ України». Функція ПАК не порушена. Гіпертонічна хвороба III ст., 3 ст., ризик високий. CH І-ІІ-А ст. із збереженою фракцією викиду ЛШ (66%). Варикозна хвороба вен нижніх кінцівок С3. Надані рекомендації: коронарографія в плановому порядку; нежиттєва антикоагулянтна терапія; В-адреноблокатори; артеріальний тиск тримати не вище 140/90 мм рт.ст..; еналаприл, амлодіпин або пристаріум; помірні обмеження фізичних навантажень.
За повідомленням захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 , останній тиждень у обвинуваченого стан здоров'я погіршився.
В судовому засіданні 02 вересня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 у зв'язку з поганим самопочуттям було викликано екстренну (швидку) медичну допомогу. У обвинуваченого було встановлено підвищений тиск та пульс, надано невідкладну медичну допомогу.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює обов'язок держави гарантувати, з урахуванням практичних вимог режиму позбавлення волі, належний захист стану здоров'я та добробуту осіб, яких позбавлено волі, серед іншого шляхом забезпечення їх необхідною медичною допомогою.
Відповідно до ст.21 Закону України « Про попереднє ув'язнення» адміністрація місця попереднього ув'язнення, серед іншого зобов'язана забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пивоварник проти України», рівень охорони здоров'я ув'язненого має бути сумісним з людською гідністю. Європейський суд з прав людини наголосив, що охорона здоров'я ув'язнених повинна здійснюватися належним чином, а відсутність належної медичної допомоги може вважатися жорстоким або нелюдським поводженням у значенні статті 3 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що для того, щоб надана медична допомога могла вважатися належною, потрібно встановити сукупність наступних факторів: 1) факт огляду лікарем і призначення лікування; 2) докладне документування стану здоров'я ув'язненого; 3) оперативність та точність постановки діагнозу і лікування; 4) наявність регулярного і систематичного нагляду за станом здоров'я, розроблення плану лікування; 5) створення умов, необхідних для надання призначеного лікування; 6) медична допомога має відповідати тому рівню, на якому надається населенню в цілому.
З огляду на викладене, начальник Державної установи «Київській слідчий ізолятор» та завідуючий Київської міської медичної частини Філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально - виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області,повинні забезпечити додержання права особи, яка перебуває під вартою, на належну медичну допомогу на рівні, який має бути сумісним з людською гідністю, зокрема в частині забезпечення регулярного медичного нагляду за станом здоров'я ОСОБА_6 і розроблення плану заходів з метою лікування його захворювання, проведення медичного обстеження та забезпечення можливості відповідного лікування (в тому числі проведення оперативного втручання - за умови таких рекомендацій) відповідно до встановленого діагнозу.
Про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 та можливість утримання останнього під вартою слід повідомити Київський апеляційний суд.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 331, 405 КПК України, колегія суддів,
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну раніше застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або застави - відмовити.
Зобов'язати начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» та завідуючого Київської міської медичної частини Філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально - виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області організувати проведення невідкладного медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_6 з метою з'ясування питання щодо можливості подальшого його утримання під вартою за станом здоров'я, про що повідомити Київський апеляційний суд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3